Міні-лекція «Стилі батьківської поведінки»

Класний керівник: Діти — вінець шлюбу, радість і щас­тя подружжя, який важко чимось замінити. Ви стоїте на порозі самостійного життя, мине зовсім небагато часу, і ви створите сім'ї, народите нащадків. Яким буде їхнє дитинство: радісним чи сумним, світлим чи похмурим — залежатиме від двох найдорожчих їм людей: батька і матері, котрі дали їм життя.

Визначальним для майбутнього є те, як ви виховаєте своїх дітей.

Вибір прийомів виховання часто залежить від ситуації, від самої дитини, від її поведінки в певний момент і від культурного середовища, в якому зростало саме подружжя.

Оптимально, якщо батьки обмежують авто­номію дитини і поступово прищеплюють їй певні життєві цінності, виробляють «внутрішні гальма», намагаючись при цьому не підірвати допитли­вість, ініціативу та почуття впевненості в собі. Щоб опанувати таке мистецтво, батьки повин­ні збалансувати ступінь контролю й душевної теплоти.

Батьківський контроль і теплота впливають на прояви агресії та асоціальної поведінки ди­тини, формування «Я»-концепції, розвиток мо­ральних цінностей і соціальних навичок.

Діана Бомрінд виділила 3 типи батьківського контролю, які лежать в основі стилів батьків­ської поведінки: авторитетний, авторитарний і ліберальний. Маккобі і Мартін додали ще й четвертий, індиферентний стиль батьківської поведінки. Розглянемо їх детальніше.

Авторитетний — твердий контроль за діть­ми. Водночас батьки заохочують спілкування та обговорення в сімейному колі правил пове­дінки, встановлених для дитини. Високий рівень контролю. Теплі стосунки. Визнають і підтриму­ють автономію своїх дітей. Відкриті для спілку­вання та обговорення встановлених правил пове­дінки; допускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти чудово адаптовані: впевнені в собі, у них розвинуті самоконтроль і соціальні навич­ки, вони добре вчаться у школі й мають високу самооцінку.

Авторитарний — підкорення власної поведінки жорстким правилам і нав'язування цих правил своїм дітям, а також виключення останніх із про­цесу прийняття рішень. Високий рівень контро­лю. Холодні стосунки. Дорослі віддають накази і чекають, що вони будуть виконані. Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють Жорсткі вимоги і правила, не допускають їхнього обговорення; дозволяють дітям бути незалеж­ними лише незначною мірою. Нащадки таких сімей, як правило, замкнені, боязкі, дратівливі: дівчатка переважно залишаються пасивними і за­лежними протягом підліткового та юнацького віку; хлопчики можуть стати агресивними.

Ліберальний стиль — майже повна відсутність контролю за дітьми при добрих, теплих стосун­ках. Слабко чи зовсім не регламентується пове­дінка дітей; безумовна батьківська любов. Дорос­лі відкриті для спілкування, однак комунікація спрямована переважно від дитини до батьків.

Дітям надана можливість необмеженої свобо­ди при незначному керівництві батьків; дорослі не встановлюють якихось обмежень; діти схильні до непокори та агресивності, при сторонніх по­водяться неадекватно й імпульсивне, невимогливі до себе; в окремих випадках діти стають актив­ними, рішучими, творчими людьми.

Індиферентний — відсутність інтересу до ви­конання батьківських обов'язків. Низький рівень контролю. Холодні стосунки. Батьки не вста­новлюють для дітей жодних обмежень; байдужі до них. Закриті для спілкування; через власні проблеми не залишається часу для виховання. Якщо байдужість батьків поєднується з ворожіс­тю, дитина дає волю своїм руйнівним імпульсам і схильна до девіантної поведінки.

Практична частина:

Вправа «Типи сімей» (25 хв)

Ведучий знайомить учнів з основними типами сімей.

Класний керівник: Існують різні підходи до класифіка­ції типів сімей. Ми спиратимемося на матеріали Г. Мак Дугал, Б. Колорозо, які досліджували ка­надські сім'ї. Усі родини умовно можна об'єднати у такі групи: «кістяк», «цегляна стіна», «медуза».

Після інформаційного повідомлення учні об'єднуються у 3 або 6 мікрогруп (залежить від кількості дітей у класі), розрахувавшись таким чином: «цегляна стіна», «медуза», «кістяк». Упро­довж 5 хвилин необхідно визначити і занотувати на ватмані сильні та слабкі сторони того типу сім'ї, який об'єднав їх у мікрогрупу.

Після групових презентацій проводиться за­гальне обговорення:

— Чи впізнаєте ви елементи вашої сім'ї у пред­ставлених характеристиках?

— Чи вплинув на вас тип сімейних стосунків вашої родини?

— В якому типі, на вашу думку, більше по­зитивного для створення гармонійної сім'ї?

Теоретична частина.

