Особливості, які треба враховувати підприємствами АПК в ході співпраці з некомерційними та урядовими підприємствами.

1.Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"

2. Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому:

підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень,- Кабінетом Міністрів України;

інших підприємств- органами, до сфери управління яких вони входять.

3. Органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.

4. Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

5. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

6. Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

7. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

8. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:амортизаційний фонд;фонд розвитку виробництва;фонд споживання (оплати праці);резервний фонд;інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

9. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

10. В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

11. Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

12. У разі зміни керівника державного комерційного підприємства обов'язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.

13. Iнші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

Урядові організації споживають товари і послуги, реалізуючи свої обов'язки і відповідальність на рівні вищої ланки державного керівництва, бюджетних організацій, місцевих органів управління

Урядові організації беруть до уваги ціну, додаткові послуги, враховується максимально можливе скорочення витрат платників податків. За цими організаціями слідкують ріхні групи в суспільстві. Величезна паперова робота, бюрократія, тяганини, часта зміна чиновників. Особистий продаж не має особливого значення. Величезна ємність ринку.

Особливості, які треба враховувати підприємствами АПК в ході співпраці з підприємствами роздрібної та оптової торгівлі.

Оптова торгівля - це сукупність організацій, зайнятих придбанням або зберіганням товарів, перепродажем їх роздрібній торгівлі та іншим торговельним структурам, організаціям-споживачам. Оптова торгівля закуповує або зберігає такі товари і послуги, як склади, готові товари, морозильники, запасні частини, постачання, страхування, галузеві публікації, бухгалтерські послуги.

Роздрібна торгівля зайнята придбанням товарів і послуг для продажу їх кінцевим споживачам. Отримувати товари і послуги роздрібна торгівля може від оптовиків, а також безпосередньо від фірм-виробників, Значну кількість роздрібних організацій становлять магазини продовольчих і промислових товарів, бензозаправні станції, підприємства громадського харчування, аптеки, фірмові магазини. Як споживач роздрібна торгівля закуповує або має справу з великою кількістю різних товарів і послуг, у тому числі безпо­середньо з товарами для перепродажу, із страхуванням, транспортними...

На підприємства оптової торгівлі впливають такі фактори: навколишнє середовище, особливості організації, міжособистісні відносини. Відбором товару займається спеціальний працівник. Не займаються такими товрами як вироби важкого м/б, вироби за інд. замовленням, складне обладнання, товари, що продаються за системою прямої поштової розсилки.

Покупці роздрібної торгівлі закуповують товари і послуги для перепродажу. Величезне різноманіття товарів. Головне для них – ціна, гарантії, асортимент. Рішення приймає власник фірми, а в великих = спеціальний працівник.

Сутність, завдання та цілі маркетингової товарної політики.

Маркетингова товарна політика – це комплекс заходів, у межах яких один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збу­тової діяльності фірми.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.

Товарна політика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішень стосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможності товару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка та реалізація стратегії упаковування, маркування, обслуговування товарів.

Цілі товарної політики:

1. Визначення попиту на товар

2. Забезпечення відповідності якості товару вимогам споживача

3. Підвищення конкурентоспроможності продукції

4. Створення й розробка нових товарів

5. Оптимізація життєвого циклу товару

6. Оптимізація асортименту

(Закон Паретто: 20% асортименту – 80% продажів)

7. Розробка ТМ, бренду та упаковки

ТМ – система ідентифікації та захисту товару з юридичної точки зору

Бренд – система ідентифікації товару споживачем, асоціює данйи продуктіз власною системою цінностей(потреб).

8. Сервісне обслуговування