Суд і розправа в правах малоросійських 1750 – 1758 років як пам’ятка права гетьманщини другої половини XVIII століття.

У 50-х роках 18 ст. реорганізувався укр.. місцевий урядовий апарат в якому відродився вплив місцевої феодальної знаті. Саме ця знать добилася перебудови судового апарату. Зокрема Федір Чуйкевич, який у 1750-1758 розробив збірник під назвою «Суд та розправа в правах малоросійських…»
Ф. Чуйкевич став провідником ідеї відновлення шляхетських судів. Збірник переслідував мету забезпечити переваги шляхти, її права на землю та експлуатацію селян. Праця складена 1750 р. 18 жовтня і поділена на 6 частин: 1 – про докази; 2- про рочки і роки; 3- про процесс; 4 – про апеляції;5 – про виконання суду;6 – про посаг і віно
Автор 26 липня 1754р. дописав розділ «Про апеляції з Статуту»(+ 4 част.) 14 січня 1755 дописав частину «Про давність земську»1758 р. – «Про суд польовий, підкоморський і комісарський, тобто межовий»Для написання цього збірника було використано: нормативні акти автономної влади України, російське законодавство, пансько-шляхетське та польсько-литовське право.
Особлива увага приділялася праву власності: - Даність земська;- Право по спадщині;- Право за законом (договора)
Чуйкевич добре розділяв розгляд цивільних та кримінальних справ.Дана праця добре систематизувала правові норми, які зміцнювали феодально – кріпосницькі відносини і діяли на Україні.

24. Екстракт малоросійських прав 1767 рокуУ 1767р. за доручення президента Малоросійської колегії Рум'янцева під керівництвом секретаря комісії Безбородька був складений «Екстракт малорос. прав»- збірник систематизованих витягів з правових норм, що в різний час діяли в Гетьманщині. Збірник складається із вступу та 16 розділів(про головне управління в Малоросії; про малорос. суди та порядок розгляду справ у них; про міста, шляхту, козацтво; про маєтки державні; про прибутки державні; про ревізії; про комісаріат; про пільги та маєтки шляхти; про духівництво, його пільги та маєтки; про малорос. чиновників; про артилерію; про простий народ; про греків), до деяких з них додано копії найважливіших законодавчих актів. У вступі викладено зміст імперського указу про створення Кодифікаційної комісії, указу про вибори депутата Кодифікаційної комісії від Малорос. колегії, розпорядження П. О. Рум'янцева та ухвала Малорос. колегії про складання «Е. м. п.». До збірника було додано «Інструкцію про суди 1730» і копію «Відомостей про чини 1765». Більшість матеріалів «Е. м. п.» визначала правове становище укр. шляхти, козацької старшини, духівництва, службовців військ.-адмін. апарату, верхівки міського населення. Визначалися види держ. власності (переважно на землю), порядок розпорядження і користування нею. Значну кількість актів, зібраних в «Е. м. п.», присвячено питанням держ. та адмін. права. У 1-му розділі визначалося правове становище центр. органів управління, частково — суд. Організація, наводилися акти про відновлення та ліквідацію гетьманства і статус Генерального Військ. суду, Генерал. скарбової канцелярії та Генерал. рахункової комісії. Докладно висвітлено судоустрій і судочинство. Визначення в «Е. м. п.» взаємовідносин місцевих органів самоврядування з імперськими структурами Росії йшло всупереч офіційному напрямові політики самодержавства на остаточну ліквідацію залишків укр. державності, тому у 1786р. змінили.Підготовлений 1786 в умовах ліквідації автономії України, її полкового адміністративного поділу, автономії органів місцевого управління та запровадження губернського адмін.-територіального поділу, поширення на терит. України дії «Установлення про губернії» (1775), створення намісництв та призначення нового апарату місцевих органів. Щоб узгодити стару адмін. практику з вимогами нового рос. законодавства, чиновники малорос. експедиції Сенату підготували збірник, основою якого стали «Екстракт малоросійських прав» (1767), «Установлення про губернії» (1775), ін. акти держ. влади, прийняті у 1767—86. Тому збірник містить доповнення і переробку «Екстракту малоросійських прав». З останнього вилучено окр. розділи, додано історію кодифікації та перелічено джерела права, що діяли в Україні, а також доповнено новими розділами, зокрема про охочеко-монні (наймані) компанійські (кінні) полки, про приєднання деяких містечок до Катеринослав. намісництва, про розкольників, які поселилися в Україні.

