Показники ефективності використання оборотних активів підприємства та методика їх розрахунку

Показники	Алгоритм розрахунку показників
1. Середні залишки оборотних активів	ряд. (260 + 270 до 1 року) гр. 3 + 4 форми № 1/2
2. Виручка від реалізації	ряд. 035 форми № 2
3. Прибуток	ряд. 170 форми № 2
4. Віддача оборотних активів	пок. 2: пок. 1
5. Рентабельність оборотних активів	(пок. 3 × 100) / пок. 1
6. Інтегральний показник ефективності використання оборотних активів	√пок.4 х пок. 5/100

Підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання мобільних активів, на які воно може суттєво впливати. До них відносять:

- - нормування матеріальних оборотних активів;

- - використання тривалих господарських зв’язків;

- - удосконалення системи розрахунків;

- - раціональна організація продажу;

- - систематичний контроль за оборотністю коштів у розрахунках тощо.

Проведення аналізу оборотних активів за вищенаведеною схемою дозволяє, з одного боку, визначити стабільність окремих джерел формування оборотних активів з погляду можливості їх використання в майбутньому, з іншого – виявити, на фінансування яких операцій витрачені кошти, чи є це використання доцільним та чи збережеться в майбутньому структура використання коштів, що склалася.

Практичне заняття

Питання для обговорення

1. 1. Аналіз структури та руху оборотних активів підприємств.

2. 2. Аналіз забезпеченості оборотних активів джерелами їх формування.

3. 3. Аналіз наявності власних оборотних активів та забезпеченості ними підприємства.

4. 4. Аналіз оборотності поточних активів і ефективності їх вико­ристання.

5. 5. Використання системи інтегральних показників при аналізі ефективності використання оборотних активів.

Питання для самопідготовки

1. 1. Сутність, цілі, основні завдання та напрями аналізу запасів.

2. 2. Основні завдання та методологія здійснення аналізу дебі­торської заборгованості. Порівняльна характеристика дебіторської та кредиторської заборгованості.

3. 3. Класифікація факторів, що впливають на швидкість оборот­ності.

4. 4. Сфери застосування факторного аналізу.

5. 5. Основні напрямки покращення структури та підвищення ефек­тивності використання оборотних активів.

Тести самоконтролю

1. Наведіть формулу розрахунку коефіцієнта оборотності обо­ротних активів:

1) 1) чиста виручка / середньорічна вартість оборотних активів;

2) 2) чистий прибуток / середньорічна вартість оборотних активів;

3) 3) середньорічна вартість оборотних активів / 1 денна чиста виручка;

4) 4) середньорічна вартість оборотних активів / чиста виручка.

2. Який період погашення дебіторської заборгованості в розмірі 120 тис. грн, якщо сума виручки від реалізації за місяць становить 600 тис. грн:

1) 1) 20 днів;

2) 2) 5 днів;

3) 3) 7 днів;

4) 4) 6 днів.

3. Коефіцієнт мобільності оборотних коштів показує:

1) 1) частку оборотних коштів підприємства в загальній вартості майна;

2) 2) частку власних коштів, що знаходяться в мобільній формі;

3) 3) частку власних оборотних коштів, за рахунок якої формуються оборотні активи;

4) 4) частку грошових коштів в загальній сумі оборотних коштів.

4. Коефіцієнт оборотності запасів дорівнює 5, тривалість опера­ційного циклу становить 100 днів. Термін інкасації дебіторської заборгованості становитиме:

1) 1) 90 днів;

2) 2) 10 днів;

3) 3) 110 днів;

4) 4) 72 днів.

5. Відомі такі дані: грошові активи – 10 тис. грн; дебіторська заборгованість – 90 тис. грн; поточні зобов’язання – 100 тис. грн; коефіцієнт поточної ліквідності – 2. Вартість товарно-мате­ріальних запасів становитиме:

1) 1) 100 тис. грн;

2) 2) 120 тис. грн;

3) 3) 80 тис. грн;

4) 4) 200 тис. грн.

