Операційний менеджмент:суть та значення ,його функції

Операційний менеджмент:суть та значення,його функції

Операційний менеджмент - цілеспрямована діяльність з керування операціями,щодо придбання необхідних ресурсів, їх трансформації у готовий продукт з доставкою останнього споживачу або на ринок.

Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями.

Функції операційного менеджменту:

Планування — визначає перспективу розвитку операційної системи (впливає на вибір мети операційної ситеми) і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників зі встановленням термінів виконання.

Складовою цієї функції є прогнозування — оцінка вірогідності характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

Організація — реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування і т.п.).

Мотивація. Мета мотивації полягає в тому, щоб зіставляти інтереси організації з особистими потребами її працівників. Забезпечує виконання доручень.

Контроль. Суть функції — в завчасному виявленні небезпеки, що насувається, виявленні помилок, відхилень ось встановлених норм, нормативів, стандартів і тим самим в створенні основи для коректування діяльності операційної системи.

Функція координації є важливою в управлінні операційною системою. Без кординації система перстає бути ефективною.

 

Операційні менеджери та їх обовязки

Операційний менеджер — це особа, яка керує виробничими або сировинними процесами на рівні виконання окремих операцій або виробничих процесів.

Операційні менеджери та їх обовзки поділяються на 3 групи:

- Менеджери вищого рівня. В їх задачу входить розробка та організація загальної та операційної стратегії, а також напрямів організації діяльності підприємства.

- Менеджери середнього рівня. Обовязки - розробка та впровадження операційної системи, включаючи розробку виробничого процесу. Організація праці, проектування процесів, потужностей, введення стандартів та норм.

- Менеджери нижчого рівня. Планування та контроль поточними функціями підприємства.

 

Операційна стратегія

Операційна стратегія -це частина загальної стратегії підприємства, яка спрямована на вирішення різноманітних аспектів операційної діяльності організації, вона виражається у прийнятті рішень повязаних з розробкою процесу, що передбачає вибір технології, впорядкування графіку роботи, визначення необхідних запасів і розміщення даного процесу. По-друге, рішення повязані з розробкою інфраструктури, які стосуються ситем планування та управління, засобів забезпечення якості та контролю якості, структури оплати праці і організації операційної функції компанії.

Поняття операційної системи та характеристики її складових

Операційна система — це частина загальної системи підприємства, яка здатна самостійно або у взаємодії з іншими економічними системами створювати продукцію або послуги для задоволення потреб споживачів.

-це система,що використовує операційні ресурси для перетворення “входу” в продукцію на “вихід”.

 

Операційна система включає наступні функціональні підсистеми:

- переробна здійснює прдуктивну діяльність, повязану з перетворенням вхідних величин на вихідні результати.

- забезпечення виконує функції ритмічної та безперебійної роботи переробної підсистеми.

Складається з:

підсистеми ресурсного забезпечення ресурсних процесів (ТАВТОЛОГИЯ какая-то=)

підсистеми технічної підготовки виробництва нових товарів або послуг

підсистеми технічного обслуговування (ремонтні функції, транспортування,складування і т.д.)

планування і контролю використовує інформацію про стан зовн. та внутр. С середовища, планує діяльність організації на наступний період, здійснює контроль за виконанням рішень, визначає стратегічні напрямирозвитку організації.

5 основних елементів операційної системи:

- персонал,

- виробничі і сервісні підрозділи

- матеріали і складники

- процеси(етапи виробництва продукції і устаткування)

- системи планування і управління

Типи операційних систем

Типи операційних систем поділяються на:

-проектна (одинична)- будівельний підрядник,лікар,муляр,художник. Кожна одиниця кінцевої продукції є унікальною за конструкцією, призначеням та іншими важливими ознаками.Усі ресурси опер.системи спрямовуються на реалізацію одного або кількох проектів.Одиничний тип переробної підсистеми характеризується виготовленям широкої номенклатури виробів у одиничних кількостях.

-серійна (дрібносерійна,великосерійна)- друкарня,клінічна лікарня.Передбачає випуск продукції окремими серіями,партіями, які можуть бути великими (кілька сотен чи тисяч виробів),або дрібними.

-масове виробництво- автоскладальний завод,аеропорт,швейне підприємство. Виготовлення виликого обсягу (багато тисяч одиниць або мільйонів протягом місяця,року) однотипної продукції протягом тривалого часу.

