Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Правова база підприємництва в Україні↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 20 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Підприємницька діяльність в Україні та інших країнах світу відбувається в різних організаційно-правових формах. Від правильного їх вибору значною мірою залежать успіх майбутньої справи підприємця, конкурентоспроможність фірм (підприємства) на ринку товарів і послуг, величина привласнюваних прибутків тощо. У свою чергу, вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників, насамперед від сфери діяльності (промисловість, сільське господарство, наукова діяльність, сфера послуг тощо), величини стартового капіталу і можливості залучення зовнішніх джерел фінансування, чинного законодавства та ін. У розвинутих країнах світу до таких форм належать індивідуальне підприємство, партнерство та корпорація. Знання їх може бути корисним для підприємців, які започатковують зовнішньоекономічну діяльність. Крім того, індивідуальне підприємство і корпорація входять до організаційних форм підприємницької діяльності в Україні. В Україні до основних видів підприємств, виокремлених залежно від форм власності, належать індивідуальне, приватне, сімейне, колективне, комунальне, державне і спільне. Оптимальніший вибір організаційно-правових форм підприємництва в Україні треба розпочинати з вивчення базових законодавчих актів, які регламентують його: законів України “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про банкрутство”, “Про споживчу кооперацію” Господарський кодекс України та ін., а також багатьох законодавчих і нормативних актів, які вносять зміни до базових законів. Закон України “Про власність” (1992 р.) передбачає право власника використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності, а власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому порядку підприємство або організацію, які є юридичними особами. Визнається приналежність результатів господарського використання майна (виготовленої продукції, державних доходів) власникові цього майна; право юридичної особи володіти, розпоряджатися і користуватися закріпленим за нею майном власника згідно зі своїм статутом (положенням). Реалізуючи право власності» власник має право використовувати майно для господарської та іншої не забороненої законом діяльності, в тому числі передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Держава не може втручатися в господарську діяльність суб’єктів права власності. Водночас від власника вимагається не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси інших громадян, юридичних осіб і держави, додержуватись моральних засад суспільства. Підприємець повинен звернути увагу і на пункт даної статті, за яким діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власник може бути зобов’язаний допустити обмежене користування його майном іншим особам у випадку і порядку, встановлених законодавчими актами України. При використанні праці інших громадян на договірній основі власник зобов’язаний забезпечити громадянину, праця якого використовується, соціальні, економічні передбачені законом гарантії та права. Серед зобов’язань власника і створених ним юридичних осіб — відповідальність за своїми зобов’язаннями перед кредиторами всім закріпленим за ним майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення. Але він не відповідає за зобов’язання створених ним юридичних осіб, які, у свою чергу, не відповідають за зобов’язання власника, крім передбачених законодавчими актами випадків. Закон “Про власність” фіксує різноманітні об’єкти права приватної, колективної, загальнодержавної та комунальної власності, а також суб’єкти цих форм власності. Зокрема, серед колективної форми власності — колектив орендарів, колективне підприємство, кооператив, акціонерне товариство, господарське товариство, господарське об’єднання, професійні спілки, політичні партії та ін. Передбачено систему захисту права власності, класифікацію випадків позбавлення права власності, відповідальності державних органів за втручання у здійснення власником його повноважень тощо. Закон України “Про власність” є базовим щодо основних засад підприємницької діяльності. Ці засади конкретизуються у Господарському кодексі. Водночас у ньому є низка нових статей і положень, які значно розширюють правове поле підприємницької діяльності. Зокрема, подано перелік обмежень у здійсненні підприємницької діяльності, перелічені принципи такої діяльності: вільний вибір діяльності; залучення на добровільних засадах до цієї діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції; встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, застосування яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Господарський кодекс конкретизує п’яту статтю Закону “Про власність”, в якій ідеться про обов’язки власника при найманні працівника. Зокрема, зазначається, що “при укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, в тому числі соціальне й медичне страхування відповідно до чинного законодавства”. Окремий розділ цього закону присвячений взаємовідносинам між підприємцем і державою, яка гарантує рівні права для всіх організаційних форм підприємницької діяльності, створює “рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів”. Крім того, держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства. Господарський кодекс зобов’язує державу надавати для здійснення підприємницької діяльності земельні ділянки, різні види державного майна, сприяти матеріально-технічному забезпеченню та інформаційному обслуговуванню підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів, здійснювати первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури з продажем або переданням їх у кредит, стимулювати за допомогою економічних важелів модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг, надавати цільові кредити тощо. Держава також законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму. Закон фіксує основні засоби державного регулювання підприємництва, правила та обов’язки діяльності іноземних підприємців (які тотожні з правилами і обов’язками вітчизняних підприємців). Господарський кодекс — третій важливий базовий закон, який регламентує підприємницьку діяльність. Він передусім фіксує цілі підприємств, тлумачить саме поняття “підприємство”, перелічує види підприємств, класифікує об’єднання підприємств (зокрема асоціації, корпорації, консорціуми, концерни) та висвітлює порядок їх реєстрації, детально характеризує процес створення підприємства, утворення та використання майна, володіння і використання природними ресурсами, обумовлює участь підприємств у випуску та торгівлі цінними паперами. Окремий розділ даного закону присвячений визначенню загальних принципів управління підприємством, ролі трудового колективу та його самоврядуванню, правам та обов’язкам керівництва підприємства, змісту колективного договору. Передбачено в ньому порядок використання прибутку, отримання та розмірів трудових доходів найманих працівників, механізм планування діяльності підприємства, економічні стосунки між підприємствами, порядок забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції, встановлення цін та механізм ціноутворення, фінансово-кредитні відносини між підприємствами, з одного боку, банківськими установами та бюджетом — з іншого боку, а також зовнішньоекономічну та соціальну діяльність підприємств. З метою регулювання взаємовідносин між державою і підприємством визначено порядок обліку і звітності, з’ясовано зміст поняття “комерційна таємниця”, регламентовано відносини підприємства з місцевими органами влади. Заключний розділ даного закону присвячений механізму ліквідації та організації підприємства. Ще одним важливим законом, який регулює підприємницьку діяльність, є Закон України «Про господарські товариства» (1993 р.), який регламентує різні сторони діяльності господарських товариств загалом (установчі документи, реєстрація, права та обов'язки учасників, власність на майно підприємства тощо), характеризує особливості такої діяльності окремих видів товариств (акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства, командитного товариства). Крім ґрунтовного знання змісту названих базових законів, підприємець повинен стежити за доповненнями до цих та інших законів щодо підприємницької діяльності, законів про оподаткування тощо. Особливо слід звернути увагу на законодавчу базу, яка регулює відносини у галузі господарської діяльності, до якої належить його підприємство.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 231; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.220.219 (0.007 с.) |