Деградація грунтів, причини, їх виникнення і шляхи запобігання

Деградація грунтів - погіршення корисних властивостей та родючості грунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.

Забруднення грунтів - накопичення в грунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Людство чисельністю понад 5 млрд. чоловік і щорічним приростом 80-85 млн., оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі нації і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.

Деградація, ерозія грунтів, зменшення гумусного покрову планети, забруднення отруйними хімічними й біологічними сполуками й радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. Індустріальне суспільство мимоволі дає розгін процесам планетарного масштабу, керувати якими не готове ні морально, ні інтелектуально, ні матеріально.

В Україні ці процеси йдуть інтенсивніше, ніж у цілому на планеті. Із 60,3 млн. га її території 42 млн. га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн. га - під ріллею. За останні 30 років площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн. га, тобто втрачалося по 64 тис. га щороку, і зараз площа еродованих земель складає 11,3 млн. га або майже п'яту частину всієї території України.

Застосування у великих регіонах монокультур, порушення сівозмін, майже повна відмова від органічних добрив, зменшення частки бобових культур спричинюються до дегуміфікації грунтів, зменшення врожаїв. Природні кормові угіддя і випаси, надто так звані громадські, практично ніколи не отримували ні органічних, ні мінеральних добрив. Майже не застосовують жодних добрив українські фермери, в користуванні яких зараз 2,6% сільськогосподарських угідь і які виробляють 0,9% рослинницької та 0,4% тваринницької продукції.

Крім того, грунтовий покрив знищується при гірничорудних роботах, родючі землі забудовуються містами, промисловими об'єктами, під якими вже зараз опинилося понад 5% суші. На кожний кілометр автостради треба відвести 2 га землі, на кілометр газо- чи нафтопроводу - 4 га.

Нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель.

До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.

Використання в сільськогосподарському виробництві сільського­сподарської техніки, питомий тиск ходових частин на грунт якої перевищує нормативи, забороняється.

Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.

При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування.

Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються в процесі складання проектно-технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.

В Україні назріла необхідність помітно зменшити відсоток розораних площ, перетворювати ріллю в культурні пасовища, повертати землю до її природного стану, застосовувати ощадливі способи землеробства й тваринництва, раціоналізувати усі затрати на виробництво хліба, харчів. Цього можна досягти лише в рамках загальнодержавних науково обгрунтованих програм за дієвого сприяння, участі та строгого контролю з боку держави й громадськості. За нищення землі треба карати, а не нагороджувати. Поки що спостерігаємо дивну реакцію: ні політики, ні вчені, ні преса (громадськість) не пов'язують зменшення валовою виробництва сільськогосподарської продукції в Україні з виснаженням земель, натомість у негараздах одні винуватять невдалих реформаторів, інші - рухівців, ще інші комуно-колгоспників, при цьому усі разом закликають нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції, чого б це не вартувало. Пригадую, як на І з'їзді Аграрної партії зал довго аплодував такому ось гаслу: "Уся нація повинна працювати на село!". Невже, справді, українській нації не судилися інші обрії та інша мета, окрім як до "останньої гривні і до останнього сантиметра родючого шару землі лякати Європу і цілий світ, що ми їх завалимо хлібом і колись, може, досита наїмося його самі? Європі й світові, між іншим, від цих нахвалянь ні холодно, ні жарко. До речі, вони ніколи не вважали, що "хліб - усьому голова", а всього лиш харч для шлунку, продукт, товар, який можна більш чи менш вигідно виробити й продати на ринку.

То, може, час подумати, що хліб можна виробляти, не руйнуючи землю. Бо земля - то не лише власність селян, але й спільне надбання нації, держави, матеріальна передумова їх добробуту й самого існування.

68 Заходи з охорони атмосферного повітря

Збільшення обсягу переробки нафти, втому числі сірчистої і високосірчистої, висуває перед нафтопереробної промисловістю невідкладну проблему скорочення забруднення атмосфери токсичними сполуками. Можна виділити два основних напрями щодо забезпечення чистоти атмосфери:

- скорочення абсолютних викидів газів;

- знешкодження викидів, що містять шкідливі речовини.

Перший напрямок пов'язаний із застосуванням більш прогресивних технологічних схем процесів, що дозволяють використовувати всі матеріальні потоки в замкнутому циклі, і застосуванням устаткування підвищеної герметичності; другий напрямок пов'язано з застосуванням сорбційних методів очищення викидів при утилізації видобутих компонентів, а в окремих специфічних випадках - із застосуванням спалювання.

Важливим фактором оздоровлення атмосфери є укрупнення і комбінування установок по основним і вторинним процесам.

