Біологічні фактори, що впливають на погіршення експлуатаційних властивостей об'єкта

До біологічних факторів належать дії тварин і рослинних організмів, які завдають шкоди об'єкту. Найбільш часто біологічні фактори проявляються при зберіганні пристрою. У цей період, якщо не дотримані необхідні при зберіганні профілактичні заходи, то зберігається пристрій може зазнати впливу термітів, знищують ізоляційні матеріали, каучуки, полімери. Аналогічним чином впливають на технічний пристрій дрібні гризуни. Великої шкоди для електричних і електронних систем можуть принести таргани. Вони стають причиною короткого замикання в електричних і електронних схемах.
Багато пристроїв у холодну пору є джерелом тепла. Тому дрібні тварини через різні отвори можуть проникнути всередину і стати причиною замикань, неспрацьовування, поломок і руйнування окремих деталей.
5. Експлуатаційні фактори виникнення відмов
До експлуатаційних факторів належать технічні можливості самих пристроїв, технологічне обладнання для профілактичних робіт, а також об'єктивні і суб'єктивні можливості фахівців, задіяних у процесі експлуатації пристрою. До причин, за якими можуть виникати відмови в процесі експлуатації і проведення профілактичних робіт, найчастіше відносять:
· Недотримання вимог експлуатації, надмірно висока інтенсивність експлуатації;
· Невиконання необхідного обсягу ремонту;
· Відсутність технологічного устаткування і пристосувань;
· Слабке кріплення деталей;
· Постановка нестандартних деталей;
· Відхилення від встановлених розмірів;
· Відступ від технологічних вимог;
· Незадовільний огляд;
· Особисті якості виконавців.
Перший з перерахованих факторів визначається незадовільною роботою фахівців або створенням складних умов експлуатації, як кліматичних, так і режимних.
На виявлення прихованих дефектів витрачатися багато часу, відведеного для виконання ремонтних операцій. Тому важко переоцінити значення засобів технічної діагностики. Відсутність необхідного обладнання призводить до низької розпізнаваності прихованих дефектов.Дефекти, що виникають із-за слабке кріплення деталей і вузлів, характерні для багатьох типів технічних пристроїв. Відмови, що виникають з цієї причини, відбуваються, по-перше - через відсутність або незастосування необхідних засобів контролю, по-друге - через недотримання правил складання. Нестандартними деталями називаються такі, що виробляються не підприємством-виробником технічного пристрою, а експлуатуючими організаціями. В основному це деталі механічних вузлів і агрегатів. Їх виготовлення характеризується великою різноманітністю технологічних операцій і непостійністю виконавців. Внаслідок цього на пристрій можуть бути встановлені деталі низької якості. Вони можуть відмовлятися самі і бути причиною відмови інших деталей. Дефекти за відхиленням від встановлених розмірів виникають в місцях з'єднання проводів, деталей і вузлів між собою, в їх розташування по відношенню до один одного і корпусу об'єкта. Основними причинами виникнення відмов із-за цих дефектів при виконанні монтажних робіт є недотримання виконавцями конструктивних розмірів, що визначають взаємне розташування деталей, а також зміна цих розмірів у процесі експлуатації через ослаблення внаслідок агресивного впливу зовнішнього середовища. Відступ від технологічних вимог виявляються насамперед у тому, що на ремонтоване технічний пристрій, всупереч вимогам нормативно-технічної та ремонтної документації встановлюється некондиційне обладнання.
При незадовільному огляді в період профілактичних робіт не виявляються приховані дефекти, що призводить до відмов устаткування в період експлуатації пристрою. Особисті якості та низькі технологічні знання є не лише суб'єктивними факторами, але й факторами, що носять соціальне забарвлення. Питання виховання фахівців, дотримання трудової дисципліни, технічного навчання та підвищення кваліфікації, питання самоконтролю і контролю виконуваних робіт є дуже важливими у справі профілактики дефектів і виникають з їх причин відмов по вені людського фактора. Зменшення впливу названих та низки інших факторів є однією з основ роботи з підтримки надійності роботи об'єкта.
6. Вплив людини-оператора на функціонування інформаційних систем
Особисті якості та низькі технологічні знання є не лише суб'єктивними факторами, але й факторами, що носять соціальне забарвлення. Питання виховання фахівців, дотримання трудової дисципліни, технічного навчання та підвищення кваліфікації, питання самоконтролю і контролю виконуваних робіт є дуже важливими у справі профілактики дефектів і виникають з їх причин відмов по вені людського фактора.
Помилки обслуговуючого персоналу, вихідінформаційної системи з штатного режиму експлуатації через випадкові або навмисних дій користувача, або обслуговуючого персоналу - операторів (перевищення розрахункового числа запитів, надмірний обсяг оброблюваної інформації та інші невиправдані дії), неможливість або небажання обслуговуючого персоналу виконувати свої функції призводить до надзвичайно серйозних наслідків. Це можуть бути тривалий простій у роботі інформаційної системи, спотворення оброблюваної інформації та отримання невірних результатів, втрата інформації, збої в роботі програм і обладнання, відмови устаткування.
Таким чином, підтримка високої надійності роботи інформаційної системи в цілому є важливим і складним інженерно-технічної та соціально-організаційної завданням.

