Дозволи видаються у разі використання води водних 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Дозволи видаються у разі використання води водних



об'єктів:

 

загальнодержавного значення - Республіканським комітетом

екології та природних ресурсів Автономної Республіки Крим,

державними управліннями екології та природних ресурсів в областях,

мм. Києві і Севастополі, державними інспекціями охорони Чорного і

Азовського морів (далі - територіальні органи Мінекоресурсів);

 

місцевого значення - Верховною Радою Автономної Республіки

Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за

погодженням з відповідними територіальними органами

Мінекоресурсів.

Спеціальне водокористування може бути:

 

короткотерміновим (до 3 років) - у разі скидання

водокористувачем забруднюючих речовин у водні об'єкти в обсягах,

що перевищують граничнодопустимі, які встановлюються

територіальними органами Мінекоресурсів;

 

довготерміновим (від 3 до 25 років) - в усіх інших випадках.

79. Антропогенне забруднення - забруднення біосфери в результаті біологічного існування і господарської діяльності людей, у тому числі їх прямого чи непрямого впливу на інтенсивність природного забруднення.

Водоканалом і санстанцією

81. По-друге, люди стали використовувати природні об'єкти - упершу чергу ліси - як зброю. Найпростіший спосіб - це перетворити певну територію в пастку. Так, Юлій Фронтій, римський історик I століття описує, як чиїсь воїни підрубали дерева в цілому лісі і повалили їх, коли в ліс вступило римське військо. Незважаючи на примітивність цього методу, його застосовували і пізніше. Зараз дерева використовують не для поразки живої сили супротивника - є способи надійніші й ефективніші - а для затримки його в зоні поразки

Інший спосіб - використання природних об'єктів у військових цілях - це використання їх для поразки супротивника. Найпростіші і розповсюджені способи - це отруєння джерел води і пожежі. Перший спосіб найбільш розповсюджений усилу своєї простоти й ефективності. Той же Юлій Фронтій пише, як Клісфен Синионський отруїв воду в джерелі, що харчувало обложені ним Криси.

Те ж саме неодноразово робили і русичі й інші народи. Коли князь Василь Голіцин, фаворит царівни Софії Олексіївни, воював із кримськими татарами, ті забили падаллю усі джерела питної води.

Ще один спосіб - пожежі - також нерідко застосовувався на війні. Особлива пристрасть до цього методу мали жителі степів: воно і зрозуміло - у степу вогонь швидко поширюється на величезні території, і навіть якщо ворог не загине у вогні, його погубить відсутність води, їжі і корму для худоби. Палили, звичайно, і ліси, але це менш ефективно з погляду поразки ворога, і звичайно застосовувалося в інших цілях.

Ще одна причина - величезні поховання, що залишаються на місцях великих битв (наприклад, під час битви на Куликовому полі загинули 120 000 чоловік). При розкладанні величезного числа трупів утворюються отрути, що з дощами чи ґрунтовими водами попадають у водойми, отруюючи їх. Ці ж отрути гублять тварин і на місці поховання. Вони тим більше небезпечні, що їхня дія може початися як відразу, так і через багато років.

Але все перераховане вище - це знищення природних об'єктівяк засіб поразки чи наслідок битв (древніх епох). На війні природу й упершу чергу ліси цілеспрямовано знищують. Робиться це з тривіальною метою: позбавити супротивника укриттів і засобів до існування. Найбільш проста і зрозуміла перша мета - адже ліси за всіх часів служили надійним притулком для військ, у першу чергу для нечисленних загонів, що ведуть партизанську війну.

Прикладом подібного відношення до природи може служити т.зв. зелений півмісяць - території, що простираються від дельти Нілу через Палестину і Месопотамію до Індії, а також Балканський півострів. Звичайно, ліси там знищувалися не тільки під час воєн, але й у мирний час у господарських цілях. Однак під час усіх воєн вирубувалися ліси як основа економіки країни. У результаті зараз ці землі перетворилися у своїй більшості в пустелі. Лише в наші роки ліси на цих територіях почали відновлюватися (прикладом подібних робіт може служити Ізраїль, на території якого колись були величезні ліси, що цілком покривали гори, і сильно порубані асирійцями і практично цілком вирубані римлянами). Узагалі треба визнати, що в римлян був великий досвід по знищенню природи. Після розгрому Карфагена вони засипали сіллю всі родючі землі в його околицях, зробивши їх непридатними не тільки для землеробства, але і для росту більшості видів рослин, що з урахуванням близькості Сахари, та й просто жаркого клімату з невеликою кількістю опадів, веде до спустошування земель (що ми і бачимо зараз в околицях Тунісу).

