Тема 2. Грошовий обіг, грошові потоки і грошова маса

 

Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, чим відрізняється грошовий обіг як безперервний процес руху грошей і грошовий обіг як момент у цьому русі. У зв'язку з цим треба з'ясувати, чому по­казниками виміру грошового обігу є швидкість обігу грошей, а гро­шового обігу — сума платежів за певний період часу. Необхідно збагнути, чому змінюються темпи розвитку обох сфер грошового обі­гу і грошового обороту на різних етапах розвитку економіки.

Грошовий обіг – безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу, здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.

Суб’єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв’язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб’єктами суспільства.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів.

У сфері безготівкового обігу гроші рухаються за рахунками у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам - банкам. Визначаючи законодавчі права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обігу над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.

Таким чином грошовий обіг – це рух грошей, що обслуговує сферу обміну (відносини обміну). Грошовий обіг – один із секторів грошового обігу (інші сектори: фінансовий, фіскально-бюджетний, кредитний), який виникає на підставі відмінностей в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обігу.

Вивчення закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення неможливе без побудови моделі грошового обороту.

Так, групування суб’єктів грошового обігу можливо представити таким чином:

· фірми – суб’єкти (фізичні та юридичні особи), що забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту;

· домашні господарства – суб’єкти (усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати), які забезпечують виробництво валового національного продукту основним факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

· державні структури – суб’єкти (державні управління, уряд), які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створення національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

· фінансові посередники – суб’єкти (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо) грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Крім того, грошові платежі здійснюються також між окремими суб’єктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між сімейними господарствами.

Основна кількість грошових платежів здійснюється через ринки, яких у моделі грошового обороту виділяються чотири:

1) ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

2) ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

3) фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

4) світовий ринок, через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із „зовнішнім” світом.

Класична модель кругообігу товарів та послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і домашні (сімейні) господарства (населення), врівноважена відповідним потоком грошових платежів, що здійснюються при обміні.

Так, грошовий потік - сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (або частину) процесу розширеного відтворення.

У наведеній схемі сукупного грошового обороту виділено такі окремі грошові потоки:

1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ре­сурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

2) оплата урядовими органами праці державних службовців;

2) 3)

3) трансфертні платежі - всі виплати, які здійснює держава домаш­нім господарствам;

4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Далі національний дохід поділяється на три частини, кож­на з яких породжує окремий грошовий потік. Переважна його частина витрачається домашніми господарствами на спожи­вання, у зв'язку з чим оплачуються купівля продуктів на вну­трішньому ринку продуктів (потік 5) і на світовому ринку (потік 13). Певна частина доходу домашні господарства спла­чують уряду у вигляді податків, що створює потік 6.

Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу - це заощадження домашніх господарств, які надхо­дять на фінансовий ринок (потік 7).

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі "фірми". У зв'язку з цим формується грошовий потік 8, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів. Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвесту­ють на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік 9.

До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається та­кож уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття державних видатків. Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку зумовлює появу грошового потоку 10, а витрачання цих коштів - потоку 11.

Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що на­дійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками (5, 9, 11), було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національ­ного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. В такому разі, одержаний фірмами виторг утворив останній грошовий потік (12), який би "замкнув" кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізова­ного ВНП і дорівнює обсягу НД, відображеного в потоці 4.

Балансування потоків 12 і 4 має вирішальне значення для нор­мального функціонування грошового обороту й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку.

Оскільки економіка України відкрита і її зв'язки зі світо­вим ринком інтенсивно розвиваються, у схемі показані пото­ки, які зв'язують внутрішній оборот зі світовим ринком:

13 - оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом;

14 - надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту;

15 - чистий відлив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

16 - чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік 13 відпливає на світовий ринок грошей більше, ніж надходить через потік 14.

Потік 12 (національний продукт) виявиться меншим потоку 4 (національного доходу) на величину чистого імпорту (переви­щення обсягу імпорту над експортом за' певний період). Ви­никнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні націо­нального продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній оборот зі світового грошового ринку шляхом одержання позик у зарубіжних банках чи про­дажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється шляхом розміщення одержаних коштів на іно­земних ринках через механізм фінансових операцій. Тоді по­силюється відлив капіталу з внутрішнього фінансового ринку і відновлюється його збалансованість.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту при­пливом капіталу і чистого експорту відливом капіталу досяга­ється збалансованість грошових потоків, які пов'язують національну економіку з іноземними ринками, та збалансова­ність усього грошового обороту країни.

