Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Екологічне інформаційне забезпеченняСодержание книги
Поиск на нашем сайте
# 7. Екологічне інформаційне забезпечення Екологічне інформаційне забезпечення в юридичній літературі розглядається, по-перше, як засіб забезпечення права громадян на екологічну інформацію; по-друге, як засіб забезпечення екологічної безпеки та, по-третє, як відповідний напрям державного управління щодо реалізації державою своєї національної екологічної політики. Як засіб забезпечення права громадян на екологічну інформацію екологічне інформаційне забезпечення спрямоване на гарантування доступу до наявних відкритих, повних і достовірних відомостей про події, явища, предмети, факти, процеси у сфері використання, відтворення природних ресурсів, природних комплексів і ландшафтів, природно-соціальних умов і процесів, екологічних систем, антропогенних комплексів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Такий засіб дає змогу громадянам реалізувати своє конституційне право щодо вільного збору, одержання, узагальнення, поширення будь-якої інформації у будь-який спосіб. У межах механізму правового забезпечення екологічної безпеки екологічне інформаційне забезпечення належить до організаційно-превентивних заходів, у межах яких здійснюється систематичне інформування державних органів про екологічний стан в Україні або ж в окремому регіоні, про стан захворюваності населення, природні і техногенні катастрофи та аварії тощо. Функція екологічного інформаційного забезпечення, закріплена у ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», випливає зі змісту інших його статей, Конституції України, встановлюється положеннями Орхуської конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього природного середовища (Данія, м. Орхус, 1998 р.), ратифікованою Україною, та визначається як урегульована екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, діяльність яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров 'я людей щодо подання, збору, обробки, узагальнення та оприлюднення відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну обстановку, та стан захворюваності населення. Розділ VIII. Основні функщї державного управління в галузі охорони... Екологічне інформаційне забезпечення включає в себе сукупність засобів, спрямованих на: а) збір необхідної інформації як об'єкта гарантування; б) додержання процедури обробки інформації, яка завершується її підготовкою до використання; в) розподіл або надання інформації можливим користувачам; г) використання інформації, враховуючи оцінку її якості та повноти, або ж прийняття важливих екологічно значущих рішень на підставі офіційної та іншої інформації. Основною гарантією при цьому виступає ціла система норм законодавства міжгалузевого характеру, які дають змогу регулювати специфічні еколого-інформаційні суспільні відносини. Крім загальних положень Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», такі відносини регулюються положеннями Закону України «Про інформацію», Основами законодавства України про охорону здоров'я, законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про екологічну експертизу», «Про захист прав споживачів», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про звернення громадян» та ін. На забезпечення такого інформування спрямовано законодавство України про статистику, про друковані засоби інформації (пресу), про телебачення і радіомовлення, про висвітлення діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування в засобах масової інформації тощо. Збір екологічної інформації здійснюється у процесі багатьох сфер діяльності. Так, з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Відповідно до земельного, водного, надрового, лісового, іншого природоресурсного та природоохоронного законодавства для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання ведуться державні та регіональні кадастри природних ресурсів. Державному обліку підлягають також об'єкти, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного сере- § 7. Екологічне інформаційне забезпечення довища. У межах своїх зобов'язань підприємства, установи, організації, які використовують природні ресурси, здійснюють негативні впливи на стан навколишнього природного середовища, проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища, здійснюють збір, обробку і безоплатне подання відповідним державним органам, що ведуть державні реєстри, зведену статистичну звітність про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів та іншу інформацію, відомості про ведення екологічних паспортів тощо. Екологічна інформація набувається також у межах здійснення екологічного контролю, проведення різних форм екологічної експертизи, включаючи попередні процедури оцінки впливу запланованої діяльності на стан навколишнього природного середовища. При цьому важлива роль належить метрологічному контролю, у межах якого забезпечується єдність вимірювань у галузі охорони навколишнього природного середовища. Основними джерелами екологічної інформації є: — дані моніторингу довкілля; — кадастрів природних ресурсів; реєстри (потенційно небезпеч — автоматизовані бази даних; архіви; довідки, що видаються Джерелами екологічної інформації можуть також бути: нормативно-правові акти, які забезпечують регулювання еколого-право-вих відносин або реалізація яких може впливати на стан навколишнього природного середовища; документи з питань екологічної політики, плани, програми та проекти у сфері охорони навколишнього природного середовища; міжнародні угоди в цій сфері та стан їх виконання; дані державного статистичного обліку і звітності, які ведуться органами Держкомстату; екологічні паспорти підприємств, які розробляються ними відповідно до вимог державного стандарту; декларації промислової безпеки, передбачені Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»; звіти про дотримання вимог природоохоронного законодавства, в тому числі про притягнення винних осіб до відповідальності; повідомлення наукових, науково-дослідних закладів; повідомлення засобів масової інформації; інші джерела інформації. Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони... Відтак функція екологічного інформаційного забезпечення має комплексний характер, оскільки забезпечує суспільство полівидовою екологічною інформацією, визначеною у ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Комплексний характер цієї функції полягає також у здійсненні її цілою низкою спеціально уповноважених державних органів управління і контролю у різних сферах суспільного життя, місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації тощо. Так, до повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, визначених ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», належить організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України, встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища, встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище. Органи міністерства збирають екологічну інформацію також у процесі здійснення державного контролю в цій галузі, видачі дозволів на захоронення (складування) відходів, викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, шляхом здійснення державних екологічних експертиз у межах, визначених Законом України «Про екологічну експертизу» тощо. У складі Мінприроди України діє урядовий орган державного управління — Держгідромет, що забезпечує суспільство специфічним видом інформації — про стан та прогнозовані зміни гідрометеорологічних умов, про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища. МОЗ України у межах повноважень, визначених Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», покликане надавати інформацію про стан здоров'я населення, вплив на нього біологічних, хімічних, фізичних, соціальних та інших факторів стану навколишнього природного середовища. Такі державні органи, як Держкомприродресурсів України, Держкомзем України, Держкомлісгосп України, Держводгосп України, Мінагрополітики України у межах своїх повноважень що- § 7. Екологічне інформаційне забезпечення до ведення природоресурсних кадастрів, моніторингу довкілля забезпечують інформацією про кількісні, якісні показники земель, надр, вод, лісів і рослинного світу, тваринного світу, в тому числі залишкові кількісні показники пестицидів, агрохімікатів, важких металів у грунті, воді, рослинах тощо. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідно до повноважень, визначених законодавством про стандартизацію, метрологію, сертифікацію, захист прав споживачів, підтвердження відповідності, управління якістю забезпечує даними про проведення державної політики у цій сфері. МНС України та Державний комітет цивільного захисту України згідно з законодавством забезпечують відомостями про випадки надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, їх причини та про результати ліквідації таких негативних явищ. Згідно з компетенцією спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади вправі обмінюватися такою інформацією, вимагати її від підприємств, установ, організацій у порядку, визначеному законодавством. Відповідні повноваження у сфері екологічного інформаційного забезпечення мають місцеві ради, їх виконавчі та розпорядчі органи. Так, відповідно до законодавства такі органи на своїй території і в межах своєї компетенції забезпечують систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем. Підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей також зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до екологічної інформації шляхом допуску їх до відкритих списків, реєстрів, архівів, інших джерел, систематичного інформування про істотні зміни стану довкілля на прилеглій території, негайного інформування населення про аварії, катастрофи та про заходи, що вживаються з метою локалізації та ліквідації їх наслідків. Формами екологічного інформаційного забезпечення є: — підготовка спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді про стан навколишнього Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони... природного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України — опублікування окремим виданням та розміщення в системі Інтернет; — щорічне інформування Радою міністрів Автономної Респуб — систематичне інформування населення через засоби масової — негайне інформування про надзвичайні екологічні ситуації; — передача інформації, отриманої в результаті проведення — забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка Заборона засекречувати екологічну інформацію встановлена Конституцією України (частина друга ст. 50). Закон України «Про державну таємницю» не відносить до державної таємниці інформацію: про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення та ін. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 9 серпня 1993 р. визначив Перелік відомостей, які не становлять комерційну таємницю, та відніс до цього переліку інформацію про забруднення навколишнього природного середовища, про реалізацію продукції, яка спричиняє шкоду здоров'ю. Важливими засобами гарантування екологічного інформування є визначені в законодавстві процедури в цій сфері. Відповідну роль у становленні екологічного інформаційного забезпечення відіграла постанова Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1990 р. «Про затверд- § 7. Екологічне інформаційне забезпечення ження Порядку і періодичності обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворюваності населення», в якій визначалася система державних органів управління і контролю, підприємства, установи та організації, на яких покладалося зібрання, обробка, узагальнення та обнародування екологічних відомостей, види екологічної інформації, періодичність її збору та подання у порядку статистичної звітності, обробки та узагальнення такої інформації, періодичність її обнародування. За визначеними в законодавстві процедурами здійснюються види діяльності, що забезпечують саме інформування відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, Положення про порядки ведення державного земельного, водного, лісового кадастрів тощо. