Польща. Витяг із Цивільного кодексу

Стаття 88. Мінімальний вік для вступу у шлюб становить 17 років для чоловіків та 15 років для жінок. Одначе, у виняткових випадках суддя може дати дозвіл на шлюб жінці, якій виповнилося що­найменше 14 років, та чоловіку, якому виповни­лося щонайменше 15 років. Перш ніж винести рі­шення, суд повинен вислухати батьків або опікунів.

Стаття 152. Чоловік є головою подружжя. Він вирішує, де житиме сім'я, та відповідає за неї або надає відповідне утримання для дружини та дітей.

Стаття 154. Чоловік є представником подруж­жя. Який би спосіб не обрало подружжя для управління своїм майном, саме чоловік відпо­відає за його збереження.

Примітка. Стаття 10 Конституції цієї країни: «Усі особи є рівними перед законом, без дискримінації, незалежно від мови, раси, кольору шкіри, статі, політичних поглядів, філософських вірувань, релігії чи секти або будь-яких інших подібних ознак».

Алжир. Витяг із Кодексу 1984 року

Стаття 8. Дозволяється одружуватись більш ніж з однією жінкою, у межах країни, якщо за­безпечується справедливість та вимога рівності, а також якщо попередні та наступні дружини належним чином сповіщені...

Стаття 11. Одруження жінки оформлює її опікун, який може бути її батьком або кимось із її близьких родичів (чоловічої статі).

Стаття ЗО....Не можна бути одночасно одру­женим із двома сестрами, рідними або тільки за батьком чи матір'ю, або з жінкою та її тіткою з боку матері чи батька.

Стаття 39. Дружина повинна слухатися свого чоловіка та визнавати його положення голови сім'ї, народжувати дітей, якщо вона здатна, до­глядати за дітьми і поважати батьків свого чоло­віка та його близьких родичів.

Україна. Витяг із Сімейного кодексу

Стаття 23. Шлюбний вік для чоловіків стано­вить 18, для жінок 17 років. У виняткових ви­падках ці строки можуть бути зменшені на один рік місцевими органами влади.

Статгя 24. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Шлюб грунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.

Стаття 25. Жінка та чоловік можуть перебу­вати одночасно тільки в одному шлюбі і мають право на повторний шлюб лише після припи­нення попереднього.

Туреччина. Витяг із Кодексу сім'ї та опікунства

Стаття 88. Дитина, яка за припущенням є ди­тиною чоловіка матері, повинна носити прізвище чоловіка. Якщо дружина залишила собі попереднє прізвище або додала прізвище чоловіка до попе­реднього, дитина має носити прізвище чоловіка, за винятком того випадку, коли подружжя при реєстрації шлюбу зазначило, що діти, народжені у шлюбі, носитимуть прізвище дружини.

У тих випадках, коли шлюб було зареєстрова­но після народження дитини, до прізвища дити­ни застосовується наведене вище правило. Якщо на час одруження батьків дитині виповнилося 13 або більше років, для зміни прізвища потрібна її згода.

Теоретична частина.

Інформаційне повідомлення

Класний керівник: Головною передумовою вступу у він­чаний шлюб у Давній Русі був вік 13—14 років. Але інколи ця умова порушувалася: княгиня Верхуслава Всеволодівна, коли її видавали заміж, була восьмирічною. Іван III Васильович старан­нями тверського князя Бориса Олександровича був, говорячи мовою «Слово о полку Ігоревім», «опутан красною дівицею» ще раніше: у п'ять років. Такі шлюби мали політичну мету. Заборо­нялися шлюби з іновірцями, з родичами.

В умовах буржуазного суспільства сім'я по­чинає набувати рис рівноправності, але свобода шлюбу значною мірою обмежувалася національ­ними та релігійними забобонами.

Чинні в нашій країні «Основи законодавства про шлюб і сім'ю» спеціально підкреслюють умо­ви вступу в шлюб, визнаючи його дійсним або недійсним.

Назвіть відомі умови вступу в шлюб у нашій країні. (Обговорення.)

Головною передумовою є взаємна згода май­бутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. Проте згода не є ще достатньою підставою для визнання шлюбу дійсним.

Друга умова — досягнення шлюбного віку. В Україні шлюбний вік визначений: для дівчат — 17, для юнаків — 18 років. У разі, коли молоді люди вступають в інтимні стосунки й чекають на дитину, місцеві органи влади мають право реєструвати шлюб між особами, котрі не досягай шлюбного віку.

