Податки, як джерела формування доходів Державного бюджету України

ВСТУП

Фінансова діяльність держави в умовах сучасних трансформаційних змін в економіці країн потребує відповідних підходів до її організації. Вирішення економічних проблем, особливо виробничих, можливе, у першу чергу, на основі оптимізації функціонування фінансово-кредитної системи держави. Разом з тим, у даний час в Україні відсутні: комплексний підхід до фінансово-господарської діяльності з погляду як теорії, так і практики; механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних ринковим суспільно-економічним відносинам; науково обґрунтовані засади фінансово-кредитної, податкової політики; склався надзвичайно високий рівень політизації фінансово-економічних відносин, що ускладнює, стримує ефективний розвиток фінансової діяльності.

Важливим для забезпечення діяльності держави, виконання соціально-економічних програм є формування державного бюджету. Він є тим необхідним інструментом за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів. Безпосередня дія зазначеного вище механізму визначається Бюджетним кодексом країни. Перерозподіл отриманих державою доходів за допомогою бюджетної системи на сучасному етапі є об'єктивною реальністю. За допомогою бюджету в останні роки проводиться перерозподіл у середньому більше 40% валового внутрішнього продукту, але основними проблемами, що характеризують бюджетний процес, особливо на сучасному етапі, є питання, пов'язані з його наповненням.

Основним джерелом формування бюджету в нашій країні є податки, у першу чергу податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний збір, мито та інші. Податки - це ефективний інструмент ринкової економіки щодо непрямого регулювання процесів, які відбуваються в економічній діяльності держави. Вони стають головним джерелом надходження коштів на потреби оборони, культури, освіти, охорони здоров’я, соціальних програм, підтримання правопорядку, вирішення управлінських та інших завдань. Разом з тим, сучасна податкова система характеризується складністю та недосконалістю механізмів оподаткування, значним податковим тиском на виробника, це призвело до “вимивання” обігових коштів підприємств, стримування розвитку підприємства значного розширення тіньового сектора економіки України у 90-х роках. Поряд з вказаними проблемами існують такі, як недосконалість податкового прогнозування і планування, відсутність достовірної об'єктивної інформації щодо надходжень до бюджету і, як наслідок, недостовірність аналізу та оцінки фіскальної ефективності податків.

Для вирішення цих проблем необхідні серйозні економічні, організаційні та правові заходи які б дозволили підвищити ефективність діяльності щодо збору податків та незалежного їх використання. Життєздатність і надійність податкової системи залежить від двох чинників. По-перше, від правильності побудови цієї системи, адже нераціонально побудована податкова система не може надійно функціонувати.. По-друге, від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи.

Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних засад формування доходів бюджету, значення податкових надходжень та основних проблем, пов’язаних з їх формуванням, розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності оподаткування.

Відповідно до мети курсової роботи необхідно виконати такі завдання:

· вивчення та узагальнення теоретичних засад формування доходів бюджету, сутності та ролі податків;

· характеристика методів, принципів і джерел їх формування;

· здійснення аналізу щодо наповнення бюджету;

· визначення шляхів вдосконалення мобілізації податкових надходжень та напрямів раціоналізації складу та структури податків в Україні.

Об’єктом при написанні курсової роботи виступають фінансові відносини між платниками податків та податковими органами і державою, які дозволяють сформувати доходи Державного бюджету України.

Предметом дослідження є процеси формування дохідної частини Державного бюджету.

ПОДАТКИ, ЯК ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

ДИНАМІКА ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ В СИСТЕМІ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Оцінка доходів державного бюджету та джерела їх формування

Доходи бюджету України є важливим джерелом забезпечення відповідних видатків у процесі реалізації Державної програми еко­номічного та соціального розвитку на відповідний рік і виконання зобов'язань держави. Необхідно зауважити, що доходи бюджету мають стати і головним інструментом формування, розвитку і вдос­коналення бюджетної політики в контексті єдиної політики держав­них фінансів. У цих умовах важливе місце належить ефективності і дієвості діючого законодавства, зокрема бюджетного і податково­го, по формуванню та мобілізації податків, зборів і обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Після проголошення незалежності України як суверенної дер­жави фінансові ресурси, які мобілізуються на терені нашої країни, зараховуються до відповідних централізованих і децентралізова­них фондів України.

