Що ви можете розповісти про вклад українських вчених у розвиток науки екологія.

починаючи з 1950 року виник широкий фронт екологічних досліджень, у яких помітну роль відіграють й екологи України. Перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930 році при Інституті зоології і ботаніки Харківського державного університету. Це був лише сектор екології, який очолив В. В. Сташинський (1930-1940). Він раніше усіх підійшов до ідеї біогеоценозу, його праця “До розуміння біоценозу” створена у 1933 році є класичною в області вивчення зв’язків між організмами в ценотичних системах.
Світове визнання отримали дослідження українських вчених І. Г. Підоплічка, Ф. А. Гриня, С. М. Стойка, П. С. Погребняка, Д. В. Воробйова і багатьох інших вчених, які працювали у 1940-1980 роках, розробляючи принципи раціонального природокористування, типологію лісів і інше.
Широку відомість отримали дослідження штучних лісів України, виконані О. Л. Бельгардтом у 1971 році, а також А. П. Травлєєвим у 1980-1985 роках - вчення про лісові підстилки та їх екологічну значущість.
У сучасний період в Україні широке визначення отримали екологічні роботи академіків М. А. Голубця, К. М. Ситника, Ю. Р. Шеляг-Сосонка. У головних наукових центрах України в Києві, Львові, Дніпропетровську ведуться активні розробки складних екологічних проблем.
Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обгрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Витрати України на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи за період 1991-1995 років оцінюються в 3 млрд. доларів США.6 Тут не враховані витрати, пов'язані із захворюванням людей. Внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у т. ч. сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в 4-5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України.

Визначте ступінь відповідальності вчених за соціальні та моральні наслідки наукових відкриттів.

Назвіть основні екологічні поняття.

Гомеостаз організму – це стан внутрішньої динамічної рівноваги, який забезпечується взаємодією складних процесів регуляції і координації біохімічних реакцій за принципом зворотнього зв’язку. Середовище – одне з екологічних понять; під ним ми розуміємо комплекс природних тіл і явищ, з якими організм знаходиться у прямих або опосередкованих зв’язках. Екологічний фактор – це будь-який елемент середовища, який здатний справляти прямий або опосередкований вплив на живі організми, хоча б протягом однієї фази їх розвитку. Адаптації – це пристосування або засоби, за допомогою яких організм здійснює взаємодію з середовищем для підтримання гомеостазу і забезпечує безперервність існування в часі через потомство.

Екосистема – це просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов’язаних між собою троф. зв’язками та неживих компонентів середовища їх існування, які залучаються в процесі обміну речовин та енергії.

В кожній е.с. відбувався кругообіг речовинта обмінні енергетичні процеси.

Кожна е.с. складається з біоценозу та біотопу. Біотоп – це ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (грунтом, мікрокліматом тощо). Біоценоз – це історично сформована сукупність рослин, тварин та м.о., що населяє біотоп. Популяція – це сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певний простір протягом багатьох поколінь і відокремлені від інших подібних угруповань. Продуценти – це організми, що створюють оранізовану речовину за рахунок утилізації сонячної енергії, води, СО₂ та мінеральних солей. До них належать рослини. Консументи – це споживачі готової органічної продукції. Редуценти – це організми, які розкладають органічні речовини. Це мінералізатори органіки. Їх часто називають деструкторгами.

Про що говорять «Закони» Б. Коммонера?

Усе пов'язано з усім;

Все повинно кудись діватися:

Природа "знає" краще;

Ніщо не дається задарма.

Перший "Закон" екології К. звертає увагу на загальний зв'язок процесів і явищ у природі і близький за змістом до закону внутрішньої динамічної рівноваги: зміна одного з показників системи викликає функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, при цьому сама система зберігає загальну суму матеріально-енергетичних якостей.

Другий "Закон". екології К. також близький до розглянутого вище, а також закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього її середовища, особливо перша його слідству.

Третій "Закон". екології К. говорить про те, що, поки немає абсолютно достовірної інформації про механізми і функції природи, ми, як людині, незнайомому з пристроєм годин, але бажає їх полагодити, легко шкодимо природним системам, намагаючись їх поліпшити. Він закликає до граничної обережності. Ілюстрацією третьому "Закону" екології К. може служити те, що одна лише математичний розрахунок параметрів біосфери вимагає безмірно більшого часу, ніж весь період існування нашої планети як твердого тіла. Природа поки "знає" краще за нас.

