Лабораторна діагностика туберкульозу

 

Мета мікробіологічних методів дослідження (бактеріоскопічного, бактеріологічного):

- виявлення епідеміологічно небезпечних хворих на туберкульоз (з МБТ+);

- верифікація діагнозу туберкульозу;

- визначення лікувальної тактики;

- оцінка ефективності лікування і прогнозу;

- для епідемічного контролю за туберкульозом.

 

 

Методи дослідження харкотиння

Методи	Переваги	Недоліки
Бактеріоскопічний пряма бактеріоскопія мазків із патологічного матеріалу, бактеріоскопія методом флотації, люмінесцентна та фазовоконтрастна мікроскопія.	Швидкий, простий, недорогий метод (результат - через 24 години).	Виявлення КСБ можливе, якщо в 1мл матеріалу жне менше 5 тис. мікробних тіл при перегляді 300 полів зору) і не менше 50 тис. (при перегляді 100 полів зору).
Бактеріологічний посів патологічного матеріалу на поживні середовища, стандартне середовище Левенштейна-Йєнсена.	Виявлення МБТ при їх кількості 20-100 мікробних тіл в 1мл матеріалу. Визначення масивності бактеріовиділення. Визначення чутливості МБТ.	Ріст МБТ відбувається від 18 днів до 2-х місяців.
Біологічний зараження тварини патологічним матеріалом, отриманим від хворого.	Один з найчутливіших методів – захворювання у тварини виникає при наявності 5 мікробних тіл в 1мл матеріалу.	Дорогий, важкий в організаційному плані

Методи прискореного виявлення МБТ

 

Методи	Переваги	Недоліки
ВАСТЕС Метод заснований на виявленні МБТ, ріст яких ще невидимий оком, по забарвленню або флюоресценції внаслідок утворення СО2 або споживання О2 у процесі життєдіяльності мікобактерій (Micobacteria Growth Indicator Tube (MGIT).	Найшвидший культуральний метод (ріст мікобактерій через 10-18 днів).	Цей метод культивування МБТ менш чутливий, ніж на твердих поживних середовищах, тому він використовуються паралельно з посівом харкотиння на тверде середовище Левештейна-Йєнсена.
Молекулярно-генетичний метод – метод полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) ампліфікується (багаторазово подвоюється) генетичний локус ДНК МБТ.	Виявлення МБТ впродовж 2-3 діб. Виявлення МБТ при їх кількості 10 – 100 мікробних тіл в 1 мл матеріалу.	Потрібне спеціальне обладнання, два праймери (невеликий одноланцюговий фрагмент ДНК МБТ, який з’єднується з компліментарною ділянкою одного з ланцюгів матричної ДНК).

 

Визначення чутливості МБТ до протитуберкульозних препаратів проводиться після виявлення МБТ в досліджуваному матеріалі.

Медикаментозна стійкість МБТ: первинна - до лікування (зустрічається у 25%); вторинна – виникає процесі лікування (відмічається у 75% хворих).

Результат визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів називається антибіограмою. МБТ вважаються стійкими, якщо на середовищі з протитуберкульозним препаратом виростає 20 і більше колоній.

МБТ стійки до ізоніазиду і стрептоміцину якщо є ріст збудника при концентрації у щільному середовищі 1 мкг/мл ізоніазиду і 5 мкг/мл – стрептоміцину.

 

 

Результати бактеріоскопії

(методом бактеріоскопії виявляємо КСБ!)

 

Результат	Значення
Негативний	Кислотостійкі бактерії не знайдено у 100 полях зору (п/з)
Позитивний Сумнівний + ++ +++	1-9 КСБ в 100 полях зору 10-99 КСБ в 100 полях зору 1-9 КСБ в полях зору Більш ніж 10 КСБ у кожному полі зору

 

 

Оцінка масивності бактеріовиділення

Ступінь бактеріовиділення	Кількість колоній МБТ
Мізерне	від 1 до 20
Помірне	20 - 100
Рясне	Більше 100

 

 

Дослідження крові

Зміни в загальному аналізі крові у хворих на туберкульоз не є патогномонічними. У гострому періоді спостерігається незначний лейкоцитоз (10-14х10⁹ /л), зсув лейкоцитарної формули крові вліво (збільшення паличкоядерних нейтрофілів). Лімфопенія характерна для тяжких форм туберкульозу.

Особливо характерним для туберкульозу є підвищення ШОЕ. При запальних процесах, в тому числі при туберкульозі, у кров надходять продукти білкового розпаду, які адсорбуються на поверхні еритроцитів. Еритроцити при цьому втрачають однойменний заряд, склеюються і швидше осідають.

Біохімічне дослідження крові проводять для оцінки фази туберкульозного процесу, особливостей його перебігу, визначення функціонального стану печінки.

Рентгенологічні методи діагностики

Для виявлення і діагностики туберкульозу використовують наступні рентгенологічні методи: флюорографію, рентгенографію, рентгеноскопію, томографію, комп’ютерну томографію (КТ).

Флюорографія – для виявлення туберкульозу застосовують крупнокадрову флюорографію (розмір кадрів 110х110см). Перевагою цього методу перед рентгенографією є більша пропускна здатність, зниження витрат на плівку. Недолік - велике променеве навантаження.

