Співвідношення суспільства і Д.

Держава виникла із сусп-ва (є результатом його розвитку) і залежить від нього, від його розвитку. Так з виникненням громадянського суспільства, з підвищенням правосвідомості громадян, держава перетворюється на правову.

Суспільство – це спільнота людей, що пов’язані між собою взаємними інтересами та між якими, за допомогою соціальних норм, встановлено межі поведінки. У кожному сусп-ві є своя сис-ма відносин: 1- економічних (форми власності, вир-во, розподіл, обмін); 2- соціальних (відносини між різними групами населення); 3- політичних (відношення населення до політ влади, участь в політиці); 4- ідеологічних (культура, характер, світогляд). Основними елементами, що визначають сусп-во, є власність, праця і сім’я. Спів-ня сусп-ва і Д: 1-не існує поза Д; 2-розвивається без втручання Д; 3-складається з вільних і рівноправних громадян і об’єднань; 4-зацікавлено в добробуті Д і сприяє її розвитку; 5-впливає на створення та функціонування держ органів; 6-має право жадати від Д захисту життя, здоров’я, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси; 7-формує право, яка відображається Д в прийнятих нормативно-правових актах; 8-розвивається і взаємодіє з Д в межах права. При цьому Д здатна сприяти розвитку сус-ва або перешкоджати йому, а сус-во в свою чергу контролює дії політичної влади. Конфронтація інтересів Д і громад сус-ва є показником неефективності держ управління і самого механізму Д.

Довгий час наукова думка не бачила різниці між сусп-ом і д-ою.

Сусп-во виникло задовго до д-ви і довгий час обходилося без нього. об’єктивна потреба в д-ві виникла із ускладненням внутр. устрою сусп-ва, загострення в ньому протиріч через неспівпадання інтерксів соц. груп і збільшення числа антисусп. ел-ів. Процес виникнення д-ви був напівсвідомим, напівстихійним.

Весь досвід світ. історії доводить, що сусп-во зі складною структурою та загостреними протиріччями властива держ. орг-ція. В ін. випадку йому загрожує саморуйнування.

Д-ва - соц. інститут всього сусп-ва, вона виконує багато ф-цій, що забезпечують життєдіяльність сусп-ва. Її осн. призначення заключається в управлінні соц. Справами, в забезпеченні порядку і сусп. безпеки. Д-ва протистоїть антисоц., руйнівним силам, а тому сама повинна бути потужною організованою силою, мати аппарат управління і примусу. Інакше кажучи, д-ва - явище заг.-соц. і конструктивне, чим обумовлена його велика життєздатність.

З виникненням д-ви починається складна і суперечлива історія її взаємодії з сусп-ом. Як форма орг-ції сусп-ва і управлінська система д-ва виконує ф-ції в інтересах всього сусп-ва, вирішує виникаючі в ньому суперечності, долає кризові ситуації. Разом з тим іноді вона може грати і деструктивну роль – підвищуватись над сусп-ом, одержавлювати його,тобто проникати у всі сусп. сфери, послаблювати і руйнувати сусп. організм.

Відносна самостійність д-ви, її органів природна, необхідна і соц-но виправдана. Без неї не може бути активного і цілеспрямованого впливу д-ви, її апарату на сусп-во вцілому чи на окремі сусп. сфери. Самостійність д-ви проявл-ся в свободі вибору при прийнятті нею управлінських та ін. актів, при виборі шляхів і методів вирішення задач, що постають перед сусп-ом, про визначенні стратегії і тактики держ. політики.

Щодо меж самостійності д-ви по відношенню до сусп-ва, то вони існують, але вони відносні, рухомі та оціночні. Відомо, що у б.-я. сусп-ва є багаточисленні суб’єктивні потреби. Якщо пол-ка д-ви відповідає цим потребам, то її рез-ти будуть суспільно схвалені. А якщо діяльність д-ви суперечить названим потребам, може завдати шкоди сусп-ву, викликати в ньому кризові явища, то це значить, що д-ва вийшла за межі своєї самостійності, її пол-ка стає антисоц-ною. Отже, самостійність д-ви врівноважується, обмежується контролем сусп-ва за її діяльністю, а також оцінкою цієї діяльності.

