Методичний кабінет при управлінні освіти

УКРАЇНА

ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА РАДА

управління освіти

Методичний кабінет ПРИ УПРАВЛІННІ ОСВІТИ

73000, м. Херсон, вул. Суворова, 6, телефон [phone], 49-00-60

 

 

 

 

 

Херсон 2012

 

 

Рецензент: В.М. Ільїна, завідувач методичним кабінетом

при управлінні освіти Херсонської міської ради

 

Укладачі: Л.М. Заїка методист з виховної роботи

методичного кабінету при управлінні освіти

Херсонської міської ради

 

О.В. Кравчук, практичний психолог

методичного кабінету при управлінні освіти

Херсонської міської ради

 

Ухвалено на засіданні методичної ради методичного кабінету:

протокол № 2 від 2 березня 2012 р.

 

 

Рекомендовано для заступників директорів з виховної роботи, класних керівників.

 

 

Пояснювальна записка

Майбутнє нашої держави залежатиме від змісту цінностей, які закладаються у світоглядні орієнтири молодих людей, а також від того, наскільки духовність стане основою їх життя. Це означає, що виховання молоді, підготовка її до сімейного життя завжди була і є однією з найважливіших проблем у житті суспільства. І головним завданням цієї роботи є набуття теоретичних знань, формування сучасних уявлень і поглядів на шлюб, формування моральних та ціннісних орієнтирів, переконань у сфері сімейної політики.

За роки незалежності нашої країни інститут сім’ї зазнав значних змін. Згідно статистики в Україні близько 13,5 мільйонів сімей, з них 7,5 мільйонів мають неповнолітніх дітей. Необхідно відмітити негативні тенденції як кількість неповних сімей, яких на сьогодні майже 2 млн. Кількість розлучень становить практично половину від кількості шлюбів, що призвело до зниження народжуваності, зростання дитячої безпритульності та соціального сирітства.

На обліку в службах у справах неповнолітніх перебувають 86 тис. неблагополучних сімей, з них щороку під захист держави вилучається більше 6 тис. дітей.

Актуальною проблемою в нашому суспільстві є насильство в сім’ї. Як свідчать результати проведених досліджень, причинами прояву цього явища є зниження рівня життя значної частини населення, високий рівень безробіття, соціально-побутова невлаштованість, поширення алкоголізму та наркоманії, високий рівень агресії, низька самооцінка осіб, що чинять насильство тощо. На запобігання цього явища спрямовано реалізацію Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», Закону України «Про охорону дитинства», Наказ МОН України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» тощо.

Крім того, з метою подолання кризи в сім’ї створено Державні програми «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року», «Подолання дитячої безпритульності і бездоглядності», Міжгалузеву комплексну програму «Репродуктивне здоров’я нації» та інші.

Можна відмітити, що динамічні зміни образу життя українського народу неоднозначно впливають на сімейні відносини, сприяють появі невдалих шлюбів, збільшення кількості розлучень. Серед типових причин виникнення цих явищ – низька культура почуттів, психолого-педагогічна неграмотність, зменшення віку вступу у шлюб, соціально-економічна незахищеність молодих сімей; зміна мотивації створення сім’ї, ранні статеві стосунки.

В цих умовах цілеспрямована підготовка до сімейного життя є нагальною потребою, яка займає важливе місце в системі виховання старшокласників, у формуванні в юнаків і дівчат потреби створювання сім’ї, готовності до вступу в шлюб, вмінню правильно будувати внутрішньо сімейні відносини і виховувати дітей. Крім того, формування почуття відповідальності за свою поведінку до шлюбу, а також відповідну моральну поведінку у сфері взаємовідносин чоловіків та жінок.

Виходячи з вищезазначеного, для удосконалення підготовки молоді до шлюбу педагогічні колективи загальноосвітніх навчальних закладів повинні проводити роботу, яка спрямована на розширення та поглиблення знань старшокласників про роль сім’ї в житті особистості та суспільства.

