Конкурентоспроможність підприємства

На відміну від конкурентоспроможності товару, яка може мати як коротко-, так і довготерміновий характер, конкурентоспроможність підприємства слід оцінювати ли­ше у тривалому періоді. Вона означає наявність важливих відмінностей даного підприємства від підприємств-конку­рентів за рівнем ефективності господарської діяльності, формами вияву яких є здатність пристосовуватись до умов економічної кон'юнктури та задовольняти своїми товара­ми та послугами потреби споживачів.

Найважливішими факторами, які впливають на конку­рентоспроможність підприємства, є впровадження досяг­нень науки і техніки у виробництво, зростання обсягів ви­робництва та місткості ринку, вдосконалення системи діючих на підприємстві стимулів до праці та ін. Значною мірою вона залежить від позицій конкуруючих під­приємств.

Відмінності між підприємствами-конкурентами за рівнем ефективності господарської діяльності визначають, аналізуючи показники стратегії їх розвитку. До таких по­казників належать динаміка активів, динаміка продажу і динаміка прибутків.

Активи — сукупність майна, фондів (машин, устаткуван­ня, будівель, споруд, матеріальних запасів, вкладень у цінні папери, в банки, патенти та ін.), в які вкладено ре­сурси підприємців.

Динаміка активів — відношення приросту загальної су­ми активів у звітний період до загальної суми активів по­переднього періоду.

Динаміка продажу — відношення приросту продажу то­варів і послуг у поточному році до обсягу продажу в по­передньому році.

Динаміка прибутків — відношення приросту прибутків у поточному році до обсягу прибутків у попередньому році.

Конкретнішою формою ефективності господарської діяльності підприємства є показники рентабельності (при­бутковості, дохідності) підприємницької діяльності, що вимірюється як кратне від ділення величини прибутку до обсягу витрат. Щодо конкурентоспроможності підприєм­ства, то показник рентабельності найдоцільніше визнача­ти у такій формі:

 

Коефіцієнт ₌ Чистий прибуток після сплати податків

чистого прибутку Виручка від продажу

 

Важливим критерієм ефективності господарської ді­яльності акціонерних компаній є рівень та стабільність до­ходів з акцій.

Конкурентні переваги підприємствам-виробникам дають:

а) близька відстань до ринків збуту, джерел сировини та матеріалів;

б) ефективна управлінська діяльність, комплексне маркетингове дослідження ринку;

в) створення дієвих стимулів до праці у найманцх працівників;

г) впровадження принципів комерційного розрахунку у роботі підрозділів підприємства та ін.

 

 

Тема 10. ВЛАСНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХ СТРУКТУРА

Існують три типи власності (приватна, колективна та державна), які за сучасних умов виступають економічною основою свободи, що реалізується передусім у свободі економічного вибору. Підприємницька діяльність неможлива без свободи економічного вибору, зокрема вибору певних видів підприємств та їх організаційно-правових форм. Тому важливо з’ясувати взаємозв’язок цих явищ (власності, видів і форм підприємств).

 

Сутність і структура економічної власності

Проблема власності постає для кожної людини з ди­тинства. Так, мала дитина може розрізнити “свої” і “чужі” іграшки. Надалі цей поділ переростає у приватну та не-приватні типи й форми власності.

На запитання що таке власність можна дати лише аб­страктну відповідь. Це зумовлено тим, що власність — складна соціологічна категорія, тобто категорія, окремі сторони якої вивчають юриспруденція, економічна наука, політекономія, політологія, психологія, історія, соціоло­гія. Тому найбільш абстрактна відповідь на поставлене за­ питання повинна враховувати усі аспекти, які вивчають ці науки. Проте визначальними серед них є економічний та юридичний аспекти власності.

Економічна власність — привласнення різними еко­номічними суб’єктами матеріальних благ та послуг і су­купність відносин між цими суб’єктами у всіх сферах суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання).

У свою чергу, власність характеризується єдністю двох аспектів: кількісного та якісного.

Кількісний аспект власності — різноманітні об’єкти: заводи, засоби праці, земля, гроші, патенти, ліцензії та ін.

Найважливішим об’єктом власності є засоби вироб­ництва. Залежно від того, в чиїх руках вони зосереджують­ся (рабовласника, феодала чи капіталіста), формується відповідний суспільний спосіб виробництва.

Якісний аспект власності — відносини між людьми, підприємствами, державою, між державою та іншими суб’єктами з приводу привласнення засобів вироб­ництва, створеного продукту, цінних паперів тощо у всіх сферах суспільного відтворення.

Теоретичним вираженням відносин власності є су­купність таких економічних категорій, як вартість, ціна, гроші, капітал, заробітна плата, прибуток, податок та ін.

Для окремої людини кількісний аспект власності озна­чає привласнення певних об’єктів власності, що є найва­гомішим чинником наявності або відсутності стимулів до праці. За словами А. Сміта, “людина, яка неспроможна придбати жодної власності, не може мати жодних інте­ресів, крім тих, як їсти якомога більше і працювати яко­мога менше”.

Якісний аспект власності означає відносини привлас­нення, в які людина вступає з іншими людьми. Якщо во­на працює на капіталістичному підприємстві, то частину результатів її праці привласнює капіталіст-підприємець, і Людина внаслідок цього перетворюється на найманого працівника, привласнює необхідний продукт або його ча­стку у формі заробітної плати, тоді як капіталіст — весь до­датковий і частину необхідного продукту. Їх взаємовідносини втілюються також у тому, що капіталіст контролює процес праці, управляє виробництвом і власністю на підприємстві, визначає форми і системи заробітної плати тощо.

Стосовно інших найманих працівників якісний аспект власності виявляється у величині привласнюваного не­обхідного продукту залежно від інтенсивності та продук­тивності праці, рівня освіти й кваліфікації, у наявності відносин співробітництва (замість експлуатації), взаємо­допомоги та ін.

Економічна власність реалізується тоді; коли вона при­носить дохід. Так; для підприємця економічною формою реалізації власності є привласнення підприємницького до­ходу, для найманого працівника — заробітної плати.

Кожна економічна категорія відображає певне коло ре­альних економічних процесів, певні елементи економічної системи. Власність як економічна категорія за своїм змістом відображає системну сутність виробничих відно­син між людьми з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності в усіх сферах суспільного відтворення, тобто лише суттєві сторони таких відносин, тоді як вони мають ще й поверхові, неістотні сторони. Так, ціна робо­чої сили є суттєвою стороною купівлі-продажу (а отже і привласнення) даного специфічного товару, а ціна праці — поверховою, яка не належить до категорій, що відображають зміст економічної власності. Якби категорії “економічна власність” і “виробничі відносини” повністю збігалися, то одна з них була б зайвою в економічній теорії. Тому надалі категорія “відносини власності” вжи­вається переважно як синонім категорії “виробничі відно­сини”.

Економічна власність тісно пов’язана з юридичною.

Юридична власність — вияв волі певного класу, соціальної групи, окремої людини щодо певних об’єктів власності та правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Це означає, що певні речі (засоби праці, предмети споживання тощо) належать окремим особам, які можуть роз­поряджатися ними на свій розсуд.

Внаслідок тісного зв’язку економічної та юридичної власності структура їх дуже подібна. Найважливішими ка­тегоріями юридичної власності є володіння, розпоряджен­ня і користування.