Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні форми кредиту та банківських операцій і плата за нимиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Виникнення, функціонування та розвиток банків значною мірою пов’язані з наданням кредиту. Кредит (лат. credit — довіра) — позичка у формі грошей або товару в тимчасове користування з умовою своєчасного повернення і виплати за це певної винагороди (відсотка). Відсоток (або ціна за тимчасове користування капіталом) — прибуток за користування наданого у позичку капіталу в грошовій або товарній формі. Найважливішими джерелами кредиту, до яких причетні підприємства, є: 1) засоби, які нагромаджуються в амортизаційному фонді на підприємстві й призначені для відновлення основного капіталу; 2) частина оборотного капіталу, яка звільняється за розбіжності, з одного боку, продажу товарів, а з іншого — купівлі сировини та матеріалів; 3) частина тимчасово вільного оборотного капіталу, яка з’являється з часу отримання підприємством коштів від реалізації власної продукції та виплати зарплати; 4) частина отриманого прибутку, яка спрямовується на розширення виробництва, тобто частина капіталізованої додаткової вартості. Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, пов’язані з діяльністю банків: комерційний, банківський, державний, іпотечний, міжнародний. Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежа і оформляється векселем; використовується з метою прискорення реалізації товарів, ціна яких зростає на суму відсотка. Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб’єктам (підприємствам, державі, підприємцям, власникам домашніх господарств тощо) у формі грошових позичок. Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позичок під заставу нерухомості. Державний кредит — кредит, який надається державі (в тому числі місцевим органам влади), фізичними та юридичними особами у формі державних позик. Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами (в тому числі банками, державою, а також міжнародними та регіональними фінансово-кредитними установами) однієї країни підприємствам та державам інших, країн. Основними видами банківських операцій є пасивні, активні та комісійні. Пасивні операції банку — операції із залучення вільних коштів. Про основні джерела таких коштів, які утворюються на підприємстві, йшлося вище. Їх необхідно вкласти у банк і отримувати за це відсоток. Основними видами вкладів є: 1. Депозит, або вклад до запитання. Він означає, що підприємство вкладає частину своїх вільних коштів у банк і використовує їх у будь-який час для розрахунків з іншими підприємствами, для виплати податків і заробітної плати. Внаслідок цього цей вид вкладу ще називають розрахунковим рахунком і за ним відсотки або не виплачують, або виплачують дуже низькі. 2. Депозит на термін, або терміновий вклад. Підприємство у цьому разі вкладає частину своїх вільних коштів у банк на чітко визначений термін і зобов’язується до закінчення його гроші з банку не вилучати. Це дає змогу банку використовувати вкладені кошти, зокрема надавати їх у кредит іншим підприємствам. За тимчасове користування цими коштами банк виплачує підприємству відсоток, величина якого зростає із збільшенням терміну. Якщо підприємство схоче вилучити ці кошти раніше, величина відсотка значно знизиться або він зовсім не буде виплачений. Депозити на термін поділяють, у свою чергу, на власне термінові вклади (після закінчення встановленого терміну вони перетворюються на депозити до запитання) і вклади з попереднім повідомленням про їх зняття. 3. Депозитний сертифікат. Це документ, вид цінних паперів, який засвідчує вклад (депозит) фізичною особою грошових коштів у банк на умовах термінового вкладу під зазначену банком ставку відсотка. Розрізняють депозитні сертифікати до вимоги (гроші за ними можуть бути вилучені через певний час) і термінові (гроші можуть бути вилучені у будь-який час). До пасивних операцій банків належать також випуск облігацій з метою залучення грошових коштів замість окремих видів цього цінного паперу, а саме іпотечних і банківських. Активні операції банку — операції з надання кредитів, а також операції з цінними паперами з метою отримання прибутків, що реалізуються тоді, коли відсоток за кредитами вищий, ніж відсоток за вкладами. Іншими формами активних операцій банку є вкладання коштів у цінні папери, а також їх інвестування у виробництво. Основними умовами надання кредитів є їх повернення, цільовий характер (тобто використання лише на певні ділі), терміновість і забезпеченість. Якщо підприємство своєчасно не повертає кредити, банк вилучає більший відсоток. Забезпеченість кредиту означає, що його надають під заставу товарно-матеріальних цінностей. У разі неповернення кредиту ці цінності переходять у власність банку. Без забезпечення кредити можуть надаватися лише надійним підприємствам-клієнтам, тобто тим, платоспроможність яких не викликає сумнівів. Залежно від характеру застави кредити поділяють на підтоварні (надаються під заставу товарів, які знаходяться в обігу, але ще не