Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

# 3. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів

Державне управління у сфері використання та охорони лісів є формою здійснення функцій, які випливають зі змісту права влас­ності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.

Відповідно до статей 23, 24 Лісового кодексу загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства.

Спеціальне державне управління в цій сфері здійснює Держком-лісгосп України. Компетенція цього комітету та його органів виз­начається ст. 32 Лісового кодексу України та Положенням про міністерство, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р.

Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; лісовпорядкування; розподіл і перерозподіл лісів; відновлення лісів і лісорозведення; державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів; вирішення спорів у галузі використання, відтворен­ня, охорони та захисту лісів.

Ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру. Відповідно до ст. 96 Лісового кодексу України з метою забезпечен­ня ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систе­матичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісово­му фонді ведуться державний облік лісів і державний лісовий ка­дастр. Згідно з Порядком ведення державного обліку лісів і дер­жавного лісового кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р., Інструкцією про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженою наказом Мінлісгоспу України від 15 листопада 1995 р., державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користува­чами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорії захище­ності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду. Ведеться державний лісовий

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання... лісів

кадастр державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядку­вання, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів та вико­ристання таких документів: рішень про надання в користування земель лісового фонду або їх вилучення, зміну категорій захище­ності і груп лісів; актів огляду місць рубок; актів технічного прий­мання лісових культур; актів переведення не вкритих лісовою рос­линністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; актів натур­ного обстеження у разі зміни категорії земель у результаті госпо­дарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів. Докумен­тація державного лісового кадастру по країні поновлюється один раз на п'ять років. Вона проводиться підприємствами, установами, організаціями і громадянами, що мають у постійному користуванні землі лісового фонду і подається державному лісогосподарському підприємству, в зоні якого знаходяться землі лісового фонду.

Державні органи лісового господарства відповідного регіону пе­ревіряють повноту і достовірність державної облікової інформації, формують зведені дані державного лісового кадастру і передають до центрального органу виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства, який узагальнює дані в цілому по країні. Зведена докумен­тація державного лісового кадастру виготовляється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства і по­дається Кабінету Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства систематизує та зберігає документацію державного лісово­го кадастру, готує та видає інформаційні матеріали про лісовий фонд, а також здійснює державний контроль за додержанням вста­новленого порядку ведення документації державного лісового кадастру.

Лісовпорядкування. Лісовпорядкування — це територіальна просторова організація лісів для їх раціонального використання і охорони. Відповідно до ст. 93 Лісового кодексу України лісовпо­рядкування включає в себе систему державних заходів, спрямова­них на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

18 5-200 545

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

Лісовпорядкування охоплює такі лісовпорядні дії: визначення меж і внутрішньогосподарську організацію території лісогоспо­дарських підприємств державних органів лісового господарства, те­риторії інших постійних лісокористувачів; виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; виявлення деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, проведен­ня пов'язаних із веденням лісового господарства заходів щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони та захисту лісів тощо, а також визначення порядку і способів проведення цих робіт; обгрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до кате­горій захищеності; обчислення розрахункової лісосіки, обсягів ру­бок, пов'язаних із веденням лісового господарства, та обсягів ви­користання інших видів лісових ресурсів; визначення обсягів робіт з відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, за­хисту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт; лісобіологічні та інші обстеження і дослідження; авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування за­ходів, а також інші лісовпорядні дії.

За матеріалами лісовпорядкування для підприємств, організацій та установ, що ведуть лісове господарство, складаються і затверд­жуються державними органами відповідні проекти, які є основою для ведення лісового господарства і здійснення лісокористування.

Лісовпорядкування проводиться на всій території України дер­жавними лісовпорядними службами за кошти державного бюдже­ту і за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за пого­дженням з Мінприроди України.

Розподіл та перерозподіл лісів. Ця функція складається у галузі розпорядження лісовим фондом і являє собою сукупність розпо­рядчих дій відповідних державних органів.