Класифікація сімей

Класний керівник: Для сім'ї «цегляна стіна» характерні стосунки, коли за допомогою погроз, страху та сорому роб­ляться спроби зламати поведінку дитини, що, на думку батьків (або одного з них), є недопус­тимою. У такій родині на перший план виходять статеві стереотипи: дівчинка мусить гратися лише ляльками, а хлопчик у жодному разі не повинен плакати. Стосунки між дітьми та батьками нагаду­ють радше торгівлю: «Якщо ти..., то тебе...». Май­же завжди в таких сім'ях присутній компонент змагання: «Іринка розумніша, тому вона отри­має...». Діти якщо і вчаться на відмінно, то лише зі страху, через побоювання чергового покарання. Батьківська любов видозмінена і трансформова­на у так зване «якщо»: якщо ти будеш хорошим та слухняним, тебе любитимуть.

Сім'я «медуза» не має чіткої структури. Діти для таких батьків є необов'язковим, але важливим компонентом стереотипного уявлення про склад сім'ї, де вони повинні бути присутніми. Батьки зазвичай мають певні залежності (алкогольну, наркотичну) або ж психічні розлади (неврози, психози, істерії). Тому не дивно, що діти ростуть самі по собі. Покарання несистематичні: сьогодні все добре, а завтра можна отримати прочухана за будь-що. Час від часу батьки влаштовують повчальні лекції: що можна, а чого не можна робити. Емоційна нестабільність дорослих над­звичайно висока, що призводить до періодич­них скандалів та з'ясування стосунків як між подружжям, так і з дітьми. Нащадки такої сім'ї надзвичайно швидко потрапляють під негативний вплив вулиці, ними легко маніпулювати.

Для сім'ї «кістяк» характерний демократичний підхід: як у стосунках між подружжям, так і між батьками та дітьми присутні повага і взаємна підтримка. Чітко визначені сімейні правила, яких дотримуються всі без винятку — і дорослі, і діти. Умовно можна виділити 6 правил:

1. Я вірю в тебе.

2. Я довіряю тобі.

3. Я вірю в те, що ти подолаєш будь-які труд­нощі.

4. Я слухаю і чую тебе.

5. Ти для мене є важливою людиною.

6. Я виявляю свою любов до тебе, не сором­лячись цього почуття.

Отже, власним прикладом батьки формують почуття відповідальності за свої дії та вчинки.

Підсумок заняття

 

Заняття 20.

Тема: Сімейний кодекс України.

Мета: визначити основні стилі поведінки батьків стосовно дитини, проаналізувати окремі типи сімей, дати визначення поняття «гармо­нійна сім'я».

План

1.Вправа «Сімейний кодекс».

3.Польща. Витяг із Цивільного кодексу.

3.Алжир. Витяг із Цивільного кодексу.

4. Україна. Витяг із Сімейного кодексу.

5.Туреччина. Витяг із Кодексу сім’ї та опікунства.

6.Інформаційне повідомлення.

7.Мозковий штурм.

Практична частина:

Вправа «Сімейний кодекс»

Класний керівник: Шлюб є юридичне оформленим добровільним, вільним і рівноправним союзом чоловіка та жінки, що породжує у них взаємні права й обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження і виховання дітей.

Знання Сімейного кодексу лає змогу зрозумі­ти, що сім'я є первинним і основним осередком суспільства, її складають особи, які мають вза­ємні та рівноправні права й обов'язки. Кожна сім'я створюється на підставі шлюбу і кровного споріднення, усиновлення та інших прав, які не суперечать закону і моральним засадам су­спільства. Кодекс дає зрозуміти вагомість шлюбу та його складових, які особи мають виконувати. Наприклад: піклування батьків про дітей і нав­паки; піклування дієздатних членів сім'ї про не­дієздатних; піклування і повага до інших людей.

Сімейний кодекс визначає засади шлюбу, осо­бисті немайнові та майнові обов'язки подружжя, права й обов'язки батьків і дітей, усиновителів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Регулювання сімейних відносин здійснюється цим кодексом для:

- зміцнення сім'ї як соціального інституту та як союзу конкретних осіб;

• утвердження почуття обов'язку перед бать­ками, дітьми та іншими членами сім'ї:

• побудови сімейних стосунків на засадах взаємної любові й поваги, підтримки;

• забезпечення кожної дитини сімейним ви­хованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Закони, що регулюють сімейні взаємини, в кожній країні відображають культурні тради­ції, звичаї народу.

Зараз ми розглянемо зарубіжне законодавство стосовно питань шлюбу та сім'ї.

Учитель об'єднує клас у групи, кожна отримує роздатковий матеріал. Потрібно ознайомитися з інформацією та спробувати визначити, про за­кони яких країн ідеться. Варіанти країн: Алжир, Польща, Україна, Туреччина. На виконання зав­дання — 5 хвилин.

Обговорення.