Особливості здійснення прав на користування землями водного фонду

 

Землі водного фонду можуть використовуватися фізичними юридичними особами на юридичному титулі права постійно­го чи права тимчасо­вого користування.

Суб'єктами права постійного користування землями водного фонду відповідно до ч. З ст. 59 ЗК України виступають державні водогоспо­дарські організації, яким ці землі надаються в постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого само­врядування для догляду за водними об'єктами, прибережними захис­ними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. За ЗК України, право по­стійного користування землями водного фонду не передбачається для інших суб'єктів, які відповідно до ст. 92 ЗК України можуть набувати земельні ділянки в постійне користування.

Водночас ВК України не обмежує коло суб'єктів, яким земельні ді­лянки водного фонду можуть надаватися в постійне користування, виключно державними водогосподарськими організаціями.

Земельні ділянки надаються в постійне користування для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо (ч. З ст. 59 ЗК).

Порядок надання земельних ділянок водного фонду в постійне зем­лекористування та припинення права користування ними встанов­люється загальними положеннями земельного законодавства (ст. 122, 123, 140, 141, 149 та іншими нормами ЗК України).

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом відповідно до ст. 126 ЗК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самовря­дування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських по­треб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Порівняно зі ст. 85 ВК перелік функціонального використання земельних ділянок цієї кате­горії в ч. 4 ст. 59 ЗК є відкритим, це дозволяє отримувати земельні ділянки і для інших потреб, що не суперечать цільовому призначенню земель водного фонду.

Надання земельних ділянок водного фонду має здійснюватися від­повідно до норм ЗК України, ВК України та Закону України "Про оре­нду землі", інших законодавчих і підзаконних актів, норми яких ви­значають правовий режим земель цієї категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону "Про оренду землі" земельна ділянка може передаватися в оренду разом з водоймами, розташованими на ній або без них.

Отже, надання земельних ділянок в оренду не надає самостійного права на водний об'єкт. Крім того, отримання в користування земе­льної ділянки без наміру здійснення спеціального водокористування не повинно супроводжуватись оформленням дозволу на користуван­ня водними ресурсами.

Згідно зі ст. 51 ВК України водні об'єкти (їхні частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержа­вного значення, можуть надаватися в користування на умовах орен­ди лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської й промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об'єктів (їхніх частин) місцевого значення є ВР АР Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання вод­них об'єктів (їхніх частин) місцевого значення в користування ВР АР Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є КМ України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодер­жавного значення визначається КМ України відповідно до цього Ко­дексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється догово­ром, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Користування земельними ділянками водного фонду можливе і на праві земельного сервітуту відповідно до положень гл. 16 ЗК України. Зауважимо, що обмежений характер використання земельної ділянки не знімає з користувача обов'язку дотримання цільового призначення земельної ділянки. Отже, видами використання може бути водопій тварин, забір води з водного об'єкта тощо.

Емфітевзис та суперфіцій як різновиди землекористування також є припустимими видами користування землями водного фонду в ме­жах цільового призначення з урахуванням положень гл. 12 та на під­ставі норм гл. 16-1 ЗК України.

Крім наведених різновидів користування земельними ділянками водного фонду, ВК України передбачає специфічний вид користу­вання земельними ділянками, які входять до складу земель водного фонду - користування земельними ділянками дна річок, озер, водо­сховищ, морів та інших водних об'єктів. Згідно із ст. 86 ВК України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобу­ванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших ко­мунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на проведення зазначених робіт видаються на підставі по­станови КМ України № 557 від 12 липня 2005 р. "Про затвердження

Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фон­ду". Дозвіл видається за умов недопущення: порушення стійкості при­бережних схилів (берегообвали, ерозійні та зсувні процеси, осідання); зосередження будь-яких забруднювальних речовин, сміття, деревини тощо; утворення перетинів водних потоків; перекриття течії води че­рез водопропускні споруди різних тилів і прогони мостів; затоплення та підтоплення прибережних територій.

Користування земельними ділянками водного фонду здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон і санітарних вимог у порядку, що встано­влюється КМ України.

Загальні обов'язки користувачів земель водного фонду визначені в Порядку користування землями водного фонду, затвердженому по­становою КМ України № 502 від 13 травня 1996 р. Зокрема, користу­вачі земель водного фонду зобов'язані: застосовувати заходи щодо охорони земель від негативних та інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму зон санітарної охорони, прибе­режних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шля­хів; запобігати забрудненню водних об'єктів унаслідок використання земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗК України використан­ня земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за погодженням із землекористувачами.