Одні розпорядчі дії породжують виникнення, зміну або припи­нення права користування земельними ділянками лісового фонду, інші є необхідною умовою для виникнення права лісокористу­вання.

Основними формами розпорядчих дій стосовно лісів є: а) надання земельних ділянок лісового фонду в постійне та тимча­сове користування; б) видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів; в) перерозподіл земельних ділянок лісового фон-

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання... лісів

ду; г) вилучення земельних ділянок лісового фонду та лісових ресурсів із користування, анулювання дозволів на спеціальне вико­ристання.

Надання земельних ділянок лісового фонду в постійне та тимчасо­ве користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Ці дії в межах компе-тенцій, визначених законодавством, здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районі, міські, селищні, сільські ради шляхом закріплення за постійними та тимчасовими лісокористувачами земельних ділянок лісового фонду відповідно до мети використання та видачею державного акта на право постійного користування землею, а також оформленням договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісово­го фонду, в тому числі договору оренди. Надання земельних діля­нок лісового фонду в користування здійснюється в порядку, виз­наченому земельним законодавством.

Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Положення про порядок видачі доз­волів на спеціальне використання природних ресурсів і встанов­лення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серп­ня 1992 р., зі змінами та доповненнями постановою від 28 квітня 1994 р. Дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до ст. 51 Лісового кодексу є лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток. Видаються спеціальні дозволи в межах лімітів використання лісових ресурсів центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та його органами на місцях на підставі клопотання (заявки) лісокористувачів, яке підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях, місцевими радами, постійними лісокористувачами. Строк дії дозволу визначається органом, який його видає.

Перерозподіл земельних ділянок лісового фонду та лісових ре­сурсів, внаслідок якого відбувається передача їх від одного лісоко-ристувача іншому, та вилучення земельних ділянок лісового фонду та лісових ресурсів із користування, анулювання дозволів на спеціальне використання залежно від своїх повноважень здійснюють ради усіх рівнів за висновком місцевих державних адміністрацій щодо зе-

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

мельних ділянок лісового фонду, які можуть вилучатися у лісоко-ристувачів з мотивів суспільної необхідності та для суспільних по­треб, а також у разі припинення права користування цими ділян­ками при ліквідації підприємств, установ, організацій, у разі здійснення таких користувань з порушеннями вимог лісового зако­нодавства; органи, які видали спеціальний дозвіл на таке користу­вання, у випадках закінчення строку користування, добровільної відмови від лісокористування, порушення вимог щодо використан­ня лісових ресурсів.

Відновлення лісів і лісорозведення. Ліси мають властивість відтворення. Правовими формами відтворення лісів є відновлення лісів та лісорозведення. Згідно зі статтями 81, 82 Лісового кодексу України та Правилами відновлення лісів і лісорозведення, затвер­дженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р., на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згари­ща і тощо), провадиться відновлення лісів, а на землях, не вкри­тих лісовою рослинністю, насамперед непридатних для викорис­тання в сільському господарстві, низькопродуктивних (яри, ерозо-вані балки, крутосхили, піски, пустища тощо), — лісорозведення. Проводяться ці заходи постійними лісокористувачами за розробле­ними державними органами лісового господарства спеціальними програмами і проектами, які передбачають застосування найбільш доцільних способів відновлення для створення в найкоротші терміни високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і чагарникових порід, а також створення лісових насаджень з висо­кими продуктивними і захисними властивостями шляхом заліснен­ня непридатних для сільськогосподарського виробництва земель, закладення лісосмуг, алей та інших насаджень, що виконують за­хисні функції (на межах полів сівозмін, уздовж річок, каналів, во­доймищ, залізниць, автомобільних доріг тощо).

У свою чергу відновлення лісів здійснюється природним, штуч­ним і комбінованим способом. На ділянках, де є відповідні для то­го умови, перевага віддається природному відновленню лісу, що дає можливість створити високопродуктивні й біологічно стійкі де-ревостани протягом короткого терміну з мінімальними затратами.

