Міні-лекція «Сумісність типів темпераменту»

Класний керівник. Неправильно вважати, що один тем­перамент — «вищого» сорту, а інший — «нижчо­го». Серед осіб із різними типами темперамен­ту є не лише талановиті, але й геніальні люди. Не можна недооцінювати відмінностей у тем­пераментах при створенні сім'ї. Виникле запи­тання — як же взаємодіють різні темпераменти?

Отже, уявімо, що сімейне життя розпочали хо­лерик і меланхолік. Обидва нестійкі, неспокійні, один образливий, другий — дратівливий. Імо­вірно, холерик зі своїм нестійким і нестримним характером може ображати, а партнер болісно переживатиме ці образи. Холерик — активний, оптимістичний, а меланхолік -- нетовариський, песимістичний. Перший постійно поспішатиме, а другий — відставатиме. Сприйняття одне одно­го теж буде неадекватним, оскільки меланхолік весь час дорікатиме: «Куди ти поспішаєш?», — а холерик роздратовано підганятиме меланхоліка. Холерик із його діяльною натурою може бути для меланхоліка лідером, який візьме на себе всі труднощі та влаштування справ, а меланхолік здатен бути його слухняним послідовником.

Важко співіснують меланхолік і флегматик. Тут головна перешкода — їхня подібність. Обидва замкнені в собі, їхнє спільне життя буде аж ніяк не безхмарним, оскільки фон існування такої пари — пасивність, яка заважає прояву пози­тивних емоцій. Усе це може призвести до того, що люди житимуть поруч, а не разом. Самотність удвох — їхня доля.

Свої складності є у стосунках флегматика і сангвініка. Обидва — міцні натури, стійкі,

з ними можна домовитись, добре доповнюють одне одного: один пасивний, другий — ініціа­тивний, один — безтурботний, другий старанний, надійний. Комунікабельність одного і замкне­ність другого можуть призвести до конфліктів і сварок. Але активність сангвініка не завжди буває надмірною для флегматика, оскільки його реакції дуже врівноважені, він здатний витримати всі риси характеру свого сангвінічного партнера, зовсім не нервуючись.

За принципом доповнення можуть зійтись холерик із флегматиком. Кант вважав, що флег­матичний темперамент заміняє людині мудрість. Але надзвичайна швидкість реакцій, думок, слів, вчинків холерика різко контрастує з уповільне­ністю флегматика. Несумісність такого подруж­жя — у полярно протилежних стилях діяльності. Спрацюватися їм через це дуже важко.

Протидіють також один одному, за Кантом, сангвінік і меланхолік, але вже за шкалою по­чуттів. Сангвінік із його стабільною активніс­тю може здаватися меланхоліку самовдоволеним і обмеженим нахабою. Сангвінік же може сприймати свою «полонинку» як психічно кволу, слабку, таку, яка втрачає душевну рівновагу від найменших дрібниць. Взаємне невдоволення тут ґрунтується переважно на об’єктивній невідпо­відності типів емоційної реакції і полярності сили почуттів.

Щодо союзу холерика і сангвініка, то цю пару буде підводити надмірна активність, яка зводиться до боротьби за владу. «Не можна уявити злитими в одному й тому ж акті добродушну веселість із грізним гнівом», писав Кант.

Гірше, коли подружня пара складається з представників однакових темпераментів. Союз двох холериків — це постійні сварки і суперечки на фоні злетів активності, коли партнерам «тісно» в рамках сім'ї, коли тимчасово втомившись від життя і себе, подружжя почне звинувачувати одне одного, очікуючи від іншого тепла, якого він у цей момент дати не може. Спільне життя двох меланхоліків може звестись до постійних самозвинувачень із приводу власної пасивності, подолати яку вони здатні лише під сильним впливом ззовні. Це буде нудне і сіре життя в турботах про здоров’я.

