Методи організації виробництва (цеховий та потоковий)

 

Непотоковий вид виробничих процесів характерний для одиничних типів виробництва з непостійною номенклатурою виробів. Йому властиві такі ознаки:

- на робочих місцях, як правило, обробляються різноманітні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці.

- робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без відповідного зв'язку з послідовністю виконання операцій. Наприклад, групи токарних, фрезерних, свердлильних та інших верстатів;

- предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами. Це великою мірою впливає на збільшення перерв між операціями;

- предмети праці часто поступають на проміжні склади і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної операції.

 

Потоковий метод організації виробничого процесу - один з найбільш високоефективних. Він здійснюється в максимальній відповідності до принципів раціональної організації виробництва. Потоковий виробничий процес характеризується такими ознаками:

- за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів;

- робочі місця розміщуються послідовно відповідно до протікання технологічного процесу;

- технологічний процес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місці можуть виконуватись одна або кілька схожих операцій;

- предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності та безперервності процесу.

 

Сутність конвеєрних потоків, передумови їх організації

Широко застосовується спеціальний міжопераційний транспорт (конвеєри), який виконує не тільки функції переміщен­ня предметів, а й задає ритм роботи.

За способом переміщення виокремлюють конвеєри з безперер­вним та пульсуючим рухом. Конвеєр з безперервним рухом має по­стійну швидкість і під час роботи не зупиняється. Конвеєр з пуль­суючим рухом під час виконання операцій стоїть нерухомо. Він приводиться в дію періодично через проміжок часу, що дорівнює такту лінії. Такі конвеєри застосовуються тоді, коли за технологіч­ними умовами виконання операції потребує нерухомого стану пред­мета праці.
Переміщувати самі предмети не завжди можливо й доцільно (наприклад за складання великогабаритних машин). У цьому разі організується так званий стаціонарний потік, коли вироби встанов­люються нерухомо на складальних стендах, а переміщуються спеці­алізовані групи (бригади) робітників, які виконують певні операції.

Переваги Конвеєра.: безперервність переміщення вантажів, завантаження і розвантаження без зупинок, висока продуктивність, велика довжина транспортування, високий ступінь автоматизації, забезпечення умов безпеки праці, високі техніко-економічні показники.

 

Класифікація потоків

1. Рівень спеціалізації (тип виробництва):

Однопредметною називається лінія, на якій обробляється або складається виріб одного типорозміру протягом тривалого часу (телевізори, пральні машини, холодильники тощо). Для переходу на виготовлення виробу іншого типорозміру потрібне переналагодження лінії (перестановка устаткування, окрема його заміна тощо). Найбільше застосовуються ці лінії в масовому виробництві, зокрема в легкій промисловості, виробництві побутової техніки та ін.

Багатопредметна потокова лінія - це лінія, на якій одночасно або послідовно виготовляється кілька типорозмірів виробів, які схожі за конструкцією і технологією виробництва. Ці лінії застосовуються в більшості в серійному виробництві на підприємствах легкої промисловості, в харчовій галузі та інших.

2. За ступенем безперервності процесу виробництва:

Безперервною є лінія, на якій предмети праці переміщуються по операціях безперервно, тобто без міжопераційного чекання (паралельне поєднання операцій).

Перервною (прямоточною) вважається лінія, що не може забезпечити безперервної обробки предметів праці у зв'язку з несинхронністю операцій. Між операціями є перерви, під час яких предмети праці чекають своєї черги на обробку, утворюючи періодично оборотні запаси.

3. За способом підтримування ритму вирізняють лінії з регламентованим і вільним ритмом.

Лінії з регламентованим ритмом передають предмети праці з операції на операцію через точно фіксований час, тобто за заданим ритмом. Регламентований ритм застосовується на безперервних лініях.

Лінії з вільним ритмом передають предмети праці з операції на операцію за допомогою сигналізації (звукової, світлової) робітниками, які їх виконують. Таким чином загальний ритм забезпечується стабільною продуктивністю робітника на першій лінії операцій.

4. Постійність виробничих умов:

– без переналадки устаткування, до яких відносяться лінії масового виробництва і групові лінії великосерійного виробництва;

– з переналадкою устаткування, т. е. змінно-потокові лінії великосерійного виробництва.