Основні заходи щодо сприяння природному відновленню лісів визначаються Правилами рубок головного користування в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання... лісів

На зрубах, згарищах, болотах та колишніх лісогосподарських угіддях у зоні радіоактивного забруднення з рівнем радіації, небез­печним для проведення комплексу робіт, пов'язаних зі створенням лісових культур, провадяться заходи щодо сприяння природному зарощуванню шляхом механічного обробітку грунту та висівання насіння деревних порід. Ефективність цих заходів оцінюється на п'ятий рік після їх проведення.

Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісо­вих культур (заліснення) на зрубах, згарищах тощо, де природне поновлення головної породи неможливе або відбувається неза­довільно. Лісові культури створюються шляхом насадження сіянців, саджанців, дичок, живців або висівання насіння деревних порід і чагарників.

Лісорозведення проводиться на землях, переданих у порядку, визначеному земельним законодавством для цих цілей. Землі, при­значені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісово­го фонду.

Роботи, пов'язані з відновленням лісів і лісорозведенням, підля­гають обліку та оцінці якості. Облік і визначення якості робіт, пов'язаних з відновленням лісів і захисним лісорозведенням, про­водяться постійними лісокористувачами на основі матеріалів технічного проектування, технічного приймання робіт, інвентари­зації лісових культур, захисних насаджень, природного поновлен­ня. Переведення площ лісових культур і природного поновлення до вкритих лісовою рослинністю земель та передача в експлуатацію створених захисних насаджень здійснюється згідно з галузевими стандартами.

За дотриманням Правил відновлення лісів і лісорозведення здійснюється державний контроль Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та їх органами на місцях, іншими державними органами, місцевими органами державної ви­конавчої влади і самоврядування.

Відповідно до статей 83, 84 Лісового кодексу України прова­дяться також заходи із забезпечення підвищення продуктивності лісів та поліпшення їх якісного складу.

Контроль за використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів. Такий контроль полягає у забезпеченні додержання всіма

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

державними і громадськими органами, підприємствами, установа­ми, організаціями та громадянами встановленого порядку користу­вання лісами, правил ведення лісового господарства, відтворення лісів, їх обліку та охорони, а також інших правил і норм, передба­чених лісовим законодавством.

За суб'єктним складом здійснення контролю за використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів його поділяють на дер­жавний, громадський та виробничий.

Державний контроль за використанням, відтворенням, охоро­ною та захистом лісів здійснюють органи загальної та спеціальної компетенції. До органів загальної компетенції належать Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає порядок діяль­ності органів державної влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; затверджує такси для обчислен­ня розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству по­рушенням лісового законодавства; приймає рішення про обмежен­ня або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними лісового законодавства; вирішує інші питання у галузі контролю за використанням, відтво­ренням, захистом та охороною лісів.

Спеціальний державний контроль здійснюють органи Мінпри­роди України. Державна інспекція з контролю за охороною, захи­стом, використанням та відтворенням лісів утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2004 р. Про­довжує діяти і служба лісової охорони, яка об'єднує відповідні структури державних органів і постійних лісокористувачів. її пра­вовий статус визначається ст. 87 Лісового кодексу України. Ця служба уповноважена: запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ре­сурсів тощо; давати обов'язкові для виконання вказівки про усу­нення порушень лісового законодавства; доставляти правопоруш­ників до органів внутрішніх справ та місцевих органів влади; вилу­чати в них відповідні документи та незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, які є знаряддям порушення вимог лісового законодавства.

 

§ 4. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства

Виробничий контроль у галузі ведення лісового господарства в усіх лісах здійснює Держкомлісгосп України та його органи на місцях, а також постійні та тимчасові лісокористувань

Громадський контроль за використанням, відтворенням, охоро­ною та захистом лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Вирішення спорів у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів. Відповідно до ст. 97 Лісового кодексу України спори у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів роз­глядаються і вирішуються загальними судами, господарськими та третейськими судами у визначеному законом порядку. Що ж сто­сується органів державного управління, то вони мають право пода­вати позови про стягнення шкоди, заподіяної порушенням лісово­го господарства.