-безперервний процес- нафтопереробка, вугільна станція, радіостанція, “швидка допомога”.Переробка або подальша обробка неподільних матеріалів або сировини (нафта,хімічні матеріали,пиво тощо).Високий рівень автоматизації.

Операційний цикл підприємства та напрями його скорочення

Операційний цикл — це проміжок часу від моменту придбання виробничих ресурсів у постачальників до надходження коштів за реалізацію товару у споживачів.

Операційний цикл виготовлення продукції — це календарний період часу протягом якого предмети праці проходять всі стадії виробничого процесу.

Скорочення операційного циклу дає змогу кожному підрозділу виконати встановлену програму з меншим обсягом незавершеного виробництва (виконати встановлений план із меншими витратами,вивільнити частину оборотних коштів).

Скорочення тривалості операційного циклу можливе при скороченні робочого часу та часу перерв. Таке скорочення відбувається в наслідок проведення різних заходів-технічних (конструкторських,технологічних) і організаційних.

 

Виробничий процес

Виробничий процес – це сукупність організованих у визначеній послідовності процесів праці та звичайних процесів необхідних для виготовлення продукції.

Основні – це технологічні процеси, які перетворюють сировину і матеріали в готову продукцію, на випуску якої спеціалізуються дане підприємство.При їх виконанні змінюються форми і розміри праці, його внутрішня структура, вид і якісна характеристика матеріалу. До них відносять і природні процеси, які проходять під дією сил природи без участі праці людини, але під її контролем (природня сушка деревини, застигання металу).Допоміжні процеси – допомагають безперебійному протіканню основних виробничих процесів. Отримана таким чином продукція використовується на підприємстві для обслуговування основного виробництва.Обслуговуючі процеси – створюють умови для успішного виконання основних і допоміжних. До них відносяться між- і внутрішньоцехові транспортні операції, обслуговування робочих місць, складські операції, контроль якості продукції. 8. Поняття виробничого процесу, принципи його організації

Організація виробничого процесу на підприємстві, в будь-якому його цеху, на ділянці базується на раціональному поєднанні в часі і в просторі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Принцип спеціалізації являє собою форму поділу суспільної праці, яка, розвиваючись планомірно, обумовлює виділення на підприємстві цехів, дільниць, ліній і окремих робочих місць. Вони виготовляють продукцію обмеженою номенклатури і відрізняються особливим виробничим процесом.

Принцип паралельності передбачає одночасне паралельне виконання виробничих процесів та окремих операцій, пов’язаних з виготовленням продукції.

принцип безперервності – зведення перерв між послідовно виконуваними технологічними операціями до мінімуму

Принцип пропорційності – у всіх частинах виробничого процесу та системі машин повинна бути рівна пропускна спроможність з випуску продукції

принцип прямо точності – проходження предметів праці найкоротшим шляхом за всіма стадіями й операціями виробничого процесу без зустрічних і поворотних переміщень

принцип ритмічності – робота всіх підрозділів має підкорятися певному ритму – за рівні проміжки часу випускається однакова або рівномірно наростаюча кількість продукції, рівномірне завантаження робочих місць і виконавців

Принцип автоматичності – максимально можливе й економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні виробничого процесу

Принцип гнучкості – виробничий процес має адаптуватися до швидкозмінних організаційно-технічних, кон’юнктурних вимог.

 

Класифікація потоків

1. Рівень спеціалізації (тип виробництва):

Однопредметною називається лінія, на якій обробляється або складається виріб одного типорозміру протягом тривалого часу (телевізори, пральні машини, холодильники тощо). Для переходу на виготовлення виробу іншого типорозміру потрібне переналагодження лінії (перестановка устаткування, окрема його заміна тощо). Найбільше застосовуються ці лінії в масовому виробництві, зокрема в легкій промисловості, виробництві побутової техніки та ін.

Багатопредметна потокова лінія - це лінія, на якій одночасно або послідовно виготовляється кілька типорозмірів виробів, які схожі за конструкцією і технологією виробництва. Ці лінії застосовуються в більшості в серійному виробництві на підприємствах легкої промисловості, в харчовій галузі та інших.

2. За ступенем безперервності процесу виробництва:

Безперервною є лінія, на якій предмети праці переміщуються по операціях безперервно, тобто без міжопераційного чекання (паралельне поєднання операцій).

Перервною (прямоточною) вважається лінія, що не може забезпечити безперервної обробки предметів праці у зв'язку з несинхронністю операцій. Між операціями є перерви, під час яких предмети праці чекають своєї черги на обробку, утворюючи періодично оборотні запаси.