5. Спосіб транспортування предметів праці:

– конвеєрні, на яких застосовуються приводні конвеєри різних конструкцій;

– лінії із застосуванням безпривідних транспортних засобів (рольгангов, скатів, спусків та ін.);

– лінії із застосуванням підйомно-транспортного устаткування циклічної дії (кранів, монорейок з тельферами, електровізків і т. п.).

 

12. Призначення системи опреативного менеджменту. Оперативно-виробниче планування, система нормативів ОВП.

Оперативне управління виробництвом – комплекс робіт, що включає організаію розробки та виконання оперативно-календарних планів виробництва продукції, змінно-добових завдань, забезпечення робочих місць, контроль і регулювання ходу виробництва.

Оперативно – виробниче планування – поточна діяльність планово – виробничих підроздів впродовж короткого періоду часу, пов’язана з розподілом робіт між підрозділами, забезпечення їх необхідними ресурсами, оперативне регулювання виробничого процесу.

Головним завданням ОВП є організація злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства для забезпечення рівномірного, ритмічного випуску продукції в установленому обсязі і номенклатурі при повному використанні виробничих ресурсів.

 

Характеристика блоків оперативно-виробничого планування

Блок	Задача	Рівень дії	Період (як правило)
Планування обсягів	Розподіл виробничих завдань за підрозділами і плановими періодами	Підприємство, підрозділ	Річна виробнича програма, місяць
Оперативно-календарне планування	Визначення термінів початку і закінчення робіт у підрозділах	Підприємство, підрозділ, дільниця	Місяць, квартал
Поточне планування	Розподіл конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавцями	Дільниця, виконавець	Декада, тиждень, доба, робоча зміна, година

В процесі ОВП розробляються календарно-планові нормативи, план випуску продукції підприємства по місяцях року; оперативно-календарні плани випуску та графіки виробництва вузлів і деталей цехами, ділянками по місяцях, тижнях, добі, змінах (іноді годиннику).

ОВП за місцем його виконання підрозділяється на міжцехових та внутрішньоцехові, дільничий.

Розрізняють 3 основні системи оперативно – виробничого планування:

подетальна (масове, багатосерійне);

позамовна (одиничне, дрібносерійне);покомплектна (серійне).

Нормативи:

· розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ;

· розробка календарно-планових нормативів- (обсяги і ритми робіт, тривалість виробничих циклів, матеріальні нормативи тощо

· розробка цехових і внутрішньоцехових виробничих програм

· формування оперативних завдань (змінно-добових, часових і ін.)

· 13. Регулювання ходу виробництва (диспетчеризац ія)

· Диспетчеризація (dispatching production units) – особлива фома управління, що передбачає відокремлення в окрему централізовану службу функцій оперативного управління виробництвом і відповідну цій формі сукупність методів і технічних засобів управління.

· Диспетчеризація – це система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи з виконання виробничих завдань згідно із заздалегідь розробленим календарними графіками. Головна мета – попередити,виявити і ліквідувати виробничі неполадки та відхилення від графіка,а також спрямувати рух виробничого процесу в межі встановленого орг. –технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань.

· Дис-я являє собою заключний етап оперативного управління виробництвом. Відповідно до головної мети дис.-я охоплює такі види робіт:

· -безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків вир-ва;

· -виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин;

· - прийняття оперативних заходів щодо усунення та подальшого запобігання відхилень від графіка;

· -координація поточних робіт взаємопов’язаних виробничих підрозділів для забезпечення стабільного ритму вир-ва відповідно до календарного графіка.

· Дис-я здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів зв’язку та сигналізації. У роботі диспетчерських служб широко застосовується різні прилади й апарати як дротяних, так і бездротових засобів зв’язку, телевізійні установки,світлові табло,блоки автоматичного рахунки та обліку випуску виробів,апаратура магнітного запису та ін..

· Основним завданням дис.-її є забезпечення щоденного планомірного і ритмічного виконання за планового обсягу робіт.

· -

·

·

·

·

·

·

·

·

· 20. АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Помилки при виборі товару, незнання його властивостей, характеристик, умов зберігання, транспортування, неправильна оцінка його якості можуть обернутися для підприємця крупним втратами і збитками. Тому підприємцям необхідні основні уявлення про товарознавство різних груп товарів.

