Економічна характеристика та функції податків

 

Податки - один з основних інструментів, який забезпечує ефективне державне регулювання економіки, надійне виконання державою своїх функцій. Величина податків і методи їх сплати стають важливими факторами впливу на виникнення та динаміку найважливіших процесів розвитку суспільства, на формування довіри населення до держави. Не слід забувати історичні підтвердження того, що держава стає стійкішою, міцнішою і багатшою, коли переважна більшість громадян підтримують її у благородних починаннях щодо формування економічних, юридичних та інших відносин у країні. Особливо це стосується податків, які споконвіку посідали значне місце в економічних відносинах. Адже в них закладено внутрішнє об'єктивне протистояння у процесі економічних відносин між державою, регіонами й усіма фізичними та юридичними особами, що проживають і займаються підприємницькою діяльністю у країні.

Податки з'явилися у процесі історичного розвитку одночасно з виникненням держави. У міру розвитку товарно-грошових відносин розвивалися форми податку. Цікаво простежити в цьому зв'язку, як змінювалися погляди платників податків на необхідність утримувати державу. Спочатку у відносинах між державою і населенням переважала ідея подарунка, потім уряд просив народ про підтримку, далі виникла ідея допомога державі, потім - жертовності особи в інтересах держави, ще пізніше у платника податку розвивається почуття обов'язку і, нарешті, перемагає ідея примусу з боку держави, без будь-якої залежності від волі платника. Одночасно змінювалися і назви відповідних доходів держави: приношення, дар, дань, подать, повинність, податок.

Розвиток поняття "податок" в історичному аспекті свідчить, що разом із розвитком ринкових форм відносин між відокремленими суб'єктами господарювання формування державних доходів набирало все більш примусового характеру. І це було об’єктивним явищем, оскільки у процесі історичного розвитку держави, яка раніше була чи не найбільшим власником і тому могла формувати свої доходи не примусовим шляхом, поступово передавала право власності приватним особам, що сприяло розвитку ринкових відносин. При цьому держава здобувала право виконання функцій, пов'язаних з управлінням відокремленої від неї власності. Тобто внаслідок відокремлення держави-функції від держави-власності з'явився такий економічний феномен, як податок[20, с.58].

Протягом всього часу розвитку суспільства та світової науки визначення поняття “податок” змінювалось в залежності від трьох факторів, таких як економічна побудова суспільства, соціальна політика держави, конкретна мета стратегії розвитку держави. Разом з визначенням “податок” виникло і розвинулось таке поняття, як ”права платників податків”. Вперше воно з'являється на тому етапі розвитку держави, коли виникла необхідність обґрунтування податкових стягнень. Тобто на момент переходу від сприйняття податку як жертви до податку як постійного платежу державі з метою виправити цю сплату. На сучасному етапі розвитку демократичного суспільства виправданням податків вважається максимальне задоволення суспільних потреб платників податків з чіткою структурою підзвітності органів влади громадянам.

Відповідно, на сьогоднішній день головним правом платника податків є конкретно повернення йому суспільних благ за сплачені податки, і з цією метою розроблено схему підзвітності органів влади громадянам.

Сьогодні ми не можемо уявити собі державу без податків. Об'єктивною реальністю є те, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво.

Існує безліч поглядів щодо визначення сутності податків. Але, на думку Романенко О.Р., характеристику податків слід розглядати в таких аспектах [39, с.106]:

- за економічною сутністю;

- за формою прояву;

- з організаційно-правової сторони.

Економічна сутність податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.

Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

З організаційно-правової сторони податок — це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Розкриття сутності і призначення податків неможливе без визначення функцій цієї категорії. Стосовно функцій податків у фінансовій літературі існують різні точки зору. О.Д.Василик у своєму підручнику "Теорія фінансів" стверджує, що податки виконуютьфіскальну і стимулювальну функції, а в підручнику "Податкова система України він пише: "кожен податок потенційно забезпечує фіскальну, стимулювальну й регулювальну функції"[20, с.59]. Деякі науковці визначають дві функції податку як категорійного поняття: фіскальну і розподільно-регулюючу, вважаючи при цьому податкове стимулювання під функцією регулюючої функції. Соколовська А.М. виділяє дві функції, які виконують податки: фіскальну і регулюючу, заперечуючи при цьому правомірність виокремлення перерозподільчої, економічної та контрольної функції, а також включаючи стимулювання у невід'ємний момент процесу регулювання. Деякі економісти наділяють податки такими ж функціями, які виконують фінанси, тобто розподільною і контрольною. Крім вищевказаних виділяють ще й економічну та соціальну функції податків. Отже, розглянемо основні з них.

Фіскальна функція є найважливішою у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на роль даної функції у формуванні бюджетного фонду, тобто матеріальних умов для функціонування держави, податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.

Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їхплатників. Регулюючий вплив податків на економічні і соціальні процеси в державі дуже різноплановий. Основою податкового регулювання є правові та організаційні засади податкового процесу. Мається на увазі визначення об'єкта оподаткування, диференціація ставки податку, застосування пільг при оподаткуванні.