Союз двох флегматиків також характеризу­ється пасивністю, хоча слід зазначити, що ні вона сама, ні її наслідки не будуть особливе від­чуватися подружжям. Союз двох життєрадісних сангвініків дуже небезпечний порушенням по­дружньої вірності.

Психологи виявили, що в момент можливого прийняття рішення про шлюб холерики часто обирають флегматиків, а сангвініки — мелан­холіків.

Що ж до дружніх стосунків, незалежно від ста­ті, всі, крім флегматиків, обрали партнера «свого» темпераменту, це допомогло людям отримувати підтримку та психологічний захист, зміцнити свої позиції при взаємодії з іншими людьми.

Можна зробити припущення, що найлегше закохуються сангвініки, проте меланхоліки дов­ше зберігають глибоке кохання. Флегматики за­кохуються важко, але надовго, а ось холерики, якщо виник конфлікт, готові одразу розірвати стосунки. Із сангвініком партнер із будь-яким темпераментом може успішно жити, бо сангвінік знайде можливість пристосуватись до партнера, налаштувати життя на сімейний лад. Найбільш «універсальними» партнерами є флегматики, тому що їх задовольняє будь-який темперамент (крім аналогічного).

Підсумок заняття

Класний керівник. Звичайно, реальне подружнє життя надзвичайно багате і, різноманітне, а взаємо­дія чоловіка та жінки аж ніяк не вкладається в абстрактні схеми. Спілкуючись із людиною, можна визначити, які особливості її поведінки обумовлені темпераментом. Це дасть змогу передбачити її реакцію на певні життєві обставини, попередити конфлікти. У подружньому житті чоловік і жінка повинні прощати слабкості, вмі­ти пристосовуватись до індивідуальності одне одного. Не варто перевиховувати, «переробляти» свого партнера, треба спробувати пристосува­тись до його натури, індивідуального стилю. Темпераменти значною мірою можуть бути ско­риговані свідомими вольовими зусиллями. Тому фатальної несумісності темпераментів не існує, як і взагалі немає абсолютної несумісності, яку не можна було б значно зменшити і пом'якшити завдяки спільним зусиллям подружжя. Кожен із пари має усвідомити, в чому його перевага, в чому слабкості, чого можна чекати одне від одного, з чим потрібно примиритися. Любов і розуміння допоможуть подолати відмінності натур.

Заняття 5.

ТЕМА: Уроки життєвої зрілості. Самооцінка.

МЕТА: Розглянути поняття «самооцінка», визначення її впливу на міжособистісну сферу людини.

План.

1.Вправа «Символ життя».

2.Вправа «Коло асоціацій».

3.Гра «Вибір у твоєму житті».

4.Поняття самооцінки та ставлення до інших людей

5.Психологічний практикум.

Теоретична частина.

Класний керівник: Сьогодні ми поговоримо про наше з вами життя, здібності й можливості та ви­бір, який нам доводиться робити.

Притча.

В одному місті жив відомий мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко навкруги. Знайшовся один, хто позаздрив його славі тож вирішив придумати таке запитання, щоб мудрець не міг на нього відповісти. Пішов у поле, зловив метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав «Спитаю я мудреця, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий? Якщо він скаже – живий, я зімкну долоні, і метелик помре, а якщо він скаже – живий, я розтулю долоні – і метелик полетить. Тоді всі зрозуміють хто з нас розумніший». Так все і сталося. Заздрісник зловив метелика, посадив його між долонь і пішов до мудреця. Запитав у того: «Який метелик у мене у руках, о, мудріший,- живий чи мертвий?» І почув мудру відповідь: «Усе в твоїх руках….»

Практична частина:

Вправа «Символ життя»

Ведучий запалює свічку, яку протягом вико­нання вправи передають із рук у руки.

Класний керівник. Уявіть, що ця запалена свічка — наше життя. Потримайте її в руках, передайте тому хто поруч із вами. Зосередьтесь на своїх відчуттях.