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні за рік готується також відповідно до встановленої процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 1992 р., №61 (з наступними змінами та доповненнями). Загальний порядок звернення з інформаційним запитом визначено Законом України «Про інформацію». Наказом Мінприроди України від 18 грудня 2003 р. затверджене Положення про порядок надання екологічної інформації. Згідно з законодавством інформаційний запит не повинен містити аргументації щодо заінтересованості запитувача, подається у письмовій або електронній формі та має містити не більше трьох питань з однієї екологічної проблеми. Відповідь на інформаційний запит має бути надана письмово у термін, який не перевищує 30 календарних днів, а в разі якщо обсяги та складність збору запитуваної інформації не виправдовують цей термін, то він може бути продовжений ще на 30 днів, при цьому запитувача попереджають про таке продовження. Якщо орган не має в своєму розпорядженні відповідної екологічної інформації, він повинен переслати інформаційний запит за належністю до того органу, який володіє такою інформацією, про що повідомляє запитувача. У запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено з підстав, визначених законодавством. Відмова в задоволенні запиту про надання екологічної інформації може бути оскаржена в установленому порядку. Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони... Відповідним засобом екологічного інформаційного забезпечення є встановлення відповідальності в цій сфері. Так, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за відмову від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікацію відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення. У Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено такий склад правопорушення, як відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст. 91), а в Кримінальному кодексі України — склад злочину, який встановлює відповідальність за приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Згідно з Цивільним кодексом України, Законом України «Про інформацію» до винних осіб може бути застосовано відшкодування майнової або моральної шкоди. Рекомендована література 1. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: 2. Громадська екологічна експертиза в системі права екологічної 3. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порів 4. Екологічне управління: Навч. посіб. / О. М. Величко, 5. Екологічна експертиза: теорія, методологія, практика / 6. Кравцов С. Стандартизація і нормування в галузі охорони ат 7. Краснова М. В. Гарантії реалізації права громадян на еколо- Рекомендована література гічну інформацію: Автореф. дис.... канд. юрид. наук 12.00.06 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 1997. 8. Малишева Н. Р., Єрофеєв М. І. Проблеми організації та 9. Малишева Н. Р. Екологічні нормативи // Юридична енцикло
10. Малишева Н. Р. Екологічні стандарти // Юридична енцикло 11. Плотникова О. Еколого-правові норми в соціальних систе 12. Радик І. Л. Правові проблеми екологічного ліцензування: 13. Шарапова С. В. Правове забезпечення екологічного моніто 14. Шемшученко Ю. С. Человек и его право на безопасную (здо 15. Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання
Розділ IX Екологічний контроль
§ 1. Поняття екологічного контролю Під екологічним контролем розуміють діяльність уповноважених суб'єктів, які здійснюють перевірку додержання і виконання чинного екологічного законодавства. Він є однією з основних функцій управління охороною навколишнього природного середовища і забезпечення раціонального природокористування. Завдання екологічного контролю сформульовані у ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Вони полягають у забезпеченні додержання вимог чинного екологічного законодавства всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й підпорядкування, а також громадянами. Екологічний контроль проводиться у формах попереднього і поточного контролю. Попередній контроль здійснюється стосовно різних видів діяльності, які можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища (погодження з органами з охорони навколишнього природного середовища проектів будівництва господарських об'єктів, участь представників цих органів у роботі державних приймальних комісій тощо). Поточний екологічний контроль здійснюється • на стадіях експлуатації об'єктів, які впливають на стан навколишнього природного середовища, у процесі використання природних ресурсів тощо. Залежно від уповноваженого суб'єкта, який здійснює функції контролю, та сфери його дії екологічний контроль поділяється на види: державний, відомчий, виробничий, громадський. У своїй су- § 2. Державний екологічний контроль купності ці види становлять механізм контролю за додержанням екологічного законодавства у будь-якій сфері його дії. £ 2. Державний екологічний контроль Державний екологічний контроль здійснюється в процесі виконання державою своєї екологічної функції. Особливість цього виду контролю полягає в тому, що він є прерогативою відповідних державних органів, які можуть застосовувати у передбачених законом випадках заходи державного примусу. Державний екологічний контроль проводиться центральними та місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (органами спеціальної компетенції). Правові засади цього контролю визначаються Конституцією України, екологічним законодавством, нормативними актами, якими регулюється правовий статус відповідних державних органів тощо. Повноваження та порядок здійснення державного екологічного контролю регулюється законами, які регулюють статус відповідних органів, а також спеціальним екологічним законодавством. Вищі органи державної влади України здійснюють державний екологічний контроль у контексті їх контрольних функцій у цілому. Верховна Рада України, зокрема, контролює стан виконання прийнятих нею законів екологічного характеру через свої комітети і комісії, шляхом проведення парламентських слухань тощо. До цієї ж діяльності залучається і Рахункова палата. Президент України контролює виконання своїх екологічних указів через відповідну службу Секретаріату Президента України. Відповідні структури діють і у складі Кабінету Міністрів України, які контролюють виконання урядових постанов з питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування. Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів, додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промис- Розділ IX. Екологічний контроль лових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою (ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить «здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення, відтворення лісів» (ст. 33 України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Особливе місце в системі державного екологічного контролю займають органи прокуратури. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють контрольну функцію в порядку прокурорського нагляду за додержанням законності в екологічній сфері. Форми і методи такого нагляду передбачені Законом України «Про прокуратуру». Відповідно до цього закону органи прокуратури проводять перевірки виконання екологічного законодавства, вносять протести і подання на виявлені правопорушення, звертаються з позовами до судів про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення екологічного законодавства, та про припинення екологічно небезпечної діяльності. Державний екологічний контроль, здійснюваний органами спеціальної компетенції, характеризується тим, що для цих органів відповідна контрольна функція є головною. Контроль у даному випадку є надвідомчим, тобто стосується й тих державних органів, які здійснюють функції відомчого контролю. Мінприроди України здійснює відповідно до законодавства державний контроль за додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот у сфері використання та охорони природних ресурсів, вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, у сфері поводження з відходами, а також гідрометеорологічної діяльності. Мінприроди України та посадові особи з контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки мають право: — застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення; § 2. Державний екологічний контроль — передавати правоохоронним органам за наявності підстав, — залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і — здійснювати видавничу діяльність з питань, що належать до — заслуховувати відповідну інформацію посадових осіб цент — обстежувати підприємства, установи та організації незалежно — обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) в установле — одержувати в установленому законодавством порядку від цен Розділ IX. Екологічний контроль Мінприроди України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління. Працівники Мінприроди України, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства з питань, що належать до повноважень міністерства, користуються правами, передбаченими законодавством. Держекоінспекція здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, екологічну та радіаційну безпеку (крім- об'єктів, підконтрольних Держатомрегулювання). Здійснюючи свої повноваження, Держекоінспекція контролює: — додержання вимог екологічного законодавства, норм — додержання норм, правил і стандартів у сфері охорони навко — додержанням вимог екологічної та радіаційної (крім майдан § 2. Державний екологічний контроль дислокації військ та військової техніки автомобільними, повітряними, залізничними і плавучими транспортними засобами, проведення військових навчань, маневрів; у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення; у процесі транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення і знешкодження пестицидів та агрохімі-катів, небезпечних хімічних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; у зонах спостережень атомних електростанцій, на об'єктах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання. Держекоінспекція також координує роботу структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль у сфері лісового та мисливського господарства, регулювання земельних відносин, використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів, а також урядового органу державного управління з питань рибного господарства. Держекоінспекція готує і подає пропозиції Мінприроди про скасування виданих дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів у разі порушення виконання умов цих дозволів. Держекоінспекція за дорученням Мінприроди бере участь і в міжнародному співробітництві в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки, зокрема, здійснює контроль за виконанням міждержавних програм і вимог міжнародних договорів України щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки в межах наданих повноважень. Державні інспектори екологічної інспекції в межах своєї компетенції мають право: — обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань і Служби безпеки України та прикордонних військ у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ та військової техніки автомобільними, повітряними, залізничними і плавучими транспортними засобами з ме- Розділ IX. Екологічний контроль тою перевірки додержання ними вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки; — обмежувати чи зупиняти (тимчасово) діяльність підприємств, — опломбовувати приміщення, устаткування та апаратуру — перевіряти документи на право спеціального використання
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 258; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.241.235 (0.012 с.) |