Кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом

Представники цієї теорії (Дж. М. Кейнс, Б. Хансен) виходять з аналізу доходів та витрат господарюючих суб’єктів та впливу їх на підвищення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави та підприємців призводить до зростання виробництва та зайнятості. Одночасно, збільшення попиту населення, оскільки він (попит) має невиробничий характер, приводить до інфляції. В зв’язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні та державні інвестиції, але обмежувати заробітну платню трудящих.

В цій концепції активну роль відіграє “ефективний”, або грошовий попит, котрий буцімто і утворює грошову масу. При чому Кейнс розглядає два вида інфляції:

– напівінфляція (помірна або повзуча), тобто такий ріст грошової маси в умовах безробіття, котрий не представляє небезпеки, оскільки не стільки приводить до росту цін, скільки сприяє втягуванню безробітних в процес виробництва;

– справжня інфляція (галопуюча) – вона можлива при досягненні повної зайнятості, коли збільшення грошової маси цілком проявляється у збільшенні цін на товари та послуги.

В зв’язку з цим, Кейнс рекомендував проводити зниження ні номінальної заробітної плати, а здійснювати гнучку інфляційну грошову політику, яка в решті решт призведе до зниження реальної заробітної плати.

На основі Кейнсіанської теорії інфляції виникла так звана “крива Філліпса”, яка відображає залежність в розвитку цін і зайнятості. Відповідно з “кривою Філліпса” були розроблені рекомендації щодо приборкання інфляції, утриманню її на помірному рівні: або довести безробіття до високого рівня, або профсоюзам вести більш стриману політику при переговорах о підвищенні заробітної плати.

Проте економічні кризи 1974 – 1975 рр. Та 1980 – 1982 рр. Виявили новий феномен – стагфляцію, який спростовує “криву Філліпса”, так як в ці періоди темпи інфляції не зменшувались, а зростали.

Монетаристська теорія інфляції

 

Представники даного напрямку (М. Фрідмен та інші)розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони порівнюють індекси грошової маси та фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова маса “створює” попит.

Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічного регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (підйом) та дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає підйом промислового виробництва, її треба підтримувати в помірних темпах.

 

Теорія інфляції, яка викликана надлишковими витратами виробництва

 

Ця теорія, засновниками якої є Дж.М. Кейнс, У. Торн, Р. Куен, пояснює ріст цін збільшенням витрат виробництва. Вона щільно пов’язана з концепцією Кейнса, котрий вважав, що перша стадія інфляції (напівінфляція) являє собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. При чому на думку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов’язані з заробітною платою. На цьому заснована теорія інфляційної спіралі “заробітна плата – ціни”, якої дотримувались більшість західних економістів, зокрема, П.Самуельсон, Дж. Гелбрейт та інші.

Теорія інфляційної спіралі є основою антиінфляційних заходів по “заморожуванню” заробітної плати, політики обмеження доходів населення. Разом з тим слід відмітити, що сучасний період НТР характеризується збільшенням заробітної плати. Тому західні економісти висувають правильну тезу про те, що її збільшення не повинно перебільшувати продуктивності праці, інакше відбудеться розкручування “інфляційної спіралі”.

 

 

Інфляція: суть, форми прояву, причини та наслідки. Особливості інфляційного процесу в Україні

 

Перевищення кількості грошових одиниць в обігу над сумою товарних цін (і як результат – поява грошових одиниць, що не мають товарного покриття) означає інфляцію. Вона призводить до збільшення цін на товари (наявного або прихованого). Тому індекс цін – один з головних і найбільш наукових показників наявності чи відсутності інфляції, її розмірів.

Однак інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін. Наприклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури виробництва, “вимивання” товарів дешевого асортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни. В свою чергу, можна навести чимало прикладів, коли зростання цін не є проявом чи причиною інфляції. Серед причин неінфляційного зростання цін – підвищення якості товарів через впровадження досягнень НТП; монополізація ринку; циклічні та сезонні коливання; державне регулювання економіки; введення нових ставок чи видів податку; стихійні лиха тощо.

Інфляційне зростання цін зумовлено надлишковою кількістю грошей в обігу.

Різноманіття чинників та джерел інфляційного процесу впливає на кількість різновидів цього явища, неоднозначних тлумачень його сутності. В цих умовах важливого значення набуває вірне розуміння причин та основних механізмів чинників інфляції, що дасть змогу визначити ефективний механізм протидії її негативним соціально-економічним наслідкам.

 

Інфляцію можливо класифікувати за різними критеріями, а саме:

1. За темпами інфляційного процесу:

– природна (інертна, поточна, повзуча, позитивна тощо), темпи зростання цін за який становлять 5-10% за рік;

– галопуюча (крокуюча, стрибкова) з річними темпами зростання цін в межах 20-200%;

– гіперінфляція, коли ціни щоденно зростають на 1-20%

– стагінфляція, при якій криза в економіці співпадає з інфляцією.

2.В залежності від причини виникнення:

– інфляція попиту (головні чинники з боку сфери обігу, покупців, споживачів);

– інфляція пропозиції або інфляція витрат (домінуючі причини лежать у сфері виробництва, структурі його витрат).

3. З точки зору рівноваги грошової та товарної маси:

– збалансована (являє собою різні темпи інфляції росту цін на різні товари);

– незбалансована (ріст цін помірний і одночасний на більшість товарів та послуг).

4. В залежності від можливості прогнозування:

– помітна (очікувана, передбачувана) – її можливо прогнозувати на будь-який період, або вона “планується” урядом країни;

– непомітна (неочікувана, непередбачувана) – характеризується несподіваним стрибком цін; неможливістю прогнозування.

5. В залежності від можливості регулювання:

– регульована (з низькими темпами розвитку);

– нерегульована, руйнівна (з високими темпами розвитку).

6. За ступенем знецінення грошей:

– відкрита – характеризується ростом цін на вільному ринку при невтручанні держави в процеси їх формування:

– прихована – зберігання цін і заробітної плати при зростанні продуктивності праці; зниження якості товарів і послуг при незмінному рівні цін; ріст рівня державних роздрібних цін внаслідок необгрунтовано обраної споживчої корзини;

– придушена – знаходить вираження в рості незадоволеного попиту і грошових накопичень населення, які не знаходять реалізації.

Крім того можна назвати кредитну інфляцію; інфляціюзумовленуподатками; структурнуінфляцію, інфляцію заробітної плати та інші різновиди.

Отже інфляцію не можна пов’язувати чи ототожнювати з одним фактором або конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.

Наслідки інфляції складні і різноманітні. Невеликі її темпи сприяють росту цін і норми прибутку, тобто тимчасово пожвавлюють кон’юнктуру. З поглибленням кризи інфляція перетворюється в суттєві перешкоди для виробництва, загострюють соціальну і економічну напругу в суспільстві.

Таким чином, відновлення нормального функціонування грошової системи і ліквідація інфляції можливе лише на основі подолання негативних економічних і суспільних явищ. Крім цього, існують заходи які безпосередньо спрямовані на подолання інфляції. Це насамперед, вилучення надлишкових знаків з обігу (дефляція); дорівнювання старих грошей до нуля і випуск нових (нуліфікація); зниження курсу одиниці паперових грошей (девальвація) тощо.