Робота з молоддю стосовно підготовки її до сімейного життя безпосередньо пов’язана з формуванням ціннісних орієнтацій і моральних якостей у молоді і повинна здійснюватися на всіх етапах вікового розвитку особистості, в системі загальних проблем виховання, за основними напрямами:

1. Загально-соціальний. Розкриває політику держави в області шлюбно-сімейних відносин, сутність сімейної політики, значення сім'ї в суспільстві, гендерну структуру сім’ї.

2. Етичний. Включає виховання моральних якостей та цінностей, усвідомлення моральних основ шлюбно-сімейних відносин, почуття відповідальності перед дружиною (чоловіком), сім'єю, дітьми, а також культуру інтимних почуттів, уявлення про благополуччя сім'ї.

3. Правовий. Ознайомлення з основами законодавства про шлюб, із положеннями сімейного права, з обов'язками подружжя по відношенню один до одного, до дітей, до суспільства, формування правової культури сімейних відносин серед молоді на основі теорії гендеру.

4. Психологічний. Формування поняття про особистість, особливості психології міжособистісних відносин молоді, психологічні основи шлюбу та сімейного життя, вміння розуміти психологію один одного, розвиток почуттів, що необхідні для подружнього і сімейного життя, володіння навичками спілкування та інше.

5. Фізіолого-гігієнічний. Ознайомлення з фізіологічними відмін­ностя­ми чоловічого та жіночого організмів; обговорення питань особистої гігієни, репродуктивного здоров'я, способів планування сім'ї, а також формування у школярів установок на здоровий спосіб життя.

6. Педагогічний. Формування уявлень про роль сім’ї у вихованні дітей, її педагогічний потенціал, розкриття специфіки виховання дітей в сім’ї та ролі батьків в цьому процесі.

7. Естетичний. Формування відношення до сімейного життя як до самостійної естетичної цінності.

8. Господарсько-економічний. Розкриття уявлення про бюджет та госпо­дар­ство сім’ї, набуття вмінь, необхідних у сімейному побуті та ін.

Для реалізації вищезазначених завдань методичним кабінетом при управлінні освіти створено програму «Підготовка старшокласників до сімейного життя». Матеріали програми підібрані так, щоб сприяти досягненню освітніх, пізнавальних та розвиваючих цілей для підвищення рівня знань молоді щодо шлюбу і сімейних відносин, рекомендовано для старшокласників 9-11 класів - 21 година на три роки.

Основні поняття та категорії програми: жінка, чоловік, гендер, секс, шлюб, подружжя, кохання, сім’я, функції сім’ї, типи сімей, любов (батьків до дітей, дітей до батьків), здоров’я, розлучення, культура сімейних стосунків, матріархат, патріархат, егалітаризм, насильство, торгівля, експлуатація людини (дітей).

Головними завданнями програми «Підготовка старшокласників до сімейного життя є:

Підвищення відповідальності молоді перед шлюбом і сімейним життям.

· Формування в юнаків та дівчат високого рівня етико-психологічної культури.

· Підвищення соціальної престижності ролі батьківства та материнства.

· Формування психологічної готовності юнаків та дівчат до шлюбу.

· Опанування старшокласниками навичок самоаналізу й само розуміння, розуміння почуттів і мотивів пове­дінки оточуючих, уміння робити вибір і брати на себе відповідальність.

· Засвоєння учнями навичок конструктивного спілкування, усвідомлення потреби в нових знаннях.

· Посилення антиалкогольної та антинаркотич­ної пропаганди.

· Висвітлення питань ведення домашнього гос­подарства, організації бюджету сім'ї.

Проблеми програми:

1. Діяльне усвідомлення соціальної суті сім'ї.

2. Виховання й самовиховання життєво необхідних у шлюбі рис.

3. Проблема формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень.

Програма «Підготовка старшокласників до сімейного життя» має сприяти засвоєнню певної суми знань про пси­хологію та соціологію шлюбу й сім'ї.

Програма включає вивчення трьох розділів: «Психологія особистості», «Психологія взаємовідносин», «Основи сімейних відносин».

