Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту у їх взаємозв’язку.

Грош. оборот- це процес безпер. руху грошей між економ.суб’єктами при обслуг. грішми потреб сусп. Грош. поток -певний напрямок руху грошей признач. забезп. здійснення певного економ. Процесу, або це сукупність платежів, що обслуговують окремий етап ек. процесу. Основою є рух реальних благ. Суб’єкти грош. обороту: 1)фірми, 2) сім. господарства, 3) уряд. Гр. оборот поєднує: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий і світовий ринки. Фірми - Ринок рес. оплата фірмами необх. рес., які купують у сім. господарств (роб. сила, земля, оренда приміщень) Уряд- ринок рес. Купівля урядом робочої сили. Ринок ресурсів Сім. госп. Всі грош. доходи сім. господарств, що становить нац. доход. Сімейні господарства Св. ринок- витрати сім. господарств на споживання, купівлю продуктів на внутр. ринку. Сплата сімейними господ. податків. Сім. господ. і грош. ринок - формування сім. господ. заощаджень. Грош. ринок - фірми - фірми позичають гроші на грош. ринку (кредити)та доходи від емісії цінних паперів. Фірми і ринок продуктів- мобілізовані кошти ф. інвестують у розширення вир-ва і для цього закуповують необх. ресурси. Грошовий ринок- уряд- держ позики уряду. Ринок продуктів- уряд - держ. закупки. Світ. ринок- сім. госп-ва - витрати на світ. ринку. Світ. ринок - фірми -виручка фірм від експорту. Ринок продуктів - фірми- фірми реаліз. продукти на ринку і отрим. Дохід
11. Порядок балансування грошових потоків у окремих суб’єктів та в грошовому обороті в цілому.

Є 2 види потоків:1) потоки витрат-вихід гр. з потоку нагр. доходу у зв. з сплатою чистих податків, зрост. заощ.та сплатою імпорту.2)потоки ін’єкцій-надходження грошей на вн. ринок у зв. з інвестиціями фірм, держ. закупками, сплатою експорту Якщо потоки витрат= ін’єкціям, то потоки нац. доходу будуть збалансовані.. Щоб потоки= ін’єкціям необх.: 1)збалансув. експорту і імпорту, це залежить від упр. зовнішньо- економ. діяльністю.2) збалансув. потоку сплати сімейними госп. податків з потоком формування сім. госп. заощаджень. Та потоку, коли мобілізовані кошти фірм мобілізують у розширене в-во і для цього закуповують необх. рес. та державними закупками. механізмом естет. збалансуваня гр. об. виступає гр. ринок: 1) трансформує заощ. сім. госп.в нові види платоспроможного попиту.2) зумовлює приплив капіталу у разі дефіциту пропозиції грошей у св. ринку та відлив зайвих коштів. Завдяки цим 2 факторам гр. ринок забезп.балансув. нац. длоходу і реаліз. ВВП, як необх. передумову сталості ек. системи.

 

12. Структура грошового обороту.

Відмінності в хар-рі економ. відносин між суб’єктами грош. обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори.Першим видом економ. відносин є відносини обміну Характерним для цих рухів є еквівалентність, безповоротність, прямолінійність. Такий хар- р руху грошей наз. грошовим обігом. Грош. оборот, який пов’язаний з процесами розподілу вартості ВНП (обмін нееквівалентний) такий сектор наз. фінансово- кредитний. Так як існує не тільки безеквівалентний, а й безповоротний рух грошей,тобто одні суб’єкти ці гроші втрачають назпвжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якоі ціни за них. Ця частина фін- кред. обороту наз. фіскально- бюджетною. Кредитний оборот -одержання доходу тим суб’єктом, який передає свою власність у тимчасове користуваня (під час купівлі ЦП) Всі сектори,як складові сукупного грош. обороту тісно взаємопов’язані і вну-трішньо доповнюють 1-1 і водночас вони самост. явища.

 

 

13. Грошова маса: сутність, склад, розміщення та фактори зміни обсягу і структури.