Загальна збалансованість грошового обороту вимагає вирі­внювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі пов’язуючи їх між собою грошові потоки. За напрямками руху грошей відно­сно національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

· потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

· потоки ін'єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чисто­го експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін'єкцій збільшує­ться внутрішній грошовий оборот і можливості реалізації на­ціонального продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін'єкцій повинні вирівнюватися.

Розглядаючи форми грошей, потрібно простежити їх генезис, причини переходу від однієї форми до іншої, проаналізувати види засобів обігу та їх суть, сфери використання цих засобів. Особливу увагу необхідно звернути на поняття грошової маси, показники її вимірювання і структуру.

Грошова маса - це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Для визначення обсягу та структури грошової маси в бан­ківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів. Грошовий агрегат - це визначена законодавством відпо­відно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних акти­вів.

Правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення. Слід усвідомити, що сучасна практика визначає масу грошей (М) на таких засадах:

1) вимірювання грошової маси здійснюється з двох сторін:
а) зі сторони центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник грошової маси називається грошовою базою); б) зі сторони економічних суб’єктів — власників наявних в обороті запасів грошей (відповідні показники грошової маси (М) називаються грошовими агрегатами);

2) в обсяг М включаються всі запаси грошей, які є в розпорядженні економічних суб’єктів (крім банків), незалежно від їх форми, призначення, термінів зберігання;

3) грошові агрегати диференціюються залежно від відмінностей у рівнях ліквідності окремих видів грошових запасів; оскільки ці відмінності помітно різняться по окремих країнах, то в кожній з них установлюється свій набір і зміст грошових агрегатів. В Україні визначаються чотири агрегати — М0, М1, М2, М3.

Вивчаючи швидкість грошового обігу, слід з'ясувати фактори, які на неї впливають, та показники її вимірювання.

Особливо важливе значення для вивчення багатьох питань цієї теми має розуміння законів грошового обігу, саме розуміння, а не тільки вивчення.

Спираючись на закони грошового обігу, треба уважно проаналізу­вати суть стабільності грошей та механізм її забезпечення, звернути увагу на дію кожного з основних факторів, що впливають на неї.

Розглядаючи механізм поповнення маси грошей в обороті треба простежити вплив ефекту грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор - це величина мно­жника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.

Величина грошового мультиплікатора визначається за формулою:

m= ,

m – величина грошового мультиплікатора чи коефіцієнт екс­пансії депозитів;

M_s– пропозиція грошей

M_h – грошова база.

Цей коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей центробанком і кінцевим збіль­шенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Емітентами грошової маси, безпосередніми суб'єктами емі­сійного процесу є також комерційні банки.

Комерційні банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Коли банки надають позику, грошова маса зростає, коли ж отримана позика повертається - зменшується.

Такий ефект емісії грошей має місце, коли комерційний банк купує на фондовому ринку державні цінні папери. У цьому разі державні зобов'язання перетворюються в платіжні засоби. Додаткова емісія грошей можлива також шляхом придбання банком іноземної валюти.

І навпаки, продаж державних цінних паперів чи продажіноземної валюти означатиме зменшення грошової маси.

Механізм утворення грошей комерційними банками можна показати в такій послідовності. Приймаючи різні види внесків на свої поточні рахунки комерційні банки зобов'язуються по­вернути з виплатою певного відсотка клієнтам їх внески в пе­вні строки. Деяку частку, наприклад, 20 % від загальної суми депозитів, комерційні банки повинні зберігати в центрально­му банку як обов'язкові резерви. Решта коштів, а це, відповідно, 80 % загальної суми залу­чених коштів, становитимуть кредитні ресурси банку.

Обов'язкові резерви – це частка (норма у відсотках) банківських депозитів, яка згідно вимог чинного законодавст­ва чи у відповідності до діючих нормативних актів має збері­гатися у формі касової готівки комерційних банків та Їх депозитів у центральному банку.