Наступний фактор впливу воєн на природу - переміщення значних мас людей, спорядження й озброєння. Особливо це стало виявлятися лише в XX столітті, коли ноги мільйонів солдат, колеса й особливо гусениці десятків тисяч машин стали стирати в пил землю, а їхні шуми і відходи забруднювати місцевість на багато кілометрів навколо (причому ще і на широкому фронті, тобто фактично суцільною смугою). Але й у стародавності проходження особливо великої армії, не залишалося для природи непомітним. Геродот пише, що армія Ксеркса, прийшовши в Грецію, досуха випивала ріки й озера, і це у країні, що і так нерідко страждає від нестачі води. Перська армія привела величезну кількість худоби, яка витоптувала і поїдала усю зелень, що особливо шкідливо в горах.

І все-таки найбільший збиток природі був нанесений у війнах XX століття, що цілком природно. Дві найважливіших обставини, що визначили це - нові могутні снаряди і двигуни.

Спочатку про снаряди. По-перше, силу нових снарядів визначило те, що нові типи вибухових речовин давали вибухи набагато більшої потужності, чим чорний порох - могутніше раз у 20, або і більше. По-друге, змінилися гармати - вони стали посилати снаряди під набагато більшими кутами, так що снаряди і падали на землю під великим кутом,і глибоко проникали в ґрунт. По-третє, головним у прогресі артилерії стало збільшення дальності стрільби. Далекобійність знарядь збільшилася настільки, що вони стали вести стрільбу за обрій, по невидимій цілі. Укупі з неминучим збільшенням розсіювання снарядів це привело до стрільби не по цілях, а по площах.

У зв'язку зі зміною бойових порядків військ на зміну розривним бомбам гладкоствольних знарядь прийшли шрапнель і гранати (і артилерійські, і ручні, і гвинтівкові і т.д.). Та й звичайні фугаси дають багато осколків - це ще один вражаючий фактор, що уражає як ворога, так і природу.

До артилерійських знарядь додалася й авіація: бомби теж мають велике розсіювання і проникають глибоко в ґрунт, навіть глибше, ніж снаряди такої ж ваги. При цьому заряд бомб набагато більше, ніж в артснарядах. Крім руйнування ґрунтів і знищення тварин безпосередньо вибухами й осколками снарядів (у широкому змісті цього слова), нові боєприпаси викликають лісові і степові пожежі. До усього цього необхідно додати такі види забруднень, як акустичне; хімічне забруднення, як продуктами вибуху (а усі без винятку сучасні вибухові речовини дають при згорянні, тобто при вибуху, велику кількість отрутних газів) і пороховими газами (які також є вибуховими речовинами), так і продуктами горіння, викликаного вибухами.

Інший клас негативних впливів на навколишнє середовище пов'язаний із застосуванням двигунів. Перші двигуни - ними були парові машини - не наносили особливого збитку, якщо, звичайно, не вважати величезну кількість сажі, що викидається ними. Але наприкінці XIX століття на зміну їм прийшли турбіни і двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на нафті. Перші військові двигуни взагалі і нафтові зокрема з'явилися на флоті. І якщо шкода від парових машин, обмежувалась кіптявою так викинутими в море шлаками, що спокійно лежать на дні, то нафтові двигуни не тільки не зменшили кіптяву, але і зробили її більш шкідливою. На суші шкода від моторів у принципі обмежилась лише вихлопами та невеликими (у порівнянні з морем) плямами залитої бензонефтепродуктами землі.

Перераховані вище забруднення не є специфічно військовими, це характерно для всіх суден. Але головною особливістю військових кораблів зокрема, і війни на морі взагалі, є загибель суден. І якщо дерев'яні кораблі вітрильної епохи, йдучи на дно, залишали після себе на поверхні лише кілька центнерів (чи тонн, що не занадто відрізняється по наслідках) друзок і спокійно гнили на дні, даючи їжу молюскам, то нові кораблі залишають величезні плями нафти на поверхні і труять придонну фауну масою отруйних синтетичних речовин.

Тільки за час Другої Світової війни було потоплено більш 10 тис. кораблів і судів. Велика їхня частина мала нафтове опалення.