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

	Назва розділу, теми	Всього годин
	Вступ. Мета і завдання програми. Презентація сімейного альбому.
І. Психологія особистості
	Риси особистості, індивід, індивідуальність.
	Я і мої гендерні ролі
	Характер, темперамент, риси особистості
	Уроки життєвої зрілості.Самостійність лідер. Самооцінка.
	«Я – концепція»
	Психологія юнацького віку. Ціннісні орієнтації
	Те, що руйнує особистість (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія).
ІІ. Психологія взаємовідносин
	Я+інші. Формування навичок групової взаємодії та активного слухання
	Типи, види спілкування. Ефективні прийоми взаємодії.
	Феномен кохання
ІІІ. Основи сімейних відносин
	Роль сім’ї у житті людини.
	Планування сім’ї.
	Шлюб та сім’я: погляд зблизька.
	Мотиви створення сім’ї – засади родинного щастя.
	Функції сім’ї.
	Функціональна та дисфункціональна сім’я.
	Міжособистісна сумісність. Психологічний клімат сім’ї.
	Типи сімей.
	Сімейний кодекс України.
	Алгоритм прийняття рішень.
	Всього:	21 година

 

Зміст програми

Заняття 1

ТЕМА: Вступ до програми, її зміст, мета і завдання. Дискусія «навіщо нам вивчати програму «Підготовка старшокласників до сімейного життя».

МЕТА: Познайомити старшокласників зі змістом, метою і завданнями програми; прищеплювати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення.

План.

1. Програма «Підготовка старшокласників до сімейного життя».

2. Зміст і мета програми.

3. Завдання програми.

4. Дискусія «навіщо нам вивчати програму «Підготовка старшокласників до сімейного життя».

5. Вправа «Моя родина».

Хід заняття.

Теоретична частина.

Класний керівник: Процес формування, становлення і розвитку сучасної сім’ї проходить у складних і суперечливих умовах. Турбота й вболівання за долю традиційно міцної, працьовитої, духовно багатої, громадянсько-свідомої і зрілої української сім’ї спонукали методичний кабінет до розробки цієї програми.

Однією з характерних ознак сучасного українського суспільства є втрата таких загальнолюдських цінностей, як родина, батьківство, материнство, розмивання системи поведінкових норм у сфері сім'ї та шлюбу, а та­кож уявлень про зміст сімейних і батьківських обов'язків. Про це свідчать демографічні по­казники: загальне зниження народжуваності, почастішання розлучень, зростання кількості неповних сімей.

Загальновідомо, що лише материнська та бать­ківська любов і піклування є гарантією й основ­ною умовою гармонійного психічного, фізичного та духовного розвитку дитини. Тому питання підготовки учнівської молоді до сімейного життя, до усвідомленого виконання ними батьківських ролей — вкрай актуальне.

Програма «Підготовка старшокласників до сімейного життя» відіграє важливу роль у підготовці молоді до до­рослого життя. Підготовка до вступу в шлюб, до майбутнього подружжя — невід'ємна скла­дова загальної системи виховання молодого покоління. Магістральним завданням підго­товки до сімейного життя є допомога моло­ді у формуванні подружніх та батьківських ролей, у навчанні того, як ставити, виявляти й вирішувати пов'язані з сімейним життям проблеми.

Програма побудована на основі концепції “Сім’я і родинне виховання ”. Зміст та призначення її полягає у зміцненні самого інституту сім’ї, що сприятиме відродженню української держави, визнанню українського народу серед цивілізованих народів світу.

Мета програми: підготовка до майбутнього сімейного життя й формування адекватних уявлень про родину. З цією метою показати характерні риси й особливості життєвого циклу сім’ї, виявити головні проблеми психології сімейних відносин.

Завдання програми:

1. Підготовка учнів до життя в існуючих соціальних умовах, реалізація їх творчого потенціалу.

2. Розуміння пріоритету виховання дітей у сім’ї та гуманних взаємин між членами родини, важливості ролі сім’ї у житті суспільства.

3. Виховання національної свідомості й самосвідомості, культури поведінки в сім’ї.

4. Здійснення статево-рольового виховання, що допомагає формуванню психології чоловіка та жінки.

5. Підготовка відповідального ставлення до подружнього життя.

6. Розуміння практичного значення знань про шлюб та сім’ю у майбутньому житті.

Програма включає теоретичну та практичну частину.