Доходи бюджету України формуються із доходів державного бюджету та доходів місцевих бюджетів. До 2001 року доходи дер­жавного та місцевих бюджетів становили доходи зведеного бюд­жету України. Їх структура має тенденцію до коливань. Питома вага доходів державного бюджету становила 70,9% у 2000 році, від 67,7% у 2001 році до 76,1 у 2006 році та 79,8%доходу державного бюджету у 2007 році, рівень доходів місцевого бюджету відповідно у 2000 році сягали 29,1 і зростали з кожним роком, в 2007 році сягнули 41,6% (табл.2.1).

 

Таблиця 2. 1

Планування і контроль податкових надходжень до державного бюджету України

Складанню проектів бюджетів передує розробка основних прогнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені показники розробляються до 1 червня року, що передує плановому, Міністерством економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств та відомств.

На підставі цих показників на плановий рік Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи самоврядування розробляють прогнози економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень, які є основою для складання проектів їх бюджетів.

Сам процес розробки проекту бюджету починається задовго до його затвердження.

Постійні комісії Верховної Ради України, з огляду на поточний і прогнозований соціально-економічний стан, розробляють свої пропозиції щодо проекту бюджету на наступний рік і надсилають їх до постійної комісії з питань бюджету не пізніше 20 травня поточного року. (Додаток Е). Постійна комісія з питань бюджету розробляє проекти постанови про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік (бюджетну резолюцію) і вносить її на розгляд Верховної Ради не пізніше 15 червня поточного року.

Очікується подальше зростання реального ВВП. При цьому темпи реального зростання ВВП скоротиться з 8,6 % у 2005 році до 6,8 % в 2006 році, проте передбачається збільшення темпів економічного зростання з 6,5 % у 2007 році до 7,5 % у 2008 році шляхом поєднання зовнішніх і внутрішніх факторів економічного розвитку, зокрема продовження податкової реформи, що безпосередньо стимулюватиме економічну активність та зменшення частки тіньового сектора економіки, продовження структурних реформ, подальше збільшення платоспроможного попиту населення завдяки зростанню наявних доходів. Збільшення платоспроможного попиту населення та витрат українських підприємств, пов’язаних з адаптуванням до міжнародних стандартів, викличе збільшення споживчих цін (в середньому до минулого року) до 6,3 % в 2006 році з поступовим зниженням до 4,9 % у 2008 році.

З 2008 року передбачається поступове прискорення економічного зростання, що має позитивно вплинути на збільшення надходжень коштів до бюджету. Прогноз показників зведеного та державного бюджетів на 2006-2008 роки є передбаченням можливих обсягів бюджетних ресурсів з урахуванням економічного зростання, передбаченого у прогнозі макроекономічних показників на зазначений період.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного розвитку складає попередній проект бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади.

Усі органи державної виконавчої влади у двотижневий строк розглядають доведені до них показники соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держаки щодо проекту зведеного бюджету та надають міністерству фінансів свої пропозиції з відповідними розрахунками та обґрунтуванням.