До цього треба додати ще і те, що як у мирний так і у воєнний час величезні танкери возять по морю нафту і нафтопродукти. І якщо в мирний час їм грозить невелика небезпека, ніж іншим кораблям, то у воєнний час їх топлять у першу чергу, тому що без пального сама грізна техніка перетворюється в металобрухт.

Танкери - сама головна мета усіх видів зброї на морі в Другій Світовий війні. На додаток до цього війна на морі має ще одну специфічну небезпеку для всього живого, пов'язану з особливостями водного середовища. Будь-яка сучасна війна використовує силу вибуху різних речовин. Їхнє основне завдання – надання великої швидкості снарядам (від ракет і артснарядів до їхніх осколків і куль) чи створення вибухової хвилі. Але на суші останній вражаючий фактор є, загалом, другорядним, тому що вибухова хвиля в повітрі, не настільки вже сильна через малу щільність повітря, а по-друге через те, що вона швидко загасає. Зате у воді ударна хвиля володіє нищівною силою.

Страшним варварством вважається промисел риби за допомогою динаміту. В усіх цивілізованих країнах це вважається браконьєрством і заборонено, і малорозвиненим країнам, у яких подібний промисел широко розповсюджений, дуже дістається від екологів з більш благополучних країн. Але якщо варварством вважається вибух однієї шашки в кілька десятків грам, то як назвати десятки і сотні тисяч боєприпасів, що вибухають у воді, із зарядом сотні і тисячі кілограм більш могутніх вибухових речовин? Хіба що злочином проти всього живого...

У XX столітті усі види озброєнь розвивалися. З'явилися також і нові: танки, авіація, ракети. І хоча їхня сила була непомірно вище, ніж у старих видів, вони також уражали за раз одного чи кілька людей. Найбільш істотним в розвитку озброєнь у XX столітті є те, що з'явилися якісно нові види озброєнь - ті, що називаються зброєю масової поразки. Це хімічна, бактеріологічна й атомна зброя. Про вплив їхнього бойового застосування можна і не говорити - їх наслідки зрозумілі і так. Кількість випробувань хімічної й атомної зброї не йде ні в яке порівняння з кількістю фактів їхнього бойового застосування. Так, атомна зброя застосовувалася лише двічі, а іспитів було більш 2100. Тільки в СРСР їх було проведено близько 740. І на іспитах підривали заряди набагато більшої потужності. Так, на Новій Землі була висаджена воднева бомба потужністю 50 МЕГАТОНН!!! На 400 кілометрів навколо все живе - знищено.

 

 

При виробництві хімічної й особливо атомної зброї виходить безліч шкідливих і небезпечних речовин, що важко утилізувати і зберігати, та й то вони нерідко не утилізуються і не зберігаються, а просто викидаються. Якщо врахувати, що багато хімічних речовин не розпадаються сотнями років, а радіоактивні - сотні тисяч, мільйони і навіть мільярди років - то стає зрозумілим, що військова промисловість закладає міну уповільненої дії під генофонд людства.

Виробництво будь-яких виробів вимагає витрат яких-небудь ресурсів, що, природно, беруться з запасів природи. Зброя не є виключенням, до того ж вона, як правило, дуже складна і вимагає безліч усіляких видів сировини.

Про природозберігаючі технології військові взагалі не занадто піклуються, а під час війни тим більше - діє формула якнайбільше, якнайдешевше і якнайшвидше. При такому підході не має сенсу навіть говорити про охорону природи і її багатств.

Прикладом такого підходу може служити, наприклад, бальса, що широко використовувалася в Другій Світовій війні в авіабудуванні. Якщо до війни на неї натикалися на кожному кроці, то після війни в лісах вона стала рідкістю. І таких прикладів можна привести безліч...

Якщо раніше основою усіх воєн служила фізична поразка військ (хоча для цього застосовувалися екологічні методи), то в другій половині 20 століття основою стратегії і тактики воюючих країн з'явилося свідоме руйнування природи на території супротивника - «екоцид». І тут США перші на всій планеті. Розпочавши війну у В'єтнамі, США використовувало його територію як полігон для іспиту зброї масової поразки і нової тактики ведення війни.

83. Небезпечний виробничий об'єкт - в широкому сенсі цього виразу виробничий об'єкт, при експлуатації якого можуть виникнути аварії або інциденти (аварійні ситуації).

