ДерЖаВНе регулювання у Сфері використання та охорони земель СІЛ, селищ, МІСТ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ДерЖаВНе регулювання у Сфері використання та охорони земель СІЛ, селищ, МІСТ



 

Однією із функцій державного регулювання земельних відносин у населених

пунктах є розподіл і перерозподіл земель­ них ділянок у межах сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та держа­вної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Право розпорядження земельними ділянками у межах населених пунктів надано сільським, селищним, міським радам.

До розмежування земель державної й комунальної власності пов­новаження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, і земель, зазначених в абз. З цього пункту) у ме­жах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (ч. 1 п. 12 розд. X. Перехідні положення ЗК). Винятки із цього правила передбачені в законодавстві щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти загальнодержавної власності, що підляга­ють приватизації. За ЗК України, Державні органи приватизації здій­снюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташова­ні об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташо­вані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські това­риства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Згідно з п. 34 ч. 1ст. 26 Закону України "Про місцеве самовряду­вання" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Однією з важливих функцій державного регулювання земельних відносин у сфері використання та охорони земель є планування тери­торій населених пунктів. Ця функція реалізується за допомогою пла­нувальної та містобудівної документації. Містобудівна документація становить собою затверджені текстові й графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій").

До містобудівної документації належать:

Генеральна схема планування території України - містобудівна до­кументація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України (абз. 6 ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій").

Схема планування території - містобудівна документація, яка ви­значає принципові вирішення планування, забудови та іншого вико­ристання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їхніх окремих частин (абз. 7 ст. 1 Закону України "Про пла­нування і забудову територій").

Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (абз. 8 ст. 1 За­кону України "Про планування і забудову територій").

Детальний план території - містобудівна документація, яка розроб­ляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів і районів реко­нструкції існуючої забудови населених пунктів (абз. 9 ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій").

Проект забудови територій - документація, що поєднує властивості містобудівної та проектної документацій, яка розробляється для буді­вництва комплексів будинків і споруд (абз. 6 ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій").

План червоних ліній - різновид містобудівної документації, у якому закріплюються червоні лінії. Червоні лінії - це визначені в містобудів­ній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих і запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів і території іншого призначення (абз. 16 ст. 1 Закону Укр&їни "Про планування і забудову територій").


Проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про планування і забудову населених пунктів").

Регіональні правила забудови - нормативно-правовий акт, яким установлюється загальний для територій і населених пунктів області, АР Крим (крім міст Києва та Севастополя, міст республіканського зна­чення АР Крим, міст обласного значення) порядок планування, забу­дови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок.

Місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким установ­люється порядок планування і забудови та іншого використання тери­торій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих ви­дів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

Наведеними документами перелік містобудівної документації не обмежується. До складу містобудівної документації належать також окремі рішення уповноваженого органу, які відповідають наведеному вище визначенню містобудівної документації. Наприклад, рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19 липня 2005 р. було затвер­джено Програму розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р. та конце­пції формування зелених насаджень у центральній частині міста. Ме­тою цієї програми було визначення всіх існуючих на території міста Києва зелених насаджень (парки, сквери, бульвари тощо) для їхнього збереження з метою забезпечення екологічно-безпечного та естетич­ного довкілля в місті Києві.

Важливого значення в процесі регулювання використання земель­них ділянок населених пунктів належить проектній документації. Пе­рейдемо до її розгляду.

Проектна документація - затверджені текстові та графічні матері­али, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітек­турні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кош­ториси об'єктів будівництва (абз. 5 ст. 1 Закону України "Про плану­вання і забудову територій"; Додаток Б до ДБН А.2.2-3-2004 Проекту­вання. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва).

Однією із функцій державного регулювання у сфері використання та охорони земель населених пунктів є державний контроль.

Державний контроль за дотриманням законодавства у сфері вико­ристання і охорони земель сіл, селищ і міст здійснює Державна інспе­кція з контролю за використанням і охороною земель.

Повноваженнями щодо здійснення контролю у сфері використання і охорони земель наділена і Державна екологічна інспекція (п. 4, 5 По­ложення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого поста­новою КМ України № 1520 від 17 листопада 2001 р.). До компетенції цієї інспекції належить: здійснення державного контролю за діяльніс­тю, безпосередньо направленою на використання земель (контроль за скидами забруднювальних речовин у землю; розміщення на ній земе­льних відходів; самовільне заняття земельної ділянки тощо); здійснен­ня державного контролю за видами діяльності, які внаслідок ство­рення екологічної небезпеки чи інших шкідливих наслідків здатні суттєво вплинути на можливість використання земельної ділянки су­сідніми землекористувачами (контроль за дотриманням законодавст­ва у сфері поводження з небезпечними хімічними речовинами; шу­мовим забрудненням, радіоактивним забрудненням, дотримання норм шкідливого біологічного впливу тощо).

Державний екологічний контроль на території міст також здійс­нюють Державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Се­вастополі, положення про які затверджено наказом Мінприроди № 548 від 19 грудня 2006 р.

Істотне значення для використання і охорони земель має діяльність щодо здійснення контролю Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Ця служба реалізує державну політику у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і спрямовує свою діяльність на профілакти­ку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфе- кційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобі­гання шкідливому впливу на стан їхнього здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності (п. 1 Положення про Державну саніта­рно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 420 від 19 листопада 2002 р.).

Державна санітарно-епідеміологічна служба, здійснюючи контроль за дотриманням санітарного законодавства, з одного боку, перешко­джає використанню земельної ділянки у спосіб, за якого створюється небезпека для-оточуючих, а з іншого - запобігає цим протиправному обмеженню у використанні сусідніх земельних ділянок.


Своєрідним різновидом контролю, який має істотне значення для використання і охорони земель, слід вважати державний архітектур­но-будівельний контроль, що здійснюється Державною архітектурно- будівельною інспекцією. Положення про Державну архітектурно- будівельну інспекцію затверджено постановою КМ України № 1434 від 18 жовтня 2006 р.

До повноважень Держархбудінспекції віднесено здійснення дер­жавного контролю за дотриманням вимог чинного законодавства при виконанні будівельних робіт. Беручи до уваги істотний вплив будіве­льних норм на правовідносини щодо використання і охорони земель, контроль за дотриманням будівельних норм справляє істотний вплив на процес використання земельних ділянок сіл, селищ і міст.

 

РОЗДІЛ 5 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СПЕОІАЛЬНОГО НЕСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 73; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.191.202 (0.01 с.)