Дискусія «навіщо нам вивчати програму «підготовка старшокласників до Сімейного життя».

Існує думка про те, що сімейне життя — це сфера дуже особистих стосунків, що не під­даються вивченню, для яких нехарактерні будь-які закономірності, що культура між статевих і шлюбно-сімейних стосунків формується тільки у процесі безпосереднього життєвого досвіду, який є найкращим учителем. Але якби люди у своїй поведінці та діяльності керувались лише власним життєвим досвідом, чи далеко просуну­лося б наше суспільство?

Як приклад — ви одинадцять років залучені у навчально-виховний процес у школі. Усі ці роки спостерігаєте за досвідом викладання пред­метів різними вчителями. Але чи достатньо цього досвіду та спостережень, щоб одразу після школи стати вчителем?...

 

Практична частина:

Перед початком роботи в групах знайомимо учнів з правилами роботи в групі.

Правила роботи в групі.

Зустрічаючись один з одним на наших заняттях усі:

1.відкриті новим враженням;

2.приймають іншого як себе;

3.нікого не критикують;

4.не бояться бути самими собою;

5.взаємо підтримують один одного;

6.завдання виконують як важливу і відповідальну справу;

7.не обговорюють поза групою те, що відбувається в ній.

Вправа «Моя родина»

Поділити клас на групи. Кожній групі надати колаж малюнків, фото, вирізаних з журналів. Із них скласти на окремий аркуш ті фото, які демонструють їх майбутню сім’ю. Кожен представник групи представляє сім’ю починаючи із слів «Моя родина буде…»

Підсумок заняття:

Отже, життєвий досвід, який ми отримуємо в батьківській родині, а також спостереження за взаєминами в інших родинах, безперечно, необхідні, проте їх недостатньо для створення власної сім'ї.

У сім'ї переплетені та взаємопов'язані соці­альні, моральні, психологічні, педагогічні, есте­тичні та інші стосунки подружжя, батьків і дітей. Тому сім'я є об'єктом вивчення різноманітних суспільних дисциплін: соціології, демографії, етики, психології, педагогіки, історії тощо.

Програма по­чинається з вивчення важливих психологічних характеристик особистості. Це не випадково. Для того, щоб розібратись у проблемах сім'ї, необхідно насамперед мати цілісне уявлення про власну особистість.

Другий розділ допоможе вам дізнатися, як від­різнити любов від закоханості, як можна «вимі­ряти» досконалість любовних взаємин, чи варто закохуватись на дискотеці тощо.

Вивчаючи третій розділ, ознайомимося з особ­ливостями сучасної сім'ї, зі станом репродук­тивного здоров'я молоді в Україні, основними функціями, типами сімей. Спробуємо також ви­значити найоптимальніші умови створення сім'ї.

Вправа «Рюкзачок»

Кожному учню роздати аркуш паперу А-4, підписати прізвище і намалювати на ньому рюкзак, який буде заповнюватися у кінці заняття новими термінами, з якими відбулося знайомство під час проведення години спілкування.

Наприкінці заняття класний керівник збирає «рюкзачки» до наступного заняття і на наступній годині спілкування знову їх роздає.

 

Заняття 2.

ТЕМА: Риси особистості, індивід, індивідуальність.

МЕТА: ознайомити старшокласників зі значенням понять „особистість”, „індивід”, „індивідуальність”; розвивати вміння аналізувати, формувати власні судження; заохочувати студентів до самовдосконалення.

План..

1. Лекція.

2. Поняття „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”

3. Вправа „Хто Я”

4. Вправа „Сприйняття себе»

Хід заняття.

Теоретична частина.

Класний керівник: Ми розпочинаємо нашу програму із ви­вчення важливих психологічних характеристик особистості. Це не випадково: аби розібратися у проблемах сім'ї, необхідно мати цілісне уяв­лення про власну особистість.

А чи кожну людину можна назвати особис­тістю? Чи можемо назвати особистістю маленьку дитину, психічно хворого, неробу?

(Після обговорення учитель підводить учнів до висновку, що особистість — це конкретна люди­на, яка має свідомість і самосвідомість, активний член суспільства.)

Особистість володіє таким рівнем психічного та соціального розвитку, який дозволяє їй керувати своєю поведінкою, психічним розвитком, тобто ро­бить її здатною займатися самовихованням. Люди­на народжується як індивід, як суспільний суб'єкт, із притаманними їй природними схильностями і розвивається як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.

Коли говорять про людського індивіда, то ма­ють на увазі людину як представника Нотісиs sаріеutis. Людський індивід є найскладнішим су­спільно-історичним утворенням, здатним до усві­домленого способу дії. Тому визначником його специфіки є не так тілесна окремість, як певна сукупність духовно-психологічних рис, які ста­новлять самобутній зміст його власного «Я».