Цифрова флюорографія - на сучасному етапі цей метод приходить на зміну крупнокадровій флюорографії. Переваги методу: висока якість та інформативність зображення, (можна вивести для візуального аналізу будь-яку ділянку легені, забезпечити високу контрастність зображення), комп’ютерна обробка зображення, зменшення променевого навантаження (у 10-15 раз) на хворого, швидке (через 10-20 сек.) отримання зображення.

Цифрова флюорографія використовується для своєчасного виявлення туберкульозу, і як метод діагностики захворювання.

Рентгенографія – починають з виконання оглядового знімку в передній прямій проекції. Іноді її доповнюють дослідженнями в боковій проекції (уточнює локалізацію патологічних змін відносно часток і сегментів, зв’язок з коренем легені).

Прицільна рентгенографія –проводять з метою деталізації характеру патологічних змін в легенях.

Томографія – метод пошарового рентгенологічного дослідження. Застосовують для детального вивчення патологічних змін у легенях та їх локалізації.

Комп’ютерна томографія – забезпечує отримання поперечних шарів тіла людини. За своєю сутністю КТ – це малюнок, зроблений комп’ютером на основі математичного аналізу ступеню поглинення рентгенівських променів тканинами різної щільності.

Рентгеноскопія –зараз проводять рідко, з використанням електронно-оптичного підсилення рентгенівського зображення. За допомогою цього методу визначають рухомість нижніх країв легень.

 

Рентгенологічні синдроми

 

1. Синдром затемнення (тотального, субтотального, обмеженого).

2. Синдром круглястої тіні.

3. Синдром вогнищевої тіні.

4. Синдром дисемінації.

5. Синдром патології легеневого малюнка.

6. Синдром патології кореня легені і внутрішньо грудних лімфатичних вузлів.

7. Синдром прояснення (поширеного, обмеженого).

8. Синдром порожнини.

Ознаки синдрому патології кореня легені: розширення, деформація, зміщення, кореня, наявність ущільнень.

Основні рентгенологічні ознаки туберкульозу: вогнище, інфільтрат, порожнина розпаду (каверна), фіброз, цироз і рідина в плевральній порожнині.

За розмірами розрізняють дрібні (1-2 мм у діаметрі), середні (3-6 мм) і великі (7-10 мм) вогнища, за щільністю – слабкої і середньої інтенсивності та щільні.

Вогнища діаметром понад 10 мм називаються або інфільтратами, або туберкульомами.

Найчастіша локалізація туберкульозу: - первинні форми туберкульозу - верхівковий (S₁), задній (S₂), передній сегменти (S₃), верхній сегмент нижньої долі (S₆), а також S_4, S₅;

- вторинн і форми туберкульозу - S₁, S₂, S₆.

 

Туберкулінодіагностика

Туберкулінодіагностика- це метод виявлення специфічної сенсибілізації організму людини, що виникла внаслідок інфікування МБТ або вакцинації БЦЖ. Цей метод базується на здатності туберкуліну викликати в сенсибілізованому збудником туберкульозу організмі реакцію уповільненого типу. Ця реакція появляється індивідуально якісно і кількісно.

Туберкулінодіагностика

Масова Індивідуальна

Це обстеження великих груп Використовується з метою

дітей і підлітків для отримання диференціальної діагностики

епідеміологічних і клініко- після вакцинного та інфекційного

діагностичних даних імунітету, для контролю за стоном дітей і підлітків з групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз

 

 

Постановку туберкулінових проб здійснюють за допомогою туберкуліну.

Препарати туберкуліну: - старий туберкулін Коха (Alttuberculin Koch – нім.) – перший туберкулін, отриманий у 1890 р. Р.Кохом. Він містив багато баластних речовин (в основному білків) поживного середовища, на якому росли МБТ, які викликали різні неспецифічні реакції при його введенні.

- Сухий очищений туберкулін (Purified protein derivative – PPD-S), виготовлений Ф. Зайберт і С. Гленн у 1934 р.

- ППД-Л – туберкулін Ліннікової, отриманий під керівництвом М.А. Ліннікової у 1939 р. в Ленінградському НДІ вакцин і сироваток.

Препарат дозується в туберкулінових одиницях (ТО). За міжнародний стандарт прийнятий

PPD-S. 1 ТО містить 0,00002 мг PPD-S або 0,00006 мг ППД-Л.

В нашій крайні застосовують внутрішньошкірну пробу Манту і підшкірну пробу Коха.

Пробу Манту використовують з метою:

- Ранньої діагностики туберкульозу - виявлення туберкульозу невстановленої локалізації у дітей та підлітків.

- Вивчення інфікованості населення.

- Відбору дітей для ревакцинації.

- Виявлення осіб з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз (вперше інфіковані, гіперергічні реакції).

Пробу Манту з 2 ТО ППД-Л проводять з першого року життя дитини, щорічно (при відсутності протипоказань), незалежно від результатів попередньої реакції.

 

Проведення проби по роках: парні роки - права рука, непарні роки - ліва рука.

 

Протипоказання для постановки проби Манту:

- гострі та хронічні (в період загострення) інфекційні захворювання;

- реконвалесценти (не менше 2-х місяців після одужання);

- шкірні захворювання; • алергічний стан (ревматизм, бронхіальна астма);

- епілепсія; - пологові травми.

Реакцію на пробу Манту враховують через 72 години (реакція є проявом підвищеної чутливості сповільненого типу). Вимірюють тільки діаметр інфільтрату (перпендикулярно до осі руки), а при його відсутності - діаметр гіперемії.