Вихідними передумовами розробки асортиментної політики підприємства є:
- визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються, виходячи з обраної товарної спеціалізації підприємства та потреб його потенційних споживачів;
- розподіл окремих груп та підгруп товарів між споживчими комплексами та мікрокомплексами постійного та сезонного характеру;
- визначення кількості видів та різновидів товарі в межах окремих споживчих комплексів та мікрокомплексів, тобто глибини товарного асортименту;
- розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство

Як свідчить світовий досвід, ефективне управління стратегією розвитку торговельного підприємства на основі асортиментної політики має ґрунтуватися на:
- постійному пошуку нових можливостей як у зовнішньому так і у внутрішньому середовищі підприємства;
- пов’язаності з інноваціями, передбаченнями, перспективного уявлення, що передбачає необхідність прогнозування майбутніх змін у конкурентному оточенні торговельного підприємства
Важливим напрямом підвищення ефективності асортиментної політики є налагодження довготривалих ділових зв’язків з крупними споживачами пропонованої продукції, з причин того, що дані дії допоможуть чітко реагувати на потреби споживача.
Ще одним не менш важливим способом підвищення ефективності асортиментної політики є зниження ціни запропонованої продукції за рахунок чіткого контролю за витратам

Отже, асортиментна політика повинна посідати важливе місце в роботі підприємства. Збалансований асортимент є одним з основних чинників успішної роботи. Асортимент має бути представлений великою кількістю різноманітної продукції, адже на нього звертають увагу 60-90% покупців, вважаючи це гарантією того, що буде зроблений правильний вибір. Інакше кажучи, покупцям подобається вибирати. На жаль, не існує універсальних методик визначення раціональної кількості видів, підвидів і асортименту продукції. Вирішенню питання можуть допомогти аналіз закономірностей поведінки споживачів, вивчення їхньої психології, мотивів покупки, знання особливостей товарних груп, систематичний аналіз результатів торгової діяльності та оцінка асортименту, які закладатимуться в основу асортиментної політики підприємства.

· Інноваційна політика підприємства

· Відповідно під терміном "інноваційна політика підприємства" розумітимемо сукупність цілей, принципів і правил з розробки і впровадження інновацій на підприємстві.

· Інноваційна політика підприємства повинна оформлятися у вигляді відповідних планів і програм (табл. 5.1).

· Таблиця 5.1

· ВТІЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У ПЛАНАХ І ПРОГРАМАХ ПІДПРИЄМСТВ

Рівень планування	Зміст плану	Рівень ухвалення завдань	Виконавці
Місія підприємства	Ставиться глобальна мета підприємства, визначаються основні товари, ринки, послуги, технології, культура підприємства. Формується загальне ставлення до інновацій.	Збори акціонерів (рада директорів)	Вище керівництво підприємства
Стратегічний план	Визначає цілі, яких необхідно досягти у плановому періоді 5-10 років щодо освоєння нових видів продукції, завоювання нових ринків чи збільшення частки на старих; напрями науково-технічних досліджень і розробок, спрямованих на залучення масштабних інновацій, пов'язаних зі зміною технології, організаційними змінами тощо. Описує механізми розподілу повноважень і регламентує взаємовідносини структурних підрозділів при здійсненні інноваційної діяльності, визначає механізм мотивації працівників	Вище керівництво підприємства, рада директорів	Керівництво планово-економічної служби підприємства, відділу маркетингу, збуту, головний конструктор (головний інженер служби розвитку)
Середньост-роковий (тактичний) план розвитку	Визначає розвиток підприємства на 1-5 років. Відбираються проекти, реалізацію яких задумано здійснити у вказаний термін, конкретизуються завдання відповідних служб, задіяних у реалізації проектів. Більша увага приділяється продуктовим та невеликим організаційним інноваціям	Менеджери середньої і вищої ланки	Планово-економічна служба, відділу маркетингу, збуту, конструкторський

·

Рівень планування	Зміст плану	Рівень ухвалення завдань	Виконавці
Короткостроковий (поточний) план	Розробляється на період до одного року. Включає середні й незначні інновації, які часто стосуються лише окремих людей	Менеджери середньої та низової ланки, окремі працівники	Планово-економічна служба, відділ маркетингу, збуту, конструкторський
Програма	Розробляється для здійснення цільових перетворень у внутрішньому середовищі підприємства. Включає конкретні дії і терміни виконання	Від вищого керівництва до окремих працівників залежно від масштабу інновації	Планово-економічна служба спільно з іншими функціональними службами, задіяними у програмі

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 22. Трудовий процес

· Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.
Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, — це технологічний процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, — трудовий процес. Отже, існує безпосередній зв’язок між технологічним, трудовим і виробничим процессами

·

· Трудовий процес — це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 23. Елементи трудового процесу

· Трудовий процес з метою його дослідження ділять на окремі елементи: операція, трудовий прийом, дія та рух.

