Компетенція експерта-бухгалтера

Впровадження в практику бухгалтерського обліку господарської дія­льності нових автоматизованих форм обліку призводить до зміни межі спеціальних бухгалтерських знань, що застосовуються при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ про розкрадання майна.

Експертиза в сучасних умовах збільшує свої науково-технічні мо­жливості, розширює коло питань, що вирішуються нею. Проте треба підкреслити необхідність сурового дотримання експертом своєї ком­петенції й неприпустимість постановки на його вирішення правових питань.

Спеціальними є пізнання, які складаються із відомостей, що отри­муються особами в процесі навчання і трудової діяльності, на базі ви­вчення визначеної галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла. Вихо­дячи з правильного визначення спеціальних пізнань, необхідно вирішувати питання про компетенцію експерта, наявності в нього до­статнього обсягу знань.

На практиці часто відбувається змішання технічних, економічних, технологічних і правових пізнань із бухгалтерськими.

Компетенція експерта — спільне поняття, яке включає спеціальні пізнання, однієї сторони, і правочинність за їх застосуванням, тобто сукупність прав і обов'язків, визначених кримінально-процесуальним законодавством, — з другої сторони.

Порушення компетенції експерта можуть мати місце при вторг­ненні експерта в чуже коло знань чи виконання ним функцій, що вхо­дять у компетенцію слідчого або суду. Такими порушеннями є:

• вирішення експертом правових питань, що мають відношення до суб'єктивної сторони складу злочину;

• самостійне з'ясування і збирання доказів шляхом одержання по­казань від обвинувачених та свідків.

Іноді експерти-бухгалтери намагаються вирішувати питання, що відносяться до компетенції фахівців інших галузей знань: економістів, технологів, будівельників, хіміків тощо.

Питання про відповідальність — одне з основних юридичних питань, що підлягає вирішенню лише слідчим і судом на основі аналізу всіх обставин справи. Експерт має право досліджувати фак­тичне дотримання посадовими особами вимог нормативних актів у межах ведення бухгалтерського обліку, що не значить вирішення питання про відповідальність цих осіб, оскільки підставою для ма­теріальної відповідальності за нанесений збиток є провина праців­ника, а встановлення провини входить до компетенціії не експерта, а слідчого й суду.

Фактичні дані встановлюються як бухгалтерськими документами, так й іншими матеріалами справи. Фактичні дані встановлюються по­казаннями свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, ви­сновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами.

Протоколи слідчих і судових дій можуть засвідчувати обставини й факти, встановлені при огляді, обшуку, вилученні, при проведенні експерименту та інших дій. Протоколи вилучення або обшуку, які ма­ють відомості про бухгалтерські операції, допоможуть експертові ви­значити джерело походження бухгалтерських документів, вилучених на підприємстві або у посадових осіб та достовірність здійснення гос­подарських операцій.

Акти документальної ревізії для експерта-бухгалтера відіграють подвійну роль:

• по-перше, вони є джерелом отримання необхідних для експерта
даних, які він використовує при складанні висновку;

• по-друге, необхідно перевіряти обгрунтованість висновків ревізії.
При цьому експерт-бухгалтер не пов'язаний оцінкою фактів, нада­
них ревізором.

Експерт-бухгалтер може враховувати показання звинувачених, сві­дків, потерпілих про факти, які допомагають йому встановлювати об­ставини, що належать з'ясуванню за допомогою бухгалтерської експе­ртизи.

Важливе значення для експерта-бухгалтера мають висновки експе­ртів іншої спеціальності. У багатьох випадках без цих висновків не­можливо визначити суму збитку, період його утворення, а також дати характеристику стану бухгалтерського обліку.

Що ж стосується неофіційних облікових документів матеріально відповідальних осіб («чорнових записів»), то вони використовуються для порівняння з даними бухгалтерського обліку. Іноді, якщо дозволяє система записів у них, за ними можливо робити розрахунки, аналіз руху товарно-матеріальних цінностей, враховувати їх при визначенні

розміру нестач та часу їх утворення. Таке відношення експерта до не­офіційних записів можливе лише при наявності двох умов:

• якщо надходження їх і утримання зафіксовано в суворо встанов­леному законом порядку (тобто коли їх походження відбито в матеріа­лах справи, дані, що містяться в них, підтверджені доказами, які при­йняті органом розслідування й судом як достовірні та підлягають дослідженню);

• якщо про це слідчим й судом поставлені запитання.