Норми обов'язкових резервів в Україні встановлюються НБУ. Їх визначення має за мету:

• забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків;

• підтримання ліквідності банків;

• регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емі­сію банківських грошей: за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької - стимулювати.

Банк може видавати нові позики й утворювати тим самим додаткові гроші лише тоді, коли він має вільні резерви, тобто резерви, що перевищують встановлену законом мінімальну суму, яку він зобов'язаний зберігати.

Видаючи кредит, банки перетворюють пасивні гроші в ак­тивну грошову масу. Банк відкриває рахунок, з якого борж­ник виписує чеки для розрахунків зі своїми кредиторами. Чеки надходять в інші банки, збільшуючи їх депозитний по­тенціал і можливості кредитування. Виходить, що депозитні суми, надходячи в міжбанківський оборот, мають властивість до самозростання грошової маси.

Так, зв'язок між банківськими резервами та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового – кредитного мультиплікатора.

Грошово – кредитний мультиплікатор – процесс створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.

Величина грошового – кредитного мультиплікатора визначається за формулою:

m= , де

m - величина грошового – кредитного мультиплікатора чи коефіцієнт екс­пансії депозитів;

r - норма обов'язкових резервів.

Цей коефіцієнт показує максимальну кількість нових кредит­них грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) наднормативних резервів з даною величиною r.

 

План семінарського заняття

 

1. Поняття грошового обігу, його економічна основа, основні суб'єкти та ринки, які він обслуговує.

2. Грошові потоки. Характеристика основних видів та їх взає­мозв'язок.

3. Механізм балансування грошових потоків в окремих секторах та в обігу в цілому.

4. Структура грошового обігу за формою платіжних засобів та економічним змістом. Характеристика грошового обігу як складової грошового обороту.

5. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий обіг. Базові гроші та грошові агрегати.

6. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають. Розра­хунок швидкості обігу.

7. Вплив швидкості обігу на масу та стабільність грошей. Меха­нізм забезпечення стабільності грошей.

8. Характеристика грошового мультиплікатора.

9. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг, їх економічні відмінності.

10. Основна характеристика банкнот та розмінної монети.

11. Суть та особливості використання депозитних грошей, вексе­лів та чеків.

Рекомендована література

1. Гроші та кредит / Авт. кол.; За заг.ред. М. І. Савлука К.: КНЕУ 2006.

2. Деньга, кредит, банки / Авт. кол. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск, 1994. — Гл. 2.

3. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996. — Гл. 2.

4. А.Долан Д. й др. Деньги, банковское дело й денежно-кредитная политика. — СПб: Оркестр, 1994.

5. Все о векселе: Сборкик систематизир. законодательства // Бизнес. — 1997.—№ 16, 17.

6. Основи банківської справи / Авт. кол. під кер. М.1. Савлука. — К.: Лі-бра, 1997.—Гл. 2.

7. Мороз А. М., Пуховкіна М. Ф. Управління грошовим обігом // Фінан­си України. —1996. —№ 10.

Термінологічний словник

Грошовий агрегат – показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина, наприклад, М_о – маса готівкових грошей в обігу.

Грошова база -це гроші, які не беруть участі в кредит­ному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М_о, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збіль­шенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошово – кредитний мультиплікатор – процес створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.

Грошовий обіг – сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошовий оборот – постійний рух грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі суспільного відтворення.

Грошові потоки – частини грошового обороту, що відобра­жають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю) формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Маса грошей – сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Обов'язкові резерви - це частка (норма у відсотках) банківських депозитів, яка згідно вимог чинного законодавст­ва чи у відповідності до діючих нормативних актів має збері­гатися у формі касової готівки комерційних банків та Їх депозитів у центральному банку.

Швидкість обігу грошей -це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб'єкта гро­шових відносин до іншого в обслуговуванні економічних опе­рацій за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витра­чається на купівлю товарів і послуг.

 

Теми рефератів

1. Грошовий оборот та грошові потоки в Україні.

2. Основні ринки, що взаємопов'язуються грошовим оборо­том.