Обговорення:

— Що ви відчули, коли тримали свічку в ру­ках?

— Чи хотілося вам її віддати?

— Чи виникав страх, що вона згасне?

Висновок: коли свічка була у ваших руках, лише ви вирішували, горітиме вона чи згасне.

Вправа «Коло асоціацій»

Ведучий пропонує учням по черзі назвати 1—2 асоціації, які у них виникають зі словом «життя» (асоціації вчитель записує на дош­ці).

Висновок: життя дуже багатогранне, і для кож­ного з нас воно особливе, кожен укладає в нього свій, особливий зміст.

Гра «Вибір у твоєму житті»

Класний керівник. А зараз пограймо у гру. яка до­поможе кожному з учасників знайти відповідь на основне запитання. (Кожному роздають по 10 папірців.)

Напишіть на кожному своє Ім'я, На наступ­ні кілька хвилин ці папірні уособлюватимуть вас і гратимуть роль символічних грошей, за які можна купити певний товар. Зараз перед кожним постане вибір: витратити чи заощадити свої па­пірці, тобто себе самого, частину себе. На продаж будуть виставлені різноманітні «товари» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари одночасно, тільки щось одне або нічого. Зрозумі­ло, що коли ваші папірці закінчаться, вже нічого не можна буде купити.

Усі покупки можна робити лише тоді, коли «товари» пропонують на продаж. Не можна по­вернутися до попередньої пари, якщо на продаж уже виставлено наступну. (Психолог пропонує «то­вар», написаний на окремих аркушах. Ціна кожного товару вказана в «папірцях».)

• Чудова квартира (1 папірець), новий авто­мобіль на вибір (1 папірець);

• повністю оплачена поїздка на канікули (один місяць) у будь-яку країну світу разом із другом (2 папірці), повна гарантія того, що лю­дина, з якою тобі хотілося б одружитися просто сьогодні, обов'язково одружиться з тобою неза­баром (2 папірці);

• на два роки стати найпопулярнішою лю­диною серед своїх товаришів (1 папірець), мати одного справжнього друга (2 папірці);

• закінчити престижний університет (2 па­пірці), заснувати прибуткову компанію (2 папірці);

• мати здорову сім'ю (3 папірці), здобути всесвітню славу (3 папірці);

(Після завершення вибору з цієї пари оголосити: тим, хто обрав сім 'ю, повертають 2 папірці назад як винагороду.)

• можливість змінити якусь одну рису зов­нішності (1 папірець), задоволення протягом усього життя (2 папірці);

• п'ять років безмежної фізичної насолоди (2 папірці), любов та повага найдорожчих для вас людей (2 папірці);

(Ті, хто обрав п 'ять років насолоди, додатково віддають один папірець: за певні речі ми маємо платити більше, ніж здається спочатку.)

• чиста совість (2 папірці), здатність досягти успіху у тій сфері, де найбільше цього прагнеш (2 папірці);

• створити диво для того, кого любиш (2 па­пірці), можливість прожити заново (або повто­рювати) одну дію із власного життя (2 папірці);

•сім додаткових років життя (3 папірці), безболісна смерть, коли настане час (3 папірці).

Наші торги завершені, роздивіться ще раз свої покупки і скажіть:

— Яка покупка подобається вам понад усе?

— Чи шкодуєте ви, що не купили чогось іще?

— Чи хотілося б вам поміняти деякі правила гри?

Після обговорення психолог робить висновок: правила гри можна змінити, але життя — це не гра. Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте колись рішення. Не мож­на охопити абсолютно все чи скористатися кож­ною нагодою. Не можна передбачити, які шанси відкриються для вас за тиждень або рік.

Класний керівник. Вам завжди бракуватиме часу, ва­ріантів вибору, грошей тощо. Ви плататимете за кожен свій вибір у житті — і часто ця плата буде перевищувати ваші сподівання. Та ніколи не треба впадати у відчай, закриватися від світу. Необхідно завжди йти до кінця.

