Рентгенологічні методи діагностики

 

Для виявлення і діагностики туберкульозу використовують наступні рентгенологічні методи:

Флюорографія – для виявлення туберкульозу застосовують крупнокадрову флюорографію (розмір кадрів 110х110см). Перевагою цього методу перед рентгенографією є більша пропускна здатність, зниження витрат на плівку. Недолік - велике променеве навантаження.

Цифрова флюорографія - на сучасному етапі цей метод приходить на зміну крупнокадровій флюорографії. Переваги методу: висока якість та інформативність зображення, (можна вивести для візуального аналізу будь-яку ділянку легені, забезпечити високу контрастність зображення), комп’ютерная обробка зображення, зменшення променевого навантаження (у 10-15 раз) на хворого, швидке (через 10-20 сек.) отримання зображення.

Цифрова флюорографія використовується для своєчасного виявлення туберкульозу, і як метод діагностики захворювання.

Рентгенографія – починають з виконання оглядового знімку в передній прямій проекції. Іноді її доповнюють дослідженнями в боковій проекції (уточнює локалізацію патологічних змін відносно часток і сегментів, зв’язок з коренем легені).

Прицільна рентгенографія –проводять з метою деталізації характеру патологічних змін в легенях.

Томографія – метод пошарового рентгенологічного дослідження. Застосовують для детального вивчення патологічних змін у легенях та їх локалізації.

Комп’ютерна томографія – забезпечує отримання поперечних шарів тіла людини. За своєю сутністю КТ – це малюнок, зроблений комп’ютером на основі математичного аналізу ступеню поглинення рентгенівських променів тканинами різної щільності.

Рентгеноскопія –зараз проводять рідко, з використанням електронно-оптичного підсилення рентгенівського зображення. За допомогою цього методу визначають рухомість нижніх країв легень.

 

Рентгенологічні синдроми

 

1. Синдром затемнення (тотального, субтотального, обмеженого).

2. Синдром круглястої тіні.

3. Синдром вогнищевої тіні.

4. синдром дисемінації.

5. Синдром патології легеневого малюнка.

6. Синдром патології кореня легені і внутрішньо грудних лімфатичних вузлів.

7. Синдром прояснення (поширеного, обмеженого).

8. Синдром порожнини.

Ознаки синдрому патології кореня легені: розширення, деформація, зміщення, кореня, наявність ущільнень.

Основні рентгенологічні ознаки туберкульозу: вогнище, інфільтрат, порожнина розпаду (каверна), фіброз, цироз і рідина в плевральній порожнині.

За розмірами розрізняють дрібні (1-2 мм у діаметрі), середні (3-6 мм) і великі (7-10 мм) вогнища, за щільністю – слабкої і середньої інтенсивності та щільні.

Вогнища діаметром понад 10 мм називаються або інфільтратами, або туберкульомами.

Найчастіша локалізація туберкульозу: первинні форми - верхівковий (S₁), задній (S₂), передній сегменти (S₃), верхній сегмент нижньої долі (S₆), а також S_4, S₅;

• вторинні форми - S₁, S₂, S₆.

 

Туберкулінодіагностика

Туберкулінодіагностика- це метод виявлення специфічної сенсибілізації організму людини, що виникла внаслідок інфікування МБТ або вакцинації БЦЖ. Цей метод базується на здатності туберкуліну викликати в сенсибілізованому збудником туберкульозу організмі реакцію уповільненого типу. Ця реакція появляється індивідуально якісно і кількісно.

 

Туберкулінодіагностика

Масова Індивідуальна

Це обстеження великих груп Використовується з метою

дітей і підлітків для отримання диференціальної діагностики

епідеміологічних і клініко- після вакцинного та інфекційного

діагностичних даних імунітету, для контролю за стоном дітей і підлітків з групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз

 

Постановку туберкулінових проб здійснюють за допомогою туберкуліну.

Препарати туберкуліну: • старий туберкулін Коха (Alttuberculin Koch – нім.) – перший туберкулін, отриманий у 1890 р. Р.Кохом. Він містив багато баластних речовин (в основному білків) поживного середовища, на якому росли МБТ, які викликали різні неспецифічні реакції при його введенні.

• Сухий очищений туберкулін (Purified protein derivative – PPD-S), виготовлений Ф. Зайберт і С. Гленн у 1934 р.

• ППД-Л – туберкулін Ліннікової, отриманий під керівництвом М.А. Ліннікової у 1939 р. В Ленінградському НДІ вакцин і сироваток.

Препарат дозується в туберкулінових одиницях (ТО). Міжнародний стандарт.

В нашій крайні застосовують внутрішньошкірну пробу Манту і підшкірну пробу Коха.

 

Пробу Манту використовують з метою:

• Ранньої діагностики туберкульозу - виявлення туберкульозу невстановленої локалізації у дітей та підлітків.

• Вивчення інфікованості населення

• Відбору дітей для ревакцинації.

• Виявлення осіб з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз (вперше інфіковані, гіперергічні реакції).

Проба Манту з 2 ТО ППД-Л проводять з першого року життя дитини, щорічно (при відсутності протипоказань), незалежно від результатів попередньої реакції.

 

Проведення проби по роках: парні роки - права рука, непарні роки - ліва рука.

 

Протипоказання для постановки проби Манту:

• гострі та хронічні (в період загострення) інфекційні захворювання;

• реконвалесценти (не менше 2-х місяців після одужання);

• шкірні захворювання; • алергічний стан (ревматизм, бронхіальна астма);

• епілепсія; - пологові травми.

Термін врахування результату проби Манту. Вимірюють тільки діаметр інфільтрату, за його відсутності - діаметр гіперемії.