3. Закон кількості грошей, необхідної для обігу та використання їх вимог в Україні.

Тести для перевірки знань

1. Визначити, з яких секторів складається грошовий оборот:

а) грошового обігу та фінансів;

б) грошового обігу, фінансів та кредитного сектора;

в) грошового обігу та кредитного сектора.

2. Визначити складові базових грошей:

а) обов'язкові банківські резерви;

б) касова готівка;

в) депозити в центральному банку;

г) готівкові гроші, які перебувають в обороті поза банками;

о) усі перелічені складові.

3. Якщо фактична маса грошей в обороті (Кф) перевищує необхідну для обороту (Кн), то які явища матимуть місце:

а) нестача купівельної спроможності;

б) грошовий попит відповідає товарній пропозиції;

в) надлишок купівельної спроможності.

4. Як визначається рівень монетизації економіки:

а) як співвідношення грошової маси до валового внутрішнього продукту?

б) як співвідношення валового внутрішнього продукту до грошо­вої маси?

в) як співвідношення грошової маси до валового національного продукту?

5. Залучені ресурси комерційного банку становлять 1000 тис. грн., а норма обов'язкового резерву — 15%. Якими будуть у цьому ви­падку кредитні ресурси комерційного банку (тис. грн.)?

а)1000;

б)850;

в)150.

6. Визначити, які гроші перебувають в обороті в Україні у сучас­них умовах?

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в)обидва види.

7. Які гроші належать до неповноцінних:

а) готівкові гроші;

б) депозитні гроші;

в)електронні гроші;

г) золоті монети;

д) срібні монети;

е) мідні монети.

8. Визначити засоби платежу, які обслуговують нині грошовий оборот в Україні:

а)банкноти;

б)акредитиви;

в)розмінні монети;

г) платіжні доручення;

д)чеки;

е) векселі;

є) казначейські білети;

ж) готівкові гроші;

з) депозитні гроші.

 

2.7. Практичне заняття

Поняття та методика розрахунку грошової маси, грошові агрегати та грошова база

Кількісним вимірником товарних потоків є гроші. Кількість грошей в обігу можна визначити виходячи з такої залежності:

M* V = P *Q; (2.1)

де, M – кількість грошей (грошова маса);

V- швидкість обігу грошей;

P- рівень цін;

Q – реальний національний продукт.

На практиці всі показані зв’язки складніші, оскільки до сфери обігу товарів та грошей входять процеси, пов’язані із заощадженнями, інвестиціями і фінансовими ринками.

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Зміна маси грошей, що циркулює в економічній системі, може суттєво вплинути на реальний випуск продукту, рівень цін, зайнятість тощо.

Маса грошей в обігу – це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів економіки у певний момент часу..

Оскільки контроль за кількістю грошей надзвичайно важливий для економічної стабільності, необхідно володіти адекватними можливостями для вимірювання грошової маси. В умовах розвинутих ринкових відносин визначення кількості грошей - надзвичайно складне завдання. Це пояснюється тим, що в сучасній економіці різні види активів одночасно тією чи іншою мірою виконують усі основні функції грошей (засіб обігу, міра вартості, засіб нагромадження). Тобто немає вагомих підстав для того, щоб провести чітку межу між власне грошима та іншими ліквідними активами.

Залежно від можливості одночасного використання різноманітних видів грошових коштів розрізняють кілька грошових агрегатів, що є показниками обсягу і структури грошової маси.

Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року) визначає величину грошової маси.

Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси..

Основними принципами формування грошових агрегатів є:

- грошова маса містить не лише готівкові гроші, а й депозитні;

- уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується та виконує функцію збереження вартості;

- сукупна грошова маса містить також банківські вклади, депозити та ціні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній плюс новий блок фінансових активів.

З 1993р. у статистичній практиці України НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, використовуючи для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М₀,М₁,М₂,М₃.

Агрегат М₀ відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка у касах банків сюди не входить.