Права і обов'язки землекористувачів конкретизуються відповідно до певних видів використання земельних ділянок водного фонду. Так, відповідно до ст. 91 ВК земельні ділянки в межах смуг відведення можуть використовуватися для створення водоохоронних лісонаса­джень, берегоукріплювальних і протиерозійних гідротехнічних спо­руд, будівництва переправ, виробничих приміщень. Натомість у ме­жах берегових смуг водних шляхів дозволяється влаштування споруд і пристроїв для обслуговування потреб судноплавства. Поряд із зага­льними обов'язками користувачі таких земельних ділянок зобов'язані вживати Заходів для охорони земель від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення та забезпечувати непроникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив у водні об'єкти.

Чинним законодавством України покладаються додаткові обов'яз­ки на тих землекористувачів, які використовують земельні ділянки в місцях імовірного підтоплення внаслідок повеней і паводків. Відпові­дно до постанови КМ України № 87 від 31 січня 2001 р., якою за­тверджено "Порядок використання земель у зонах їхнього можливого затоплення внаслідок повеней та паводків", використання земель за-

топлення в сільськогосподарському виробництві здійснюється згідно з проектами землеустрою, розробленими з урахуванням можливої при­чини затоплення (повінь, паводок), типу річки (або окремих її ділянок) за ухилом дна і частоти можливого затоплення.

Для різних типів річок або окремих їхніх ділянок і різних зон ризи­ку законодавством передбачається окремий порядок їхнього викори­стання в сільськогосподарському виробництві.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється в режимі обмеженої гос­подарської діяльності. На зазначених землях забороняється діяль­ність, що негативно впливає або може вплинути на їхній стан чи су­перечить їхньому призначенню, зокрема розорювання земель, скла­дування шкідливих речовин, будівництво будь-яких споруд, крім гід­ротехнічних, гідрометричних і лінійних.

Користувачі, що експлуатують гідротехнічні (водопідпірні, водо­пропускні, водозахисні або водозабірні) споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їхньої робо­ти та правил експлуатації, здійснювати посадку, догляд і охорону лі­сів у смугах відведення каналів, гідротехнічних та інших споруд між­господарського значення (ст. 78 ВК України).

Численні обов'язки покладаються і на користувачів земельних ді­лянок у межах зон санітарної охорони водних об'єктів, які перелічені в постанові КМ України "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" № 2024 від 18 грудня 1998 р.

Використання земель водного фонду має здійснюватися з додер­жанням законів України "Про курорти", "Про питну воду та питне во­допостачання", постанови КМ України "Про порядок використання земель у зонах їхнього можливого затоплення внаслідок повеней і па- водків" № 87 від 31 січня 2001 р. та інших актів, які визначають ім­перативні вимоги щодо особливостей та допустимих видів викорис­тання певних видів земель водного фонду для конкретних потреб.

Окремо слід виділити право загального користування земельними ділянками водного фонду, яке здійснюється на підставі ст. 13 Кон­ституції України, ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яким Закон наділяє фізичних осіб з метою задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, ре­креаційних) безоплатно, без закріплення земельних ділянок за конк­ретними особами і без надання дозволів, за винятком обмежень, пе­редбачених законодавством України. Наприклад, у порядку загально­го користування землями водного фонду здійснюється користування пляжами для відпочинку, доступ до водойм для забору води.

Регулювання від носин у сфері використання та охоро ^ни земель водного фонду

Регулювання ВІДНОСИН у Сфері використання та охорони - це діяльність органів держави та місцевого са­моврядування, спря­мована на реалізацію державної політики в даній сфері, що має на меті забезпечення реалізації прав на землі даної категорії, забезпе­чення розвитку і вдосконалення земельних відносин, здійснення кон­тролю та інші юридично значимі дії.

Нормативно-правову базу регулювання відносин у сфері здійснен­ня прав, використання та охорони земель водного фонду становлять норми гл. 2, 3, 12 ЗК України, окремі норми, зокрема гл. 18 ВК Украї­ни. Діяльність державних органів управління врегульована постано­вами КМ України "Про затвердження Положення про Державний ко­мітет України по водному господарству" № 882 від 27 червня 2007 р., "Про затвердження Положення про Державний комітет із земельних ресурсів" № 224 від 17 березня 2008 р. Здійснення певних видів дія­льності на землях водного фонду регулюється, зокрема, постановою КМ України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на прове­дення робіт на землях водного фонду" № 557 від 12 липня 2005 р.

Використання окремих видів земель водного фонду підпорядкову­ється окремому правовому регулюванню залежно від виду цих земель відповідно до Закону України "Про курорти", постанов КМ України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" № 347 від 14 квітня 1997 р., "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" № 486 від 8 травня 1996 р. та ін.