§ 4. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства

За загальним правилом особи, які вчинили правопорушення лісового законодавства, підлягають юридичній відповідальності. Загальний перелік таких порушень закріплений у ст. 98 Лісового кодексу України.

Особливості застосування різних видів юридичної відповідаль­ності (цивільно-правової, адміністративної, кримінальної та дис­циплінарної) визначені спеціальним законодавством.

Цивільно-правова відповідальність. Сутність цивільно-правової відповідальності полягає в обов'язку фізичних і юридичних осіб відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення лісового за­конодавства, у розмірах і порядку, визначених як цивільним, так і лісовим законодавством. Це пов'язано з широким застосуванням при обчисленні шкоди таксового та витратного методів, які є об'єктом регулювання лісового законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. за­тверджені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству. Вони стосуються: пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісо­вих культур, насаджень і молодняка природного походження та са­мосіву на землях, призначених для лісовідновлення та лісорозве-

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

дення; знищення або пошкодження сіянців та саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільного сінокосіння і випасання худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежу-вальних знаків; знищення або пошкодження мурашників; пошко­дження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкоджен­ня лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незакон­на порубка і пошкодження дерев і чагарників до ступеня припи­нення росту; самовільна заготівля (збирання) недеревних рослин­них ресурсів у порядку спеціального використання, а також загаль­ного використання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціальним дозволом.

Кратність розміру стягнень визначається пропорційно до нео­податковуваних мінімумів доходів громадян та відповідно до харак­теру порушень. Наприклад, за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту одного дерева діаметром (у корі біля шийки кореня в сантиметрах) до 10 см — 0,2 щодо лісів першої групи та 0,1 щодо лісів другої групи; до 12,0 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян залежно від групи лісів.

Витратний спосіб відшкодування шкоди застосовується також у випадках, коли ліси пошкоджені пожежею, небезпечними речови­нами, матеріалами, предметами. Так, розміри стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, ор­ганізаціями і громадянами, через пошкодження лісу стічними во­дами, хімічними речовинами, промисловими та комунально-побу­товими викидами (скидами) і покидьками, а також через пошкод­ження лісу внаслідок підпалу або порушень правил пожежної без­пеки в лісах становлять: стягнення за пошкодження лісових куль­тур і насаджень природного походження, яке обчислюється в деся­тикратному розмірі діючих такс на деревину, що відпускається на пні, за першим розрядом у всіх таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс; вартість робіт по припиненню негативного впливу на насадження зазначених факторів або гасіння лісової пожежі; вартість робіт по очищенню території; вартість робіт, пов'язаних з вирощуванням лісових насаджень до віку деревостанів, що пошкоджені зазначеними негативними фак­торами.

За допомогою такс обчислюється також розмір стягнень за шко­ду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами знищенням, пошкодженням чи не-

§ 4. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства

законною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.

У разі порушення лісозаготівельними організаціями, іншими ус­тановами та громадянами Правил відпуску деревини на пні в лісах України вони несуть деліктну (позадоговірну) майнову відповідальність у розмірах стягнень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. В основу розмірів майнових стягнень покладено такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, розмір майнових втрат на вирощування лісу тощо. Наприклад, за рубку дерев, не на призначених для цього ділянках, рубку без лісорубного квитка (ордера), в матеріалах відведення, а також за пошкодження цих дерев до ступеня припи­нення росту — десятикратна таксова вартість незаконно зрубаної або пошкодженої деревини; за несвоєчасне наступне оформлення лісорубних квитків (ордерів) на рубку дерев — трикратна таксова вартість зрубаної деревини; за незадовільне або несвоєчасне очи­щення місць рубок від порубкового залишку, захаращення просік, доріг і смуг завширшки ЗО метрів, прилеглих до лісосік, — двократ­на вартість витрат на очищення; термін з урахуванням наданої відстрочки, а також за зберігання її в лісі у літній період з пору­шенням вимог Санітарних правил у лісах України — двократна таксова вартість деревини тощо.