M=(P*Q)/Vp-рівень цін v-швидкість обігу грошей

Грошова маса в обороті - це загальний запас грошових коштів в будь-яких формах, що є в економ. суб’єктів. Грошова маса - це поняття запасу, в т.ч., як грошовий обіг- поняття руху. Грошова маса зростає, коли центральний банк прокредитував комерц. банк і вони йому гр. не повертали, якщо повертали, то грошова маса зменшується. Для визн. обсягу та стр-ри ГМ застос. відповідний набір грош. агрегатів.Грош. агрег.-це показник грошової маси, який визначає певну її частину залежно від рівня її ліквідності. У структурному віднош. Грошову масу можна розділити за кількома критеріями:1) за ступенем "готовності" окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності.2) за формо. грош. засобів (готівкові, депозитні).3) за розміщенням у суб’єктів грош. обороту.4)за територіальним розміщенням.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, що вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів М0, М1, М2, М3.Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:1) грошова маса у вузькому розумінні включає не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;2) сукупна грошова маса включає також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом;3) сукупна грошова маса поділяється на ту, що знаходиться в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості.Грошові агрегати побудовані шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів (кредитних інструментів) в послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній плюс новий блок фінансових активів.Характеристика грошових агрегатів:М0 = гроші поза банками (готівка національна);М1 = М0+депозити (вклади) до запитання в нац.валюті;М2 = М1+строкові депозити (вклади) в нац.валюті та всі депозити в іноз.валюті;М3 = М2+цінні папери власного боргу банків.. Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить. Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання. Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках. Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

 

14. Характеристика грошової бази як вимірника маси грошей.

В системі теоретичного аналізу пропозиції грошей важливе місце посідає показник грошової бази, що є широко вживаним для прогнозування динаміки грошової маси, а саме потенційних можливостей емісійного процесу. За змістом грошова база - це об'єднавчий показник резервних грошей наявних в банківській системі країни, на основі якої через ефект кредитного мультиплікатора формується загальна маса грошей. Функція грошової бази зараз порівнюється з роллю золотого резерву у минулому. Грошову базу ще називають ланкою "сильних" грошей.Грошова база включає агрегат М0, готівку в касах банків (Мк) та резерви комерційних банків (Мрез) на їх кор. рахунках у національному банку.Величина грошової бази (Гб) визначається за такою формулою:Гб=М0+Мк+Мрез. На розмір грошової бази впливає ряд чинників:-зростання зобов'язань комерційних банків по кредитах отриманих від центрального банку;-зміна сальдо іноземних активів за умлви їх конвертації у національну валюту;-зміна фінансових зобов'язань уряду перед центральним банком; зокрема з приводу покриття дефіциту бюджету;-нерезервні зобов'язання кредитних установ;- ефект кредитного мультиплікатора.Ефект кредитного мультиплікатора, що також дістав назву багаторазової експансії банківських депозитів, полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, що реалізується багаторазовим примноженням сформованих у банківській системі нових резервів. Мультиплікаційних ефект діє не в межах одного банку, а в межах банківської системи вцілому. Тобто під час дії цього ефекту відбувається кумулятивне зростання грошової маси на основі того, що грошові резерви рухаються від одного економічного суб'єкта до іншого
15. Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, чинники зміни та роль. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V = PQ\Mде V - швидкість обігу грошей;Р - середній рівень цін на товари та послуги;Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи - ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи - розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.Швидкість обігу грошей, як і їх маса, впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду - прискоренням чи уповільненням.Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу. Тому спостереження й аналіз її показників є важливими для визначення напрямів і методів регулювання грошового обороту.
16.17. Рівень монетизації економіки як макроекономічний показник. Причини та наслідки демонетизації економіки України в 90-х роках ХХ ст. Монетизація – це процес насичення економіки позичковим капіталом, який є основним джерелом фінансових ресурсів в країні. Це показник (індикатор) стану економіки. Рівень монетизації економіки визначається відношенням маси грошей в обороті за будь-яким агрегатом на певну дату до річного обсягу ВВП даної країни.Коефіцієнт монетизації економіки Км=Де М – маса грошей на кінець року (сер-річна) ВВП – номінальний обсяг ВВП за рік.Динаміка Км в Укр: 1991р.-80,2%, 1993-32,5%, 1995-13,1%, 2000-18,9%,2003-35,5%,2007-55,6%,2008-54,3%. Така динаміка свідчить про малі запаси грошей в домогосподарств. Це мало для того, щоб ми кредитували світ. Ми можемо бути і є тільки позичальниками. У 1995р. ціни зростали в багато разів більше, ніж доходи населення. ВВП номінальний зріс більше, ніж маса грошей, тому Км у 1995р. такий низький. Рівень монетизації ВВП в Україні протягом 1991-1995 pp. систематично знижувався з 80,2% у 1991 р. до 13,1% у 1995 р. Це дає підстави стверджувати, що забезпеченість економіки грошовою масою за цей період погіршилася, тобто відбулася демонетизація економіки. Це негативно вплинуло на стан платіжної дисципліни, а отже на розвиток економіки: поглибилися платіжна криза, широких розмахів набув бартер, помітно знизилась ліквідність економічних суб'єктів та банків тощо.З 1996 р. спостерігається поступове повільне піднесення рівня монетизації - з 13,1% у 1995 р. до 17,4% у 1999 р. Це можна розцінювати як прояв певного поліпшення забезпеченості економіки грошовою масою. Проте темпи його були недостатніми і не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни. Вона все ще залишалася в незадовільному стані, негативно впливала на економічні процеси.