Побудова системи державного і самоврядного регулювання відно­син щодо використання та охорони земель водного фонду покликана сприяти найбільш ефективному регулюванню земельних відносин на землях водного фонду.

Серед органів державної влади, що мають регулюючий вплив на відносини з використання та охорони земель водного фонду, можна виділити такі: Держкомзем України, до повноважень якого належить здійснення землеустрою на землях водного фонду шляхом складання необхідних землевпорядних проектів відповідно до Закону України

"Про землеустрій"; проведення моніторингу земель водного фонду для уникнення розвитку негативних явищ і підвищення ефективності використання земель; дотримання режиму використання земель вод­ного фонду в межах екомережі згідно із Законом України "Про еколо­гічну мережу України"; забезпечення виконання зобов'язань України за міжнародними договорами у сфері регулювання земельних відно­син, використання і охорони земель водного фонду. Держкомзем України здійснює й інші функції регулятивного характеру, що стосу­ються всіх без винятку категорій земель і обумовлені положенням про нього, нормами Закону України "Про державний контроль за викори­станням та охороною земель" та іншими нормативними актами.

Серед центральних органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин можна назвати й Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп), який здійснює регулювання використання земель водного фонду шляхом: забезпечення реалізації державної політики з питань меліорації земель відповідно до вимог Закону України "Про меліорацію земель", наскільки ці заходи стосу­ються земель водного фонду; здійснення заходів, пов'язаних із запобі­ганням шкідливій дії вод, включаючи протипаводковий захист сіль­ських населених пунктів і земель; контроль за додержанням режиму використання прибережних захисних смуг; моніторинг довкілля в ча­стині спостережень за станом ґрунтів у зонах впливу меліоративних систем і переформуванням берегів і прибережних зон водосховищ; організація виконання робіт, пов'язаних з мінімізацією наслідків шкі­дливої дії вод, у тому числі захистом від підтоплення, протипаводко­вим і протиповеневим захистом земель.

Державне регулювання земельних відносин щодо земель водного фонду здійснює також і Міністерство навколишнього природного се­редовища (Мінприроди), котре бере участь у формуванні, збереженні та використанні екологічної мережі, складовою якої відповідно до Закону України "Про екологічну мережу України" є землі водного фо­нду; здійснює державний контроль за додержанням вимог законо­давства про охорону земель відповідно до вимог Законів України "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель"; забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташу­вання об'єктів і проектів відведення земельних ділянок згідно з нор­мами затвердженого власним наказом "Порядку погодження приро­доохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надан­ня земельних ділянок" № 434 від 5 листопада 2004.

Самоврядне регулювання земельних відносин, що виникають у сфері використання земель водного фонду, може здійснюватися те­риторіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і че­рез сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси те­риторіальних громад сіл, селищ, міст.

Безпосереднє самоврядне управління на землях водного фонду може полягати у: проведенні місцевого референдуму відповідно до Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", пред­метом якого може бути будь-яке питання, віднесене до відання міс­цевого самоврядування, зокрема використання земель загального ко­ристування водного фонду; створенні органів самоорганізації насе­лення (правову основу становить Закон України "Про органи самоор­ганізації населення"), що дозволяє на добровільних засадах брати участь у здійсненні заходів щодо охорони територій загального корис­тування на землях водного фонду.

Представницьке самоврядне управління здійснюється місцевими радами та їхніми виконавчими комітетами. Повноваження місцевих рад полягають у: розпорядженні землями водного фонду комунальної власності (до фактичної появи останньої - розпорядження землями державної власності в межах населених пунктів відповідно до п. 12 розд. X ЗК України); плануванні використання земель, зокрема вод­ного фонду, розробці містобудівної документації на підставі Закону України "Про планування та забудову територій" та інших норматив­них актів; здійсненні самоврядного контролю за дотриманням вимог закону при використанні земель водного фонду (відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі ст. 189 ЗК України); регулюванні плати за землю шляхом затвердження тех­нічної документації з нормативної грошової оцінки земель (Закон України "Про оцінку земель"), а також установлення пільг із сплати земельного податку (Закон України "Про плату за землю"); вирішенні земельних спорів у межах населених пунктів, зокрема щодо меж зе­мельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні грома­дян, та додержання ними правил добросусідства (ст. 158 ЗК України).

Відповідальність за порушення приписів законодавства саме щодо використання земель водного фонду може наставати за вчинення адміністративних проступків (ст. 59, 65-1 КУпАП). Що ж стосується злочинів, то кримінальний закон не виокремлює спеціальних складів, які б стосувалися саме земель водного фонду.