Економічні чинники розвитку кредиту та особливості їх прояву в різних галузях народного господарства

Роль кредита та сфера його застосування не змінюються зі зміною економічних умов в країні; розширенням сфери кредитних відносин і розвитком методів кредитування і управлінням кредиту.

Досягненню ефективних результатів застосування кредиту сприяють послідовне здійснення державної грошово-кредитної політики, суть якої в сучасних умовах розвитку держави полягає в проведенні жорстких заходів по регулюванню обсягів кредитних і грошових операцій. При цьому вагоме значення мають підтримання стійкості грошової одиниці і захист інтересів вкладників і кредиторів банку.

 

 

Суть кредиту. Позичковий капітал та кредит. Зв’язок кредиту з іншими економічними категоріями

 

Кредит (лат. credo – вірити) економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

Кредит є особливою формою руху грошей. Він обслуговує рух капіталу і постійний рух різноманітних суспільних фондів. Саме завдяки кредиту в господарстві продуктивно використовуються кошти, що вивільняються в процесі суспільного виробництва.

До складу ресурсів для кредитування (тимчасово вільних коштів) включають:

– грошові резерви підприємств і організацій, що вивільняються в процесі кругообігу капіталу;

– грошові резерви, що виступають у вигляді спеціальних фондів, а також фонд амортизаційних відрахувань, що використовуються для капіталовкладень;

– державний грошовий резерв, що складається з сум поточних грошових ресурсів бюджету;

– фонд грошових коштів, що спеціально виділяється для розвитку кредитних відносин (наприклад для довгострокового кредитування капіталовкладень);

– грошові нагромадження населення, що акумулюються банками;

– емісія грошових знаків, що здійснюється відповідно з потребами росту обігу готівки.

 

В ринковій економіці кредит існує на основі позичкового капіталу. Категорія “позичковий капітал”, як і “кредит”, тісно пов'язані з категорією “гроші”, тож важливим є зрозуміти відмінності між ними (див. формулу 6.1).

	Г – Г – Т – В – Т' – Г' – К, (6.1) де Г- гроші; Т – товар; В – виробництво; К – позичковий капітал.

 

 

Також слід мати на увазі, що кредит пов'язаний з іншими економічними категоріями, такими як “фінанси”, “процент”, “товар”, “ринок”, “ціна”.

 

 

Економічна основа, стадії та закономірності руху кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин

 

Об’єктивна необхідність кредиту обумовлена особливостями кругообігу капіталу, до яких відносять: постійне створення грошових резервів і виникнення тимчасових додаткових потреб в них; різна тривалість обороту коштів в різних чарунках господарства; тісне переплетіння готівкового і безготівкового обігу коштів; відокремлення капіталу в рамках економічних суб’єктів.

Об’єктивність кредиту викликана необхідністю:

– вирішення протиріч між постійним створенням грошових резервів, що залишаються в процесі обороту у підприємств різних форм власності, бюджета і населення і повним використанням їх для потреб відтворення;

– забезпечення безперервного процесу кругообігу капіталу в умовах функціонування різних галузей і підприємств з різною тривалістю кругообігу коштів (від однієї доби до кількох років); організації функціонування коштів обігу і платежів, що базуються на кредитному характері емісії грошових знаків і безготівкових коштів;

– комерційна організація управління підприємствами.

 

В процесі кругообігу капітала вільні ресурси, що вивільняються в одних господарських ланках, можуть бути використані в інших. Різниця в тривалості цикла виробництва і реалізації продукції, в швидкості обороту вимагає залучення кредитів для забезпечення безперервного процесу виробництва.

Особливо важливу роль відіграє кредит в організації оборотного капітала підприємств, що мають сезонні умови постачання, виробництва та реалізації. Кредит їм потрібен для формування тимчасових запасів.

Але й підприємства, що не пов’язані з сезонними умовами роботи потребують додаткових коштів. У будь-якого підприємства оборотні фонди і фонди обігу то зменшуються, то зростають, при цьому змінюються пропорції між капіталом, який знаходиться в товарній, виробничій і грошовій формах. Це пояснюється тим, що величина виробничих запасів постійно коливається в залежності від строків надходження сировини і матеріалів. Величина залишків готової продукції і необхідних підприємству грошових коштів також залежить від умов поставки, строків отримання платежів від покупців і оплати рахунків постачальників, строків виплати, заробітної плати тощо. Тому, незважаючи на рівномірний процес виробництва, у підприємств несезонних галузей господарчого комплексу в процесі кругообігу коштів постійно створюються короткострокові відхилення від встановлених середніх величин. Об'єктивний процес приливів і відливів коштів у окремих підприємств потребує певної гнучкості всієї системи організації капітала.