 

НАСЛІДКИ ПРИРОДНИХ ТА АНТРОПОГЕННИХ ЕКОЛОГІЧНИХ КАТАСТРОФ

Розвиткові екологічної кризи сприяють також природні екологічні катастрофи. В межах території України фізико-географічні та геолого-тектонічні умови можуть сприяти періодичному виникненню таких природних катастроф, як землетруси (Крим, Карпати — силою до 7—8 балів, решта території — менше, найменше — північно-східні райони); повені (практично на всіх річках, але в першу чергу — в гірських районах); зсуви (узбережжя водосховищ Дніпра, Чорного й Азовського мо рів); пилові бурі (лісостепові й степові райони); пожежі (полісся й лісостеп), випадання граду або великі снігопади, зливи; селі влітку та снігові лавини взимку (гірські райони); ураганні вітри; засухи. В залежності від природних факторів, які спричиняють катастрофи, останні поділяють на геологічні, гідрологічні, метеорологічні, агрометеорологічні. Розвиток природних катастроф активізується людською діяльністю. Так, саме через вирубку лісів у Карпатах значно почастішали катастрофічні повені, селі, снігові лавини, зсуви. За останні десятиліття в Україні мали місце всі перелічені вище природні катастрофічні явища: землетруси 1977 і 1984 p., пилові бурі 1961 p., потужні повені на Дністрі в 80-х роках, численні великі зсуви, селі чи осипи в Карпатах, Криму (майже кожні 3—4 роки), що завдавали великих збитків народному господарству, а іноді призводили й до людських втрат. Кілька прикладів можна навести з найближчих часів. Повінь на р. Уж восени 1992 p. завдала збитків майже на 4 млрд крб. Внаслідок сильних дощів 1992 р. в Карпатах рівень води в річках піднявся на 3—5 м, була підтоплена велика площа сільгоспугідь, господарські об'єкти, кілька сіл, частини міст Мукачеве й Сваля-ви, Ужгорода, розмито кілька автодоріг, порушено електропостачання низки сіл. У вересні від сильних дощів розлилася повінь у Тернопільській області, в результаті якої загинуло 6 чоловік, 18 5-179 Частина 2. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАШИ заподіяні збитки енергетиці, об'єктам зв'язку, сільському господарству. Внаслідок снігопадів і сильних хуртовин у 1992 р. в Криму було пошкоджено близько 3000 житлових та 150 виробничих приміщень. У цьому ж році великих збитків (близько 2,5 млрд крб.) господарству завдали ураганні вітри зі швидкістю 25—34 м/с, місцями 38—40 м/с. У 1992 р. лютували сильні шторми на узбережжі південного Криму. 15 листопада сильні вітри зруйнували в Ялті пірс грузового порту, портові будівлі. В море злито цистерни з паливом, затонуло вісім малих суден, а великі судна дістали пошкодження. Зірвало дахи з будинків, були людські жертви. Збитки складали близько 10 млн крб. У 1992 p. сталося 58—69 пожеж (переважно антропогенного походження), у результаті яких знищено 1929 га лісу. Прискорюють розвиток негативної екологічної ситуації і такі явища, як техногенні аварії та антропогенні катастрофи. У всіх галузях діяльності 1991—1992 pp. їх сталося сотні й число їх дедалі збільшується. За останні ЗО—40 років, крім аварії на ЧАЕС, найбільш відомими за обсягами завданих збитків були потужний сель у Бабиному Яру в Києві в березні 1961 p. внаслідок прориву дамби технічного резервуару цегляного заводу (великі матеріальні втрати, кілька сотень людських жертв), пожежі на нафтових свердловинах в Шебелинці (Полтавщина) і в Угорському (Передкарпаття), в 70-х роках аварії на нафто- і газопроводах, аварії на нафтогазовій платформі в Азовському морі, на очисних спорудах Ка-луського калійного комбінату (теж 70-ті роки) завдали не тільки економічних, але й екологічних збитків, викликавши загибель біоти на великих площах в Азовському морі і в басейні Дністра. З техногенних аварій найближчого часу можна назвати аварію на Київській насосній каналізаційній станції у вересні 1993 p., коли вийшли з ладу кілька потужних насосів, і в Дніпро протягом більш як тижня щоденно зливалося майже 1,5 млн м фекальних стоків; аварія на Кременецькій райагробазі в 1992 p., коли в грунт вилилося близько 14 тис. кг соляру, нафтопродукти забруднили р. Ікву аж до м. Дубно, риборозвідні