6. З названих показників для розрахунку «оборотності грошо­вих активів» використовуються:

1) 1) величина фінансового результату;

2) 2) розмір чистої виручки та середнього розміру грошових активів;

3) 3) тривалість періоду, що аналізується;

4) 4) величина середнього залишку грошових активів;

7. Інтегральний показник ефективності використання оборотних коштів визначається за допомогою розрахунку:

1) 1) коефіцієнта зносу;

2) 2) рентабельності;

3) 3) фондовіддачі;

4) 4) 2 і 3 разом.

8. До показників, що характеризують стан оборотних коштів не відносять:

1) 1) коефіцієнт маневрування;

2) 2) коефіцієнт мобільності;

3) 3) коефіцієнт автономії;

4) 4) коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом.

9. Частка власного капіталу, що знаходиться в обороті, показує:

1) 1) коефіцієнт автономії;

2) 2) коефіцієнт покриття;

3) 3) коефіцієнт мобільності;

4) 4) коефіцієнт маневреності.

10. Відомі такі дані: грошові активи – 10 тис. грн; товарно-мате­ріальні запаси – 100 тис. грн, поточні зобов’язання – 100 тис. грн, коефіцієнт поточної ліквідності – 2. Сума дебіторської заборго­ваності становитиме:

1) 1) 100 тис. грн;

2) 2) 120 тис. грн;

3) 3) 90 тис. грн;

4) 4) 200 тис. грн.

Розрахункові завдання

Задача 1. За даними балансу проаналізувати наявність, склад, структуру оборотних активів підприємства. З цією метою згрупувати оборотні активи за рівнем їх ліквідності. Визначити відхилення в розрізі елементів оборотних активів. Вказати причини, які призвели до змін та дати конкретні пропозиції щодо поліпшення структури оборотних активів підприємства. Розв’язок задачі оформити в аналітичній таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Склад і структура оборотних активів підприємства за __________ р.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення (+, –)
сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн	питома вага, %	у сумі, тис. грн	у структурі, п. п.
1. Грошові кошти та їх еквіваленти
…
…
Усього грошових коштів та їх еквівалентів
2. Кошти у розрахунках
…
…
Усього коштів у розрахунках
3. Запаси
…
…
Усього запасів
Разом оборотних активів						×

Задача 2. Використовуючи баланс підприємства, визначити зміни, які відбуваються в складі джерел фінансування оборотних активів підприємства. З цією метою згрупувати їх на власний оборотний капітал і позиковий, розрахувати питому вагу кожного джерела в загальній сумі джерел формування оборотних активів, відхилення в розрізі показників. За результатами аналізу зробити висновки, вказати шляхи збільшення суми власного оборотного капіталу підприємства.

Розв’язок задачі оформити в аналітичній таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Джерела формування оборотних активів підприємства за __________ р.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення (+, –)
сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн	питома вага, %	у сумі, тис. грн	у структурі, п. п.
1. Власний оборотний капітал
2. Позиковий капітал
...
2.1. Довгострокові зобов’язання, у т. ч.
...
2.2. Короткостро­кові кредити та позики, у т. ч.
...
2.3. Поточні зобов’я­зання за розрахунками
...
Разом джерел форму­вання оборотних активів						×

Задача 3. На підставі фінансової звітності проаналізувати склад та структуру дебіторської заборгованості підприємства. Визначити відхилення в розрізі показників. За результатами розрахунків зробити висновки. Розв’язок задачі оформити в аналітичній таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Дебіторська заборгованість підприємства за _____ рр.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення (+, –)
сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн	питома вага, %	у сумі, тис. грн	у структурі, п. п.
...
...
Усього дебіторська заборгованість						х

Задача 4. На підставі фінансової звітності проаналізувати оборот­ність оборотних активів підприємства. В ході аналізу необхідно розрахувати середні залишки оборотних активів, їх оборотність у днях та кількості оборотів за минулий і звітний роки. Визначити суму вивільнення або додаткового залучення коштів в оборот унаслідок зміни оборотності поточних активів.

За результатами аналізу зробити висновки. Вказати шляхи покра­щення ефективності використання оборотних активів. Розрахунки представити у таблиці 4.6.