Третя важлива умова — дотримання принци­пу моногамії (одношлюбності). Не допускається шлюб між особами, з яких хоча б одна вже пере­буває в шлюбі. Доки не розірваний попередній, вступ у новий шлюб не дозволяється. Крім того, відступ від цього принципу вважається злочином і переслідується відповідними статтями кримі­нального кодексу.

Четвертою умовою є недопущення крово­змішання. Не допускається шлюб між родичами по прямій лінії (батьки — діти, рідні брати — сест­ри), а також між усиновителями й усиновленими. Закон у цьому випадку виходить із міркувань мо­рального і генетичного факторів. У шлюбах між особами, які пов'язані кровною спорідненістю, існує ймовірність поєднання патологічних генів,, що спричиняє спадкові хвороби в нащадків.

П'ятою умовою є психічне здоров'я партнерів (дієздатність).

Закон вимагає державної реєстрації шлю­бу. Робиться це не лише з огляду на державні та суспільні інтереси, а й для охорони май­нових та особистих прав подружжя і дітей. Тільки зареєстрований шлюб захищає права й обов'язки подружжя, які визнаються та охо­роняються законом. Лише зареєстрований шлюб дає іншому партнеру право на отри­мання пенсії чи спадщини після смерті одного з подружжя.

Шлюб може бути визнаний недійсним у ви­падку його реєстрації без наміру створення сім'ї (отримання прав і пільг). При цьому визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Недійсним може бути визнаний шлюб із неповнолітнім, якому був знижений шлюбний вік.

Свобода шлюбу означає і можливість його розриву. Основи законодавства не дозволяють чоловікові без згоди дружини піднімати питання про розлучення під час її вагітності і протягом року після народження дитини. У сучасній пра­вовій структурі розв'язання питання про розрив шлюбу майже повністю залежить від волі са­мих розлучених. Суд, виходячи із закону, робить спробу примирити подружжя, зберегти сім'ю, і тільки коли є впевненість, що це неможливо, що сім'я розпалася, — розриває шлюб. При ви­несенні рішення про розрив шлюбу суд вживає заходів до захисту інтересів неповнолітніх дітей і непрацездатного партнера.

Законодавство надає подружжю право:

• спільно вирішувати питання виховання дітей;

• на вільний вибір занять і професії;

• на вільний вибір місця проживання;

• на спільну власність на нажите майно, во­лодіння і користування ним.

Практична частина:

Мозковий штурм.

Класний керівник: Наша розмова стосується шлюб­ного законодавства, тож звернімо увагу на пи­тання щодо моральної психологічної готовності до шлюбу. Дайте відповіді на запитання:

— Що є головним під час підготовки до шлю­бу: емоції чи розум?

— Скільки часу потрібно, аби краще пізнати сво­го обранця і переконатись у правильності вибору?

— Які знання необхідні для того, щоб всту­пити у шлюб?

— Чи є важливою юридично-правова підго­товка молоді до шлюбу, сім'ї?

 

Заняття 21.

Тема: Алгоритм прийняття рішень.

Мета: ознайомити учнів із механізмом фор­мування навичок прийняття усвідомлених рішень при вирішенні різноманітних життєвих проблем, ситуацій.

План

1.Міні-лекція.

2.Вправа «Вибір конверта».

3.Робота у групах.

4.Алгоритм прийняття рішень.

Теоретична частина.

Класний керівник: Прийняття рішення — досить склад­ний і відповідальний крок, на який часом зважи­тись досить складно. Усі ми рано чи пізно сти­каємося з проблемою: як бути? Чи можу я сам(а) ухвалити/прийняти правильне рішення? Чим обернеться мій вибір для людей, які мене ото­чують, і для мене самого?

Інколи нас учать приймати деякі рішення: які аксесуари краще дібрати до певного одягу, які купувати продукти, як їздити у транспорті тощо. Утім, ми не завжди прислухаємось до порад.

Для того, що б у майбутньому бути здоровою і щасливою людиною, потрібно не помилитися у своїх рішеннях та діях. Спокус і спокусників навколо — безліч: ЗМІ, відеопродукція, поши­рені в суспільстві міфи, упередження і стерео­типи, їхнє подолання — реальний шанс ставати сильнішим, мудрішим завдяки відповідальний поведінці.