Аварії на виробництві можуть мати серйозні наслідки для життя та здоров'я людей, що більш детальніше розглядається системою охорони праці; майну організацій, що експлуатують небезпечні об'єкти і, що надзвичайно важливо, природному середовищу, що є складовою екологічної безпеки. У різних країнах по різному підходять до небезпечних факторів на виробництві, при цьому переважає системний підхід, заснований в даному випадку на управлінні безпекою технологічних процесів (Process Safety Management), контролі за використанням небезпечних речовин і матеріалів (Dangerous goods) і наукомістка понятті інжинірингу безпеки (Safety engineering), тісно пов'язаним з системотехнікою. У Росії ж захищеність від аварій та їх наслідків покликана підтримувати промислова безпека, головним поняттям якої є небезпечний виробничий об'єкт.

84. Охорона та раціональне використання земель здійснюються за рахунок:

Використання земельного законодавства,

Проведення заходів щодо запобігання водяній та вітровій ерозії грунтів, засоленню та заболоченню земель, проти селевих та протизсувних заходів,

Проведення відборів проб природного середовища при випаданні забарвлених опадів,

Охорони земель від забруднення стічними водами, промисловими та іншими відходами,

Обладнання тваринницьких ферм і підсобних господарств системи утилізації та знешкодження рідких і твердих відходів,

Використання санітарно-захисної зони для тваринницьких ферм і підсобних господарств,

Використання та підтримування в чистоті джерел забруднення природи та території військових гарнізонів, споруд, складів, лазень, харчокомбінатів, казарм і відповідності гарнізонних звалищ сміття санітарним нормам,

Рекультивації земель при проведенні будівельних ремонтних та інших робіт пов’язаних з порушенням покриву.

85. Ірига́ція або зро́шування (англ. Irrigation) — підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту. Іригація є одним з видів меліорації. Зрошування покращує постачання корінню рослин вологи і живильних речовин, знижує температуру приземного шару повітря і збільшує його вологість.

Зрошувальне землеробство викликає цілу низку негативних екологічних наслідків. Головними з них є:

іригаційна ерозія;

накопичення агроіррійного культурного горизонту ґрунтів;

вторинне засолення ґрунтів;

заболочування ґрунтів;

забруднення поверхневих і підземних вод;

обміління річок;

Вторинне засолення — головний наслідок зрошення земель в умовах аридного клімату. Воно пов'язане з підйомом мінералізованих ґрунтових вод до земної поверхні. Ґрунтові води, що містять солі, починають при цьому інтенсивно випаровуватися, в результаті чого ґрунт насичується надмірною кількістю солей. Гостра екологічна проблема зрошуваного землеробства — забруднення поверхневих та грунтових вод. Це результат поливу угідь і використання води для розсоленням грунтів. Більшість річок, води яких використовуються для зрошення мають мінералізацію 0,2-0,5 г/л. В даний час їх мінералізація зросла в 10 разів, що привело до зростання вторинного засолення. Проблеми засолення грунтів і вод поглиблюються застосуванням мінеральних добрив.

86. Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив на світогляд, орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метою ослаблення дій, направлених на знищення природи, а також формування і підтримки природоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей для дій, направлених на захист природи. Природоохоронна пропаганда = Екологічна освіта (підпропаганда) + Природоохоронна агітація (активна пропаганда).

Завдання природоохоронної пропаганди:

1) Рішення локальних питань природоохорони. Так, завдяки роз'яснювальній роботі серед туристів в деяких штатах США спалах лісів зменшився на 50% [9].

2) В цілях широкої екологічної освіти і виховання.

3) Для активізації природоохоронних дій.

4) Зміна антиприродних установок, стереотипів, поглядів і уявлень.

87. Наприклад, унаслідок будівництва на великих річках гребель і водосховищ відбувається ось що:

кардинально змінюється режим річкового стоку (в багато разів уповільнюється);

змінюється тепловий режим;

змінюється характер випадання опадів, розчинення солей, їх відкладення, біохімічних та інженерно-геологічних процесів;

різко змінюються умови взаємозв'язку річкових і підземних вод у даному басейні, рівневий режим, фізичні й хімічні властивості поверхневих і зв'язаних з ними підземних вод;

розвиваються процеси стагнації (гниття) й «цвітіння», застою, нагромадження всіх видів забруднювачів, що змиваються з водозборів і приносяться вітрами;

вимирають ті види водяних організмів, зокрема риба, які потребують чистої води й міграції вздовж русла;

гинуть заплави — найцінніші природні об'єкти.