3. За способом підтримування ритму вирізняють лінії з регламентованим і вільним ритмом.

Лінії з регламентованим ритмом передають предмети праці з операції на операцію через точно фіксований час, тобто за заданим ритмом. Регламентований ритм застосовується на безперервних лініях.

Лінії з вільним ритмом передають предмети праці з операції на операцію за допомогою сигналізації (звукової, світлової) робітниками, які їх виконують. Таким чином загальний ритм забезпечується стабільною продуктивністю робітника на першій лінії операцій.

4. Постійність виробничих умов:

– без переналадки устаткування, до яких відносяться лінії масового виробництва і групові лінії великосерійного виробництва;

– з переналадкою устаткування, т. е. змінно-потокові лінії великосерійного виробництва.

5. Спосіб транспортування предметів праці:

– конвеєрні, на яких застосовуються приводні конвеєри різних конструкцій;

– лінії із застосуванням безпривідних транспортних засобів (рольгангов, скатів, спусків та ін.);

– лінії із застосуванням підйомно-транспортного устаткування циклічної дії (кранів, монорейок з тельферами, електровізків і т. п.).

 

12. Призначення системи опреативного менеджменту. Оперативно-виробниче планування, система нормативів ОВП.

Оперативне управління виробництвом – комплекс робіт, що включає організаію розробки та виконання оперативно-календарних планів виробництва продукції, змінно-добових завдань, забезпечення робочих місць, контроль і регулювання ходу виробництва.

Оперативно – виробниче планування – поточна діяльність планово – виробничих підроздів впродовж короткого періоду часу, пов’язана з розподілом робіт між підрозділами, забезпечення їх необхідними ресурсами, оперативне регулювання виробничого процесу.

Головним завданням ОВП є організація злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства для забезпечення рівномірного, ритмічного випуску продукції в установленому обсязі і номенклатурі при повному використанні виробничих ресурсів.

 

Характеристика блоків оперативно-виробничого планування

Блок	Задача	Рівень дії	Період (як правило)
Планування обсягів	Розподіл виробничих завдань за підрозділами і плановими періодами	Підприємство, підрозділ	Річна виробнича програма, місяць
Оперативно-календарне планування	Визначення термінів початку і закінчення робіт у підрозділах	Підприємство, підрозділ, дільниця	Місяць, квартал
Поточне планування	Розподіл конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавцями	Дільниця, виконавець	Декада, тиждень, доба, робоча зміна, година

В процесі ОВП розробляються календарно-планові нормативи, план випуску продукції підприємства по місяцях року; оперативно-календарні плани випуску та графіки виробництва вузлів і деталей цехами, ділянками по місяцях, тижнях, добі, змінах (іноді годиннику).

ОВП за місцем його виконання підрозділяється на міжцехових та внутрішньоцехові, дільничий.

Розрізняють 3 основні системи оперативно – виробничого планування:

подетальна (масове, багатосерійне);

позамовна (одиничне, дрібносерійне);покомплектна (серійне).

Нормативи:

· розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ;

· розробка календарно-планових нормативів- (обсяги і ритми робіт, тривалість виробничих циклів, матеріальні нормативи тощо

· розробка цехових і внутрішньоцехових виробничих програм

· формування оперативних завдань (змінно-добових, часових і ін.)

· 13. Регулювання ходу виробництва (диспетчеризац ія)

· Диспетчеризація (dispatching production units) – особлива фома управління, що передбачає відокремлення в окрему централізовану службу функцій оперативного управління виробництвом і відповідну цій формі сукупність методів і технічних засобів управління.

· Диспетчеризація – це система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи з виконання виробничих завдань згідно із заздалегідь розробленим календарними графіками. Головна мета – попередити,виявити і ліквідувати виробничі неполадки та відхилення від графіка,а також спрямувати рух виробничого процесу в межі встановленого орг. –технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань.

· Дис-я являє собою заключний етап оперативного управління виробництвом. Відповідно до головної мети дис.-я охоплює такі види робіт:

· -безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків вир-ва;

· -виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин;

· - прийняття оперативних заходів щодо усунення та подальшого запобігання відхилень від графіка;

· -координація поточних робіт взаємопов’язаних виробничих підрозділів для забезпечення стабільного ритму вир-ва відповідно до календарного графіка.

· Дис-я здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів зв’язку та сигналізації. У роботі диспетчерських служб широко застосовується різні прилади й апарати як дротяних, так і бездротових засобів зв’язку, телевізійні установки,світлові табло,блоки автоматичного рахунки та обліку випуску виробів,апаратура магнітного запису та ін..