Майнова (таксова) відповідальність за шкоду, заподіяну видам рослин (лісових), занесених до Червоної книги України, визна­чається постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. Особливістю цієї відповідальності є встановлення більш значних розмірів майнових стягнень за шкоду, заподіяну цим ви­дам рослин, що обчислюються у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Відшкодування шкоди за порушення лісового законодавства за­стосовується до винних осіб незалежно від того, несуть вони адміністративну або кримінальну відповідальність чи ні.

Адміністративна відповідальність. Підставою для притягнення винних осіб у порушенні вимог лісового законодавства є відповідне адміністративне правопорушення (проступок), передба­чене КпАП.

Усі адміністративні правопорушення у цій галузі поділяють на кілька груп. До першої групи належать проступки, спрямовані на

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

порушення права державної власності на ліси: самовільна переус-тупка права лісокористування, а також укладання інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної влас­ності на ліси (ст. 49); використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, пере­робки деревини, влаштування складів тощо без належного дозволу на використання цих ділянок (ст. 63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівля і вивезення де­ревини та заготівлі живиці (ст. 64); незаконна порубка і пошкод­ження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на план­таціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісорозведення (ст. 65); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів, у тому числі лісових ресурсів (ст. 92²).

До другої групи належать: знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); знищення або пошкодження лісу внаслідок необе­режного поводження з вогнем; порушення вимог пожежної безпе­ки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поши­рення її на значній площі (ст. 77); самовільне випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із. степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, а також опалого листя у парках, інших зелених насадженнях та газонах у населених пунк­тах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони на­вколишнього природного середовища або з порушенням умов та­кого дозволу (ст. 77).

Третю групу становлять порушення правил використання лісових ресурсів: здійснення лісових користувань невідповідно до мети або вимог, передбачених у лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67); самовільний сінокос і випас худоби в лісах та на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом; самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо, де це забо­ронено або допускається тільки за лісовим квитком; збирання ди­корослих плодів, горіхів, ягід тощо з порушенням установлених строків їх збирання (ст. 70); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, промисловими і ко­мунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що

§ 4. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства

спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72); засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73).

До четвертої групи правопорушень належать: порушення правил та інструкцій по відновленню, поліпшенню стану і породного складу лісів, підвищенню їх продуктивності, а також по викорис­танню ресурсів спілої деревини (ст. 68); введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспорт­них шляхів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених об­ладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів (ст. 71); знищення або пошкодження лісоосушувальних ка­нав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75).

П'ята група — це порушення за незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій, ті ж дії щодо видів рослин, занесених до Червоної книги України, або використання і охорона яких ре­гулюється відповідними міжнародними договорами України (ст. 88); порушення порядку придбання чи збуту об'єктів рослин­ного світу (ст. 88^і); порушення умов зростання рослин, занесених до Червоної книги України, невиконання вимог наданих дозволів на вилучення з природного середовища та здійснення інших видів використання рослин, занесених до Червоної книги України, а та­кож порушення умов утримання рослин цих видів у ботанічних са­дах, дендрологічних парках, інших спеціально створених умовах, що призвело до їх загибелі (ст. 90), порушень правил створення поповнення, зберігання, використання, або державного обліку бо­танічних колекцій та торгівля ними (ст. 88²).

Самостійне значення має порушення, передбачене ст. 153 кодек­су: знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих ча­гарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населе­них пунктах, невжиття заходів щодо їх охорони, а також са­мовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих діля­нок, зайнятих об'єктами озеленення.