Все сказане стосується перш за все громадянського сусп-ва і правової д-ви.

 

 

Громадянське суспільство: поняття, структура, ознаки.

Громадянське сусп-во – система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян Д, їх об’єднань, що добровільно сформувались та перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім втручанням Д, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.

Виділяють три етапи розвитку громад сус-ва, які супроводжувались також зміною економічних відносин, культурних, духовних, релігійних, розвитком свідомості індивіда: 1 – процес розвитку буржуазного сусп-ва, усунення юридичної нерівності...; 2 – формування громадянського сус-ва в найбільш розвинутих буржуазних країнах; 3 – розвиток постіндустріального сус-ва з машинним виробництвом, відокремленням влади від власності, розвитком демократії... Ознаки громад сус-ва: 1-не існує поза Д; 2-розвивається без втручання Д; 3-складається з вільних і рівноправних громадян і об’єднань; 4-зацікавлено в добробуті Д і сприяє її розвитку; 5-впливає на створення та функціонування держ органів; 6-має право жадати від Д захисту життя, здоров’я, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси; 7-формує право, яка відображається Д в прийнятих нормативно-правових актах; 8-розвивається і взаємодіє з Д в межах права. При цьому Д здатна сприяти розвитку сус-ва або перешкоджати йому.

Громад сус-вом можна назвати таке сус-во: 1- в якому головною діючою особою є громадянин; 2 – існує багатоманітність форм і видів власності.

. Громадянським суспільством можна назвати таке суспільство, у якому головною діючою особою є громадянин як автономна особа

Соціальні та технічні норми: поняття, особливості і взаємозв’язок.

Соціальні норми – це правила поведінки, що складаються у відносинах між людьми в сус-ві в зв’язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соц впливу. Соц норми регулюють відносини людей один з одним.

Спільне у технічних а соціальних нормах – їх зв’язок із діяльністю людини, відмінності між ними – в об’єктах і методах регулювання.

Ознаки соц норм (це правила поведінки): 1- регулятивного хар-ру (спрямовують поведінку людей відповідно до ідеальної моделі суп відносин); 2- загального хар-ру (розраховані на кожного); 3- наказового хар-ру (загальнообов’язкові); 4- правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суп впливом, держ примусом).

Технічні норми – правила, що вказують на найбільш економічні та екологічно нешкідливі методи, прийоми і засоби впливу людей на матеріальний світ, їх роботу з технічними та і природними об’єктами. Вони регулюють діяльність людини, пов’язану з використанням природних ресурсів і знарядь праці (напр.-д, правила виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації машин і механізмів тощо). Тех. норми ґрунтуються на пізнанні законів природи, особливостей технічних об’єктів. Їх недотримання може призвести до негативних наслідків (каліцтво, травми, хвороби).

Як тільки тех. норми стикаються з поведінкою людей і люди починають узгоджувати свої вчинки з тех. вимогами, вони набувають соц значення (напр.-д, правила гігієни, вимоги до якості продукції, товарів...

Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи: соціальні; технічні.

Технічні норми регулюють діяльність людини, пов'язану з використанням природних ресурсів (норми витрати палива, електроенергії, води та ін.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один з одним.

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому що пра­вила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а прави­ла чітко вираженого соціального характеру.

Техніко-юридичні норми.

Деякі з тех. норм, що діють у матеріально-виробничій і управлінській сфері і набули соц значення, набувають ще й правової сили, тобто перетворюються на техніко-юридичні норми. Вони стають обов’язковими та охороняються державою. Наприклад, правила протипожежної безпеки, експлуатація атомних станцій, усіх видів транспорту, енергопостачання, поводження зі зброєю...

Соціально-технічні норми перетворюються на техніко-юридичні в двох випадках: 1 – коли Д. визначає зміст соц-техніч норм, дотримання яких призначається юридично обов’язковим; 2 - коли Д. не визначає зміст соц-техніч норм, а відсилає до них, але встановлює відповід-ть за порушення їхнього змісту. Напр.-д, порушення техніки безпеки, санітарних та інших правил праці, передбачених трудовим законодавством, тягне за собою адміністр, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.