Класний керівник. І так, ми починаємо вивчати нову програму для вас «Підготовка старшокласників до сімейного життя». Зі свого власного, поки що невеликого, життє­вого досвіду ви вже засвоїли певні знання про стосунки людей різних статей, про шлюб, про сім'ю. Тепер перед вами стоїть завдання — сис­тематизувати накопичені знання, більш усвідом­лено пропустити їх через себе, краще пізнати себе для того, щоб у недалекому майбутньому створити власну сім'ю. Ми з вами спробуємо з'ясувати багато практичних питань сімейного життя, порівняти власні уявлення з уявленнями інших людей. Успішність нашої роботи багато в чому залежатиме від взаємної відвертості, до­віри, бажання співпрацювати.

Ми будемо вивчати питання, які багатьом із вас здаються добре відомими. Справді, коли ви спостерігаєте за стосунками у батьківській родині, в сім'ях близьких і зна­йомих, розмірковуєте про долі героїв художніх творів, кінофільмів, вивчаєте різноманітні пред­мети у школі, спілкуєтеся з друзями, ви певною мірою пізнаєте науку про сім'ю. Але чи до­статньо цих знань для того, щоб у майбутньому подружньому житті зробити якомога менше помилок?

 

Вправа «Моя родина»

Поділити клас на групи. Кожній групі надати колаж малюнків, фото, вирізаних з журналів. Із них скласти на окремий аркуш ті фото, які демонструють їх майбутню сім’ю. Кожен представник групи представляє сім’ю починаючи із слів «Моя родина буде…»

Підсумок заняття:

Отже, життєвий досвід, який ми отримуємо в батьківській родині, а також спостереження за взаєминами в інших родинах, безперечно, необхідні, проте їх недостатньо для створення власної сім'ї.

У сім'ї переплетені та взаємопов'язані соці­альні, моральні, психологічні, педагогічні, есте­тичні та інші стосунки подружжя, батьків і дітей. Тому сім'я є об'єктом вивчення різноманітних суспільних дисциплін: соціології, демографії, етики, психології, педагогіки, історії тощо.

Програма по­чинається з вивчення важливих психологічних характеристик особистості. Це не випадково. Для того, щоб розібратись у проблемах сім'ї, необхідно насамперед мати цілісне уявлення про власну особистість.

Другий розділ допоможе вам дізнатися, як від­різнити любов від закоханості, як можна «вимі­ряти» досконалість любовних взаємин, чи варто закохуватись на дискотеці тощо.

Вивчаючи третій розділ, ознайомимося з особ­ливостями сучасної сім'ї, зі станом репродук­тивного здоров'я молоді в Україні, основними функціями, типами сімей. Спробуємо також ви­значити найоптимальніші умови створення сім'ї.

Вправа «Рюкзачок»

Кожному учню роздати аркуш паперу А-4, підписати прізвище і намалювати на ньому рюкзак, який буде заповнюватися у кінці заняття новими термінами, з якими відбулося знайомство під час проведення години спілкування.

Наприкінці заняття класний керівник збирає «рюкзачки» до наступного заняття і на наступній годині спілкування знову їх роздає.

 

Заняття 2.

ТЕМА: Риси особистості, індивід, індивідуальність.

МЕТА: ознайомити старшокласників зі значенням понять „особистість”, „індивід”, „індивідуальність”; розвивати вміння аналізувати, формувати власні судження; заохочувати студентів до самовдосконалення.

План..

1. Лекція.

2. Поняття „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”

3. Вправа „Хто Я”

4. Вправа „Сприйняття себе»

Хід заняття.

Теоретична частина.

Класний керівник: Ми розпочинаємо нашу програму із ви­вчення важливих психологічних характеристик особистості. Це не випадково: аби розібратися у проблемах сім'ї, необхідно мати цілісне уяв­лення про власну особистість.

А чи кожну людину можна назвати особис­тістю? Чи можемо назвати особистістю маленьку дитину, психічно хворого, неробу?

(Після обговорення учитель підводить учнів до висновку, що особистість — це конкретна люди­на, яка має свідомість і самосвідомість, активний член суспільства.)

Особистість володіє таким рівнем психічного та соціального розвитку, який дозволяє їй керувати своєю поведінкою, психічним розвитком, тобто ро­бить її здатною займатися самовихованням. Люди­на народжується як індивід, як суспільний суб'єкт, із притаманними їй природними схильностями і розвивається як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.

