Особливості правової охорони земель ЛІСОГОСПОДарСЬКОГО призначення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості правової охорони земель ЛІСОГОСПОДарСЬКОГО призначення



Система заходів з охорони земель спрямована зокрема нараціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилучен­ню земель лісогоспо­дарського призначення, захист земель від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення згідно зі ст. 162 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про охорону земель". Зміст охорони земель за ст. 164 цього Кодексу передбачає також за­хист лісових земель і чагарників від необґрунтованого їхнього вилу­чення для інших потреб. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їхнього господарського використання на визначений те­рмін і залуження або заліснення (ст. 172 ЗК України).

Враховуючи положення земельного та екологічного законодавства щодо охорони земель будь-якої категорії, а також специфіку право­вого режиму земель лісогосподарського призначення і лісів, можна назвати декілька правових форм охорони земель лісогосподарського призначення.

1. Охорона і захист лісів, а також земельних ділянок, які нерозри­вно пов'язані та організація яких передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних ру­бок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, передбачені ст. 86-92 АК України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень можуть установлювати заборону або обме­ження на відвідування лісів населенням, а також проведення певних видів робіт на окремих лісових ділянках на період пожежної небезпеки та під час проведення заходів боротьби зі шкідниками. Охорону і за­хист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона та лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

На рівні закону можуть установлюватись окремі заборони на вико­ристання лісових ресурсів, що пов'язано з використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення. Наприклад, норми Закону України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" спрямовані на забезпечення екологічно збалансованого лісокористування, запобіган­ня проявам згубних наслідків природних явищ, посилення водоохо­ронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних та інших корисних властивостей лісів, охорону здоров'я населення та його ес­тетичне виховання. Законодавчо визначено виключність умов до­тримання екологічних і технологічних вимог здійснення вирубки лісу з метою недопущення розвитку ерозійних процесів, збереження та відтворення лісового фонду, створення сприятливих умов для веден­ня лісового господарства (ст. 7).

При веденні лісового господарства лісокористувачі незалежно від форми власності й господарювання забезпечують збереження та під­вищення родючості ґрунтів, їхній належний екологічний стан відпо­відно до вимог законодавства України. Заготівля деревини на схилах має проводитися на основі екологобезпечних і ґрунтозахисних техно­логій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву земе­льних дідяной (ст. 41 Закону України "Про охорону земель").


2. Відтворення лісів, що здійснюється шляхом їхнього відновлення та лісорозведення, пов'язано з необхідністю відтворення стану лісо­вих ділянок (ст. 79-82 ЛК України). Відновлення лісів здійснюється на лісових ділянках, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо). На лісових ділянках, зайнятих чагарниками, низькопродукти­вними і малоцінними деревостанами, відновлення більш цінних і ви­сокопродуктивних деревостанів здійснюється шляхом реконструкції та проведення лісокультурних робіт.

Лісорозведення здійснюється на призначених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродук­тивних і непридатних для використання у сільському господарстві (яри, балки, піски тощо).

Обсяги робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення визначаються на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстежен­ня з урахуванням фактичних змін у лісовому фонді України та стану земель, що підлягають залісненню.

Відносини щодо відтворення лісів, спрямованих на створення ви­сокопродуктивних та з високими захисними властивостями дерево­станів шляхом розроблення і проведення комплексу лісівницьких та агротехнічних заходів, регулюються Правилами відтворення лісів, за­твердженими постановою КМ України № 303 від 1 березня 2007 р. Так, відновлення лісів забезпечується природним, штучним і комбі­нованим способом (п. 12). На ділянках, які мають відповідні ґрунтово- кліматичні умови, перевага надається природному відновленню лісів, що дає змогу з мінімальними затратами створювати високопродукти­вні та біологічно стійкі деревостани протягом короткого періоду (п. 13). До заходів сприяння природному поновленню лісів Правилами відтворення лісів віднесено мінералізацію поверхні ґрунту (п. 19).

Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісових культур (заліснення) на зрубах, згарищах тощо, на яких природне по­новлення головної породи неможливе або відбувається незадовільно (п. 21 зазначених Правил). Спосіб обробітку ґрунту для створення лі­сових культур має забезпечити сприятливі умови для високої прижи­влюваності та швидкого росту дерев (п. 24). Хімічний обробіток ґрунту пестицидами проводиться за погодженням з органом виконавчої вла­ди з питань охорони навколишнього природного середовища АР Крим, територіальними органами Мінприроди (п. 25). Правилами відтворен­ня лісів передбачено також, що ділянки, виділені під заліснення, мають бути обстежені на зараженість ґрунту шкідниками коріння (п. 27).

Відповідно до положень Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 роки", одним із основних напрямів ведення лісового гос­подарства в гірських умовах є, зокрема, розроблення високоефектив­них способів заліснення еродованих ділянок на стрімких схилах, ка­м'янистих розсипах, розвиток мережі лісових доріг. Координація нау­кових досліджень здійснюється науковим центром "Лісове господарс­тво" при Українському науково-дослідному інституті лісового госпо­дарства та агролісомеліорації.

> Підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біорізноманіття в лісах, окремі заходи з яких пов'язані з поліпшенням якісного стану лісових ділянок, передбачені ст. 83-85 ЛК України. Серед них зазначимо такі: зменшення площі земель, за­йнятих чагарниками, рідколіссям, низькоповнотними і нестійкими деревостанами; підвищення родючості ґрунтів (меліорація, запобіган­ня ерозії ґрунтів, заболочуванню, засоленню та іншим негативним процесам); створення і оголошення в установленому законом порядку на найбільш цінних лісових ділянках територій та об'єктів природно-заповідного фонду, розвиток екологічної мережі; виділення, створен­ня і збереження об'єктів цінного генетичного фонду лісових порід, зо­крема колекційних лісових ділянок, лісонасінних ділянок і плантацій.

Здійснення лісогосподарських заходів покладається на власників лісів і постійних лісокористувачів, особливості таких заходів передба­чено в Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою КМ України № 724 від 12 травня 2007 р. Так, рубки фор­мування і оздоровлення лісів проводяться способами, що не викли­кають ерозії ґрунтів (п. 3), повторюваність рубок переформування і лісогосподарські заходи мають визначатися відповідно до біології по­рід, ґрунтових і гідрологічних умов, особливостей рельєфу (п. 33). До­гляд за підліском полягає в його омолодженні, посиленні кущення, по­ліпшенні плодоношення з урахуванням важливого значення для захи­сту ґрунтів від ерозії, підвищення їхньої родючості (п. 49).

> Особливою формою правової охорони земель лісогосподарського призначення можна вважати юридичну відповідальність за пору­шення правового режиму використання й охорони цих земель на за­гальних засадах відповідальності за земельні правопорушення, перед­бачених ст. 210-212 ЗК України.

Відповідно, порушення лісового законодавства тягне за собою дис­циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну від­повідальність згідно із законом (ст. 105 ЛК України). За порушення лісового законодавства, зокрема в частині порушення правового ре­жиму земель лісогосподарського призначення, відповідальність несуть особи, винні у: знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забру­днення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і


побутовими відходами, стічними водами,- іншими шкідливими речо­винами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; засміченні лісів побутовими і промисловими відходами; порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового госпо­дарства, установлених законодавством у сфері охорони, захисту, ви­користання та відтворення лісів; розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд без нале­жного дозволу; невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені терміни; порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обо­в'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках та ін.

За перелічені вище правопорушення винні особи, які є працівни­ками лісогосподарських підприємств, згідно зі ст. 147 Кодексу зако­нів про працю України можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до них одного із таких заходів стя­гнення, як догана або звільнення. Адміністративна відповідальність за порушення правового режиму використання й охорони земель лі­согосподарського призначення передбачена ст. 52-56 КпАП щодо зе­мель будь-яких правових категорій, а також ст. 63 "Незаконне вико­ристання земель державного лісового фонду", ст. 65і "Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг і захисних лісових наса­джень", ст. 68 "Порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини", ст. 69 "Пошкодження сіно­косів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду", ст. 74 "Знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дрена­жних систем і шляхів на землях державного лісового фонду", стаття­ми про інші види лісових правопорушень та негативних впливів на ліси (ст. 64-67, 70-73, 75-771), а також ст. 1885 та ін.

