Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні види цінних паперів та механізм їх економічної реалізаціїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Цінний папір — товарний або грошовий документ, який засвідчує майнові права і дає право на отримання певного доходу. До цінних паперів належать акції, облігації, ощадні та депозитні сертифікати, чеки, векселі, державні цінні папери та інші документи. Облігація (лат. obligatio — зобов’язання) — цінний папір, який засвідчує, що його власник вніс на придбання цього паперу грошові кошти і має право подати його до оплати як боргове зобов’язання юридичним особам, які випустили облігацію на певний термін (від 1 до 25 років). Облігації випускають держава (в тому числі муніципальні органи), акціонерні й приватні компанії переважно великими партіями. Власник (тримач) облігації за цієї ситуації виступає кредитором, а організації, які її випускають (емітенти), — боржниками. Внаслідок цього облігація є однією з форм кредиту. Впродовж терміну, на який випускається облігація, боржник має викупити її за номінальною вартістю. Такий викуп називається погашенням облігації. Крім викупу емітент облігації повинен виплачувати її власнику фіксований відсоток стосовно номінальної вартості або майновий дохід у формі виграшів. Крім того, емітент облігації може оплачувати купони до неї, тобто частину цінного паперу, яку від нього відокремлюють і передають для оплати відсотків або дивідендів. Привабливість облігацій зумовлена, по-перше, тим, що їх, на відміну від акцій, можна продавати за комісійною вартістю, яка нижча від номінальної. Така знижка ціни називається дизажіо. По-друге, погашення облігації, залежно від домовленості, може здійснюватися за вищим курсом від номінального, що також є додатковим джерелом доходу для власника. Така надбавка отримала назву ажіо. Крім того, якщо компанія випустила акції та облігації, то спочатку з прибутку виплачують відсотки за облігаціями, а згодом — дивіденди за акціями. Основними видами державних цінних паперів у розвинутих країнах світу є казначейські векселі з терміном погашення до 91 дня, казначейські зобов’язання з терміном погашення до 10 років і казначейські облігації з терміном погашення від 10 до 30 років. Залежно від цього у США відсотки за казначейськими векселями становили в середині 90-х років майже 6%, а за казначейськими облігаціями — приблизно 7%. Основною метою випуску державних цінних паперів є покриття дефіциту державного бюджету, тобто перевищення державних витрат над доходами, який, у свою чергу, спричиняється передусім надмірними військовими витратами. В Україні облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) випускають з 1995 р. В окремий період (наприклад, у січні—лютому 1996 р. доларова дохідність перевищувала 100% річних) ОВДП продавали за цінами, вищими від ціни облікової ставки, що не узгоджується із законами ринку. У червні 1998 р. сума ОВДП, яка перебувала в обігу, становила понад 7 млрд грн., а сума заборгованості уряду за цими облігаціями — понад 9,5 млрд грн. Дохідність на аукціонах в середині 1998 р. за облігаціями з терміном до 3 місяців досягала 75,5%, до 6 місяців — майже 71%, до 8 місяців — 67,3%, до 12 місяців — 64,5%. Сума сплат з основного боргу з початку 1998 р. становила, майже 3,9 млрд грн., а сума сплати відсотків — понад 905 млн грн. Загальний борг за ОВДП досягав наприкінці червня 9,2 млрд грн., у тому числі 2,5 млрд — відсотки. Лише у червні та липні 1998 р. виплати за цими облігаціями становили майже по 800 млн грн., а у серпні — 1 млрд грн. Облігації — цінні папери з фіксованими доходами. Дохід з них розраховується за формулою
I = •100%,
де І — дохід; N — номінальний відсоток, Р — емісійний курс цінних паперів (курс, за яким здійснюється емісія цінних паперів залежно від стану фондового ринку і фінансової політики юридичної особи, що випустила ці папери). Загалом дохід від облігацій нижчий порівняно з акціями, оскільки облігації гарантують їх власникам захист від втрати грошових вкладів або капіталовкладень. Розглянемо специфіку іншого важливого виду цінних паперів — акцій. Акція — вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства. Акція дає право на участь в управлінні ним, на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Як предмет постійного продажу і купівлі, акції мають свою ціну. Сума, зазначена в акції, — її номінальна вартість. Фактична ціна, за яку продано акцію, називається її курсом. Курс акції перебуває у прямій залежності від розміру виплачуваного дивіденду і в оберненій — від рівня позичкового відсотка. Він визначається за формулою
Середній курс акції = •100%.