Для цього не тільки корисно, а й просто жит­тєво необхідно знати, як приймати відповідальні рішення.

 

Практична частина:

Учитель розкладає на підлозі в одну лінію 4 пронумеровані конверти і запрошує 3 добро­вольців, їм необхідно за бажанням вибрати один із конвертів, який сподобався на вигляд (тор­катись до конвертів не дозволяється), і стати позаду нього.

Під час вибору інші учасники можуть вплива­ти на добровольців, давати їм поради.

Потім учитель запитує у добровольців, що вплинуло на їхній вибір, підкреслюючи, що вони не знають, що лежить у кожному з кон­вертів.

Учитель пропонує учасникам переглянути свої рішення. Для цього він дозволяє підняти всі конверти не вище 8—10 сантиметрів, тримаючи їх тільки за верхню частину, а потім покласти на місце.

Ведучий запитує учасників, чи хотів би хтось із них помінятися конвертами або взяти замість свого пакета той. що залишився. Якщо такі є — запитує, чому вони поміняли конверт.

Далі просить узяти конверти в руки. Цього разу вони можуть робити з ними, що хочуть, не можна тільки відкривати. Після того, як учас­ники дослідили конверт, учитель пропонує зро­бити остаточний вибір.

Зрештою дозволяє взяти конверти і сісти на місце. Потім запрошує ще одного учня піді­йти і взяти конверт, який залишився, дає команду добровольцям відкрити свої конверти, витягти те, що в них лежить, і показати всій групі.

Обговорення:

— Як почувалися добровольці, коли приймали рішення?

— Як сприйняли наслідки?

— Як почуватися, коли група давала поради, чинила на них тиск при виборі конвертів?

— Чи могли вони відмовитись від уже обра­ного пакета?

Учитель обговорює з кожним учасником ви­бір конверта, обов'язково включивши пункти, подані нижче:

1. Конверт 1 здавався цікавим тому, що був зігнутим (там лежав банан). Люди часто роблять щось із цікавості. Але була потенційна можли­вість мати й інший результат — відчути певну незручність, зніяковілість, тому що в конверті 1 був також презерватив. Наслідки рішення невідомі,. це може бути збентеження, зніяковілість тощо.

2. Схоже було, то в конверті 2 лежить пляшка мінералки, але це виявилося не так. інколи нас вводить в оману не лише брак інформації, а й «дезінформація» -- тут, не зазирнувши у кон­верт, ми не могли прийняти рішення, що грун­тується на Інформації. Наслідок — розчарування. А часом, незважаючи на те. що ми приймаємо рішення на основі інформації, одержуємо не той результат, на який сподівалися

3. У конверті 3, найімовірніше, лежало яблуко. І тільки маючи гострий нюх можна, було здо­гадатися, що то — цибуля, а не яблуко, інколи ми швидко приймаємо рішення, не враховуючи деяких суттєвих деталей. У цьому випадку на­слідок не позитивний (коли можна щось з'їсти), але й не негативний (тренер не просить з'їсти цибулю).

4. Про зміст конверта 4 здогадатися було дуже важко. Він начебто був порожнім. При уважнішому розгляді можна було почути, як щось паперове там шелестить, але, знову-таки, не було змоги довідатися, що то. «Тут ви, справді, ризикували, прийнявши рішення вибрати конверт 4, — за­значає тренер, — але ризик у такій ситуації — це нормально, тому що вона безпечна». Тим часом бувають ситуації, коли людина ризикує, і це може бути набагато небезпечніше, ніж просто втрата невеликих грошей.

Обговорення:

— Які висновки ви зробили?

На наступному етапі учасники об'єднуються у 4 групи. Учитель пропонує створити алгоритм (схему) прийняття рішення, яка б допомогла в ситуації вибору конвертів (7 хв).

Групи презентують свої напрацювання.

Ведучий узагальнює напрацювання груп і де­монструє учасникам плакат з алгоритмом (певна послідовність правил, дій) прийняття рішення.

Теоретична частина.

Алгоритм передбачає виконання певних дій на кожному з п'яти етапів:

1. Перш ніж приймати рішення, слід усвідоми­ти, що ситуація, в якій ти опинився, вимагає цьо­го від тебе. Тому слід чітко визначити проблему.

— Що це за проблема?