Агрегат М₁ включає гроші в агрегаті М₀ + вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М₂ - це гроші в агрегаті М₁ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М₃ охоплює гроші в агрегаті М₂ + кошти на вкладах за трастовими операціями банків, також кошти за операціями з цінними паперами.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази (M_h) можна визначити за формулою:

M_h=М₀+М_к+М_рез (2.2)

де, М₀ — сума готівки, що перебуває поза банками;

М_к — сума готівки у касах банків;

М_рез — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Готівковий елемент (М₀ + М_к) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату М₀ - більший на суму готівки в касах банків. Безготівковий елемент (М_рез) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів М₁, М₂, М₃. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів - це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (крім М₀) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цього перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

 

2.8 Завдання для самоконтролю

Задача 1

Розрахуйте величину агрегатів грошової маси та величину грошового мультиплікатора, якщо:

- готівка поза банками – 60 млрд. грн.,

- готівка в касах юридичних осіб – 90 млрд. грн.,

- депозити до запитання – 140 млрд. грн.,

- строкові вклади – 250 млрд., грн.,

- кошти за трастовими операціями – 70 млрд. грн.,

- кошти на спеціальних карткових рахунках – 155 млрд. грн.,

- грошова база – 190 млрд. грн.

Задача 2

Якщо норма обов’язкових резервів становить 24%, то чому дорівнює грошово-кредитний мультиплікатор?

Задача 3

Розрахуйте величину грошового агрегату М₂, якщо:

- готівка на руках у населення – 216 млрд грн;

- строкові депозити – 400 млрд грн;

- кошти за трастовими операціями – 180 млрд грн;

- готівка в оборотних касах банків –246 млрд грн.

Задача 4

В комерційному банку розміщено депозит на суму 8 000 грн. Яким чином вплине збільшення норми обов’язкових резервів (НОР) з 17% до 20% на розмір кредитних ресурсів для перших 3-х комерційних банків, які використовують кошти цього депозиту, а також на розмір грошової маси в обороті.

Задача 5

Визначити кількість грошей, необхідних для безінфляційного обігу, за наступними даними:

- сума цін реалізованих товарів, робіт, послуг – 3400 млрд грн;

- сума цін товарів, робіт, послуг, що реалізовані з відстроченням платежу, – 60% обсягу реалізації товарів, робіт та послуг;

- сума платежів по зобов’язаннях, термін оплати яких наступив, – 2130 млрд грн;

- сума платежів, що взаємно погашаються – 10% загального обсягу реалізації товарів, робіт та послуг;

- середня кількість оборотів грошової маси за рік – 6.

Яким чином зміниться обсяг грошової маси, якщо її оборотність зросте на 2 оберти?

Задача 6

Визначити як зміниться номінальний обсяг ВВП, якщо швидкість обігу грошей становить 10 оборотів і залишається незмінною, а грошова пропозиція зросте з 430 до 610 млрд грн.

Задача 7

ВВП звітного року становить 750 млрд. грн., причому фізичний його обсяг – 100 млрд. од., швидкість обігу грошей 7 оборотів за рік. Сума податкових надходжень до бюджету складає 25% від ВВП і становить 60% дохідної частини бюджету, сума видатків з бюджету складає 400 млрд. грн.

Визначте темп інфляції, якщо дефіцит державного бюджету був повністю покритий за рахунок емісії нових грошових знаків.

Задача 8

Визначити середньоквартальну та річну швидкість обігу грошей:

на 1.04 обсяг ВВП – 360 млрд грн; грошова маса - 150 млрд грн;

на 1.07 обсяг ВВП – 780 млрд грн; грошова маса - 145 млрд грн;

на 1.10 обсяг ВВП – 1010 млрд грн; грошова маса - 115 млрд грн;.

на 31.12 обсяг ВВП – 1550 млрд грн; грошова маса - 160 млрд грн.

Задача 9

Обчисліть агрегатну структуру та середню швидкість обігу грошової маси, а також тривалість обороту одного в днях:

Показники	На початок звітного року, млрд. грн.	На кінець звітного року, млрд. грн.
готівка поза банками
кошти на поточних рахунках
депозити до запитання
кошти у строкових депозитах
кошти у трастових операціях
сума цін реалізованих товарів, робіт, послуг	9 281	10 494
товари, продані в кредит	3 00	3 900
сума платежів по кредитах	7 500	6 100
взаємопогашення платежів

 

 

Тема 3. Грошовий ринок

 

3.1 Методичні вказівки

Основним завданням студента є чітке визначення суті грошового ринку та усвідомлення його взаємозв'язку з грошовим оборотом.