Дивіденд — дохід, який приносить акція її власнику. Цей дохід не є фіксованим (як облігація), оскільки змінюється залежно від розмірів прибутку підприємства. Економічним стимулом для придбання акцій є вищі дивіденди на них порівняно з внеском певної суми в ощадний банк. Так, у США ця різниця в середньому становить до 5%. Крім того, володіння акціями окремих компаній дає змогу деяким акціонерам казково збагатитися. Важливо й те, що, купуючи акцію, людина сподівається на зростання її курсу. Знання сутності курсу акцій допомагає засновникам акціонерної компанії зрозуміти вигідність її створення, зокрема можливість отримання засновницького прибутку. Останній є доходом у вигляді різниці між курсовою вартістю акцій (або сумою, яка отримана від продажу акцій компанії) і сумою вкладеного у підприємство капіталу. Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості. За продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну таку акцію (в тому числі про власника і час придбання акції), а також про їхню кількість у кожного акціонера. Ці акції, як правило, випускають великим номіналом. При реєстрації акцій на пред’явника надають відомості лише про їх загальну кількість, Ці акції випускають малими купюрами. За розміром отриманого дивіденду акції поділяють на привілейовані та прості. На привілейовані акції дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого відсотка, незалежно від поточного прибутку компанії. Тому після задоволення прав власників облігацій дивіденди виплачують на привілейовані акції, а у разі ліквідації акціонерного товариства їх власникам повертають вкладені в акції кошти за їх номінальною ціною. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством. На прості акції виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Тому із зростанням доходів власники основної кількості таких акцій отримують великі прибутки. Прості акції набули значного поширення серед населення розвинутих країн Заходу. Так, у Швеції продаж акцій працівникам на пільгових умовах практикують 50% всіх відкритих акціонерних товариств. В Україні наприкінці 1999 р. налічувалося майже 15 млн акціонерів. Формально кожен власник акції є співвласником акціонерного товариства і має право приймати рішення. Однак насправді, лише придбавши певну кількість акцій, можна стати співвласником акціонерного товариства. Для цього треба мати таку кількість акцій, дивіденди на які становили б не менше 7-10% щорічної заробітної плати найманого працівника. Наприклад, найбільшу кількість акцій випустила в обіг американська корпорація АТТ, але з понад 3 млн акціонерів цієї компанії половина володіє менш як 15 акціями кожний. Щодо прийняття рішень акції поділяють на “одноголосі”, “багатоголосі” та “безголосі”. Серед населення розповсюджуються, як правило, “одноголосі” та “безголосі” акції, а керівництво акціонерними компаніями зосереджує у своїх руках крупні пакети акцій. За визнанням американського економіста Дж. Гелбрейта, права переважної більшості акціонерів ігноруються. Аналогічна ситуація склалась і в Україні. Власники простих акцій найбільше ризикують у разі погіршення економічної кон'юнктури або банкругства компанії, оскільки держава за це ніякої відповідальності не несе. Акції випускають як у готівковій, так і безготівковій формах. За готівкової форми акціонер отримує документ, на якому написано “акція”, скріплений підписом і печаткою. За безготівкової — на ім’я акціонера здійснюється запис на його рахунку. Нині ця форма переважає у розвинутих країнах світу. Оскільки “голосуючі” акції дають право щорічно обирати президента акціонерної компанії, раду директорів, то наприкінці XIX — на початку XX ст. для того, щоб вирішення цього питання залежало від однієї особи, треба було володіти 51% акцій від їх загальної кількості. Така кількість мала назву контрольного пакета акцій. Із збільшенням числа акціонерів по всій країні та зростанням могутності акціонерних компаній для придбання контрольного пакета акцій потрібна була все менша їх частка. Нині у розвинутих країнах світу для цього достатньо володіти до 5% загальної кількості акцій. Контрольний пакет акцій, як правило, має вузьке коло найбагатших осіб або фінансових інститутів — комерційних банків, страхових компаній та ін. З’ясуємо сутність установи, на якій купують та продають акції, а також механізм торгівлі ними.
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.120.103 (0.007 с.) |