— Чия вона?

— Кого ще стосується?

— Які думки та вчинки посилюють ситуацію?

2. Зберіть якомога більше інформації про все, що стосується ситуації. Це можуть бути спогади про те, як діяла знайома вам людина за таких чи схожих обставин, і що з того вийшло, що вза­галі вам відомо про ситуацію. Якщо це не тер­мінове рішення, можна звернутися по допомогу, знайти інформацію. Якщо ж термінове — треба покладатися на внутрішній «мозковий штурм».

3.На основі отриманої інформації слід сфор­мулювати як мінімум три варіанти дій. тобто скласти перелік можливих рішень.

4.Дайте оцінку кожному з рішень. При оцінні варіанта розв'язаним проблеми необхідно поду­мати про можливі наслідки: позитивні (бажані) та негативні (небажані).

Вас очікує клопітка праця. Але ця праця заради самого себе! Необхідно розглянути, які наслід­ки кожного варіанта будуть для вас позитивними, а які негативними.

Важливо, щоб вибране нами рішення було повністю усвідомленим і узгоджувалося з ва­шими принципами та життєвими установками. Пам'ятайте: ви (і тільки ви!) відповідальні за на­слідки прийнятого рішення.

5.Прийняти рішення. Обговорення;

— Які знання ви отримали, виконуючи вправу?

— Чому необхідно знати алгоритм прийняття рішень?

— У чому полягає необхідність аналізу варі­антів рішення?

— Як навичка прийняття рішень сприяє успіху в усіх сферах життя?

Підсумок заняття

 

Література:

1. Баранова Н. П. Тренінги для вчителів із педагогічної майстерності. — X.: Основа, 2009.

2.Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. — К., 2001.

3.Вертиховская М. Й., Гайпер Д. Г., Ковалев С. А. Преподавание этики и психологии семейной жизни в школе: Из опыта работы/ Сост. А. С. Красовский. — Минск, 1990.

4.Говорун Т. В.. Кравець В. П., Кікінежді О. М., Кізь О. Б. Тендерні аспекти усвідомленого батьківства: Навч. посіб. — Тернопіль: Богдан, 2004.

6.Заняття психолога з підлітками / Упор. Т. Гон­чаренко. — К.: Шк. світ, 2006.

7. Збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я підлітків і молоді: потенціал громади: Метод, матеріали до тренінгу / Авт.-упор. Н. В. Зимівець; за заг. ред. Г. М. Лактіонової. — К.: Наук, світ, 2004.

8. Кізь О. Б. Методичні рекомендації до тренінгової програми «Розвиток життєвих перспектив вихованців інтернатних закладів». — Тернопіль: Богдан, 2001.

9. Кравець В. П., Кікінежді О. М., Кізь О. Б. Збереження репродуктивного здоров'я вихованців шкіл-інтернатів. — Тернопіль: Богдан, 2002.

10.Кравець В. П. Психологія сімейного життя: Навч. посіб. для педвузів зі спец. «Практична психологія». — Тернопіль, 1995.

11.Рибалко Е. Ф., Попова Е. Ф. Влияние оценки и самооценки личностных качеств на напряженность семейных отношений // Семья й личность (психолого-педагогические и медико-психологические проблемы). — М., 1981.

12.Сучасні підходи у сфері охорони громадського здоров'я та його популяризації / Упор. Н. В. Зимівець, В. В. Крушельницький, Т. І. Мірошниченко; за заг. ред. І. Д. Звєрєвої. — К.: Наук, світ, 2004.

13.Тренерська валіза / Упор. О. Главник, Р. Безпальча, О. Попова. — К.: Главник, 2006.

14. Тренінги спілкування / Упор. Т. Гончаренко. — К.: Шк. світ, 2004.

15.Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини: Метод, матеріали для тренера / Авт.-упор. О. В. Безпалько, Т. Л. Лях, В. В. Молочний, Т. П. Цюман; за заг. рєд. Г. М. Лактіонової. — К.: Наук, світ, 2004.

16.Федорченко Т. Є., Сомова І. Г., Зимівець Н. В., Лешук Н. О. Модуль «Твоє життя — твій вибір». — К.: Міленіум, 2002. — Т. 2.

17.Шилов Й. Ю. Фамилистика (психология и педагогика семьи): Практикум. — СГІб.: Петрогюлис, 2000.Ш