Розвиток людини — процес становлення та формування її особистості під впливом зов­нішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

У процесі розвитку людини з нею відбувають­ся фізичні і психічні, кількісні та якісні зміни.

До фізичних змін належать: зростання, роз­виток кісткової і м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи тощо.

Психічні зміни охоплюють: розумовий роз­виток, формування психічних рис і набуття со­ціальних рис особистості.

Розвиток людини залежить як від зовнішніх впливів, гак і від внутрішніх сил.

До зовнішніх належать впливи на індивіда навколишнього природного і соціального середо­вища та цілеспрямована діяльність педагогів із формування у дитини рис, необхідних для її учас­ті б житті суспільства. Ефективність зовнішніх впливів залежить від тих внутрішніх сил і про­цесів, які визначають індивідуальне реагування на них кожної людини.

Розвиток особи не зводиться до засвоєння, простого накопичення знань, умінь і навичок. Тому його не слід розглядати лише як кількісне зростання. Адже розвиток полягає передусім у якісних змінах психіки, у переходах від нижчих щаблів до вищих у формуванні особистості.

Формування особистості — становлення лю­дини як соціальної істоти внаслідок впливу се­редовища і виховання на внутрішні сили роз­витку.

Розвиток особистості залежить від спадковос­ті, середовища і виховання.

Середовище — сукупність зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину.

Середовище, яке оточує індивіда від його на­родження до кінця життя, умовно можна по­ділити на природне середовище і соціальне. Чинниками природного середовища є клімат. рельєф, географічне положення тощо. Суспіль­не середовище утворюють соціальні групи, які прямо чи непрямо впливають на людину (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільна установа, двір, товариство однолітків, засоби масової ін­формації).

У соціальному середовищі людина соціалізу­ється — засвоює досвід, цінності, норми, уста­новки, активно залучається до системи соціаль­них зв'язків, знаходить шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому дитина не тільки залежить від середовища, а й сама є активною, діяльною істотою. Один із найді­євіших чинників соціалізації — цілеспрямоване виховання.

Особливий вплив на розвиток особистості дитини сприяє домашнє середовище, а також найближче оточення. Саме тут діти опановують уміння спілкуватися, встановлюючи стосунки з найближчими людьми — рідними, ровесника­ми, сусідами, навчаються жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.

Проте саме в ближньому оточенні діти також можуть пізнавати такі патологічні явища суспіль­ного життя, як паління, пияцтво, наркоманія, злодійство, рекет, проституція тощо.

Отже, особистістю є та людина, яка має свою позицію у стосунках з іншими, самореалізувалася у своїх життєвих цілях відповідно до особистісних мотивів і проявляє себе у характерних для неї способах поведінки.

Особистість — це завжди соціокультурна ре­альність, їй притаманні особистісні цінності, особистісний вибір, моральність, самостійність, відповідальність, кодекс честі, гідність, вдача тощо.

Однією з найхарактерніших сторін особистості є її індивідуальність. Це своєрідне поєднання пси­хологічних особливостей, те неповторне, що від­різняє особу від інших. Кожна людина інакше сприймає та відчуває навколишній світ, у кожного свої особливості пам'яті, уваги, мислення, уяви, свої інтереси, потреби, симпатії, прихильності, зміни настрою, більша або менша сила емоційних переживань, сильно або слабко розвинута воля, «легкий» чи «важкий» характер. Кожна людина має певні риси темпераменту, здібності.

Структура особистості (за С. Рубінштейном):

1. Що хоче особистість? (Спрямованість, уста­новки, потреби, інтереси.)

2. Що може особистість? (Здібності, обдаро­ваність.)

3. Якою є особистість насправді? (Темпера­мент, характер.)

4. Що повинна робити особистість? (Ставлен­ня до вимог суспільства та інших людей.)

За висловом українського психолога Г. Костюка, психологічна структура особистості — це «система систем». Справді, в особистості роз­виваються, диференціюються та інтегруються психічні властивості під впливом соціальних факторів за умови здійснення нею діяльності та спілкування. До структури особистості вхо­дять: психічні процеси, психічні властивості, емоційно-вольова сфера, мотиваційна сфера, духовний світ, ціннісні орієнтації, досвід тощо.

Практична частина:

Вправа 1. Хто „Я”

Проставте в стовпчик номери від 1 до 10 і дайте десять відповідей на питання „Хто я?”. При цьому можна враховувати будь-які свої характеристики, риси, інтереси, емоції - усе, що здається вам придатним для того, щоб описати себе фразою, що починається „Я -...”

Готовий перелік кожен учасник оголошує перед групою.

Висновок. Дати відповіді на питання (за бажанням):

- чи було складно виконати вправу?;

- у чому виникли труднощі?;

- що поставили на перше місце? чому?