Коли говорять про людського індивіда, то ма­ють на увазі людину як представника Нотісиs sаріеutis. Людський індивід є найскладнішим су­спільно-історичним утворенням, здатним до усві­домленого способу дії. Тому визначником його специфіки є не так тілесна окремість, як певна сукупність духовно-психологічних рис, які ста­новлять самобутній зміст його власного «Я».

Розвиток людини — процес становлення та формування її особистості під впливом зов­нішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

У процесі розвитку людини з нею відбувають­ся фізичні і психічні, кількісні та якісні зміни.

До фізичних змін належать: зростання, роз­виток кісткової і м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи тощо.

Психічні зміни охоплюють: розумовий роз­виток, формування психічних рис і набуття со­ціальних рис особистості.

Розвиток людини залежить як від зовнішніх впливів, гак і від внутрішніх сил.

До зовнішніх належать впливи на індивіда навколишнього природного і соціального середо­вища та цілеспрямована діяльність педагогів із формування у дитини рис, необхідних для її учас­ті б житті суспільства. Ефективність зовнішніх впливів залежить від тих внутрішніх сил і про­цесів, які визначають індивідуальне реагування на них кожної людини.

Розвиток особи не зводиться до засвоєння, простого накопичення знань, умінь і навичок. Тому його не слід розглядати лише як кількісне зростання. Адже розвиток полягає передусім у якісних змінах психіки, у переходах від нижчих щаблів до вищих у формуванні особистості.

Формування особистості — становлення лю­дини як соціальної істоти внаслідок впливу се­редовища і виховання на внутрішні сили роз­витку.

Розвиток особистості залежить від спадковос­ті, середовища і виховання.

Середовище — сукупність зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину.

Середовище, яке оточує індивіда від його на­родження до кінця життя, умовно можна по­ділити на природне середовище і соціальне. Чинниками природного середовища є клімат. рельєф, географічне положення тощо. Суспіль­не середовище утворюють соціальні групи, які прямо чи непрямо впливають на людину (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільна установа, двір, товариство однолітків, засоби масової ін­формації).

У соціальному середовищі людина соціалізу­ється — засвоює досвід, цінності, норми, уста­новки, активно залучається до системи соціаль­них зв'язків, знаходить шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому дитина не тільки залежить від середовища, а й сама є активною, діяльною істотою. Один із найді­євіших чинників соціалізації — цілеспрямоване виховання.

Особливий вплив на розвиток особистості дитини сприяє домашнє середовище, а також найближче оточення. Саме тут діти опановують уміння спілкуватися, встановлюючи стосунки з найближчими людьми — рідними, ровесника­ми, сусідами, навчаються жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.

Проте саме в ближньому оточенні діти також можуть пізнавати такі патологічні явища суспіль­ного життя, як паління, пияцтво, наркоманія, злодійство, рекет, проституція тощо.

Отже, особистістю є та людина, яка має свою позицію у стосунках з іншими, самореалізувалася у своїх життєвих цілях відповідно до особистісних мотивів і проявляє себе у характерних для неї способах поведінки.

Особистість — це завжди соціокультурна ре­альність, їй притаманні особистісні цінності, особистісний вибір, моральність, самостійність, відповідальність, кодекс честі, гідність, вдача тощо.

Однією з найхарактерніших сторін особистості є її індивідуальність. Це своєрідне поєднання пси­хологічних особливостей, те неповторне, що від­різняє особу від інших. Кожна людина інакше сприймає та відчуває навколишній світ, у кожного свої особливості пам'яті, уваги, мислення, уяви, свої інтереси, потреби, симпатії, прихильності, зміни настрою, більша або менша сила емоційних переживань, сильно або слабко розвинута воля, «легкий» чи «важкий» характер. Кожна людина має певні риси темпераменту, здібності.

Структура особистості (за С. Рубінштейном):

1. Що хоче особистість? (Спрямованість, уста­новки, потреби, інтереси.)

2. Що може особистість? (Здібності, обдаро­ваність.)

3. Якою є особистість насправді? (Темпера­мент, характер.)