88. Поняття «ноосфера» було запропоновано професором математики Сорбонни Едуардом Леруа (1870-1954), який трактував її як «мислячу» оболонку, яка формується людською свідомістю. Е. Леруа підкреслював, що прийшов до цієї ідеї спільно зі своїм другом - найбільшим геологом і палеонтологом-еволюціоністів і католицьким філософом П'єром Тейяр де Шарденом. При цьому Леруа і Шарден грунтувалися на лекціях з геохімії, які в 1922/1923 роках читав у Сорбонні Володимир Іванович Вернадський (1863-1945).

Найбільш повне втілення теорія Леруа знайшла в розробці Тейяра де Шардена, який розділяв не тільки ідею абіогенез (пожвавлення матерії), а й ідею, що кінцевим пунктом розвитку ноосфери буде злиття з Богом. Розвиток ноосферного вчення пов'язане в першу чергу з ім'ям Вернадського.

В основі теорії ноосфери Леруа лежать уявлення Гребля (205-270) про еманації Єдиного (непізнаванне першосутність, ототожнюється з Благом) в Розум і світову Душу, з подальшою трансформацією останніх знову в Єдине. Згідно Греблю, спочатку Єдиний виділяє з себе світовий Розум (нус), що містить в собі світ ідей, потім Розум виробляє з себе світову Душу, яка дробиться на окремі душі і творить чуттєвий світ. Матерія виникає як нижчий щабель еманації. Досягнувши певному щаблі розвитку, істоти чуттєвого світу починають усвідомлювати власну неповноту і прагнути до прилученню, а потім і злиття з Єдиним.

90. Ноосфера — нова, вища стадія еволюції біосфери, становлення якої пов'язане з розвитком людського суспільства, що робить глибокий вплив на природні процеси. Відповідно до Вернадського, «у біосфері існує велика геологічна, бути може, космічна сила, планетна дія якої звичайно не приймається в увагу в поданнях про космос…Ця сила є розум людини, спрямована й організована воля його як істоти суспільного».

Ноосфера як наука вивчає закономірності виникнення, існування й розвитку людини, людського суспільства, закономірності взаємини людини з біосферою. Суть ноосфери полягає в тім, що людина, людське суспільство є об'єктивна, закономірна частина миру й необхідно осягати й знати ці закономірності. У навколишньому нас світі ноосфера є тією частиною біосфери, що займає людина.

91. Ядерний вибух - процес розподілу важких ядер. Для того, щоб відбулася реакція, необхідно як мінімум 10 кг високозбагаченого плутонію. У природних умовах ця речовина не зустрічається. Дана речовина виходить у результаті реакцій, вироблених у ядерних реакторах. Природний уран містить приблизно 0.7 відсотків ізотопу U-235, інше - уран 238. Для здійснення реакції необхідно, щоб у речовині містилося не менш 90 відсотків урану 235.

Види ядерних вибухів

У залежності від задач, розв'язуваних ядерною зброєю, від виду і розташування об'єктів, по яких плануються ядерні удари, а також від характеру майбутніх бойових дій ядерні вибухи можуть бути здійснені в повітрі, у поверхні землі (води) і під землею (водою). Відповідно до цього розрізняють наступні види ядерних вибухів: повітряний (високий і низький), наземний (надводний), підземний (підводний).

Вражаючі фактори ядерного вибуху

Ядерний вибух здатний миттєво знищити чи вивести з ладу незахищених людей, які відкрито стоять, техніку, спорудження і різні матеріальні засоби. Основними вражаючими факторами ядерного вибуху є: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості, електромагнітний імпульс.

92. Правило 1 %, або його ще називають, Рубіж стійкості – це означає, що людина повинна брати тільки 1% чистої первинної глобальної продукції біоти, а 99% залишати для самої природи Зараз людина споживає 7 – 12 %.

94. «Біосфера 2» — гігантський герметизований комплекс споруд з бетону, сталевих труб і 5600 скляних панелей. Моделює замкнену екологічну систему, збудований компанією «Space Biosphere Ventures» на кошти мільярдера Едварда Басса в пустелі Сонора, Аризона, США. Цифра «2» у назві покликана підкреслити, що «Біосферою 1» є Земля. Альтернативна версія з приводу «першої Biosphere» — саме так називався американський павільйон на всесвітній виставці Експо-67, свого часу не менш відомий, ніж Атоміум. На користь цієї версії говорить помітна зовнішня схожість в конструкції Biosphere і Biosphere 2. Головним завданням «Біосфери 2» було з'ясувати: чи зможе людина жити і працювати в замкнутому середовищі. У віддаленому майбутньому такі системи можуть бути корисні як автономні поселення в космосі, або в разі крайнього погіршення умов життя на Землі.