Таблиця 4.6

Оборотність оборотних активів підприємства за __________ рр.

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення (+, –)
1. Середні залишки оборотних активів, усього, тис. грн, у т. ч.
1.1. грошових коштів та їх еквівалентів
1.2. коштів у розрахунках
1.3. запасів
2. Виручка від реалізації (без ПДВ і акцизу), тис. грн
2. Одноденна виручка, тис. грн
3. Оборотність оборотних активів, у днях, у т. ч.
3.1. грошових коштів та їх еквівалентів
3.2. коштів у розрахунках
3.3. запасів
4. Число оборотів оборотних активів, раз, у т.ч.
4.1. грошових коштів та їх еквівалентів
4.2. коштів у розрахунках
4.3. запасів
5. Коефіцієнт закріплення оборотних активів
6. Вивільнення (–), залучення (+) коштів в оборот у зв’язку зі зміною їх оборотності, тис. грн

Задача 5. За даними балансу розрахувати операційний і фінан­совий цикл підприємства за три останні роки. Зробити висновки, вказати шляхи оптимізації фінансового циклу підприємства.

Розв’язок задачі оформити в аналітичній таблиці 4.7.

Таблиця 4.7

Розрахунок фінансового циклу підприємства за _______ рр.

Показник	200N р.	200N + 1 р.	200N + 2 р.	Відхилення (+, –)
200N + 1 р. від N р.	200N + 2 р. від N + 1 р.
Тривалість обороту виробничих запасів, дні
Тривалість обороту дебі­торської заборгованості, дні
Тривалість операційного циклу, дні
Тривалість обороту креди­торської заборгованості, дні
Тривалість фінансового циклу, дні

Тематика індивідуальних аналітичних
навчально-дослідних завдань

1. 1. Монографічний аналіз понять «оборотний капітал», «оборотні активи», «оборотні кошти».

2. 2. Монографічний аналіз понять «власний оборотний капітал», «робочий капітал», «чисті активи».

3. 3. Оцінка залежності ризику втрати ліквідності та ефективності від величини поточних активів.

4. 4. Вплив інфляції на оцінку та показники ефективності використання оборотних активів.

5. 5. Використання прийомів детермінованого моделювання в аналізі оборотних активів.

Тематика індивідуальних розрахункових
навчально-дослідних завдань

Задача 1. На основі даних фінансової звітності підприємства і рішення попередніх задач розрахувати, яким чином вплинули на зміну чистого прибутку такі фактори: середньорічна вартість оборотних активів, оборотність оборотних активів та рентабельність виручки. За даними аналізу зробити висновки. Розв’язання задач оформити в аналітичній таблиці 4.8.

Таблиця 4.8

Вплив факторів на зміну чистого прибутку підприємства за __________ рр.

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Скориго­ваний показник	Відхилення (+, –)
всього	у т. ч. за рахунок
СК 1	СК 2	середньорічної вартості оборотних активів	оборотності оборотних активів	рентабельності виручки
Виручка від реалізації (без ПДВ і акцизу), тис. грн
Прибуток, тис. грн
Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн
Рентабельність виручки, %
Оборотність оборотних активів, тис. грн

Задача 7. На підставі фінансової звітності та розв’язку попередніх задач проаналізувати вплив факторів на зміну оборотності окремих елементів оборотних активів підприємства звітного періоду у порівнянні з минулим. За результатами розрахунків зробити висновки. Розв’язок задачі оформити в аналітичній таблиці 4.9.

Таблиця 4.9

Вплив факторів на оборотність оборотних активів підприємства за __________ рр.

Види оборотних активів	Середні за­лишки обо­ротних акти­вів, тис. грн	Оборотність оборотних активів, у днях	Відхилення (+,–)
всього	у т. ч. за рахунок
минулий рік	звітний рік	минулий рік	звітний рік	скориго­ваний показник	одноденної виручки	середніх залишків
1. Грошові кошти та їх еквіваленти
2. Кошти у розрахунках
3. Запаси
4. Оборотні активи
5. Одноденна виручка, тис. грн

Термінологічний словник

Агресивна політика формування оборотних активів – підхід до армування оборотних активів, який мінімізує всі форми страхових резервів за окремими їх видами.