4. Що повинна робити особистість? (Ставлен­ня до вимог суспільства та інших людей.)

За висловом українського психолога Г. Костюка, психологічна структура особистості — це «система систем». Справді, в особистості роз­виваються, диференціюються та інтегруються психічні властивості під впливом соціальних факторів за умови здійснення нею діяльності та спілкування. До структури особистості вхо­дять: психічні процеси, психічні властивості, емоційно-вольова сфера, мотиваційна сфера, духовний світ, ціннісні орієнтації, досвід тощо.

Практична частина:

Вправа 1. Хто „Я”

Проставте в стовпчик номери від 1 до 10 і дайте десять відповідей на питання „Хто я?”. При цьому можна враховувати будь-які свої характеристики, риси, інтереси, емоції - усе, що здається вам придатним для того, щоб описати себе фразою, що починається „Я -...”

Готовий перелік кожен учасник оголошує перед групою.

Висновок. Дати відповіді на питання (за бажанням):

- чи було складно виконати вправу?;

- у чому виникли труднощі?;

- що поставили на перше місце? чому?

Вправа «Сприйняття себе»

Класний керівник: Поділіть аркуш навпіл. У лівій час­тині в колонку «Мої вади» необхідно записати 5 рис, які ви вважаєте своїми вадами саме сьо­годні, зараз, на цьому занятті. На роботу маєте 5 хвилин. Не жалійте себе, заповнюючи ліву частину таблиці, погані риси є в усіх, і в цьому немає нічого страшного.

Навпроти кожної вади, про яку ви згадали та яку внесли у список, напишіть одну зі своїх позитивних рис, що є у вас зараз, і яку помі­чають інші люди. Запишіть їх у колонці «Мої позитивні риси» праворуч. Для цього ви також маєте 5 хвилин.

(Об'єднайте учнів у групи по 3—4 особи.)

Обговоріть у міні-групах записане. Під час обговорення будьте відверті у своїх висловлюваннях і уважні до того, що вам говорить партнер. Пам'ятайте, будь ласка, про наші правила. Ви можете ставити одне одному запитання, але в жодному разі не «критикуйте» людину, яка перед вами виступила. Просто подякуйте їй за щирість і довіру до вас.

Підсумок заняття

Заняття 3.

ТЕМА: Я і мої гендерні ролі

МЕТА: ознайомити старшокласників із виникненням та розвитком чоловічих та жіночих (гендерних) ролей.

План:

1. Поняття гендеру.

2. „Чоловічі” типи розвитку особистості.

3. „Жіночі” типи розвитку особистості.

4. Дебати «Дівчата-хлопці».

Хід заняття.

Теоретична частина.

Класний керівник: Від факту народження ми успадковуємо лише стать та статеву відмінність. Під біологічною статтю розуміються анатомічні і фізіологічні особливості людини: зовнішні статеві ознаки, репродуктивна функція – здатність до зачаття і народження дитини

Статева різниця між чоловіком і жінкою очевидна, хоча навіть з біологічної точки зору між жінкою і чоловіком більше схожостей, ніж відмінностей.

Єдина чітка і значуща біологічна відмінність між жінкою і чоловіком полягає в їхній ролі у відтворенні потомства.

Гендер — соціально-психологічна характеристика, набута у процесі соціалізації, яка формує людину як чоловіка чи жінку і значною мірою визначається особливостями культури, традицій, звичаєвості, виховання, соціальними очікуваннями.

Гендер - означає сукупність соціальних та культурних норм, які суспільство наказує виконувати людям залежно від їхньої біологічної статі.

Гендерна соціалізація — засвоєння та відтворення притаманних певному соціальному довкіллю статево співвіднесених нормативів поведінки.

Отже, ґендер як поняття визначає соціальну та культурну стать людини.

Зрозуміти, де йдеться про ґендерні відмінності між людьми, а де статеві – досить нескладно. Бо біологічна стать і її функції не змінюються в категоріях «час-простір», у той час як ґендер і його настанови змінюються.

Ґендерні стереотипи відбивають погляди суспільства на поведінку, яка очікується від чоловіків або від жінок. Наприклад:

Справжні чоловіки повинні: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого, фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім’ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.

Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо.

Схема різниці біологічної та соціокультурної статі (ґендеру)

Біологічна стать (не може бути змінена)

Тільки жінки можуть народжувати дітей.

Тільки чоловіки можуть продукувати сперму.

Соціокультурна стать - ґендер (може бути змінена)

Жінки можуть виконувати традиційну чоловічу роботу так само добре, як і чоловіки.

Чоловіки можуть так само добре виховувати дітей, як і жінки.

Ґендер є окресленим набором характеристик, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків та стосунки між ними.

Ґендер – це явище, яке стосується всіх нас. Це не якесь іноземне слово, яке не зачіпає нашого життя.

Насправді, це поняття впливає на нас, на відносини між людьми, на наше майбутнє.

Стереотип – це “сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом”.

Практична частина:

Дебати «Дівчата-хлопці»

Мета: змінити негативні ґендерні стереотипи щодо осіб протилежної статі.

Виконання вправи

Допоможіть групі утворити дві команди – дівчат і хлопців. Команди отримують по великому ватману і маркери. Протягом 5-7 хвилин вони мають виконати завдання: написати якомога більше стереотипів, які існують про них у представників іншої статі. Після цього вони обмінюються своїми напрацюваннями.

Потім команди сідають одна проти другої. По черзі кожна команда зачитує по одному стереотипу. Після чого представники чи представниці іншої команди мають змогу висловити своє ставлення щодо правдивості чи слушності такої суспільної думки.

Кожна команда має право звернутися до вас по допомогу і використати вашу інформацію в ході дебатів. Окрім того, ви маєте право самостійно висловлювати свою точку зору під час будь-якого етапу дебатів як експерт/експертка.

Обговорення:

Що вас найбільше схвилювало, здалося найголовнішим під час наших дебатів?

Що нового ви для себе відкрили?

Які ваші погляди змінилися?

Заняття 4

ТЕМА: Характер, темперамент, риси особистості.

МЕТА: вчити визначати риси особистості, темперамент та характер, спонукати старшокласників до самопізнання; виховувати почуття толерантності.

План:

1. Поняття про темперамент.

2. Характер.

3. Риси особистості.

4. Бланк «Паспорт темпераменту».

5. Характеристики типів темпераменту.

6. Сумісність типів темпераменту.

Хід заняття.

Теоретична частина.

Класний керівник: Тема нашого заняття — «Риси осо­бистості. Темперамент». Вона відома вам із курсу біології. Але ми не можемо оминути її, говорячи про психологію сімейних стосунків. Тип тем­пераменту і тип характеру справляють значний вплив на психологічну сумісність, а отже й на психологічний клімат родини.

Обробка результатів

Для визначення прояву певного типу темпе­раменту необхідно за кожним із чотирьох типів порахувати кількість плюсів і поділити їх на за­гальну кількість плюсів. Наприклад, у вас вийшло 10 плюсів у холеричному темпераменті, а всього 40 плюсів, отже, у вашому темпераменті 25 % холеричного.

При 40 % і вище — якийсь тип виразно до­мінує, при ЗО—40 % — досить яскраво вираже­ний, при 20—29 % — середньо виражений, при 10—19 % — проявляється мало.

Блок І — холерик, блок II — флегматик, блок III — сангвінік, блок IV — меланхолік. Слід за­значити, що немає «поганого» темпераменту. У повсякденному житті потрібно бути сангвіні­ком, у важливих подіях — меланхоліком, щодо вражень, які глибоко торкаються наших інтере­сів, — холериком, у виконанні прийнятих рі­шень — флегматиком.

Продовження практикуму

Учні об'єднуються в 4 групи відповідно до до­мінантного типу темпераменту (у кожній команді має бути не менше 4 учасників, якщо в якійсь менше — учитель на свій розсуд залучає учнів з інших груп). Кожному учню в групі присвоюють порядковий номер (1-й, 2-й, 3-й — залежить від кількості). Команда отримує бланк — характе­ристику того типу темпераменту, який найбільш виражений в учнів цієї групи.

Потрібно:

1. Протягом 5 хвилин ознайомитися з мате­ріалами.