· Основним завданням дис.-її є забезпечення щоденного планомірного і ритмічного виконання за планового обсягу робіт.

· -

·

·

·

·

·

·

·

·

· 20. АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Помилки при виборі товару, незнання його властивостей, характеристик, умов зберігання, транспортування, неправильна оцінка його якості можуть обернутися для підприємця крупним втратами і збитками. Тому підприємцям необхідні основні уявлення про товарознавство різних груп товарів.

Вихідними передумовами розробки асортиментної політики підприємства є:
- визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються, виходячи з обраної товарної спеціалізації підприємства та потреб його потенційних споживачів;
- розподіл окремих груп та підгруп товарів між споживчими комплексами та мікрокомплексами постійного та сезонного характеру;
- визначення кількості видів та різновидів товарі в межах окремих споживчих комплексів та мікрокомплексів, тобто глибини товарного асортименту;
- розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство

Як свідчить світовий досвід, ефективне управління стратегією розвитку торговельного підприємства на основі асортиментної політики має ґрунтуватися на:
- постійному пошуку нових можливостей як у зовнішньому так і у внутрішньому середовищі підприємства;
- пов’язаності з інноваціями, передбаченнями, перспективного уявлення, що передбачає необхідність прогнозування майбутніх змін у конкурентному оточенні торговельного підприємства
Важливим напрямом підвищення ефективності асортиментної політики є налагодження довготривалих ділових зв’язків з крупними споживачами пропонованої продукції, з причин того, що дані дії допоможуть чітко реагувати на потреби споживача.
Ще одним не менш важливим способом підвищення ефективності асортиментної політики є зниження ціни запропонованої продукції за рахунок чіткого контролю за витратам

Отже, асортиментна політика повинна посідати важливе місце в роботі підприємства. Збалансований асортимент є одним з основних чинників успішної роботи. Асортимент має бути представлений великою кількістю різноманітної продукції, адже на нього звертають увагу 60-90% покупців, вважаючи це гарантією того, що буде зроблений правильний вибір. Інакше кажучи, покупцям подобається вибирати. На жаль, не існує універсальних методик визначення раціональної кількості видів, підвидів і асортименту продукції. Вирішенню питання можуть допомогти аналіз закономірностей поведінки споживачів, вивчення їхньої психології, мотивів покупки, знання особливостей товарних груп, систематичний аналіз результатів торгової діяльності та оцінка асортименту, які закладатимуться в основу асортиментної політики підприємства.

· Інноваційна політика підприємства

· Відповідно під терміном "інноваційна політика підприємства" розумітимемо сукупність цілей, принципів і правил з розробки і впровадження інновацій на підприємстві.

· Інноваційна політика підприємства повинна оформлятися у вигляді відповідних планів і програм (табл. 5.1).

· Таблиця 5.1

· ВТІЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У ПЛАНАХ І ПРОГРАМАХ ПІДПРИЄМСТВ

Рівень планування	Зміст плану	Рівень ухвалення завдань	Виконавці
Місія підприємства	Ставиться глобальна мета підприємства, визначаються основні товари, ринки, послуги, технології, культура підприємства. Формується загальне ставлення до інновацій.	Збори акціонерів (рада директорів)	Вище керівництво підприємства
Стратегічний план	Визначає цілі, яких необхідно досягти у плановому періоді 5-10 років щодо освоєння нових видів продукції, завоювання нових ринків чи збільшення частки на старих; напрями науково-технічних досліджень і розробок, спрямованих на залучення масштабних інновацій, пов'язаних зі зміною технології, організаційними змінами тощо. Описує механізми розподілу повноважень і регламентує взаємовідносини структурних підрозділів при здійсненні інноваційної діяльності, визначає механізм мотивації працівників	Вище керівництво підприємства, рада директорів	Керівництво планово-економічної служби підприємства, відділу маркетингу, збуту, головний конструктор (головний інженер служби розвитку)
Середньост-роковий (тактичний) план розвитку	Визначає розвиток підприємства на 1-5 років. Відбираються проекти, реалізацію яких задумано здійснити у вказаний термін, конкретизуються завдання відповідних служб, задіяних у реалізації проектів. Більша увага приділяється продуктовим та невеликим організаційним інноваціям	Менеджери середньої і вищої ланки	Планово-економічна служба, відділу маркетингу, збуту, конструкторський