Безнадійна дебіторська заборгованість –поточнадебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповер­нення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Витрати майбутніх періодів – це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносять до наступних облікових періодів.

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Дебіторська заборгованість – сума боргів, що належать підприємству, організації, установі від юридичних осіб.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Запаси – активи, які:

- - утримуються для подальшого продажу за умови звичайної діяльності;

- - перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- - утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління під­приємством.

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, котра переносить вартість на заново створений продукт повністю і повертається до виробника в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу.

Поточна дебіторська заборгованість –сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Література: 9; 11; 12; 13; 14; 16; 17; 18; 22.

Тема 5. Аналіз джерел формування
капіталу підприємств

Методичні поради до вивчення теми. Капітал – це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку. Функціонування капіталу підприємства у процесі його використання характеризується процесом його постійного кругообороту.

Отже, у процесі кругообороту капітал проходить три стадії:

- - на першій стадії капітал в грошовій формі інвестується в оборотні, необоротні активи, перетворюється при цьому у продук­тивний капітал;

- - на другій стадії в процесі виробництва продукції виробничий капітал перевтілюється у товарну форму;

- - на третій стадії товарний капітал після реалізації товарів обертається у грошовий капітал.

Основною метою формування капіталу є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів і оптимізація його структури з погляду забезпечення умов ефективності його використання. Важлива роль в економічному розвитку будь-якого суб’єкта господарювання та забезпечення задоволення інтересів держави та власників належить капіталу, що визначає його головним об’єктом фінансового управ­ління підприємства.

Доцільність даного дослідження витікає з головних характеристик капіталу, які слід ретельно дослідити в процесі опрацювання даної теми.

У сучасних умовах структура капіталу є тим фактором, який безпо­середньо впливає на фінансовий стан підприємства – його довгострокову платоспроможність, величину доходу, рентабельність діяльності.

Оскільки питання аналізу джерел формування капіталу тісно пов’язане з поняттям фінансування, необхідно розглянути основні його види та ознаки їх класифікації (рис. 5.1, 5.2).

До основних ознак класифікації видів фінансування відносяться:

- - форму капіталу, що залучається;

- - походження капіталу;

- - правовий стан капіталовласників (форма власності).

За формою капіталу, що залучається, розрізняють:

- - грошові кошти;

- - майнові внески.

За походженням капіталу фінансування поділяється на:

- - фінансування, що здійснюється за рахунок внутрішніх джерел;

- - фінансування за рахунок зовнішніх джерел.

За правовим станом капіталовласників розрізняють фінансування за рахунок:

- - власного капіталу;

- - залученого капіталу.

Рис. 5.1. Основні змістовні характеристики
капіталу як об’єкта управління

При цьому власний капітал необхідно розглядати в обліковому, фінансовому, правовому аспектах.

Аналіз власного капіталу має такі основні цілі:

- - виявити основні джерела формування власного капіталу та визначити наслідки їх змін для фінансової стійкості підприємства;

- - визначити правові, договірні та фінансові обмеження в розпорядженні поточним і нерозподіленим прибутком;

- - оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів;

- - виявити пріоритетність прав власників у разі ліквідації підприємства.

Рис. 5.2. Склад джерел формування капіталу підприємства

Власний капітал підприємства містить дві основні складові:

а) інвестований капітал (капітал, що вкладений власниками в підприємство);

б) накопичений капітал (створений на підприємстві).

Аналізуючи власний капітал, необхідно визначати питому вагу його окремих складових, а також динаміку їх складу та структури за певні періоди.

Необхідність окремого розгляду елементів власного капіталу пов’язана з тим, що кожен з них є характеристикою правових та інших обмежень підприємства в розпорядженні своїми активами.

Аналіз складу власного капіталу дає змогу виявити його основні функції:

- - забезпечення безперервності діяльності;

- - гарантії захисту капіталу кредиторів і відшкодування збитків; «участь у розподілі отриманого прибутку;

- - участь в управлінні підприємством.