Теоретична частина.

Пізнаючи риси іншої людини, особистість одержує необхідні знання для вироблення власної оцінки. У порівнянні своїх рис із від­повідними рисами інших формується само­оцінка.

Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, свого потенціалу, рис і місця серед інших людей.

Самооцінка може бути адекватною і неаде­кватною. Неадекватна самооцінка поділяється на завищену і занижену. Дуже завищена (як і дуже занижена) здатна спричинити внутрішні конфлікти. Завищена самооцінка часто викликає протидію оточення, що породжує озлобленість, підозрілість, агресію і призводить до розриву стосунків. Дуже низька самооцінка зумовлює розвиток комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в собі, тривожності, безініціатив­ності.

Самооцінка виконує регулятивну і захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і роз­виток особистості, її стосунки з іншими людьми. Вона тісно пов'язана з рівнем домагань, який, формуючись на основі самооцінки, є важливим внутрішнім чинником саморозвитку і самореалізації особистості.

Рівень домагань — прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здат­ною.

Залежно від самооцінки рівень домагань теж може бути адекватним потенціалу людини, за­ниженим або завищеним. Людина із заниженим рівнем, зіткнувшись із новими завданнями, пере­живає невпевненість, тривогу, боїться втратити свій авторитет, а тому намагається відмовитися від них. Вона не використовує свої можливості. При завищеному рівні домагань береться ви­рішувати непосильні проблеми, а тому часто зазнає невдач.

Практична частина:

Психологічний практикум Тест на визначення рівня самооцінки.

Учитель. Я читаю 9 питань. На кожне з них можна відповісти «так» («+»), «ні» («—») або «не знаю» («?»). Нейтральна відповідь дається тоді, коли неможливо відповісти однозначно («+» або «—»). Записуйте тільки номер запитання, поряд із ним ставте відповідний знак. Відповідайте швидко та щиро.

1. Почуття гумору в тебе розвинене більшою мірою, ніж у твоїх товаришів?

2. Ти краще ерудований, ніж твої друзі?

3. Чи зацікавлює більшість твоїх друзів твоє хобі?

4. Чи є в тебе такі зовнішні особливості, про які неможливо однозначно сказати, псують вони твою зовнішність чи прикрашають?

5. Чи легко тобі швидко дібрати влучну від­повідь?

6. Чи боїшся іронії щодо тебе?

7. Чи буває так, що влучна відповідь спадає тобі на думку тоді, коли розмова вже відбу­лася?

8. Тобі більше, ніж твоїм товаришам, подо­бається, коли тебе хвалять?

9. Ти більше, ніж твої товариші, переймаєшся, коли тебе сварять?

Ключ до тесту — в таблиці 1.

Таблиця 1 Ключ до тесту на рівень самооцінки

 

№ запитання	Кількість балів за відповідь
+	-	?
		0.5
		0,5
		0,5
		0,5
		0,5
		0,5
		0,5
			0,5
			0,5

Інтерпретація результатів

Бали за кожну відповідь додаються:

• 4 — 6 балів свідчать про нормальну, аде­кватну самооцінку особистості;

• 6,5—9 балів — про високу самооцінку;

• 0 — 3,5 бали — про низьку

Підсумок заняття

Класний керівник. Ця методика дозволяє нам зро­бити порівняння самооцінки з тим, як нас сприймає група; подивитися на себе інши­ми очима, зробити певні висновки, а може, й змінити поведінку та ставлення до людей, які нас оточують.

Усі компоненти самосвідомості особистості, про які ми з вами говорили, не є вродженими, їхнє формування і розвиток залежать від умов життя та виховання людини.

Отже, процес розвитку особистості та вдо­сконалення її рис відбувається через ускладнення форм психічної діяльності внаслідок невпинної активної взаємодії з навколишнім світом. Цей процес тривалий, складний. Поява нових пси­хічних утворень відбувається шляхом подолання особистістю внутрішніх суперечностей, які по­стійно виникають.