·

Рівень планування	Зміст плану	Рівень ухвалення завдань	Виконавці
Короткостроковий (поточний) план	Розробляється на період до одного року. Включає середні й незначні інновації, які часто стосуються лише окремих людей	Менеджери середньої та низової ланки, окремі працівники	Планово-економічна служба, відділ маркетингу, збуту, конструкторський
Програма	Розробляється для здійснення цільових перетворень у внутрішньому середовищі підприємства. Включає конкретні дії і терміни виконання	Від вищого керівництва до окремих працівників залежно від масштабу інновації	Планово-економічна служба спільно з іншими функціональними службами, задіяними у програмі

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 22. Трудовий процес

· Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.
Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, — це технологічний процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, — трудовий процес. Отже, існує безпосередній зв’язок між технологічним, трудовим і виробничим процессами

·

· Трудовий процес — це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 23. Елементи трудового процесу

· Трудовий процес з метою його дослідження ділять на окремі елементи: операція, трудовий прийом, дія та рух.

· Операція – це частина трудового процесу, яка виконується одним робітником чи групою робітників на одному робочу місці та включає всі дії з виконання одиниці заданої роботи над одним предметом праці. Операція може бути розділена на комплекс прийомів,окремі дії та рухи.

· Прийом – закінчена сукупність трудових дій робітника, які безперервно слідують одна за одною та мають визначене цільове призначення – виконання частини операції.

· Дії-сукупність трудових рухів,якіздійснюютья без перерви робітниками для виконання частини прийому.

· Рухи – однократне переміщення робочих органів виконавця при виконання трудової дії.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 24. Види трудових процесів

Ознаки класифікації	Види трудових процесів
Характер предмета чи продукту праці	1.1. Матеріально-енергетичні: предмет і продукт праці — речовиний (сировина, деталі, матеріали) чи енергія (електрична, теплова та ін.). 1.2. Інформаційні: предмет і продукт праці — інформація
Виконувані функції	2.1. Перетворення предметів праці. 2.2. Обслуговування устаткування і робочих місць. 2.3. Обслуговування працівників. 2.4. Підготовка й управління виробництвом
Періодичність. процесу	3.1. Переривчасті (дискретні): супроводжуються зупинками для знімання готової продукції та завантаження сировини (напівфабрикату). 3.1.1. Циклічні: постійно повторюються з однаковою періодичністю (масове, велико-серійне виробництво). 3.1.2. Нециклічні: не повторюються чи повторюються з різною періодичністю (дослідне, одиничне, дрібносерійне виробництво). 3.2. Безупинні: виконуються протягом тривалого часу, завантаження сировини, зняття готової продукції здійснюються без зупинки основного процесу, що переривається один раз у півроку — рік для профілактичного огляду і ремонту устаткування
Характер участі працівника у впливі на предмет праці	4.1. Ручні: здійснюються за допомогою нескладних ручних інструментів, що приводяться в дію м'язовою силою працівника чи додатковим джерелом енергії. 4.2. Машинно-ручні: перетворення предмета праці здійснює виконавчий механізм машини, але переміщення предмета праці щодо інструмента (чи навпаки) виконує працівник.
	4.3. Машинні: участь працівника в перетворенні предмета праці полягає в установці і знятті виробу, управлінні роботою устаткування. 4.4. Автоматизовані й апаратні: здійснюються контроль, настроювання, налагодження устаткування, зміну інструментів, забезпечення предметів праці
Стабільність структури трудового процесу	5.1.3 постійною структурою: одна чи небагато операцій постійно закріплені за робочим місцем. 5.2. Зі структурою, що періодично змінюється: за робочим місцем закріплена група операцій, що виконуються в різні періодично повторювані проміжки часу. 5.3. Зі змінною структурою: на універсальному робочому місці виконуються різні роботи й операції, що не повторюються чи повторюються через не визначені проміжки часу
Ступінь регламентації трудового процесу	6.1. Жорстко регламентовані: дії, їх послідовність, спосіб виконання, тривалість жорстко визначені технологією чи організацією виробництва, робочими інструкціями. 6.2. Відносно регламентовані: працівник може змінювати послідовність і спосіб виконання дій за умов дотримання заданих часових параметрів і вимог до кількісних і якісних результатів. 6.3. Слаборегламентовані (творчі процеси, пов'язані з виробництвом нової інформації, розробкою нових технологій): регламентована діяльність та її основні параметри
Форми організації трудового процесу. Види трудових процесів	7.1. Індивідуальні: зайнятий один виконавець, результат його діяльності має індивідуальний характер. 7.2. Колективні: зайнята група виконавців визначеної кількості і професійно-кваліфікаційного складу, за нею закріплені визначений обсяг і номенклатура робіт

· 25. Суть і положення організації праці,завдання

· У загальному значенні під організацією праці розуміють приведення трудової діяльності у визначену систему, що характеризується внутрішньою упорядкованістю, погодженістю і спрямованістю взаємодії людей для реалізації спільної програми чи мети.