 

95 Антропогене забруднення – це забруднення пов’язане з діяльністю людини.

Антропогенні фактории - результати діяльності людини, що призводять до зміни середовища проживання можна розглядати на рівні регіону, країни або глобальному рівні. Антропогенне забруднення атмосфери призводить до глобальної зміни. Забруднення атмосфери надходять у вигляді аерозолів і газоподібних речовин. Найбільшу небезпеку становлять газоподібні речовини, на частку яких припадає близько 80% всіх викидів. Перш за все - це сполуки сірки, вуглецю, азоту. Вуглекислий газ сам по собі не отруйний, але з його накопиченням пов'язана небезпека такого глобального процесу як «парниковий ефект». Наслідок ми бачимо по потеплінню клімату на Землі. З попаданням в атмосферу сполук сірки та азоту пов'язано випадання кислотних дощів. Двоокис сірки і оксиди азоту в повітрі з'єднуються з парами води, потім разом з дощами випадають на землю фактично у вигляді розбавлених сірчаної та азотної кислот. Такі опади різко порушують кислотність грунту, сприяють загибелі рослин і висихання лісів, особливо хвойних. Відстань між місцем утворення кислотних опадів і місцем їхнього випадання може складати тисячі кілометрів. Ці негативні впливи глобального масштабу поглиблюються процесами опустелювання і вирубки лісів. Головний фактор опустелювання - це діяльність самої людини. Серед антропогенних причин - це надлишковий випас худоби, вирубка лісів, надмірна і неправильна експлуатація земель. Вчені підрахували, що загальна площа антропогенних пустель перевищила площа природних. Ось чому опустелювання відносять до числа глобальних процесів. Отруєння річок і морів відходами промисловості, сільського господарства приводять ще до однієї біди - зменшення надходження у морську воду кисню і як наслідок отруєння морської води сірководнем. Людська діяльність призводить до того, що забруднення надходять в атмосферу в основному у двох видах - у вигляді аерозолів (зважених частинок) і газоподібних речовин. Головні джерела аерозолів - промисловість будівельних матеріалів, виробництво цементу, відкритий видобуток вугілля і руд, чорна металургія та інші галузі.

Найбільш глибоке та повне обґрунтування ідеї ноосфери здійснив В.І.Вернадський. “Ноосфера такий стан біосфери в якому повинні проявлятися розум і напрвлена ним праця людини, як нова небувала на планеті геологічна сила. Автор зазначає,що ноосфера складається не тільки з ідеальної,духовно-художньої, але й з матеріальної частини –перетвореної людиною біосфери, у якій підвпливом культурної біогеохімічної діяльності глибоко трансформовані природні режими енерго-і масообміну.Біосфера завдяки розумній діяльності і технічніймогутності людини повинна придбати нову функцію –функцію гармонійної стабілізації умов життя на ланеті. В.І.Вернадський припускав, що у майбутньому людство стане автотрофним, тобто незалежним від органічних ресурсів, які зможе штучнопродукувати у потрібних кількостях. Але періоду анування на планеті ноосфери має передувати глибока соціально-економічна реорганізація суспільства, конверсія його свідомості, ціннісної орієнтації.Однак дана концепція не може бути основою для розробки шляхів виходу нашої цивілізації з глобальної екологічної кризи і розбудови уперспективі еколого-економічно збалансованого розвитку без урахування величезних змін, які відбулися за останнє сторіччя і в біосфері (природі),і в техносфері (людському суспільстві). Необхідні нові підходи, нове бачення біосферно-техносферних процесів і взаємозв’язків, нові форми поведінки людини у довкіллі, сформовані на основі новоїпарадигми.

Як бачимо, на сучасному етапірозвитку суспільства, що характеризуються порушенням екологічної рівноваги в природі, людство шукає шляхи виходу з кризової ситуації на нашій планеті на основі вченя про ноосферу видатного вченого В.І.Вернадського. Вченими розробляються концепції, одні з якихідуть у руслі вчення В.І.Вернадського.Погіршення стану навколишнього середовища, зменшення природних ресурсів, зростання бідностізмусило людство активно шукати вихід зі створеноїним же глобальної екологічної кризи, яка грізнонаступає, шукати можливості зберегти біосферу інормальні умови життя на Землі для майбутніхпоколінь, будувати концепції і теорії виживання,моделювати ситуації і сценарії майбутнього. І робитице на основі ідеї екологізації людської діяльності, пошуків розумного співіснування техносфери і біосфери з урахування екологічних законів, законів розвитку Природи.