Заняття 6.

ТЕМА: «Я» - концепція. (тренінгові заняття)

МЕТА: Розглянути поняття „Я-концепція”; спонукати старшокласників до самопізнання; прищеплювати навички поважного ставлення одне до одного.

План:

1. Поняття „Я-концепція”.

2. Вправа «Проективний малюнок».

3. Вправа «Зовні-усередині».

4. Вправа «Декларація моєї особистості».

Теоретична частина.

Лекція «"Я"-концепція та її формування».

Класний керівник: Наукове пізнання природи людського «Я» і самосвідомості має давню історію, оскільки завжди цікавило філософів. Усім відоме одвіч­не запитання кожної психічно здорової особи: «Хто я?». Самосвідомість — визначальний конструкт, утворення внутрішнього світу людини, який полягає у сприйнятті нею численних об­разів самої себе у потоці найрізноманітніших ситуацій соціальної взаємодії та поєднанні цих образів у цілісне узагальнене уявлення. Загаль­новідомо, що людина по-справжньому вперше стає особистістю лише тоді, коли у неї повністю формується поняття «Я». Особистість народжу­ється двічі: у 3 роки, коли каже: «Я сам» (ви­никає свідомість), і в підлітковому віці, коли говорить: «Я розумію себе» (формується само­свідомість — процес, за допомогою якого особа пізнає себе, а відтак і ставиться до себе; її про­дуктом є уявлення про себе, тобто про власну «Я»-концепцію).

Свідомість людини зорієнтована не тільки на відображення зовнішніх об'єктів — вона може бути спрямована на пізнання себе (внутрішнього світу, діяльності). Усвідомлення особою самої себе називають самосвідомістю.

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе, як особистості (своїх рис. стосунків з іншими, місця і ролі в суспільстві).

Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, думки, мотиви поведінки, її об'єктом є сама особистість. Завдяки їй людина усві­домлює себе як індивідуальну реальність, від­окремлену від природи та інших осіб, й через самопізнання здобуває певні знання про себе. Спочатку вони постають як ситуативні образи власного «Я», що виникають у конкретних умо­вах діяльності та спілкування. Потім ці образи поступово інтегруються в цілісний, адекватний, суб'єктивний образ свого «Я». Результатом са­мопізнання є створення –«Я»-концепції осо­бистості.

Відтак, «Я»-концепція — це динамічна сис­тема уявлень людини про саму себе, що міс­тить:

• усвідомлення своїх фізичних, інтелектуаль­них та інших властивостей:

• самооцінку;

• суб'єктивне сприйняття особистістю чин­ників, які впливають на неї.

Формується вона у процесі життєдіяльності, одночасно впливаючи на розвиток, діяльність і поведінку особистості, як установка щодо себе.

«Я»-концепція (з лат. сопсерііо — сприйнят­тя) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує стосунки з іншими.

Унаслідок повсякденної діяльності та взаємо­дії з іншими в особистості виникає кілька образів «Я», кожен з яких домінує залежно від ситуа­ції. Так, розрізняють «Я»-минуле. «Я»-реальне. «Я»-ідеальне, «Я»-фантастичне тощо. «Я»-реальне — уявлення людини про себе в поточний момент. «Я»-ідеальне — уявлення про те. якою вона має бути, щоб відповідати суспільним нор­мам і очікуванням. Розбіжність між «Я»-реальним і «Я»-ідеальним с могутнім стимулом для роботи особистості над собою.

Становлення «Я»-концепції особистості від­бувається поступово у процесі накопичення життєвого досвіду. Розвиваючись, «Я»-концепція по­чинає впливати на оцінку цього досвіду, на мрії та прогнози власного майбутнього, на ставлення особистості до себе.

 

Практична частина: