Поняття фінансового механізму, його структура. Фінансові методи та важелі у структурі фінансового механізму

ФМ на макрорівні розглядається як комплекс ф-вих методів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток держави.За допомогою конкретних методів здійснюються розподільчі і перерозподільчі відносини,утворюються грошові фонди.

ФМ на мікрорівні –це сукупність конкретних ф-вих методів і важелів на формування і використання фінансових ресурсів.

Функціонування ФМ ґрунтується на організаційно-правових положеннях та інформації.

До складу ФМ входять такі основні елементи:

Фінансові методи;норми,нормативи;ліміти,резерви;стимули;санкції;нормативно-правові забезпечення.

Фінансові методи—це спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес.

Структура фінансових методів:

Фінансове планування - діяльність щодо формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів для розширеного відтворення та задоволення поточних потреб держави, підприємств, домогосподарств.

Фінансове оперативне управління - комплекс заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, для регулювання, складання та виконання фінансових планів, а також здійснення поточного контролю за їх виконанням.\

Фінансовий контроль - вид діяльності, здійснюваний всіма ланками влади та комерційними структурами з метою забезпечення відповідного рівня фінансової дисципліни та цільового викристання централізованих та децентралізованих фондів.

Засобами фінансового регулювання є фінансові інструменти та фінансові важелі.

У фінансовому регулюванні використовуються фінансові інструменти - певний спосіб фінансування, який реалізується як певний договір, в якому зазначені юридичні вимоги, захищені законом, з боку одного учасника і зобов'язання з боку іншого учасника, або як визначені законом взаємовідносини держави і інших суб'єктів економіки. На рівні держави такими інструментами є податки, субсидії, трансферти тощо, на рівні підприємств - фінансові інструменти грошового ринку: депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні векселі, зворотні вимоги про викуп цінних паперів тощо.

Фінансовими важелями на макрорівні є, наприклад, ставка оподаткування, рівень резервування, ставка рефінансування НБУ, валютний курс тощо. Фінансові важелі часто використовуються для стимулювання потрібних процесів та застосування фінансових санкцій для зменшення небажаних явищ і процесів.

Фінансові стимули - це рівень заробітної плати, доходів працівників, матеріальні допомоги, премії, пенсії, стипендії, надання різних пільг, зокрема - податкових пільг, податкових канікул, списання податкової заборгованості. До стимулів належать також заохочувальні фонди, створювані з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку національної економіки, фінансування підготовки і перепідготовки кадрів тощо.

Фінансові санкції охоплюють штрафи і пеню. Штрафи - це ступінь матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил, накладаються, як правило, у твердій грошовій сумі. Пеню накладають при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховують за кожен день прострочення платежу, встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу (санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, пені за несвоєчасну сплату платежів, зменшення або призупинення бюджетного фінансування, вилучення до бюджету коштів, використаних не за призначенням, відміна наданих пільг).

 

19. Фінансове планування та прогнозування. Етапи та методи фінансового планування

Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань.

Основні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою. Серед них можна виокремити такі:

— втілення розроблених стратегічних завдань у конкретні фінансові показники; — забезпечення відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування; — виявлення внутрішніх резервів збільшення доходів і їх мобілізація; — обґрунтування найбільш вигідних напрямів інвестиційної політики;

— контроль за оптимальним формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.

Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність держави, суб'єктів господарювання та інших учасників суспільного життя.

Суб'єктами фінансового планування є окремі підприємства, установи, організації, відомства, фінансові органи, органи державного управління на місцевому рівні та ін.

Фінансове планування ґрунтується на таких принципах:

— наукової обґрунтованості, згідно з яким розрахунок планових показників має базуватися на основі певних методик з урахуванням передового досвіду, використанням засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найопти-мальнішого з них; — комплексності, який полягає у єдності фінансової політики, єдиній методології фінансових розрахунків; — безперервності, який передбачає взаємозв'язок перспективних, поточних та оперативних фінансових планів; — стабільності, що означає незмінність показників фінансових планів;

— оптимальності, який потребує найбільш раціонального використання усіх фінансових ресурсів.

Результатом фінансового планування є розрахунок фінансових показників, які відображають формування, розподіл і використання фінансових ресурсів та втілюються у спеціальному документі — фінансовому плані. Особливість фінансового плану — він складається лише у грошовій формі.

Фінансове планування включає:

— фінансове прогнозування (перспективне планування) — дослідження та розроблення на довгострокову перспективу ймовірних шляхів розвитку фінансів суб'єктів господарювання і держави, які забезпечують їхнє стабільне фінансове положення у майбутньому (перспективні фінансові плани складають на період, більший одного року);

— поточне фінансове планування — процес визначення майбутніх доходів та напрямів використання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності, що має на меті реалізацію їх фінансової стратегії у більш короткостроковому періоді (поточні фінансові плани складають на один рік);

— оперативне фінансове планування — процес синхронізації у часі грошових надходжень і витрат з метою реалізації поточних фінансових планів і конкретизації їх показників (оперативні фінансові плани складають на строк до одного року: квартал, місяць)..

При визначенні фінансових показників використовують такі методи планування:

1. Метод коефіцієнтів передбачає поширення встановлених раніше тенденцій на майбутній період або перенесення вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів. Цей метод надзвичайно простий у застосуванні, але має і суттєвий недолік: разом з коефіцієнтом на наступний період механічно переносяться всі негативні явища, які мали місце у попередньому періоді. Внутрішні резерви, як правило, не вишукуються.