ставки с. Берег; диверсія на нафтобазі м. Світловодська Кіровоградської області (вилито понад 200 т пального); аварія на ТЕЦ в Чернігові в 1992 р. (вилив мазуту — близько 300 т). Влітку 1992 р. внаслідок переповнення каналізаційних ємкостей курортних міст Криму трапився масовий вилив нечистот 3. Наслідки екологічних катастроф на пляжі Ялти, Алушта, Судака, Сак, Керчі, Феодосії, внаслідок чого пляжі цих міст було закрито на два місяці. Крім названих, тільки в 1992—1993 pp. в Україні трапилися ще десятки дрібніших аварій на промислових підприємствах, десятки — в інших сферах виробництва. Цей тривожний фактор необхідно обов'язково врахувати, ретельно аналізувати причини як техногенних, так і природних екологічних катастроф та аварій і вжити заходів для їх попередження, відвернення або зведення негативних наслідків до мінімуму.

72 Природоохоронним інспектором

73 Сейсмічне мікрорайонування (СМР) населених пунктів, розташованих в сейсмічних зонах, являється завершальним етапом комплексних досліджень з оцінки місця і сили можливого руйнівного землетрусу.

Мета робіт з СМР полягає у великомасштабному (1:10000 - 1:25000) картуванню варіацій сейсмічної інтенсивності, обумовлених локальними інженерно-геологічними умовами території.

Результати СМР, представлені у формі карт відповідного масштабу, після їх затвердження Держбудом України, використовуються як нормативні документи при розробці генеральних планів міст, розміщенні окремих будинків і споруд, виборі антисейсмічних заходів, одержанні оцінок сейсмічного ризику.

Відповідно до чинної на даний час карти загального сейсмічного районування (СР-78) біля 12% території України, розташованої в межах АР Крим, Одеської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Миколаївської областей, відносяться до небезпечних у сейсмічному відношенні. Прогнозована інтенсивність сейсмічного впливу, віднесена до «середніх» грунтових умов, складає тут 6-8 балів за шкалою MSK-64. При наявності несприятливих у сейсмічному відношенні інженерно-геологічних умов розрахункові значення інтенсивності струшувань можуть на 1-2 бали перевищити фонові значення і викликати соціальні, екологічні та економічні наслідки, які важко піддаються точній оцінці.

Планомірні дослідження із сейсмічного мікрорайонування в сейсмічних зонах України виконуються з 1973 р. згідно постанов директивних органів.

До складу досліджень з СМР входять: спеціалізована інженерно-геологічна зйомка; інструментальні сейсмологічні дослідження; аналіз макросейсмічних даних про наслідки сильних і руйнівних землетрусів.

У період з 1973 по 1998 р. Інститутом геофізики НАН України, разом з організаціями Мінгео і Держбуду України складено карти сейсмічного мікрорайонування масштабів 1:25000 - 1:10000 території Південного берега Криму (рис. 1), північної частини Керченського півострова (рис. 2), південно-західної частини Одеської області (рис. 3), міст Мукачеве, Ужгород, Берегове Закарпатської області (рис. 4).

Карти сейсмічного мікрорайонування зазначених територій затверджені Наказами Держбуду в якості нормативних при проектуванні і будівництві.

На рисунках 5-9 подані фрагменти карт для окремих населених пунктів, розташованих у різних сейсмічних зонах України.

 

 

Рисунок 3 - Території сейсмічного мікрорайонування південно-західної частини Одеської області.

 

Рисунок 4 - Території сейсмічного мікрорайонування Закарпатської області