Грошовий ринок — це такий сектор економіки, де відбувається врівноваження чи задоволення попиту та пропозиції на гроші.

Слід розрізняти поняття «ринок грошей» і «грошовий ринок», Перший є сектором другого, його частиною. На ринку грошей про­даються і купуються гроші на короткий строк.

До ринку капіталу належать довгострокові капітали. Під час вивчення цієї теми велику увагу слід звертати на механізми фінан­сування і відрізняти пряме і опосередковане фінансування.

При прямому фінансуванні продавці й покупці зустрічаються безпосередньо й передають гроші з рук у руки. Між ними можуть бути технічні посередники, що зводять продавця і покупця, тобто брокери чи ділери. При прямому фінансуванні діють два канали:

і) капітальне фінансування, при якому продавець передає поку­пцеві акції (канал акціонерного фінансування);

2) позики, коли гроші передаються кредитором позичальнику на наперед визначений строк і під певний процент.

При опосередкованому (непрямому) фінансуванні між покупцем і продавцем є фінансовий посередник — юридична особа, яка сама купує гроші у продавців, а потім продає їх покупцям від свого імені. Посередниками при цьому виступають банки і небанківські фінан­сово-кредитні установи.

При прямому фінансуванні ризик, пов'язаний з купівлею-прода­жем грошей, несе продавець; при опосередкованому фінансуванні — ризик бере на себе посередник.

На грошовий ринок надходять: грошовий капітал, тимчасово ві­льний грошовий капітал, заощадження населення, емісія грошей. З грошового ринку гроші використовуються у формах державних по­зик, кредиту на формування оборотного капіталу, кредитів у основ­ний капітал, споживчого кредиту, акціонерного фінансування.

Попит на грошовому ринку — це прояв грошового залишку, що фінансується на якийсь момент.

Попит на гроші слід відрізняти від доходу, що є явищем грошо­вого потоку. Попит — це намір чи бажання економічного суб'єкта мати відповідну суму грошей у даний момент. У загальному попиті розрізняють дві його частини:

1) поточна каса — частина, пов'язана з необхідністю здійснюва­ти поточні витрати;

2) частина попиту, яка формується як ліквідний актив. Ця части­на залежить від дохідності активів і насамперед від норми процента, який склався на фінансовому ринку, зокрема процента на цінні папери.

Пропозиція грошей — це та їх кількість, яка є сьогодні вільною в усіх економічних суб'єктів, включаючи і додаткові кошти; які пус­кає в оборот банківська система. Пропозиція грошей — це також явище грошового залишку.

Урівноважує попит і пропозицію на грошовому ринку процент, при певній величині якого всі гроші, запропоновані на ринок, знайдуть покупця. Попит і пропозиція грошей весь час змінюються, що веде до зміни величини процента. Стабільність процента, який є ціною грошей на ринку — важлива передумова стійкості всієї еко­номічної системи.

Плани семінарських занять

Заняття 1

 

1. Поняття грошового обороту, його економічна основа, основні суб'єкти та ринки, які він обслуговує.

2. Грошові потоки. Характеристика основних видів та їх взає­мозв'язок.

3. Механізм балансування грошових потоків в окремих секторах та в

обороті в цілому.

4. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та економічним змістом. Характеристика грошового обігу як складової грошового обороту.

5. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий оборот. Базові гроші та грошові агрегати.

6. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають. Розра­хунок швидкості обігу.

7. Вплив швидкості обігу на масу та стабільність грошей. Меха­нізм забезпечення стабільності грошей.

 

Заняття 2

1. Суть та вимоги закону кількості грошей, необхідних для обо­роту. Монетизація ВВП.

2. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Роль централь­ного та комерційних банків в цьому механізмі.

3. Характеристика грошового мультиплікатора.

4. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий оборот, їх економічні відмінності.

5. Основна характеристика банкнот та розмінної монети.

6. Суть та особливості використання депозитних грошей, вексе­лів та чеків.

Рекомендована література