25. Судова реформа в Україні 1760-1763 рр. як пам*ятка права Гетьманщини другої половини 18 століття.

У середині 18 століття з*їзд козацької старшини у Глухові підтримав вимоги на проведення судової реформи, яка була здійснена у 1760 році. Гетьманщину було поділено на 20 судових повітів. У кожному повіті створили земський суд для цивільних справ, підкоморський суд для земельних справ. Для розгляду кримінальних справ було відновлено 10 гродських судів у кожному полковому місті. Членів земського суду обирали з представників козацької старшини. До їхнього складу входили суддя, писар і підсудок. Вступаючи на посаду,члени земського суду складали присягу.В цих судах розглядали суперечки про власність, спадкові справи. Земські суди були ліквідовані у 1831р. До складу підкоморського суду входили підкомірний та комірник. За правовим становищем під комірний вважався першим після полковника.Підкоморські суди розглядали земельні спори. Були ліквідовані у 1840р.У гродські суди було перетворено полкові суди(ці суди розглядали найбільшу кількість справ у Гетьманщині, суди 2 інст. стосовно сотенних судів).До їхнього складу входили: полковник, міський суддя,представник полкової старшини, писар. У компетенцію гродський судів входили виключно кримінальні справи. Діяли до 1782року. Найвищою судовою інстанцією у Гетьманщині залишався Генеральний суд, до складу якого входили 2 генеральні судді і 10 виборних депутатів від полків.Під час проведення судової реформи 1760-1763 років для захисту інтересів козаків і селян при Генеральному військовому суді призначалося 4 адвокати. Реформа 1760-1763 років мала позитивне значення, бо вона відділила судову владу від адміністративної. Однак вона повертала судову систему на 150 років назад і передбачала дію статуту 1588 року.

Захоплення зх-укр земель Австрією

Ще з середини 14ст землі Гал-Вол князівства захопила Польща у складі якої вони знаходились до 2пол. 18ст. У 1772 згідно з тристоронньою угодою між Прусією, Австрією та Росією, вніслідок 1-ого поділу Польщі Галичину загарбала Австрія, а у 1774 за Кючук Кайнарджийським миром між Росією І туреччиною,вона захопила Буковину. Також у 1пол. 16ст Австрія поширила владу на Угорщину, в складі якої перебувало Закарпаття. Отож, наприкінці 18ст. усі зх-укр землі опинилися під владою Австрії. Австрійський уряд штучно обєднав укр і поль землі в один адмін. Край – так званий Коронний край з центром у Льовові.

Економічна політика Австрії під час панування на зх-укр землях зводилась до хижацької експлуатації природних багатств, вона мала колоніальний характер і була спрямована на те, щоб залишити укр землі відсталим аграрним краєм – додатком до промислових районів Австрії. Один з перших губернаторів граф Гесс заявляв, що вона разом з Буковиною може бути лише постачальником хліба до зх частини Австрії.Відводячи зх-укр землям роль аграрно-сировинного придатка до промислових центрів Австро-Угорщини, австрійська влада гальмувала розвток промисловості, зокрема машинобудівної. Колонізаторська політика Австро-Угорської монархії щодо Галичини виявилась і в основній її галузі – нафтодобувній промисловості. Нафту видобували і вивозили з Галичини переважно як сирий продукт, Переробка її зосереджувалась здебільшого в центральних районах Австро-Угорщини – що позбавляло край можливості мати на місці нафтопереробну промисловість. Це убло характерним і для інших галузей промисловості.Соціально-економічне гноблення посилювалось національним гнобленням, сутністю якого були спроби денаціоналізувати західних укр, позбавити їх рідної мови і культури, витруїти з їхньої свідомості все, що нагадувало б про спільність походження й історичної долі з сх укр народом. Австрійська влада для укр народу поряд з найнижчою зоробітньою платою створила і найдовший робочий день від 10 до 12 год. На дуже низькому рівні знаходилась охорона здоровя, праці та техніка безпеки.