Основні цілі аналізу власного капіталу представлені на рисунку 5.3.

Рис. 5.3. Основні цілі аналізу власного капіталу

Залучені кошти (позиковий капітал) являють собою правові і господарські зобов’язання підприємства перед третіми особами. Вели­чина залучених коштів характеризує можливі майбутні вилучення коштів підприємства, пов’язані з раніше прийнятими зобов’язаннями.

Залучені кошти класифікують залежно від ступеня строковості їх погашення та способів забезпеченості.

За ступеням строковості погашення зобов’язання поділяють­ся на:

- - довгострокові;

- - поточні.

Кошти, що залучаються на довгостроковій основі, звичайно спрямовують на придбання активів тривалого використання, а поточні пасиви, як правило, є джерелом формування оборотних коштів.

Зобов’язання підприємства поділяються на:

- - незабезпечені;

- - забезпечені.

Важливість такої класифікації пов’язана з тим, що забезпечені зобов’язання у разі ліквідації підприємства погашаються в пріоритет­ному порядку. Завдяки залученню позикових коштів підприємство отримує певні переваги. Однак за відповідних умов вони можуть призвести до погіршення фінансового стану підприємства, наблизити його до банкрутства. Тому важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка раціональності співвідношення власних та залучених коштів (рис. 5.4).

До основних показників, які характеризують структуру капіталу, належать: коефіцієнт фінансової автономії (незалежності), коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування.

Структура капіталу підприємства формується під впливом безлічі як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Найбільш суттєво впливають такі:

- - темпи зростання обороту підприємства;

- - податковий тягар;

- - загроза поглинання підприємства;

- - стан ринку капіталу;

- - структура активів підприємства;

- - потреба у фінансуванні масштабних нових проектів;

- - рівень динаміки прибутковості підприємства;

- - прийнятний рівень ризику.

Рис. 5.4. Фінансова структура авансованого капіталу

На співвідношення власних і залучених коштів впливає низка фа­кторів, обумовлених внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності підприємства та обраної ним фінансової стратегії. До них відносять:

- - спосіб розміщення джерел майна підприємства в активах;

- - тривалість одного обороту коштів;

- - співвідношення тривалості виробничо-комерційного циклу і строку погашення кредиторської заборгованості;

- - структуру витрат підприємства.

Необхідно підкреслити, що оцінювати структуру капіталу підприємства слід в динаміці за ряд років, з метою виявлення основної тенденції змін. Тому наступним етапом аналізу капіталу є аналіз змін у складі власного і залученого капіталу, який краще здійснювати за допомогою такої аналітичної таблиці.

Порівняння активів і пасивів підприємства дає змогу оцінити ефективність фінансової політики підприємства. Кошти, що викорис­товуються для формування капіталу підприємства, мають свою ціну, її величина, або вартість капіталу, певною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. У зв’язку з цим виникає необхідність вивчення питань, пов’язаних із мето­дологією визначення вартості капіталу.

Сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається ціною капіталу. Іншими словами, ціна капіталу вказує, яку суму слід заплатити за залучення одиниці капіталу з даного джерела.

Слід наголосити на тому, що не тільки залучений капітал має свою ціну, а й власний. Це обумовлено насамперед тим, що капітал може бути вкладений за межами підприємства. Тому вартість власного капіталу розглядають з погляду втраченої вигоди.

Акціонер, вкладаючи капітал у діяльність підприємства, втрачає інші можливості отримання прибутку від вкладення наявних у нього коштів. Відповідно компенсацією, або платою, за втрачену вигоду акціонеру повинні стати майбутні доходи у вигляді дивідендів або/і підвищення вартості акцій.

У зв’язку з тим, що проблема визначення вартості капіталу є складною, в економічній літературі, присвяченій цій проблемі, розглядають різні способи визначення «ціни» власного капіталу. Найбільш поширеними в практиці фінансового аналізу є підходи:

- - на основі дивідендів;

- - на основі доходів;

- - на основі визначення «ціни» капітальних активів.