Вправа «Сприйняття себе»

Класний керівник: Поділіть аркуш навпіл. У лівій час­тині в колонку «Мої вади» необхідно записати 5 рис, які ви вважаєте своїми вадами саме сьо­годні, зараз, на цьому занятті. На роботу маєте 5 хвилин. Не жалійте себе, заповнюючи ліву частину таблиці, погані риси є в усіх, і в цьому немає нічого страшного.

Навпроти кожної вади, про яку ви згадали та яку внесли у список, напишіть одну зі своїх позитивних рис, що є у вас зараз, і яку помі­чають інші люди. Запишіть їх у колонці «Мої позитивні риси» праворуч. Для цього ви також маєте 5 хвилин.

(Об'єднайте учнів у групи по 3—4 особи.)

Обговоріть у міні-групах записане. Під час обговорення будьте відверті у своїх висловлюваннях і уважні до того, що вам говорить партнер. Пам'ятайте, будь ласка, про наші правила. Ви можете ставити одне одному запитання, але в жодному разі не «критикуйте» людину, яка перед вами виступила. Просто подякуйте їй за щирість і довіру до вас.

Підсумок заняття

Заняття 3.

ТЕМА: Я і мої гендерні ролі

МЕТА: ознайомити старшокласників із виникненням та розвитком чоловічих та жіночих (гендерних) ролей.

План:

1. Поняття гендеру.

2. „Чоловічі” типи розвитку особистості.

3. „Жіночі” типи розвитку особистості.

4. Дебати «Дівчата-хлопці».

Хід заняття.

Теоретична частина.

Класний керівник: Від факту народження ми успадковуємо лише стать та статеву відмінність. Під біологічною статтю розуміються анатомічні і фізіологічні особливості людини: зовнішні статеві ознаки, репродуктивна функція – здатність до зачаття і народження дитини

Статева різниця між чоловіком і жінкою очевидна, хоча навіть з біологічної точки зору між жінкою і чоловіком більше схожостей, ніж відмінностей.

Єдина чітка і значуща біологічна відмінність між жінкою і чоловіком полягає в їхній ролі у відтворенні потомства.

Гендер — соціально-психологічна характеристика, набута у процесі соціалізації, яка формує людину як чоловіка чи жінку і значною мірою визначається особливостями культури, традицій, звичаєвості, виховання, соціальними очікуваннями.

Гендер - означає сукупність соціальних та культурних норм, які суспільство наказує виконувати людям залежно від їхньої біологічної статі.

Гендерна соціалізація — засвоєння та відтворення притаманних певному соціальному довкіллю статево співвіднесених нормативів поведінки.

Отже, ґендер як поняття визначає соціальну та культурну стать людини.

Зрозуміти, де йдеться про ґендерні відмінності між людьми, а де статеві – досить нескладно. Бо біологічна стать і її функції не змінюються в категоріях «час-простір», у той час як ґендер і його настанови змінюються.

Ґендерні стереотипи відбивають погляди суспільства на поведінку, яка очікується від чоловіків або від жінок. Наприклад:

Справжні чоловіки повинні: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого, фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім’ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.

Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо.

Схема різниці біологічної та соціокультурної статі (ґендеру)

Біологічна стать (не може бути змінена)

Тільки жінки можуть народжувати дітей.

Тільки чоловіки можуть продукувати сперму.

Соціокультурна стать - ґендер (може бути змінена)

Жінки можуть виконувати традиційну чоловічу роботу так само добре, як і чоловіки.

Чоловіки можуть так само добре виховувати дітей, як і жінки.

Ґендер є окресленим набором характеристик, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків та стосунки між ними.

Ґендер – це явище, яке стосується всіх нас. Це не якесь іноземне слово, яке не зачіпає нашого життя.

Насправді, це поняття впливає на нас, на відносини між людьми, на наше майбутнє.

Стереотип – це “сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом”.

Практична частина:

Дебати «Дівчата-хлопці»

Мета: змінити негативні ґендерні стереотипи щодо осіб протилежної статі.

Виконання вправи

Допоможіть групі утворити дві команди – дівчат і хлопців. Команди отримують по великому ватману і маркери. Протягом 5-7 хвилин вони мають виконати завдання: написати якомога більше стереотипів, які існують про них у представників іншої статі. Після цього вони обмінюються своїми напрацюваннями.

Потім команди сідають одна проти другої. По черзі кожна команда зачитує по одному стереотипу. Після чого представники чи представниці іншої команди мають змогу висловити своє ставлення щодо правдивості чи слушності такої суспільної думки.

Кожна команда має право звернутися до вас по допомогу і використати вашу інформацію в ході дебатів. Окрім того, ви маєте право самостійно висловлювати свою точку зору під час будь-якого етапу дебатів як експерт/експертка.

Обговорення:

Що вас найбільше схвилювало, здалося найголовнішим під час наших дебатів?

Що нового ви для себе відкрили?

Які ваші погляди змінилися?