Через стимулювальну функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючи нагромадження капіталу, розширюючи платоспроможний попит населення, створюючи додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримуючи рівень зайнятості. У процесі реалізації цієї функції стимулюючий вплив на суспільне виробництво забезпечується через диференціацію податкових ставок і встановлення різних пільг.

На думку деяких економістів, будь-який податок має, крім зазначених вище, інші соціальні та економічні функції і насамперед вплив на матеріальне становище кожної людини. Сплачуючи податки, людина втрачає частину доходів, проте від держави одержує безплатні блага й послуги, більшість яких не виробляється приватною економікою. Це дало підставу стверджувати, що податки є ціною суспільних благ.

Поділяючи думки багатьох науковців та економістів, вважаю, що податкові відносини поєднують у собі водночас фіскальні та розподільно-стимулюючі ознаки. Тому специфічне призначення податків визначається не існуванням кожної функції окремо, а лише завдяки їх єдності.

Роль податків у фінансовій системі держави зокрема, так і в економіці в цілому, можна розглядати лише через функції, які вони виконують. Проте необхідно врахувати, що об'єктивне існування податків з притаманними їм функціями не лише теоретична абстракція. Практичне використання податків в цілому залежить від податкової та фінансової політики, яка проводиться в державі, від того, які політичні сили перебувають у владних структурах, яким є рівень розвитку демократії, податкової культури тощо. Вирішальне значення мають також рівні економічного розвитку в державі та матеріального добробуту громадян.

Для того, щоб більш краще з'ясувати сутність і функції податків, показати їхню роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу, необхідно розглянути їх класифікацію. Щодо класифікації податків, то в науковій літературі також немає однозначної думки. Романенко О.Р. виділяє такі ознаки класифікації податків[39, с.157]:

- за формою оподаткування;

- за економічним змістом об'єкта оподаткування;

- залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки;

- за методом справляння;

- за способом утримання.

Крім вказаних, виділяють ще такі ознаки класифікації податків:

- за способом зарахування податкових надходжень (закріплені та регулюючі);

- відносно до платника (податки з юридичних осіб, податки з фізичних осіб, змішані);

- відносно до джерела сплати: податки, що включаються у валові витрати та собівартість; податки, що включаються у ціну товару; податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.

Найбільш досконалим є поділ податків на прямі і непрямі. Класифікація податків за ознакою платоспроможності платника набула належної аргументації та має в собі певнийнауковий потенціал і значення, оскільки поєднує різні за характером методи обчислення і способи платежу до бюджету: прямі - прибуткові, помайнові; непрямі - повитратні, які залежать від обсягу споживання. Це свідчить про те, що відмінності між ними в сучасних умовах не дуже суттєві. Так чи інакше оподаткуванню підлягають доходи споживачів, тільки в одному випадку в прямій формі, а в іншому – в опосередкованій.

Непрямі податки за своєю суттю є податками на споживання. Вони відіграють незначну регулюючу роль, проте надійно формують дохід бюджету, забезпечують його стабільність. Такими податками в Україні є податок на додану вартість та акцизний збір.

Мобілізація цих податків значною мірою зменшує приховування доходів від оподаткування. Непрямі податки сплачує багато платників за місцем створення нової вартості, ці податки відзначаються простотою обрахування; широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету, вилученню податку на всіх етапах руху товарів, сприяє рівномірному розподілові податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Прямі податки здебільшого виконують регулюючі функції щодо розвитку підприємства. У прямих податках об'єктивно закладені суттєві стимулюючі можливості. Основними видами прямих податків в Україні є податок на прибуток юридичних осіб і особистий прибутковий податок на трудові доходи фізичних осіб. Установлення одночасно цих двох видів прямих податків дає змогу державі охопити оподаткуванням весь створений валовий дохід. Отже, прямі податки мають у своїй основі абоособистість, або доходи, незалежно від джерел, або майно, незалежно від доходів.

Усі переваги цих двох видів оподаткування сприяли тому, що розвиток системи оподаткування має здійснюватися як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

В Україні раніше суттєвим недоліком структури податкових надходжень було наявність великої частки непрямих податків. Це стосується передусім ПДВ та акцизного збору. Це було свідченням недосконалості податкової системи, її фіскального характеру і низької загальної податкової культури в державі. Нині в Україні перевищують прямі податки.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших має бути наслідком зростання орієнтованості на соціальний компроміс, що повинно спричинити підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановлення оптимальної структури податкової системи, отже, і оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками. Адже прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів, вважаються більш справедливими, ніж непрямі, оскільки останні не лише не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер [25, с.90].

Отже, підсумовуючи дослідження місця і ролі податків у суспільстві та в державі в цілому, можна зробити такі висновки: податки розглядаються як обов'язкові платежі що використовуються для фінансування суспільних благ і послуг; є дієвим засобом фінансової політики держави для впливу на розміщення ресурсів, перерозподіл багатства, суспільний вибір громадян у демократичному суспільстві.