· Організація праці на підприємстві — це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання та здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців і їх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої предметної мети спільної діяльності і забезпечення заданого соціально-економічного ефекту.

· Мета організації праці досягається у процесі вирішення таких основних груп завдань:

· — економічних: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу (включаючи вирішення завдань скорочення його резервоутворюючих прямих і прихованих втрат), зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання устаткування за часом і потужністю, підвищення якості продукції;

· — організаційних: визначення порядку і послідовності виконання робіт, створення умов для високоефективної, безперервної роботи виконавців, забезпечення повного і рівномірного їх завантаження, індивідуальної і колективної відповідальності за результати діяльності, створення дієвої системи стимулювання праці, а також системи його нормування, що відповідає специфіці виробничої діяльності;

· — психофізіологічних: оздоровлення і полегшення праці, усунення зайвих витрат енергії працівників, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їхніх психофізіологічних характеристик особливостям трудової діяльності;

· — соціальних: підвищення змістовності і привабливості праці, створення умов для розвитку працівників, підвищення їх кваліфікації та розширення професійного профілю, реалізації їх трудової кар'єри і зростання їх добробуту.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 26. Основні напрями удосконалення рівня організації праці

· Напрями вдосконалення організації праці на підприємстві передбачають оптимізацію всіх її елементів, забезпечення їх відповідності технічним параметрам виробництва, цілям діяльності, критеріям ЇЇ ефективності.

· Організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, який включає: поділ праці та її кооперування, організацію робочих місць та їх обслуговування, впровадження раціональних прийомів та методів праці, науково обґрунтованих норм праці, її мотивацію, планування і облік; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

· Вихідним пунктом організації праці є поділ праці, тобто диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників. Поділ праці на підприємстві полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Розрізняють такі основні види поділу праці всередині підприємства: функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний. З поділом праці нерозривно пов'язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій у затратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.

· Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів з їх оснащення засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

· Трудовий процес — це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату. Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці.

· Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться передусім для їх нормалізації, а якщо це не можливо, — для компенсації працівникам шкідливого впливу умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі.

· Охорона праці — це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

· Дисципліна праці є об'єктивно необхідною формою зв'язку між працівниками. її основна вимога полягає в тому, щоб люди, які беруть участь у спільних або пов'язаних між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визначеного порядку трудової поведінки. У широкому розумінні дисципліна праці об'єднує трудову, технологічну і виробничу дисципліни і передбачає добросовісне виконання працівниками всіх своїх службових обов'язків.

·

· 28. Робоче місце та його рольутрудовому процесі

·
Ефективність трудового процесу залежить насамперед від організації робочих місць.
Під робочим місцем розуміється виробничий простір (площа) з розміщеним на ньому устаткуванням та інвентарем, які необхідні для ефективного виконання одним або групою робітників (бригадою, ланкою тощо) виробничого завдання чи окремої виробничої операції.

· Робоче місце — це частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробництва певного виду робіт. В середині робочого місця виділяють робочу зону - частину простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки, як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

· Робоче місце є первісною ланкою виробничої структури дільниці, цеху, підрозділу, підприємства. Організація робочого місця – це комплекс заходів, спрямованих на те, щоб створити на робочому місці всі необхідні умови для високопродуктивної змістовної праці, та на охорону здоров’я працівника. Вона передбачає вибір раціональної спеціалізації робочого місця і його оснащення устаткуванням, обладнанням, інструментом та інвентарем; створення комфортних умов праці; раціональне планування (розміщення всього, що необхідне для виконання трудового і виробничого процесу); безперебійне обслуговування робочого місця за всіма функціями.
Конкретний зміст робіт із раціональної організації робочого місця залежить від багатьох факторів: виду праці (розумова чи фізична; важка чи легка; різноманітна чи монотонна); умов праці (комфортні чи несприятливі); типу виробництва і т.д.

 

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 29. Класифікація робочих місць

· Усі робочі місця класифікують за такими ознаками:

· За ступенем ме