Так, Буковинський С.А. вважає, що багато проблем у бюджетній системі на державному рівні пов'язано з неточністю середньострокового прогнозу дохідної частини. Недостовірність таких прогнозів робить неможливим повноцінне управління бюджетними ресурсами [7, с. 21]. У зв'язку з цим автор вважає, що формування прогнозних показників має базуватись на прогнозах економічного і соціального розвитку. Бюджетний прогноз на середньострокову перспективу має базуватись на достатньо високому ступені залежності від загальних відтворювальних пропорцій і закономірностей зростання, які відображають виробництво ВВП та ділову активність. Основними чинниками, що впливають на визначення бюджетних ресурсів у середньостроковій перспективі, є динаміка ВВП, прогнозований рівень інфляції, ступінь централізації ресурсів у бюджеті. Водночас прогнозована динаміка бюджетних показників має враховувати внутрішні чинники бюджетно-податкової системи та механізми забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки й соціальних гарантій населенню, які можуть складатися у періоді, що прогнозується [7, с. 21]. Обчислення прогнозу дохідних надходжень розпочинається з аналізу існуючої податкової системи, змін, що матимуть місце у період, на який складається план. Врахування особливостей кожного виду оподаткування дає змогу точніше оцінити вплив змін, що відбуваються у податковій політиці, на базу і ставки оподаткування. За допомогою порівняння середніх та офіційних ставок, аналізу динаміки й еластичності оподаткування можна визначити ступінь прогресивності податку чи означити потенційні проблеми, пов'язані з базами оподаткування, ставками податків, рівнем податкового адміністрування [7, с. 21].

Шляхом множення визначеного на основі передбачуваних показників бази оподаткування на середню ставку, обчислену на підставі даних за попередні роки, можна прогнозувати надходження за більшістю видів податків. Отриманий результат треба скоригувати на показники, що випливають із законодавчих та урядових рішень стосовно бази і ставок оподаткування, посилення впливу на стан справляння належних бюджету податків.

Зважаючи на те, що не всі податкові джерела бюджету піддаються згаданому методу обчислення, то в такому разі можна отримати результат шляхом множення обсягу ВВП, прогнозованого на відповідні роки, на середні коефіцієнти надходжень щодо ВВП [7,c.21].

Прогноз доходної частини бюджету здійснюється з урахуванням очікуваного виконання бюджету поточного року, фактичного його виконання за січень - серпень поточного року, впливу зміни законодавчих актів, удосконалення системи справляння податків та виходячи з поліпшення у наступному році стану розрахунків показників з бюджетом окремих господарських комплексів, прогнозних макроекономічних показників на наступний рік, до яких відносяться: валовий внутрішній продукт (номінальний); темпи зниження (зростання) валового внутрішнього продукту (реальна); обсяг продукції промисловості у діючих оптових цінах; валова продукція сільського господарства; індекс споживчих цін; індекс цін виробників; офіційний обмінний курсгривні до іноземної валюти; темпи росту монетарної бази; темпи росту грошової бази; грошові доходи населення: номінальні та реальні; середньомісячна зарплата робітників і службовців; індекс реальної зарплати робітників і службовців; рівень зареєстрованого безробіття на кінець року; зовнішньоторгівельний оборот; експорт товарів і послуг та імпорт товарів і послуг [23, с. 57].

Для розрахунку надходжень податку на прибуток підприємств враховують: зміни у законодавстві, суми пільг, суми реструктуризованої заборгованості, суми недоїмокІ переплат, показники зростання прибуткових підприємств, погашення заборгованості, наслідки зміни ставок податку.

Розрахунок надходжень податку на додану вартість здійснюється з врахуваннямнаступних факторів: очікувані надходження базового року (виходячи з фактичних надходжень за 10 місяців); очікувані надходження із врахуванням впливу зростання недоїмки та переплат; вплив за рахунок зміни контингенту платників податку; вплив макроекономічних показників (індекс оптових цін, індекс зміни виробництва даного району, індекс зміни експорту товарів); прогнозна сума реструктуризованої заборгованості, яку підприємства мають сплатити; вплив змін у законодавстві.

