Організація роботи енергетичного господарства на під-ві, його функції

Енергетичне господарство – комплекс підрозділів, завданням якого є забезпечення інших виробничих підсистем енергією, необхідною для їх безперебійного ефективного функкціонування.

За характером використання споживана енергія поділяється на силову, технологічну і виробничо-побутову. Силова енергія надає руху технологічному устаткуванню підйомно-транспортним засобом; технологічна використовується для зміни властивостей і стану матеріалів (плавлення, термообробка та ін.); виробничо-побутова витрачається на освітлення, вентиляцію, опалення та ін.

Річні витрати на споживану енергію на підприємствах досить значні, а їхня частка в собівартості продукції нині досягає 25—30%.

Основними завданнями енергетичного господарства є:

— безперервне забезпечення підприємства, його підрозділів і робочих місць усіма видами енергії з дотриманням установлених для неї параметрів — напруги, тиску, температури та ін.;

— раціональне використання енергетичного устаткування, його ремонт і обслуговування;

— ефективне використання й ощадлива витрата в процесі виробництва всіх видів енергії.

На великих підприємствах енергетичне господарство очолює управління головного енергетика (УГЕ), на середніх підприємствах — відділ головного енергетика (ВГЕ), на малих підприємствах — енергомеханічний відділ на чолі з головним механіком. Головний енергетик є заступником головного механіка.

 

47. Зміст та завдання транспортного господарства

Транспортне господарство – організаційне утворення підприємства, що виконує великий обсяг транспортно-складських, вантажно-розвантажувальних робіт з обслуговування внутрішнього і зовнішнього вантажообороту.

Завдання транспортного господарства − здійснення безперебійного транспортування всіх вантажів відповідно до виробничих процесів, утримання транспортних засобів у справному і працездатному стані, зниження витрат на транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи.

Організація транспортного господарства підприємства включає виконання наступних робіт:

– стратегічне планування оновлення парку транспортних засобів;

– аналіз ефективності використання транспортних засобів в часі і по продуктивності;

– вибір і оновлення транспортних засобів;

– розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на ремонтно-експлуатаційні потреби транспортного господарства;

– складання балансів вантажообігу;

– проектування схем вантажопотоків;

– оперативно-календарне планування транспортних операцій;

– диспетчирування роботи транспорту підприємства;

– облік, контроль і мотивація ефективної роботи транспортного господарства.

 

48. Вантажопотік та вантажообіг

Вантажопотік — це кількість вантажів, що переміщується між окремими пунктами за прийняту одиницю часу.

Вантажопотоки розділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні вантажопотоки характеризують об'єм вантажів (вантажні потоки прибуття), що прибувають на підприємство, і об'єм вантажів (вантажні потоки відправлення), що відправляються. Внутрішні вантажопотоки - це кількість вантажів, переміщуваних між підрозділами підприємства.

Вантажообіг - основний економічний показник продукції транспорту, що характеризує сумарну вагу вантажів, перевезених на підприємстві за розрахунковий період. Вантажообіг підприємства дорівнює сумі вантажопотоків за усіма пунктами прибуття і відправлення вантажів.

На підставі шахової відомості розробляється схема вантажопотоків. На схемі вказуються відстань, напрями вантажопотоків, їх потужність і характер вантажів, що перевозяться.

При доставці вантажів можуть використовуватись такі системи перевезень: маятникова, променева, кільцева.

 

Рис. 2. Основні схеми маршрутних перевезень

Маятникова система перевезень використовується при перевезен­нях вантажів між двома постійними пунктами: постачальник-споживач. Ними можуть бути: два сусідні робочі місця, склад – робоче місце, підприємство виробник і підприємство споживач і т.п.

Променева система перевезень використовується в тих випадках, коли підприємство-споживач одержує матеріальні ресурси з різних баз (складів), від кількох постачальників, або коли один постачальник (склад, база) забез­печує ресурсами кількох споживачів (цехів). Така система дуже характерна для доставки вантажів із складів підприємства до певних об'єктів.