2.Об'єднатися в групи за своїми номерами (усі «одинички», «двійки») й обмінятись інфор­мацією, яку кожен отримав, працюючи в групах за типами темпераменту (таким чином усі учас­ники «пригадують» основні характеристики всіх типів темпераменту). На виконання вправи — 5 хвилин.

Характеристики типів темпераменту:

1. Сангвінік — тип темпераменту людини, яка найуспішніше може займатися управлінською діяльністю. Характеризується врівноваженістю, енергійністю, спокоєм, високою працездатністю і впевненістю в собі. Сангвінік — людина ді­яльна, весела, миттєво адаптується до мінливих обставин. Сангвінік ініціативний, енергійний, але не любить одноманітної рутинної роботи. Він швидко засвоює нові вимоги і входить у кон­такт із незнайомими людьми, добре орієнтується в тимчасовому колективі. Легко здобуває і зміц­нює досвід. Його вадою можна вважати певну непослідовність у діяльності. Настрій, інтереси та захоплення — мінливі.

Сангвінік показує високу продуктивність при динамічній і різноманітній праці. У роботі йому бракує дбайливості й терпіння. Він не зациклю­ється на минулому і не дуже замислюється про майбутнє — живе сьогоденням. Має прискорену реакцію.

2. Флегматик — характеризується зниженою реакцією, повільним темпом рухів, низькою екс­пресією. Флегматик — людина серйозна, спокій­на, поважна. У стабільній ситуації працює про­дуктивно і почувається впевнено. До мінливих обставин і незнайомих людей звикає повільно. Винятково наполегливий, терплячий та витри­валий. Його рухи і мова сповільнені, він недо­статньо винахідливий, проте дуже обов'язковий. Увагу концентрує і переключає повільно. Йому важко змінити старі звички. З незнайомими людьми в контакт вступає неохоче, на нові вра­ження реагує повільно. У флегматика майже від­сутній емоційний елемент, але якщо його вивести з рівноваги, він може діяти напористе й агресив­но. Під час сімейних сварок зберігає спокій, але пам'ятає про них довго.

3. Холерик — характеризується підвищеною збудливістю, різкістю рухів і емоційною реак­тивністю. Холерик — людина з непередбаченими емоційними проявами, легко йде на конфлікт. Йому небажано давати доручення, де потрібна витримка. Він не витрачає багато часу на гли­боке обмірковування рішень і ґрунтовний підхід до справи. Холерик швидше за інших орієнтуєть­ся в мінливих обставинах, винахідливий у супе­речках, дискусіях. До нових ситуацій адаптується майже одразу. Його дратує одноманітна робота. Фізично та психічно холерик легко втомлюється, не любить контролювати свою роботу, внаслідок чого результати і навіть сам процес потрібно контролювати. Поставленої мети досягає, не зу­пиняючись ні перед чим. Часті зміни настрою. Може нагрубіянити, образити, але швидко від­ходить.

Холерика характеризує циклічність праці, здатність переборювати значні труднощі у про­цесі досягнення мети, але коли його покидають сили, і втрачається віра у себе — може взагалі перестати працювати.

4. Меланхолік — це втілення надмірної чут­ливості, сором'язливості. Намагається бути поза колективом, ухиляється від контактів з оточен­ням, замкнений, некомунікабельний. Його на­стрій не завжди залежить від обставин, він може розплакатися, ображається на дрібниці. Не надто енергійний, швидко втомлюється, працездатність низька. Його важко «розговорити», тому що він боїться помилитися, сказати щось недоречне. Він невпевнений у собі й вимагає постійної уваги та схвалення значущої особи чи лідера, часто потребує допомоги в соціально-психологічній адаптації, орієнтації в соціальному середовищі, внаслідок чого його соціальна активність може зрости.

Меланхоліки нерішучі у складних обставинах, їм не підходить робота, пов'язана з ризиком. У звичайній обстановці меланхолік може бути досить контактним, успішно працювати, про­являти наполегливість, переборювати трудно­щі. Життєві трудноті й неприємності сприймає як трагедію. Любить згадувати минуле, про май­бутнє думає з тривогою. Важко переживає різку розмову в сім'ї.

Підсумок заняття