Як для прогнозування і планування податкових надходжень, так і управління податковим процесом, необхідні дані не тільки про виконання бюджетних завдань по мобілізації податкових надходжень і результати діяльності податкової служби, а й про вплив оподаткування на економічний розвиток і його тенденції. Таку інформацію отримують у процесі аналітичної обробки та аналізу фактичних сум податкових надходжень шляхом порівняння їх даних з даними минулих періодів, а також за допомогою оцінки впливу факторів макро- і мікроекономічного стану на кінцеві результати оподаткування. У процесі аналітичної роботи виявляються недоліки, невикористанні можливості і перспективи податкового процесу.

Рівень надходжень до бюджету безпосередньо залежить від рівня податкової дисципліни і культури платників податків, а часто і від політичної ситуації.

Слід зазначити, що робота над проектуванням доходів бюджету не повинна грунтуватися тільки на макроекономічних показниках і потребі збалансування бюджету. Необхідно враховувати реальний стан сплати податків, можливість негрошових надходжень,вплив законодавчих рішень з питань оподаткування, особливо у територіальному розрізі [23, с. 60].

Також необхідно враховувати ряд важливих економічних чинників, які відчутно знижують податковий потенціал держави. Це, насамперед, збитковість підприємств.

Удосконалення методів прогнозування і планування є вирішальним фактором, спроможним впливати на позитивне розв'язання проблеми неплатежів. Саме нереалістичність бюджетних параметрів поряд з широкою практикою внесення упродовж бюджетного року змін до системи оподаткування значною мірою формують підґрунтя подальшого виникнення неплатежів до бюджету [23, с. 61]. Доходи бюджету на кожен наступний рік затверджуються у більшому розмірі, ніж їх фактичне виконання у попередньому році.

Фактичні макроекономічні показники (інфляція, ВВП, обсяги виробництва) на момент затвердження бюджету суттєво відрізняються від прогнозованих макроекономічних показників, взятих за основу при плануванні. Фактичний рівень доходів також свідчить про занадто нереальні цифри закладених до бюджету обсягів надходжень. Практика свідчить про наявність надто оптимістичних підходів до визначення показників дохідної частини бюджету, широке застосування хибного планування „від досягнутого", неврахування суттєвих економічних чинників.

Таким чином, змінюючи систему методів планування і прогнозування податкових надходжень на місцевому рівні, слід використовувати методику обчислення кошика доходів регіонів, яка ґрунтується на визначенні податкового потенціалу, що означає визначення максимального обсягу податків, які можуть бути мобілізованими з даної теорії з врахуванням обсягу нарахованих податків і зборів, темпів інфляції, динаміки ВВП, рівня платоспроможності і податкової дисципліни.

Також необхідно враховувати ряд важливих економічних чинників, які відчутно знижують податковий потенціал держави. Це, насамперед, збитковість підприємств.

Удосконалення методів прогнозування і планування є вирішальним фактором, спроможним впливати на позитивне розв'язання проблеми неплатежів. Саме нереалістичність бюджетних параметрів поряд з широкою практикою внесення упродовж бюджетного року змін до системи оподаткування значною мірою формують підґрунтя подальшого виникнення неплатежів до бюджету [23, с. 61]. Доходи бюджету на кожен наступний рік затверджуються у більшому розмірі, ніж їх фактичне виконання у попередньому році.

Фактичні макроекономічні показники (інфляція, ВВП, обсяги виробництва) на момент затвердження бюджету суттєво відрізняються від прогнозованих макроекономічних показників, взятих за основу при плануванні. Фактичний рівень доходів також свідчить про занадто нереальні цифри закладених до до бюджету обсягів надходжень. Практика свідчить про наявність надто оптимістичних підходів до визначення показників дохідної частини бюджету, широке застосування хибного планування „від досягнутого", неврахування суттєвих економічних чинників.

Таким чином, змінюючи систему методів планування і прогнозування податкових надходжень на місцевому рівні, слід використовувати методику обчислення кошика доходів регіонів, яка ґрунтується на визначенні податкового потенціалу, що означає визначення максимального обсягу податків, які можуть бути мобілізованими з даної теорії з врахуванням обсягу нарахованих податків і зборів, темпів інфляції, динаміки ВВП, рівня платоспроможності і податкової дисципліни.