У процесі самостійного розгляду сутності кожного з указаних способів визначення вартості власного капіталу необхідно врахо­вувати, що використання певних методів розрахунку у вітчизня­ній практиці ускладнюється низьким рівнем розвитку ринку цінних паперів, відсутністю стабільної інвестиційної та дивідендної політики, неможливістю надійного прогнозування розміру чистого прибутку в майбутньому.

Залучення позикового капіталу для підприємства – один із способів розширення його діяльності. При цьому окремі види залучених коштів (кредити банку, кредиторська заборгованість) мають для підприємства різну вартість. Незважаючи на велику кількість видів заборгованості, загальним підходом до визначення вартості залученого капіталу може бути такий: ціна залученого капіталу визначається відношенням витрат, пов’язаних із залученням фінансових ресурсів, до самої величини капіталу, що залучається.

Оскільки основними елементами залученого капіталу є креди­торська заборгованість, кредити/позики банку або облігації, випущені підприємством, рекомендується вивчити алгоритм розрахунку їх ціни, з’ясувати вплив ставки оподаткування на рівень останньої.

Визначивши вартість окремих джерел фінансування – власного і залученого капіталу, необхідно розрахувати середню вартість капіталу. Вартість капіталу підприємства може бути визначена як середньозважена величина вартості всіх категорій капіталу.

Головна мета розрахунку цього аналітичного показника полягає в тому, щоб отримати критерії відбору для майбутніх інвестицій, які оцінюються за ставкою дохідності, достатньої, щоб компенсувати витрати вкладників капіталу. Враховуючи, що ступінь участі різних вкладників капіталу у фінансування діяльності не рівноцінний, вар­тість окремих видів фінансування зважується з урахуванням питомої ваги даного джерела в загальному обсязі фінансування.

Визначення ціни капіталу не зводиться тільки до розрахунку відсотків, які необхідно сплатити власникам фінансових ресурсів, а й характеризує ту норму рентабельності, яку повинно забезпечити підприємство, щоб не змінити своєї ринкової вартості. У зв’язку з цим аналіз капіталу доповнюється оцінкою ефективності використання власного і залученого капіталу, який рекомендується здійснювати за допомогою таких показників дохідності:

- - загальна рентабельність інвестованого капіталу;

- - ставка рентабельності (дохідності) залученого капіталу;

- - ставка рентабельності (дохідності) власного капіталу.

У процесі вивчення методології цього фрагмента фінансового аналізу необхідно звернути увагу на те, що залучення банківського кредиту за певних умов є економічно виправданим, незважаючи на збільшення фінансових витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків. У разі, коли ціна банківського кредиту нижча, ніж рентабельність вкладення капіталу в активні операції підприємства, використання залучених коштів є раціональним, оскільки забезпечує збільшення норми прибутку на вкладений капітал.

Це правило оцінки доцільності залучення позикового капіталу отримало назву ефекту фінансового левериджу (важеля), який можна описати такою моделлю:

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу;

– податковий гніт;

СП – ставка податку на прибуток;

– диференціал важеля, тобто різниця між еконо­мічною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотка по позикових коштах;

ПК/ВК – плече фінансового важеля, тобто відношення позикового до власного капіталу.

Проте слід зауважити, що безмежно збільшувати суму залуче­ного капіталу підприємство не може, оскільки існують певні об­меження у вигляді коефіцієнта поточної ліквідності та коефіцієн­та забезпеченості власними оборотними коштами.

Розглянувши взаємозв’язок, який існує між даними коефіцієнтами та рентабельністю власного капіталу, можна зробити такі висновки:

- - по-перше, рентабельність власного капіталу (при збереженні коефіцієнта поточної ліквідності та коефіцієнта забезпеченості влас­ними оборотними коштами на мінімальному рівні) можна підвищити за рахунок збільшення залучених коштів у складі пасивів на довгостроковій основі;

- - по-друге, при низьких обсягах продажу і прибутку досягти ви­сокого рівня рентабельності власного капіталу неможливо.

Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку та підвищення рентабельності отримав назву леверидж.