 

97 Агросфера це Частина біосфери, залучена в сільськогосподарське використання (тобто зайнята агроекосистемах). На частку агросфери припадає приблизно 30% суші, у тому числі близько 10% зайнято ріллею, а решта - природними кормовими угіддями. Резерви розширення агросфери вичерпані, подальше збільшення її частки, особливо за рахунок знищення лісів, буде неминуче посилювати кризову ситуацію на планеті. Агросфера також руйнується під впливом промисловості, особливо енергетичних і металургійних комплексів. Екологічна ситуація особливо погіршилася після зеленої революції, і це стимулювало розвиток агроекології та спроби вирішення проблеми продовольчої безпеки з урахуванням екологічних вимог.

 

98 Спочатку людини розвивалася за допомогою технологічним шляхом. З часом, людство усвідомлює гуманність в вступить на симбіотичний шлях розвитку, тобто поєднання технологій і псиіндустріального розвитку свідомості. Тобто, там де людина ще не може використовувати свої псиіндустріальні можливості він буде використовувати технології, які не завдаватимуть шкоди для природи і живих організмів. Наприклад, телефонний зв'язок буде існувати до тих пір, поки всі люди повсюдно не зможуть спілкуватися телепатично і після цього вона вже буде не потрібна. Симбіотичний шлях є найбільш оптимальним шляхом розвитку для людської цивілізації, щодо моєї думки. Наприклад, створення екологічно безпечного транспорту, дозволить не заподіювати шкоду для екологічної системи. У тому числі, створення літаючих автомобілів, які не забруднюють атмосферу і для них не потрібно створювати дороги. Створення порталів, через які можливо здійснювати телепортацію в будь-яку точку простору-часу. Але, все це до того часу, поки всі люди повсюдно не зможуть здійснювати телепортацію за допомогою власної свідомості. Основна ідея симбіотичного шляху розвитку полягає в тому, що там де ще неможливе застосування псиіндустріальних можливостей свідомості, можливе застосування технологій. Коли людство стане гуманної цивілізацією, псиіндустріальное розвиток зможе привести людей до результатів, які будуть значніше ніж ті, які були досягнуті раніше при технологічному розвитку. Симбіотичний шлях розвитку, з часом може перетворитися на чисто псиіндустріальний шлях розвитку, в тому числі і для людської цивілізації, але це може зайняти відносно тривалий час.

Дарвин вже знав про існування феномена симбиіоза.

 

99. Агробіоценоз (від агро … і біоценоз) — співтовариство рослин, тварин і мікроорганізмів, створене і регулярно підтримуване людиною для отримання сільськогосподарської продукції.[1] Дослідження структури, стійкості і продуктивності агробіоценозах складають самостійний розділ біогеоценологія — агробіоценологія. Агробіоценоз характеризується малою екологічною надійністю (агробіоценоз не здатний самовідновлюватися і саморегулюватися), але досить високою врожайністю (продуктивністю). Основу агробіоценозів становить агрофітоценоз — штучне рослинне спільнота, що створюється на основі агротехнічних заходів (напр., посіви та посадки зернових, овочевих, плодових та технічних культур). Рослинний покрив агрофітоценозів зазвичай утворений одним видом (сортом) культурних рослини та відповідними бур'янними видами.

Заміна природного рослинного покриву монокультури призводить в агробіоценозах до різкої перебудови його зооценозу. Тварини, не здатні харчуватися агроценозними рослинами і переносити умови його культури, зникають, а інші (головним чином комахи-фітофаги) знаходять сприятливі умови, розмножуються (аж до масових спалахів) і можуть шкодити посівам.

 

 

100. Стратегія екорозвитку базується на кількох основних принципах, що визначають підходи до прикладних задач.

1. Регіональні та локальні завдання екорозвитку повинні бути підпорядковані глобальним і національним цілям запобігання екологічної кризи та оптимізації середовища проживання людини (принцип «мислити глобально - діяти локально»).

Концепція природокористування, що претендує на перспективну реалізацію, повинна враховувати науково обгрунтовані прогнози наслідків втручання людської діяльності в біосферний кругообіг речовини та енергії.