2. Нормативний метод передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів (нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрат у бюджетних установах тощо).

3. Балансовий метод передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та узгодженість усіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану.

4. Метод математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому.

5. Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових показників шляхом корегування фінансових показників базового періоду на ймовірні зміни в плановому періоді та визначення впливу різних факторів на ці показники.

Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

20.Загальна характеристика фінансових планів

Фінансове планування здійснюється шляхом виконання фінансових розрахунків і складання планів різного змісту та призначення залежно від завдань і об'єктів планування. Виходячи з цього фінансові плани поділяються на перспективні, поточні та оперативні

Прикладом поєднання перспективного і поточного планування є бізнес-план, який розробляється при створенні нового підприємства або обґрунтуванні виробництва нових видів продукції

Бізнес-план — це документ, у якому викладені організаційні, виробничі та ринкові аспекти запропонованого бізнесу, а також планові розрахунки обсягів виробництва, інвестицій та отримуваних фінансових результатів від здійснення запланованого заходу.

Складання бізнес-плану необхідне для визначення обсягів та розробки стратегії фінансування, залучення конкретних інвесторів до участі у створенні нового підприємства або фінансування нових виробничих програм.

При цьому інвесторами можуть бути банки, інші юридичні або фізичні особи.

Структура бізнес-плану та його обсяг залежать від сфери діяльності, до якої належить бізнес, його обсягу, суми інвестицій, необхідних для його організації, обсягів випуску й асортименту майбутнього продукту. Основна частина бізнес-плану має організаційний і виробничий характер. Його відповідні розділи відображають відомості про продукцію, що планується до виробництва, її якість, рівні цін, ринки збуту, результати маркетингових досліджень щодо конкурентоспроможності продукції і фінансових результатах від її продажу

Наведемо приблизний склад і зміст розділів бізнес-плану.

1. Юридичний статус підприємства;2. Коротка історична довідка про діяльність підприємства;3.Характеристика виробленої продукції (послуг) і ринків збуту. 4. Характеристика конкурентного середовища. 5. План маркетингової діяльності. 6. План виробничої діяльності підприємства. 7. Організаційний план. 8. Охорона навколишнього середовища. 9. Фінансовий план та програма інвестицій.

Складання бізнес-плану має велике значення для підприємств, якщо у них бракує власних фінансових ресурсів для виконання того чи іншого проекту. У цьому разі такий документ є одним з основних, що необхідні підприємству для звернення до інших інвесторів з проханням залучення їх фінансових ресурсів для фінансування проекту або до банку для одержання з цією метою позикових коштів.

Перспективний фінансовий план законодавчо не затверджується. Він розробляється з метою: інформування законодавчих і представницьких органів про передбачувані середньострокові тенденції розвитку економіки й соціальної сфери; комплексного прогнозування фінансових наслідків розроблювальних реформ, програм, законів; виявлення необхідності й можливості здійснення в перспективі мер в області фінансової політики; відстеження довгострокових негативних тенденцій і своєчасного вживання відповідних заходів. Перспективний фінансовий план розробляється на три роки, щорічно коректується з урахуванням показників уточненого середньострокового прогнозу соціально-економічного розвитку РФ, суб’єкта РФ, муніципального утворення, при цьому плановий період зрушується на один рік уперед. Він складається за укрупненими показниками бюджетної класифікації.

Фінансовий план є одним із розділів бізнес-плану підприємства. Крім того, поточний фінансовий план є конкретизацією фінансового розділу бізнес-плану у кожному році. Цей план складається з декількох самостійних планів і влючає наступні елементи:

1. Прогноз доходів і витрат підприємства. 2. Баланс грошових доходів і витрат.

3. Перевірочну таблицю доходів і витрат. 4. Балансовий план.

Складання фінансового плану здійснюється в три етапи:

1. Аналіз виконання фінансовго плану поточного року, що очікується.

2. Розгляд і вивчення виробничих, маркетингових показників, на основі яких будуть розраховуватися планові фінансові показники; 3. Розробка проекту бізнес-плану.

Мета складання поточного фінансового плану міститься в узгодженні доходів і витрат. При перевищенні доходів над витратами, суму цього перевищення може бути спрямовано в резерв через придбання високоліквідних фінансових інструментів. При зворотній ситуації виникає потреба в позикових коштах. Тоді це джерело включають в доходну частину, а його повернення — у витратну в наступному періоді.

З метою перевірки правильності складання балансу доходів і витрат складається перевірочна таблиця до фінансового плану. В ній, по горизонталі, розташовано напрямки використання коштів, а по вертикалі — джерела фінансування. Таблицю складають, заповнюючи спочатку підсумкові показники доходів та витрат. Потім для кожної статті витрат указують відповідні джерела фінансування. Така таблиця дає змогу збалансувати доходи та витрати в розрізі окремих статей, виявити цільовий характер доходів і надходжень, визначити резерви одержання коштів.

На основі фінансового плану може розроблятися балансовий план, приріст статей якого визначається напрямком спрямування коштів в балансі доходів і витрат. Обидва баланси дають можливість розрахувати ефективність планування та визначити фінансовий стан підприємства в плановому періоді. Оперативне фінансове планування полягає у складанні та виконанні платіжного календаря, касового плану та розрахунку потреби в корот.кред