Експерт не має права займатися збором матеріалів, що необхідні йому для надання висновку. Якщо з'ясовується, що наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених перед експертом-бухгалтєром питань, то він має право подати клопотання (як в усній, так і у письмо­вій формі) про надання йому додаткових матеріалів. У випадку неви­конання цього клопотання, коли матеріали взагалі не дозволяють ви­рішити питання, експерт повинен у письмовій формі повідомити орган, що призначив експертизу, про неможливість надати висновок.

Діючи в межах своїх спеціальних знань, експерт-бухгалтер у про­цесі дослідження документів бухгалтерського обліку дає оцінку їм і на цій основі встановлює факти, що пов'язані із здійсненням бухгалтер­ського обліку, обгрунтованістю відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Ставлення експерта-бухгалтера до інших матеріалів справи відріз­няється від дослідження ним документів бухгалтерського обліку. Екс­перт може використовувати дані, встановлені іншими матеріалами справи; вони враховуються при аналізі й оцінці операцій бухгалтерсь­кого обліку, використовуються при формулюванні відповідей на по­ставлені питання. Проте дослідження експертом-бухгалтєром цих ма­теріалів обмежене його спеціальними знаннями і предметом експертизи. Експерт враховує їх, коли вони прийняті слідчим або су­дом як докази. Право експерта досліджувати і використовувати такі матеріали справи не означає, що він може входити в оцінку самих джерел, засобів доведення, наприклад, оцінювати слушність організа­ції проведення ревізії та компетентність осіб, що входять до складу ревізійної комісії, правдивість чи хибність показань свідків, звинувачу­ваних, потерпілих, обгрунтованість висновків інших експертиз тощо. Відповіді на такі питання виходять за межі компетенції експерта.

Правильне використання матеріалів справи допомагає експерту-бухгалтеру з'ясувати обставини, що пов'язані з процесом оформлення облікових документів за їх призначенням, умови, за яких вони були потім представлені, а також одержати відомості про етапи проходжен­ня документів у системі бухгалтерського обліку і про здійснені на їх

підставі дії (наприклад, про розрахунки з дебіторами і кредиторами, підзвітними особами тощо). Тільки використовуючи всі матеріали справи, що мають відношення до предмета експертизи, експерт може провести повне дослідження і дати вичерпні відповіді на поставлені питання. Ця мета залишиться не досягнутою, якщо експерта обмежити документами бухгалтерського обліку і висновками інших експертів, заборонити йому враховувати показання свідків, звинувачуваних, по­терпілих тощо.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА-БУХГАЛТЕРА

ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРТИЗИ СЛІДЧИМИ

ТА СУДОВИМИ ОРГАНАМИ

Процес проведення судово-бухгалтерської експертизи закінчується оформленням дослідження у вигляді висновку експерта. Оскільки ви­конання експертизи є процесуальною дією, то і висновок експерта -бухгалтера повинен відповідати визначеним статтями 75 і 200 КПК, ст.41 і 42 ГПК та ст.57 і 60 ЩІК нормам як за формою, так і за змістом.

Експертний висновок повинен об'єктивно відображати відповід­ність проведеного дослідження даним бухгалтерського обліку, пер­винній документації. Неприпустимим є упереджене викладання вста­новлених фактів.

Висновок складається на підставі дослідження всіх наданих експе-рту-бухгалтеру матеріалів в межах його компетенції. Він має повно та об'єктивно відображати результати проведеного дослідження і підтве­рджуватися даними первинних документів, облікових регістрів та зві­тності підприємства. Через те, що висновок експерта є самостійним джерелом доказів, він має бути чітким, конкретним і зрозумілим для всіх учасників процесу судочинства.

Висновок експерта розглядається керівником експертної установи і направляється особі або органу, які призначили експертизу.

Висновок експертизи або повідомлення про неможливість її прове­дення, які даються поза експертною установою (наприклад, в судово­му засіданні), розглядаються керівником установи після надходження матеріалів експертизи до установи. Про зауваження, які виникли у ке­рівника установи, він може повідомити особу або орган, які призначи­ли експертизу.