Суттєвою є роль кредита в інвестиціях, в відтворенні основних фондів

 

 

Форми та види кредиту

Вивчаючи це питання необхідно приділити увагу визначенню наступних категорій та понять: кредит, кредитор, позичальник, кредитна операція, кредитний ризик, кредитоспроможність, кредитна лінія.

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна операція – це договір, щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими розрахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Кредитний ризик – ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені в кредитному договорі.

Кредитна лінія – згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних договорів.

Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Вивчаючи форми та види кредиту, треба пам'ятати про багатогранність критеріїв класифікації кредиту. Слід розібратись у перева­гах та недоліках кожної з форм кредитних відносин і перейти до аналізу окремих видів кредиту.

Необхідно звернути увагу на відповідність тих чи інших видів та форм кредиту (див. рисунок 6.1), зрозуміти роль кожного з видів кредиту в ринковій економіці.

Форми кредиту являють собою конкретний прояв руху позикового фонду, тісно пов’язані з його структурою і в певному ступені з сутністю кредитних відносин. Вирізняють товарну, грошову і змішану (товарно-грошову) форми кредита. Найбільш типовою для країн з розвиненою ринковою економікою є грошова форма, бо саме гроші є загальним еквівалентом при обміні товарних вартостей, універсальним засобом обігу і платежа. Товарна форма використовується коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу, при оренду майна, прокаті речей. Проте практика свідчить, що кредитор, що надав товар з відстрочкою платежа, потребує повернення кредиту в грошовій формі. У випадку, якщо кредит був наданий в формі товару, а повернений – грошима, або навпаки (наданий грошима, а повернений в формі товару), то можна вважати, що є змішана форма кредита.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі види кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи – споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

 

 

 

Рисунок 6.1 – Зв'язок форм та видів кредиту

 

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

Кредити, які надаються банками, поділяються за наступними критеріями:

1. За строками користування:

- короткострокові (до одного року);

- середньострокові (до трьох років);

- довгострокові (понад трьох років)

2. За забезпеченням:

- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

- незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику:

- стандартні кредити;

- кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантовані (заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

5. За строками погашення:

- водночас;

- у розстрочку;

- достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

- з регресією платежів;

- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

 

Кредити стандартні – кредити незалежні від виду забезпечення, строк погашення яких не настав; кредити, за якими своєчасно і в повному обсязі погашається основний борг, включаючи кредити, пролонговані у встановленому порядку, але не більше двох разів, із загальним строком пролонгації не більше 6 місяців.

Кредити нестандартні – кредити, пролонговані більш як 2 рази або з загальним строком пролонгації понад 6 місяців; прострочені до 60 днів забезпечені кредити, а також прострочені до 30 днів недостатньо забезпечені кредити.

Кредити сумнівні – прострочені до 30 днів незабезпечені кредити; прострочені від 30 до 60 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені від 60 до 180 днів забезпечені кредити.

Кредити небезпечні – прострочені від 30 до 60 днів незабезпечені кредити; прострочені від 60 до 180 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені понад 180 днів забезпечені кредити.

Кредити безнадійні – прострочені від 60 до 180 днів незабезпечені кредити і недостатньо забезпечені кредити, прострочені понад 180 днів.

 

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шліхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківській.

 

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Тобто, лізинг є формою майнового кредиту при цьому об’єктом лізингу є різне рухоме та нерухоме майно. Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодателем про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація, установа, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей.

Іпотечний кредит – є особливим видом економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і якій повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів та послуг, які є об’єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою її поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом одного року.

Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об’єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому він не повинен перевищувати десяти років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Бланковий кредит надається комерційними банками тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит – може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

- шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

- шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків (кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті);

- шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Державний кредит – вид кредиту, при якому одним із суб'єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Міжнародний кредит – вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.