На винних у порушенні лісового законодавства за зазначені правопорушення накладаються такі види адміністративних стяг­нень: штрафи — на громадян — від 0,1 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від 0,4 до 4 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян; конфіскація неза-

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

конно добутого, об'єктів, знарядь і засобів вчинення правопору­шення.

Суб'єктами на застосування адміністративних санкцій наклада­ти адміністративні стягнення за лісопорушення є органи Держ-комлісгоспу України (ст. 241) та органи Мінприроди України (ст. 2422).

Кримінальна відповідальність. Ця відповідальність передбачена за кілька злочинних діянь у галузі лісокористування та охорони лісів. Зокрема, відповідно до ст. 245 КК України знищення або по­шкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом, караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, — караються поз­бавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Позбавлення волі не звільняє винних осіб від відшкодування збитків, завданих цим злочином.

Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу перед­бачена ст. 246 кодексу, за якою карається незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідни­ках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших охоронюваних лісах.

Ці дії зумовлюють покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність у галузі охорони, захисту і користування лісами настає для керівників та працівників лісогосподарських підприємств, установ, організацій за порушення установлених правил використання лісо­вих ресурсів, які вони зобов'язані виконувати в межах посадових повноважень. Застосування дисциплінарної відповідальності здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом законів про пра­цю України.

Рекомендована література

Рекомендована література

1. Горбовой В. Ф. Предмет и система советского лесного права.
— Красноярск, 1984.

2. Екологічне право: Особлива частина. — К., 2001.

3. Екологічне право України. — X., 2001.

4. Костицький В. В. Лісове право України: Навч. посібн. — К.,
1999.

5. Крассов О. И. Правовой режим земель государственного лес­
ного фонда. — М., 1985.

6. Мунтян В. Л. Правова охорона природи в УРСР. — К., 1982.

 

 

 

 

Розділ XVII

Правова охорона і використання рослинного світу

§ 1. Рослинний світ як об'єкт правової охорони та використання

Рослинний світ становить сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (ст. З За­кону України «Про рослинний світ»)

До складу рослинного світу належать близько 350 тис. його видів. З біологічного погляду його поділяють на деревинний, трав'янистий, чагарниковий та водний¹. У правовому порядку виділяють: природні лісові ресурси; природну рослинність, що не належить до лісових ресурсів; рослинність сільськогосподарського призначення.

Найбільш повно з цих видів урегульовані відносини, що вини­кають у сфері використання, відтворення та охорони лісових ре­сурсів. Як зазначалося, вони врегульовані Лісовим кодексом Ук­раїни та іншими нормативно-правовими актами лісового законо­давства.

Що стосується природної рослинності, яка не належить до лісо­вих ресурсів, то тривалий час у нас не було належної правової ос­нови її охорони та використання. Ця прогалина була заповнена прийняттям у 1999 р. Закону України «Про рослинний світ».

Суспільні відносини, які виникають у сфері охорони, викорис­тання та відтворення рослин і багаторічних насаджень сільського-

¹ Биологический знциклопедический словарь. — М, 1986. — Ст. 529—530. 558

§ 1. Рослинний світ як об'єкт правової охорони та використання

сподарського призначення, згідно з частиною другою ст. 1 Закону України «Про рослинний світ» регулюються відповідним законо­давством України. Таким чином, ця група суспільних відносин не підпадає під дію правових норм цього закону.

Безпосередніми об'єктами рослинного світу, що використову­ються або можуть бути використані населенням для своїх потреб, є природні рослинні ресурси. За своєю екологічною, господарсь­кою, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими оз­наками їх поділяють на природні рослинні ресурси загальнодер­жавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення на­лежать: а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключ­ної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток; природ­них та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендро­логічних парків, зоологічних парків, парків — пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного зазначення; б) лісові ре­сурси державного зазначення; в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, ли­шайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України; г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнен­ня, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Крім того, до природних рослинних ресурсів за­гальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.