Іншим фактором, не тільки забезпечують безпеку ведення технологічних процесів, а й запобігає забруднення атмосфери, є автоматизація технологічного процесу.

Вуглеводні відносяться до основних шкідливих викидів нафтохімічних і нафтопереробних підприємств. Заходи щодо зниження їх викидів в атмосферу можна розділити на чотири групи:

1) вдосконалення організації зберігання і транспортування вуглеводнів нафти і газу (зберігання вуглеводнів під шаром інертного газу, застосування резервуарів із спеціальними кришками, максимальне
(95-98%) заповнення резервуарів, використання адсорбційно - адсорбційних методів вловлювання);

2) вдосконалення технологічних процесів (герметизація обладнання, ущільнення рухомих деталей, суворе дотримання технологічного режиму);

3) рекуперація вуглеводнів та їх похідних. Рекуперація призначена для уловлювання вуглеводнів з виробничих або вентиляційних газів і повторного їх використання. Метод рекуперації вибирають залежно від концентрації вуглеводню: при великих застосовують конденсацію охолодженням до мінус 10-15 оС (зазвичай використовують розсіл хлористого кальцію), середніх - абсорбцію (зазвичай використовують мінеральні масла з молекулярною масою 280-300), низьких - адсорбцію (активний вугілля, силікагель, цеоліти);

4) каталітичний допалу викидів (застосовують для вентиляційних викидів з підвищеною концентрацією вуглеводнів, робоча температура 400 оС, ефективність очищення 98-100%).

Для очищення атмосферних викидів від діоксиду сірки найбільш поширені аміачні методи, які одночасно з очищенням дозволяють отримувати сульфіт і бісульфіт амонію, і каталітичні методи, засновані на окисленні діоксиду сірки в присутності каталізаторів з одержанням розведеної сірчаної кислоти.

Незважаючи на те, що в даний час на НПЗ надходять в основному сірчисті і високосірчисті нафти, викиди сірководню та оксидів сірки в атмосферу різко скоротилися. Це пояснюється організацією на НПЗ виробництва сірчаної кислоти і сірки з сірчистих сполук, що містяться в нафтах. На одних НПЗ сіркоочищення передує газофракціонірованію, на інших - очищенню піддають сухі гази після газофракціонірованія.
У другому варіанті значні втрати сірководню; крім того, передчасно виходить з ладу компресорне обладнання та інша апаратура, збільшується витрата свіжої і, відповідно, обсяг відпрацьованої лугу при очищенні готових фракцій, погіршуються санітарні умови праці обслуговуючого персоналу. Централізоване очищення газових потоків НПЗ дозволяє збільшити масштаби виробництва сірчаної кислоти з сірководню, значно покращити техніко - економічні показники роботи виробництва, зменшити забруднення атмосферного повітря.

З метою зменшення викидів сірководню та вуглеводнів через барометричні конденсатори змішання їх замінюють на поверхневі з водяним або повітряним охолодженням.

Спалювання газових викидів на факельних установках дозволяє значно зменшити забруднення повітряного басейну. Але утилізація скидних газів на факельних установках не є раціональним методом захисту навколишнього середовища. Тому необхідно зниження скидів газів на факел різними шляхами: підвищення культури виробництва, суворе дотримання технологічного регламенту, своєчасний ремонт обладнання, удосконалення технологічного процесу з метою зниження газових викидів, зменшення втрат вуглеводнів на об'єктах загальнозаводського господарства, розробка та удосконалення методів контролю та очищення викидів в атмосферу.

До факельним установкам пред'являються такі вимоги:

· повнота спалювання, виключно утворення альдегідів, кислот та інших шкідливих продуктів,

· безпечне займання, безшумність і відсутність яскравого свічення,

· відсутність диму і сажі,

· стійкість факела при зміні кількості і складу газових викидів.

Для зменшення викидів від нефтеловушек, нефтеотделітелей необхідно використовувати нафтоуловлювачі закритого типу, а також нафтоуловлювачі з відсмоктуванням газів на спалювання, герметизувати колодязі. Для оздоровлення атмосферного повітря НПЗ необхідно своєчасно видаляти нафтопродукти з дзеркала ставків-накопичувачів і нефтеловушек, вчасно очищати нафтоуловлювачі, а також переробляти або утилізувати нафтові залишки.

При неможливості або високої вартості вилучення шкідливих речовин з викидів НПЗ, неможливості повної герметизації виробництва вдаються до розсіюванню шкідливих викидів в атмосфері. Завдання розсіювання полягає в тому, щоб викидаються речовини перемішувалися у великому обсязі повітря, і концентрація їх на рівні землі не перевищувала ГДК.