реалізовані) та фондові (надаються під заставу цінних паперів). Різновидом останніх є вексельні кредити — коли банк надає позичку власнику векселя, який хоче отримати кошти раніше закінчення терміну, зазначеного у векселі. Перед тим як надати кредит підприємству, банки передусім ретельно вивчають його фінансовий стан, (зокрема, наявність або відсутність непогашених кредитів, платоспроможність тощо), потім — виробничу діяльність, перспективи впровадження досягнень науково-технічного прогресу та ін. До активних операцій банку належать також операції з нерухомістю, іноземною валютою, лізингові, факторингові та ін. Активні операції банків базуються переважно на залучених коштах. Так, у розвинутих країнах світу частка власного капіталу становить від 1 до 10%. Відповідно до угоди між країнами ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку, куди входять 28 розвинутих країн світу) частка власних активів банку повинна бути не нижчою 9,2%. Комісійні операції банку — посередницькі операції, пов’язані з наданням інкасових, торгове -комісійних, акредитивних та переказних послуг або з платіжно-розрахунковим обслуговуванням клієнтів. Інкасові операції — операції, які здійснює банк за дорученням своїх клієнтів з метою отримання для них грошей замість грошових і товарно-розрахункових документів (чеків, векселів, цінних паперів, транспортних документів та ін.); за виконання цих операцій банк бере комісію. Акредитив — грошовий документ, який містить доручення банку про виплату певної суми грошей підприємству або фізичній особі відповідно до умов, названих у цьому документі. Розрізняють грошові та товарні акредитиви. Переказні операції — операції з перерахування внесених клієнтами грошей іншому отримувачу, який перебуває в іншому місці. Крім того, банки виконують низку довірчих (трастових) операцій. До них належать управління майном і капіталом, збереження цінностей та інше. Відносно новими формами кредиту є лізинг і факторинг. Розглянемо їх сутність та механізм дії.
Лізинг і факторинг
Лізинг — довготермінова оренда основних фондів, яка передбачає можливість їх наступного викупу орендатором. Термін оренди у цьому разі — від 6 місяців до кількох років. Основними об’єктами оренди є машини, устаткування і транспортні засоби. Лізинг здійснюють на основі довготермінового договору між лізинговою компанією або банком (тобто лізинго-давцями) і підприємством-орендатором (лізингоотримува-чем). Лізингодавці купують машини або устаткування у підприємства-виробника чи оптової торговельної компанії та здають їх в оренду на тривалий термін лізингоотримувачу, який вносить орендну плату за їх використання. Проте оплата за лізинг не повністю збігається з орендною платою. Орендна плата визначається ступенем амортизації машин та устаткування (тобто сумою амортизаційних відрахувань) і величиною орендного відсотка (тобто частини прибутку за користування технікою). Якщо орендодавець не отримуватиме орендного відсотка, йому буде невигідно здавати техніку в оренду. При оплаті за лізинг зростає амортизація (оскільки до вартості техніки додаються витрати лізингової компанії), але знижується орендний відсоток. Ця знижка повинна бути такою, щоб плата за лізинг стала меншою за орендну плату. В іншому разі лізинг перестає бути вигідним. Відмінність між орендою і лізингом полягає також у тому, що у договорі про оренду фіксується відповідальність орендодавця за якість орендованої техніки, а у лізинговому договорі — відповідальність підприємства-виробника (хоча лізингоотримувач з виробником жодними умовами договору не пов’язаний). Якщо лізингодавцем виступає банк, то такий лізинг називають банківським. Після припинення терміну дії договору лізингоотримувач може укласти новий договір, викупити техніку за остаточною вартістю (визначається як початкова вартість мінус сума амортизаційних відрахувань протягом усього терміну експлуатації) або повернути майно лізингодавцям. Ще одним видом банківських послуг є факторинг. Факторинг — специфічний вид банківських послуг, які надаються комерційними банками або спеціалізованими фактор-фірмами своїм клієнтам з викупівлі вимог (права на отримання) боргів у їх (клієнтів) боржників і частковій оплаті цих боргів (в обсязі 70-90%) ще до настання терміну їх оплати. Сума, яка залишилась (10-30%), за винятком відсотків за послугу, виплачується клієнту після того, як банки або фактор-компанії отримають всі борги від боржників. Основними перевагами факторингу є зменшення ризику в поверненні боргів, скорочення термінів виплати основної їх суми, а отже прискорення кругообороту капіталу та ін. Ми розглянули основні форми кредиту, його джерела, банківські послуги та операції. Після того як підприємство взяло кредит, воно з самого початку повинно дбати про те, (як погасити його. Крім того, необхідно визначити таку величину кредитів, яка б не загрожувала економічній самостійності й безпеці підприємства.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 247; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.136.18.192 (0.011 с.) |