Суть, переваги і недоліки, умови застосування підприємствами апк методу ціноутворення на основі географічного принципу та базових умов постачання. Приклади.

За цим методом враховують витрати товаровиробників чи споживачів, які виникають через необхідність транспортування продукції від місць виробництва до місць споживання чи використання. Так, залежно від розподілу обов’язків з транспортування товарів і участі постачальників та споживачів у компенсації транспортних витрат проводиться так зване франкування цін. Це означає, що всі витрати з транспортування продукції до названого пункту входять у ціну товару. Існує 6 видів франко-цін: франко-склад постачальника, франко-станція відправлення, франко-вагон на станції відправлення, франко-вагон на станції призначення, франко-станція призначення, франко-склад споживача. Різновидом методик встановлення цін за географічною ознакою є їх розрахунок щодо якихось базових пунктів території, а також визначення зональних цін.

Доставка товарів клієнтам, які перебувають на певній відстані, обходиться фірмі дорожче, ніж доставка найближчим клієнтам. Найчастіше використовують такі варіанти встановлення цін:
1. Встановлення ціни FOB у місці вироблення товару. За цією системою товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі права на товар і відповідальність за нього переходять до замовника, який оплачує всі витрати, пов'язані з транспортуванням від місця розташування заводу до місця призначення товару.
Переваги: цей метод дає змогу найдостовірніше оцінити транспортну роботу, оскільки кожний замовник оплачує її самостійно.
Недоліки: для віддалених клієнтів продукція коштує дорожче, ніж для найближчих.
2. Встановлення єдиної ціни із зарахуванням до неї витрат на доставку. Цю стратегію застосовують на противагу FOB. Фірма стягує єдину ціну із зарахуванням до неї однакової суми транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта.
Переваги: простота обслуговування і можливість рекламування єдиної ціни в загальнодержавному масштабі.
3. Встановлення зональних цін. Цей метод є середнім між встановленням ціни FOB і єдиної ціни з урахуванням витрат, пов'язаних з доставкою товарів. Фірма виокремлює дві або кілька зон. Замовники, які перебувають у межах однієї зони, сплачують одну ціну, у межах іншої зони — іншу. Споживачі в межах кожної окремої цінової зони не мають жодних цінових переваг один перед одним.
4. Встановлення цін стосовно базисного пункту. За цією стратегією продавець обирає певне місто як базисне і стягує з усіх замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки насправді відвантажується товар.
Переваги: водночас з підвищенням сумарної ціни для замовників, які розміщуються поблизу підприємства, для віддалених замовників ця ціна знижується.
5. Встановлення цін з прийняттям на себе витрат щодо доставки. У цьому разі, щоб забезпечити надходження замовлень, продавець частково або цілком бере на себе фактичні витрати на доставку товару. Можливо, він вважає, що зможе в такий спосіб розширити обсяги своєї діяльності. Як наслідок, середні витрати збільшуються, покриваючи транспортні витрати.

168.Суть, види та умови застосування підприємствами АПК маркетингових цінових стр­­а­­те­­­гій в залежності від форм реалізації (пряма і непряма).

Маркетингова цінова політика розглядається з точки зору:

© форм реалізації (пряма і непряма);

© ступеня гнучкості (політика однієї ціни та гнучких цін);

© видів продукції (політика цін на нові товари та такі товари, що вже є на ринку);

© типу ринку (кожний ставить свої проблеми в галузі ціноутворення)

Залежно від форм реалізації існує:
1) пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон'юнктури;
2) непряма маркетингова цінова політика полягає в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркетингову політику торговельного кредитування, кондицій та знижок. Усі вони мають на меті заохотити споживача до контактів із фірмою, до придбання продукції. При цьому споживачі продукції фірми — це не тільки особи, підприємства чи організації, які купують товари для задоволення своїх особистих чи виробничих потреб, а й різноманітні торговельно-посеред­ницькі організації, які купують товари з метою їх подальшого перепродажу.

Кредитна політика фірм — це визначення та безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпуск­ної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком вимог продавця до покупця для інкасації та лізингу.

Політика кондицій — це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов’язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упаковки й транспортування, надання можливості обміну чи відмови від отриманої продукції та ін.

Одним із найуживаніших методів непрямого ціноутворення є маркетингова політика знижок. У маркетинговій практиці використовуються такі види знижок: кількісні – за прибюання великої партії товару; Касові знижки — знижка за оплату рахунків готівкою або протягом конкретно визначеного періоду. Функціональні знижки — знижки на товари-новинки за проведення посередником рекламних заходів. Торговельні знижки — оплата посередникам за здійснення торговельних операцій. Чим більше зобов’язань бере на себе посеред­ник з продажу, тим вища знижка. Сезонні знижки — знижки на сезонні товари, які купують не в сезон. Фінальні знижки — знижки на останню партію (одиницю) товару. Залікові знижки — знижки на новий товар у разі повернення старого (використаного) не обов’язкового свого, але обов’язково аналогічного товару. Знижка на вимогу важливого клієнта — знижка для споживачів, які відіграють важливу роль у діяльності компанії.

169.Суть, види та умови застосування підприємствами АПК маркетингових цінових стр­­а­­те­­­гій в залежності від типу ринків.

Маркетингова цінова політика розглядається з точки зору:

© форм реалізації (пряма і непряма);

© ступеня гнучкості (політика однієї ціни та гнучких цін);

© видів продукції (політика цін на нові товари та такі товари, що вже є на ринку);

© типу ринку (кожний ставить свої проблеми в галузі ціноутворення)

Значення і роль МЦП в діяльності фірми суттєво залежить від типу ринку. Найбільшою є її роль на ринку монополістичної конкуренції. Тут існує широкий діапазон цін, отже, і багатоваріантність рішень щодо їх величини. Дещо менша роль МЦП на олігопольному ринку. Невелика кількість продавців, які негайно реагують на цінову політику конкурентів, труднощі проникнення на такий ринок призводить до того, що кожен підприємець орієнтується не стільки на поведінку споживачів і свої витрати, скільки на конкурентів, тобто на існуючі орієнтири, які встановлюють цінові лідери. Незначною є роль МЦП і на ринку чистої конкуренції. Головна причина цього – наявність ринкової ціни, яка встановлюється завдяки великій кількості продавців і покупців. Головне завдання МЦП на такому ринку – орієнтування на динаміку ринкової ціни. Мінімальна роль МЦП – на ринку чистої монополії. Тут, ураховуючи те, що існує лише один продавець, ціна може бути як нижчою, так і значно вищою за собівартості продукції.

170.Суть, види та умови застосування підприємствами АПК маркетингових цінових стр­­а­­те­­­гій в залежності від ступеню гнучкості.

Маркетингова цінова політика розглядається з точки зору:

© форм реалізації (пряма і непряма);

© ступеня гнучкості (політика однієї ціни та гнучких цін);

© видів продукції (політика цін на нові товари та такі товари, що вже є на ринку);

© типу ринку (кожний ставить свої проблеми в галузі ціноутворення)

В залежності від ступеня гнучкості цін виділяють стратегію єдиних цін і стратегію гнучких, еластичних цін. Стратегія єдиних цін. При цій стратегії встановлюється ціна, єдина для всіх споживачів для зміцнення їх довіри до підприємства і його товару. Дана стратегія проста в застосуванні і відкриває широкі можливості для торгівлі по каталогах і посилочній торгівлі. Стратегія єдиних цін застосовується на практиці нечасто, обмежена тимчасовими, географічними і товарними рамками. Стратегія гнучких, еластичних цін. Ця стратегія спирається на зміну рівня продажних цін залежно від можливості покупця торгуватися. Гнучкі ціни, як правило, використовують при висновку операцій по індивідуальних товарах і товарах, виконаних на замовлення.

171.Особливості застосування підприємствами АПК маркетингових стр­­а­­те­­­гії диференційованих цін. Види знижок цін на товар: суть та можливість використання підприємствами АПК.

Стратегія диференційованих цін. Ця стратегія застосовується підприємствами, що встановлюють певну шкалу можливих знижок і надбавок до середнього рівня цін для різних ринків, їх сегментів і покупців, характеристик ринку і його розташування, часу покупок і модифікацій товарів. Дана стратегія передбачає сезонні знижки, знижки за кількість товару, що купується, знижки постійним партнерам, встановлення різного рівня цін і їх співвідношення по різних товарах в загальній номенклатурі виробів, що випускаються, а також по кожній їх модифікації. Для цього проводиться складна і копітка робота за погодженням загальної товарної, ринкової і цінової стратегії.

Стратегія диференційованих цін використовується в тих випадках, коли:

· ринок легко піддається сегментації;

· можливие відшкодування витрат проведення даної стратегії за рахунок додаткових надходжень в результаті її проведення;

· неможливість продаж товарів по низьких цінах в тих сегментах ринку, де він вже продається по високих цінах;

· можливий облік сприятливого і несприятливого сприйняття споживачами диференційованих цін.

Стратегія диференційованих цін дозволяє стимулювати або, навпаки сдержувати продажі різних товарів в різних сегментах ринку. Різновидами цієї стратегії можна вважати стратегію пільгових цін і стратегію дискримінаційних цін.

Види знижок:

Звичайна, або проста — знижка з прейскурантної або довідкової ціни.

Знижка - "сконто" практикується при розрахунках готівкою (наприклад, за сплату раніше обумовленого строку).

Бонусна – надається постійним покупцям залежно від річного обсягу продажу.

Прогресивна – надається покупцеві за кількість, обсяг або серійність покупок.

Сезонна – надається покупцеві за придбання товару не під час сезону його активного продажу.

Знижка за повернення старого товару, купленого раніше у фірми передбачена у випадку придбання такого ж нового товару.

Експортна – надається під час продажу товару на експорт, а також при подальшому вивезенні його із країни.

Функціональна — знижка, яку виробники товарів надають сфері торгівлі за виконання певних функцій щодо продажу, зберігання, ведення обліку товарів.

Спеціальні – надаються постійним покупцям, а також покуп­цям, у яких продавець найбільше зацікавлений (стратегія пільгових цін).

Приховані — знижки покупцеві у вигляді надання безплат­них послуг або більшої кількості безплатних зразків.

Зниження цін для стимулювання збуту – коли для привертання уваги покупців встановлюють ціни, нижчі за прейскурантні, на окремі товари, які є доповнюючими до інших, або мають доповнюючи до себе. При цьому ціни на основну продукцію залишаються незмінними.

Складні знижки передбачають одночасне надання кількох видів знижок.