В тих випадках, коли обслуговується кілька постійних пунктів, що зв'язані послідовною доставкою від одного до іншого та обов`язковим поверненням транспорту в вихідний пункт (склад) використовується кільцева система перевезень. Така система є найбільш ефективною.

Всі розглянуті системи можна об'єднати в одну групу – групу маршрутних перевезень, оскільки рух транспорту відбувається за заздалегідь встановленим твердим розкладом.

49.Класифікація ТЗ

Залежно від особливостей технологічних процесів і типів виробництв на підприємстві застосовуються різні транспортні засоби.

За видами транспорту розрізняють:

· рейковий (залізничний вузькоколійний);

· безрейковий (автотранспорт, електротранспорт);

· водний (морський, річковий);

· трубопровідний (трубопровідний пневмотранспорт, гравітаційні продуктопроводи, нафтопроводи і т.д.);

· спеціальний (технологічний) транспорт;

· підйомно-транспортні засоби (конвеєри, крани, навантажувачі, ліфти і т.п.).

За способом дії розрізняють:

· транспорт переривчастої дії (наприклад, електронавантажувачі);

· транспорт безперервної дії (наприклад, конвеєри).

За напрямом переміщення вантажів розрізняють:

· горизонтальний;

· вертикальний (ліфти, підйомники);

· горизонтально-вертикальний (мостові крани, кран-балки, електронавантажувачі);

· похилий (похилі канатні й монорейкові дороги, конвеєри).

За своїм призначенням транспортні засоби можуть бути поділені на::

· внутрішній;

· міжцеховий;

· зовнішній транспорт.

Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок підприємства, його матеріально-технічних складів, складів готової продукції з підприємствами-постачальниками, контрагентами, станціями залізничного, водного і повітряного транспорту.

Міжцеховий транспорт виконує функції сполучної ланки між цехами підприємства, його складами, службами та іншими виробничими об'єктами.

Внутрішньоцеховий транспорт переміщує вантажі в цеху в ході виробничого процесу, здійснюючи рух сировини, матеріалів і комплектуючих деталей і вузлів не тільки від складу до робочих місць, але і між робочими місцями, а також контрольними постами.

 

54. Системи управління запасами

НЕ ПОЛНОСТЬЮ!!!

У 60-ті роки був створений метод розрахунку необхідних для виробництва матеріалів, що отримав назву MRP (Material Requirements Planning − планування необхідних матеріалів). Його застосування стало можливим лише зі значним розвитком інформаційних систем, оскільки MRP потребує використання складної обчислювальної техніки. Цей метод проводить оцінку здійсненності контрольного графіка виробництва на основі наявних матеріалів і розраховує необхідні обсяги поставок для виконання виробничого завдання. Попит на матеріали та комплектуючі вироби є похідним від попиту на продукцію. Планування поставок починається зі створення об'ємно-календарного графіка виготовлення виробів, який перетворюється в графік потреб в сировині, деталях і складальних вузлах. Період планування для даної системи 2-3 місяці з розбиттям по тижнях або днях. Основними цілями систем МRР є:

* Підвищення ефективності якості планування потреб в ресурсах;

* Планування виробничого процесу, графіка доставки, закупівель;

* Зниження рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції;

* Вдосконалення контролю за рівнем запасів;

* Задоволення потреби в матеріалах, компонентах і продукції.

Проте основною вадою цієї системи є ігнорування обмежень, викликаних виробничими потужностями підприємства.

Поняття якості продукції

Якість продукції -це сукупність властивостей і характеристик продукції, які додають їй здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.

Якість продукції тісно пов'язана із споживацькою вартістю — здатністю товару задовольняти певні потреби. Вона характеризує міру споживацької вартості, ступінь її придатності і корисності, тобто кількісне задоволення суспільної потреби в продукції.

Для того,щоб судити про якість продукту недостатно тільки даних про його властивості. Потрібно враховувати й умови, у яких продукт буде використаний. Якість може бути виражено цифровими значеннями, якщо споживач у стані групувати властивості в порядку їхньої важливості.

Важливими властивостями для оцінки якості є: техніч рівень; е стетич рівень, експлуатац рівень, технічна якість. Якість є комплексним поняттям, що відбиває ефективність усіх сторін діялті фірми.