Бюджетний процес завершується затвердженням звіту про виконання бюджету, що визначає чи відповідають планові показники фактичним надходженням. Для прикладу розглянемо показники звітності виконання державного бюджету України за січень-серпень 2008 року (додаток В;Г)

У січні-серпні 2008 року Державний бюджет України отримав 149178,6 млн. грн., що на 49309,5 млн. грн., або на 49,4% більше за відповідний показник 2007 року. Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України зі змінами, дохідної частини державного бюджету у січні-серні 2008 року становив 66,9% проти 60,2% за відповідний період минулого року до фактичного річного показника. Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 111654,7 млн. грн., що на 40252,5 млн. грн., або на 56,4% більше від надходжень за січень-серпень 2007 року. Неподаткові надходження до державного бюджету становили 30456,8 млн. грн., що на 6195,6 млн. грн., або на 25,5% більше за відповідний показник 2007 року. Дохідна частина загального фонду державного бюджету за січень-серпень збільшились на 41222,0 млн. грн., або на 52,6% і становила 119614,1 млн. гривень. Рівень виконання дохідної частини загального фонду державного бюджету за звітний період становив 68,1% до річного плану, затвердженого Верховною Радою України зі змінами, та 107,1% плану на січень-серпень 2008 року (перевиконання становить 7957,6 млн. гривень).

За січень-серпень 2008 року зведений бюджет виконано з профіцитом у сумі 14415,3 млн. грн., або 2,3% валового внутрішнього продукту. За січень-серпень 2008 року державний бюджет виконано з профіцитом у сумі 5738,5 млн. грн., або 0,9% валового внутрішнього продукту, у тому числі загальний фонд виконано з профіцитом у 2343,6 млн. грн., або 0,4% валового внутрішнього продукту.

Основна мета аналізу доходів бюджету полягає у вивчені джерел надходжень до бюджету, їх значення для державного бюджету країни, вивчення факторних впливів, що формують доходи для прогнозування та планування на наступний плановий рік.

З огляду на те, що Державний бюджет України складається на основі прогнозних показників надходжень до бюджету, фактичні показники доходів можуть не співпадати з прогнозними. Факт перевиконання доходної частини державного бюджету згідно з Бюджетним кодексом визнається у разі, якщо за підсумками трьох кварталів показники доходів перевищують враховані у розписі державного бюджету на відповідний період більше ніж на 15 відсотків. Перевиконання підтверджується офіційним висновком Рахункової палати.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідивши курсову роботу, зробивши аналіз надходжень до державного бюджету, а також визначити основні проблеми, які пов’язані з ними, можна зробити висновок, що українська держава переживає далеко не найкращі часи, які характеризуються кризовим станом майже у всіх сферах життя суспільства. На це неабиякий вплив має саме недосконала податкова політика, яка залишається стабільною у своїй складності та практично не втрачає напруженості (а тому й актуальності).

На даному етапі податкова політика і ті наслідки, які вона тягне за собою, не залишають байдужими нікого: ні чиновників різних рівнів та рангів, ні пересічних громадян, адже практично всі вони виступають суб'єктами податкових правовідносин. У той же час на фоні гасла про те, що "повна та своєчасна сплата податків - це загальнодержавний обов'язок", спостерігаються зростання нелегального сектора економіки з 42 % до 60 %. Згідно з даними Президента, поданими Верховній Раді, тільки в 1996 р. цей сектор збільшився з 35-40 % до 52-55 %. Для порівняння зазначимо, що у розвинених країнах він не перевищує 5-10 %. У державах Латинської Америки майже 30 %. Суттєво випередили ми за "тіньовими показниками" і постсоціалістичні країни. У позабалансовому обігу в Україні знаходиться, за наданими Президентом даними, 43 % готівки (Нацбанк упевнений, що всі 50 %). В інших країнах з перехідною економікою - більше 20-25 %. Вчені та фахівці стверджують, що до 50 % фінансового капіталу в Україні має тіньове походження. А неофіційний внутрішній обіг складає майже 10 млрд. доларів США. Таким чином, суми тіньових капіталів, нелегально вивезених з України (майже 20 млрд. доларів США), і тих, що знаходяться всередині країни, втроє перевищують обсяги зовнішньоекономічного боргу (9,6 млрд. доларів США) держави.