Розрізняють такі види левериджу:

- - виробничий;

- - фінансовий;

- - «виробничо-фінансовий».

Виробничий леверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства, змінюючи структуру собівартості продукції та обсяг її випуску.

Розраховується рівень виробничого левериджу відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягів продажу в натуральних одиницях. При високому його рівні навіть незначні зміни виробництва продукції призводять до суттєвих змін прибутку.

Фінансовий леверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток, змінюючи обсяг і структуру власного та залученого капіталу. Його рівень вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку. Незначні зміни валового прибутку і рентабельності авансованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу можуть призвести до значних змін чистого прибутку, що небезпечно при падінні обсягів виробництва.

Виробничо-фінансовий леверидж – загальний показник, що являє собою добуток рівнів виробничого і фінансового левериджу. Він відображає загальний ризик, пов’язаний з можливим браком коштів для відшкодування виробничих і фінансових витрат.

Практичне заняття

Питання для обговорення

1. 1. Аналіз загальної суми і структури, динаміки та структурної динаміки капіталу підприємства та його складових.

2. 2. Оцінка ефективності використання капіталу.

3. 3. Методичний інструментарій оцінки вартості основних складо­вих елементів капіталу.

4. 4. Ефект фінансового важеля та його використання для оптимізації структури капіталу.

5. 5. Поглиблений аналіз кредиторської заборгованості підприємств.

Питання для самопідготовки

Принципи формування капіталу підприємства.

1. 1. Фактори, що впливають на співвідношення власних і залучених коштів.

2. 2. Аналіз вартості капіталу. Ціна основних джерел фінансування діяльності підприємства. Оцінка середньозваженої та граничної вартості капіталу.

3. 3. Оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі фінансового ливериджу.

4. 4. Оцінка впливу структури активів і пасивів на рентабельність власного капіталу.

Тести самоконтролю

1. Загальна оцінка капіталу проводиться шляхом:

1) 1) розподілу джерел формування майна за часом їх використання;

2) 2) побудови аналітичного балансу;

3) 3) вивчення динаміки власного і позикового капіталу;

4) 4) розрахунку коефіцієнтів, що характеризують структуру капіталу.

2. На структуру капіталу впливає:

1) 1) податковий тягар та облікова ставка НБУ;

2) 2) рівень динаміки прибутковості підприємства;

3) 3) рівень витрат на виробництво продукції;

4) 4) усе вищеперелічене.

3. Яка тривалість обороту капіталу, якщо його середньорічний роз­мір становить 680 тис. грн, а товарообіг за рік склав 720 тис. грн:

1) 1) 340 днів;

2) 2) 105,9 днів;

3) 3) 381,2 днів;

4) 4) 344,7 днів.

4. Визначити суму додатково залученого (вивільненого) капіталу при умові, що тривалість його обороту скоротилась на 65 днів, а одно­денний товарооборот становить 28,3 тис. грн:

1) 1) залучено капіталу на суму 1 839,5 тис. грн;

2) 2) вивільнено капіталу на суму 1 839,5 тис. грн;

3) 3) залучено капіталу на суму 229,7 тис. грн;

4) 4) вивільнено капіталу на суму 229,7 тис. грн.

5. Вкажіть, які з наведених груп показників впливають на розмір рентабельності власного капіталу:

1) 1) рентабельність товарообігу, оборотність майна в днях та рентабельність основних засобів;

2) 2) рентабельність товарообігу, оборотність майна в днях та рентабельність оборотних коштів;

3) 3) рентабельність товарообігу, оборотність майна в кількості оборотів і коефіцієнт фінансування;

4) 4) рентабельність обороту, оборотність капіталу в кількості оборотів і коефіцієнт фінансової залежності.

6. Вкажіть, які з наведених груп показників впливають на розмір рентабельності капіталу:

1) 1) рентабельність обороту та оборотність капіталу в кількості оборотів;

2) 2) рентабельність основних засобів і рентабельність товарообігу;

3) 3) рентабельність оборотних коштів і рентабельність товарообігу;

4) 4) рентабельність товарообігу та оборотність майна в днях.

7. Модель «Du Pont» до