Четвертий "Закон". екології К. знову стосується тих проблем, які узагальнює закон внутрішньої динамічної рівноваги і закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього її середовища. Коммонер так роз'яснює свій четвертий "3акон" екології: "... глобальна екосистема являє собою єдине ціле, в рамках якого нічого не може бути виграно або втрачено і яка не може бути об'єктом загального поліпшення: все, що було витягнуто з неї людською працею, має бути відшкодовано.

Які методи використовують при екологічних дослідженнях?

Загальним методом дослідження екології, як й інших наук, є матеріалістична діалектика з її законами розвитку і взаємодії, єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у нову якість, — заперечення.

Планета Земля — в екологічній небезпеці. І єдиний вихід з цього глухого кута — концепція сталого розвитку. Суть проблеми полягає в тому, що людство, розвиваючи виробництво, дбаючи про народний добробут, споживає все більше і більше природної речовини. діяльність людства усіх країн світу, в їх числі й України. Іншого не дано.

Поряд з тим екологія у своїх дослідженнях використовує також широкий арсенал методів, як традиційних, так і нових. Серед них:

-статистичний метод, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів;

-балансовий метод, що дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів з їхнім використанням;

-порівняльний метод, котрий передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами, тощо.

Які ви знаєте методи екологічного контролю?

Для ефективного екологічного контролю застосовуються різні способи здійснення контрольної діяльності з метою забезпечення дотримання юридичними і фізичними особами вимог екологічного законодавства. До методів екологічного контролю відносять: перевірку; обстеження; нагляд; спостереження; інспектування; аудит та звітність.

Спеціальний екологічний контроль здійснюється спеціалізованими державними органами по охороні атмосферного повітря, по охороні вод, по охороні земель, по правильному застосуванні агрохімікатів, по охороні рибних запасів, по охороні лісів; по контролю за додержанням санітарно-епідеміологічних правил, по контролю за охороною надр; по контролю за захоронення радіоактивних відходів; по контролю за додержанням нормативів гранічного змісту забруднюючих речовин тощо.

Суб'єкти державного екологічного контролю - юридично визначені особи, на яких покладається забезпечення дотримання екологічного законодавства. До суб'єктів державного екологічного контролю відносяться органи вищої виконавчої влади, органи місцевої виконавчої влади таспеціально уповноваженні органи центральної виконавчої влади.

Що таке біоіндикація?

Біоіндикація (лат. індикаре – вказувати, виявляти) – метод оцінки абіотичних і біотичних чинників середовища за допомогою біологічних систем.

Організми або їх угруповання, життєві функції яких тісно корелюють з певними чинниками середовища і можуть використовуватися для їх оцінки, називають біоіндикаторами. Ними можуть бути рослини, тварини, мікроорганізми, гриби.

Існують такі форми біоіндикаторів:

неспецифічна – якщо різні чинники зумовлюють однакову реакцію;

специфічна – зміна, пов’язана лише з одним чинником;

чутлива – коли біологічний об’єкт реагує значним відхиленням життєвих проявів від норм;

акумулятивна – біоіндикатор накопичує дію чинника, тривалий час її не виявляючи;

пряма – чинник діє безпосередньо на біологічний об’єкт;

непряма – біоіндикація виявляється лише після зміни стану під впливом інших безпосередньо заторкнених елементів;

рання – коли реакція організму помітна при низьких дозах і короткочасній дії чинника та відбувається в місці впливу чинника на елементарні молекулярні чи біологічні процеси.

Біоіндикацію використовують для вивчення стану повітря, вод, ґрунтів, складання карт забруднення території, ведення дистанційного моніторингу. Зокрема, озон і пероксоацетилнітрат як обов'язкові компоненти фотохімічного смогу визначають за появою на листках тютюну, шпинату, кропиви жалкої, тонконога однорічного некротичних плям.

Біоіндикатори – організми або їх угруповання, життєві функції яких тісно корелюють з певними чинниками середовища і можуть використовуватися для їх оцінки.