Зазначимо, що цілком обгрунтовану тривогу викликають не так кількісні зміни, статистичні відображення яких навряд чи можна назвати об'єктивними та повними через великий рівень латентності, як їх, передусім, якісні показники. Адже зараз, несплата податків стала нормою життя для багатьох підприємців, приховування валютної виручки на закордонних банківських рахунках давно втратило свою екзотичність, розроблення та реалізація нових вишуканих схем щодо ухилення від сплати обов'язко­вих внесків державі вважаються навіть престижними серед суб'єктів підприємницької діяльності. Очевидно, що такий збочений менталітет платника податку і, як наслідок, масові порушення податкового законодавства не сприяють наповненню державного бюджету, який є основним джерелом фінансування соціальної сфери (освіти, медицини тощо). В останні роки даною проблемою досить серйозно стурбовані всі гілки державної влади України. За цей час створена певна правова база та нові підрозділи у структурі Державної податкової служби, але відчутних радикальних змін з оптимізації функціонування податкової сфери так і не відбулося.

Зрозуміло, що ефективним чинником оздоровлення тієї обстановки, яка склалася зараз, може стати добре опрацьована податково-правова політика, яка проводиться державою. Сучасні податкові реформи не повинні обходити стороною право, яке, у свою чергу, зовсім по-новому підходить до вирішення пріоритетних завдань, поставлених державою. Добре відомо, що "молоде вино у старі міхи не ллють", а це означає, що підвищення ефективності діяльності податкової служби можливе лише за умови найшвидшого прийняття якісно розробленої законодавчої бази: Податкового, Кримінального та інших кодексів.

Очевидним є те, що вже зараз необхідно змінювати методику, стратегію і тактику роботи податкової служби, яка б найбільш повно відповідала конкретним вимогам сьогодення. Пошук найефективніших шляхів треба розпочинати із законодавчого забезпечення діяльності суб'єктів правозастосування. Змінити критичну ситуацію, яка склалась у сфері оподаткування, можна за допомогою компромісу як пріоритетного напряму сучасної податкової політики України.

Але і сама податкова політика потребує зміни. Адже найважливішу роль у державному регулюванні економічних процесів відіграють економічні інструменти, до яких належать і податки. Є достатньо аргументів стверджувати, що ті чи інші методи впливу держави на економічні процеси прямо чи опосередковано містять у собі і податкове регулювання.

Податки є головним інструментом мобілізації фінансових коштів для по­криття державних витрат. Вони також широко використовуються для впли­ву на діяльність суб'єктів господарювання. Таким чином, у системі макроекономічного регулювання податкова політика має бути спрямована на те, щоб податки виконували не тільки фіскальну функцію. В умовах перехідної еко­номіки дедалі більшого значення набувають такі функції податків, як регу­лююча та стимулююча. Адже завдання полягає не просто в тому, щоб зібра­ти якомога більше податків, а в тому, щоб при цьому розширилась податко­ва база. ефективно розвивались підприємства у сфері виробництва та обігу. А це значною мірою залежить від здійснення науково обгрунтованої держав­ної податкової політики.

Аналіз практики функціонування податкових систем у ряді країн Захід­ної Європи, наукових розробок з цієї проблеми дає можливість сформулюва­ти такі головні принципи податкової політики:

· сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг;

· усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені;

· знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;

· платники податків мають бути проінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків;

· нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не бюджетного дефіциту;

· об'єктом оподаткування може бути тільки доход; прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

· умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові.