2. Регіональне екорозвиток включає функцію раннього попередження несприятливих екологічних тенденцій або передбачає гарантії їх мінімізації (незнання наслідків не звільняє суспільство від відповідальності за руйнування природного середовища). Застосовність цього принципу не обмежується медико-біологічними аспектами. Він зачіпає всі сторони людської діяльності, які розраховані на майбутнє і підлягають прогнозуванню.

3.Мета екорозвитку повинні бути первинні по відношенню до цілей економічного розвитку (принцип екологічного імперативу). Здорова навколишнє середу є засобом задоволення основних життєвих потреб людини. Тому будь-які цілі економічного розвитку повинні узгоджуватися і коректуватися з урахуванням екологічних потреб людей. Реалізація цього принципу заважає укорінене помилкове уявлення про те, що швидкий економічний виграш виправдовує невизначені і розтягнуті в часі майбутні екологічні втрати, які до того майже завжди легко пояснити іншими причинами.

Тому принцип екологічного імперативу в корені суперечить залишковим принципом у постановці та реалізації природоохоронних цілей.

4. Розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території має здійснюватися відповідно до її екологічної витривалістю по відношенню до техногенних впливів (принцип еколого-економічної збалансованості). В рамках системного підходу до стратегії екорозвитку цей принцип базується на ідеї взаємопідтримці виробничих і природних потоків речовин і енергії, потоків і потенціалів, що утворюють еколого-економічну систему.

 

101. Грунт - верхній шар суші, що утворився під впливом рослин, тварин, мікроорганізмів та клімату з материнських гірських порід, на яких він знаходиться. Це важливий і складний компонент біосфери, тісно пов'язаний з іншими її частинами. Найважливішою властивістю грунту є її родючість, яке визначається в першу чергу вмістом гумусу, макро-і мікроелементів, таких, як азот, фосфор, калій. кальцій, магній. сірка, залізо, мідь, бор, цинк, молібден та ін Кожен з цих елементів відіграє свою роль у структурі та обміні речовин рослин і не може бути повністю замінений іншим. Різні види рослин неоднаково відносяться до змісту доступного азоту в грунті. Запаси живильних речовин у грунтах у багато разів перевищують потреба в них рослин.

 

102. Концепція біотичної регуляції навколишнього середовища В.І.Данилова-Данильяна і К.С.Лосєва

викладена у праці “Экологический вызов и устойчивое развитие”. Її сутність полягає у наступному. Вся сума геологічних, палеонтологічних, палеогеографічних даних свідчить, що біота була потужним фактором, який формував навколишнє середовище. Киснева атмосфера і ґрунти практично повністю сформовані біотою. Тому швидке руйнування природних екосистем, яке відбувається сьогодні, а екосистеми регулюють і стабілізують навколишнє середовище, без сумніву призводить до екологічної кризи, і неодмінним результатом

буде обвальне зменшення населення у найтрагічніших формах. Щоб цього не допустити, необхідно зберегти природний біотичний механізм регуляції довкілля, тобто зберегти не змінені людською діяльністю біологічні спільноти, які займають території, достатні для забезпечення регуляції навколишнього середовища в глобальних масштабах. Завдяки біотичній регуляції придатне для життя на Землі навколишнє середовище відновлювалось після будь-яких локальних і регіональних катастроф, біотична регуляція ніколи не переставала діяти в глобальних масштабах. Мала величина коефіцієнта корисної дії підтримки життя великих тварин, включаючи людину, спостерігається в усіх екосистемах і спільнотах організмів у біосфері і не є випадковою. Вибудовуючи техногенну систему управління довкіллям, можна лише сподіватися, що завдяки майбутнім супертехнологіям буде досягнуто такого ж коефіцієнта корисної дії підтримки, який сформувався в

Природі упродовж мільйонів років. А це означає, що 99% енергетичної потужності цивілізації і 99% праці самої людини, скерованої на управління потужністю цивілізації, повинні будуть витрачатися на стабілізацію довкілля. На саму ж людину залишиться менше 1% від всієї енергії, яку вона створила. Енергетична потужність механізму стабілізації довкілля (якою б вона не була – природно-біотичною чи технологічною) не може перевищувати допустиму долю бюджету сонячної енергії. Тому гіпотетична техногенна система регуляції довкілля не зможе перевищити енергетичну потужність природної біоти.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-20; просмотров: 231; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.143.154 (0.094 с.)