Засади цивільно-правової відповідальності за порушення правово­го режиму використання та охорони земель лісогосподарського при­значення передбачені загалом у ст. 1166, 1187 та інших ЦК України з урахуванням особливостей відшкодування екологічної шкоди, визна­чених у ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища". Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації й громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Обчислення шкоди, заподіяної лісовому господарству, здійснюєть­ся за таксами, затвердженими постановою КМ України "Про затвер­дження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" № 665 від 23 липня 2008 р. Розрахунок шкоди, заподіяної не лише лісовим ресурсам, але й землям лісогосподарського призначення, проводиться згідно з дод. № 3 щодо вартості робіт з очищення території, дод. № 7, яким закріплено Таксу для обмеження розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошко­дженням сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського при­значення, а також згідно з дод. № 8, яким закріплено Таксу для обчис­лення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами знищенням або пошкодженням лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках.

Самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призна­чення, інші земельні лісові ділянки підлягають поверненню за їхньою належністю без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними (ст. 106 ЛК України). Повернення самовільно за­йнятих земельних ділянок лісогосподарського призначення, інших зе­мельних лісових ділянок здійснюється в порядку, установленому ЗК України (ст. 212).

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, -заподіяні внаслідок вилучення (викупу) лісових земель і чагарників для потреб, не пов'язаних із лісогосподарським виробництвом, тимча­сового зайняття лісових земель і чагарників для інших видів викорис­тання, установлення обмежень щодо використання земельних діля­нок, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних влас­тивостей лісових земель і чагарників, приведення лісових земель і ча­гарників у непридатний для використання стан відповідно до ст. 156 ЗК України. Загальний порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам законодавчо визначено в ст. 157 ЗКУ.

Порядок визначення та відшкодування збитків власників землі й землекористувачам, затверджений постановою КМ України № 284 від 19 квітня 1993 р., визначає, що серед іншого відшкодуванню підля­гає вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень (п. 3).

Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, які вклю­чають втрати лісових земель і чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель, здій­снюється на підставі ст. 207-209 ЗК України. Відшкодуванню підля­гають втрати лісових земель і чагарників як основного засобу вироб­ництва в лісоводу господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних з лісогосподарським виробництвом. Відшкоду-


ванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням лісових земель і чагарни­ків із господарського обігу внаслідок установлення охоронних, сані­тарних та інших захисних зон.

Втрати лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва звіль­няються громадяни та юридичні особи в ряді випадків, передбачених ст. 208 ЗК України і, зокрема в разі використання земельних ділянок для розміщення внутрішньогосподарських об'єктів лісогосподарських підприємств, організацій та установ. Здійснення внутрішньогоспо­дарського будівництва зазначених об'єктів переліченими суб'єктами та громадянами провадиться без відшкодування втрат лісогосподар­ського виробництва.

Втрати лісогосподарського виробництва визначаються в порядку, установленому постановою КМ України "Про розміри та порядок ви­значення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробниц­тва, які підлягають відшкодуванню" № 1279 від 17 листопада 1997 р.

До кримінальної відповідальності за порушення правового режиму земель лісогосподарського призначення можуть бути притягнуті осо­би, які вчинили злочини, передбачені КК України, а саме ст. 239 "За­бруднення або псування земель" та ст. 254 "Безгосподарне викорис­тання земель", стосовно лісових ресурсів - ст. 245 "Знищення або по­шкодження лісових масивів" та ст. 246 "Незаконна порубка лісу".

Законодавчо передбачено також і застосування до порушників правового режиму земель лісогосподарського призначення заходів обмеження, тимчасової заборони (зупинення) та припинення діяльно­сті, яка здійснюється з порушенням вимог земельного та лісового за­конодавства (ст. 31, 32, 109 ЛК України).

 

РОЗДІЛ 3 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 152; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.007 с.)