Ці та інші принципи мають бути покладені в основу податкового законо­давства.

Втілення в життя вищезазначеного не може, звичайно, гарантувати негайного виходу України з економічної кризи, але принаймні, це може привести хоча б до поліпшень в деяких сферах суспільного життя. Податкова політика має бути жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою, привабливою, регулювати підприємницьку діяльність через якісно нові, найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі податкові важелі.

 

ВСТУП

Фінансова діяльність держави в умовах сучасних трансформаційних змін в економіці країн потребує відповідних підходів до її організації. Вирішення економічних проблем, особливо виробничих, можливе, у першу чергу, на основі оптимізації функціонування фінансово-кредитної системи держави. Разом з тим, у даний час в Україні відсутні: комплексний підхід до фінансово-господарської діяльності з погляду як теорії, так і практики; механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних ринковим суспільно-економічним відносинам; науково обґрунтовані засади фінансово-кредитної, податкової політики; склався надзвичайно високий рівень політизації фінансово-економічних відносин, що ускладнює, стримує ефективний розвиток фінансової діяльності.

Важливим для забезпечення діяльності держави, виконання соціально-економічних програм є формування державного бюджету. Він є тим необхідним інструментом за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів. Безпосередня дія зазначеного вище механізму визначається Бюджетним кодексом країни. Перерозподіл отриманих державою доходів за допомогою бюджетної системи на сучасному етапі є об'єктивною реальністю. За допомогою бюджету в останні роки проводиться перерозподіл у середньому більше 40% валового внутрішнього продукту, але основними проблемами, що характеризують бюджетний процес, особливо на сучасному етапі, є питання, пов'язані з його наповненням.

Основним джерелом формування бюджету в нашій країні є податки, у першу чергу податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний збір, мито та інші. Податки - це ефективний інструмент ринкової економіки щодо непрямого регулювання процесів, які відбуваються в економічній діяльності держави. Вони стають головним джерелом надходження коштів на потреби оборони, культури, освіти, охорони здоров’я, соціальних програм, підтримання правопорядку, вирішення управлінських та інших завдань. Разом з тим, сучасна податкова система характеризується складністю та недосконалістю механізмів оподаткування, значним податковим тиском на виробника, це призвело до “вимивання” обігових коштів підприємств, стримування розвитку підприємства значного розширення тіньового сектора економіки України у 90-х роках. Поряд з вказаними проблемами існують такі, як недосконалість податкового прогнозування і планування, відсутність достовірної об'єктивної інформації щодо надходжень до бюджету і, як наслідок, недостовірність аналізу та оцінки фіскальної ефективності податків.

Для вирішення цих проблем необхідні серйозні економічні, організаційні та правові заходи які б дозволили підвищити ефективність діяльності щодо збору податків та незалежного їх використання. Життєздатність і надійність податкової системи залежить від двох чинників. По-перше, від правильності побудови цієї системи, адже нераціонально побудована податкова система не може надійно функціонувати.. По-друге, від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи.

Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних засад формування доходів бюджету, значення податкових надходжень та основних проблем, пов’язаних з їх формуванням, розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності оподаткування.

Відповідно до мети курсової роботи необхідно виконати такі завдання:

· вивчення та узагальнення теоретичних засад формування доходів бюджету, сутності та ролі податків;

· характеристика методів, принципів і джерел їх формування;

· здійснення аналізу щодо наповнення бюджету;

· визначення шляхів вдосконалення мобілізації податкових надходжень та напрямів раціоналізації складу та структури податків в Україні.

Об’єктом при написанні курсової роботи виступають фінансові відносини між платниками податків та податковими органами і державою, які дозволяють сформувати доходи Державного бюджету України.

Предметом дослідження є процеси формування дохідної частини Державного бюджету.

ПОДАТКИ, ЯК ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