· Операція – це частина трудового процесу, яка виконується одним робітником чи групою робітників на одному робочу місці та включає всі дії з виконання одиниці заданої роботи над одним предметом праці. Операція може бути розділена на комплекс прийомів,окремі дії та рухи.

· Прийом – закінчена сукупність трудових дій робітника, які безперервно слідують одна за одною та мають визначене цільове призначення – виконання частини операції.

· Дії-сукупність трудових рухів,якіздійснюютья без перерви робітниками для виконання частини прийому.

· Рухи – однократне переміщення робочих органів виконавця при виконання трудової дії.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 24. Види трудових процесів

Ознаки класифікації	Види трудових процесів
Характер предмета чи продукту праці	1.1. Матеріально-енергетичні: предмет і продукт праці — речовиний (сировина, деталі, матеріали) чи енергія (електрична, теплова та ін.). 1.2. Інформаційні: предмет і продукт праці — інформація
Виконувані функції	2.1. Перетворення предметів праці. 2.2. Обслуговування устаткування і робочих місць. 2.3. Обслуговування працівників. 2.4. Підготовка й управління виробництвом
Періодичність. процесу	3.1. Переривчасті (дискретні): супроводжуються зупинками для знімання готової продукції та завантаження сировини (напівфабрикату). 3.1.1. Циклічні: постійно повторюються з однаковою періодичністю (масове, велико-серійне виробництво). 3.1.2. Нециклічні: не повторюються чи повторюються з різною періодичністю (дослідне, одиничне, дрібносерійне виробництво). 3.2. Безупинні: виконуються протягом тривалого часу, завантаження сировини, зняття готової продукції здійснюються без зупинки основного процесу, що переривається один раз у півроку — рік для профілактичного огляду і ремонту устаткування
Характер участі працівника у впливі на предмет праці	4.1. Ручні: здійснюються за допомогою нескладних ручних інструментів, що приводяться в дію м'язовою силою працівника чи додатковим джерелом енергії. 4.2. Машинно-ручні: перетворення предмета праці здійснює виконавчий механізм машини, але переміщення предмета праці щодо інструмента (чи навпаки) виконує працівник.
	4.3. Машинні: участь працівника в перетворенні предмета праці полягає в установці і знятті виробу, управлінні роботою устаткування. 4.4. Автоматизовані й апаратні: здійснюються контроль, настроювання, налагодження устаткування, зміну інструментів, забезпечення предметів праці
Стабільність структури трудового процесу	5.1.3 постійною структурою: одна чи небагато операцій постійно закріплені за робочим місцем. 5.2. Зі структурою, що періодично змінюється: за робочим місцем закріплена група операцій, що виконуються в різні періодично повторювані проміжки часу. 5.3. Зі змінною структурою: на універсальному робочому місці виконуються різні роботи й операції, що не повторюються чи повторюються через не визначені проміжки часу
Ступінь регламентації трудового процесу	6.1. Жорстко регламентовані: дії, їх послідовність, спосіб виконання, тривалість жорстко визначені технологією чи організацією виробництва, робочими інструкціями. 6.2. Відносно регламентовані: працівник може змінювати послідовність і спосіб виконання дій за умов дотримання заданих часових параметрів і вимог до кількісних і якісних результатів. 6.3. Слаборегламентовані (творчі процеси, пов'язані з виробництвом нової інформації, розробкою нових технологій): регламентована діяльність та її основні параметри
Форми організації трудового процесу. Види трудових процесів	7.1. Індивідуальні: зайнятий один виконавець, результат його діяльності має індивідуальний характер. 7.2. Колективні: зайнята група виконавців визначеної кількості і професійно-кваліфікаційного складу, за нею закріплені визначений обсяг і номенклатура робіт

· 25. Суть і положення організації праці,завдання

· У загальному значенні під організацією праці розуміють приведення трудової діяльності у визначену систему, що характеризується внутрішньою упорядкованістю, погодженістю і спрямованістю взаємодії людей для реалізації спільної програми чи мети.

· Організація праці на підприємстві — це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання та здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців і їх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої предметної мети спільної діяльності і забезпечення заданого соціально-економічного ефекту.

· Мета організації праці досягається у процесі вирішення таких основних груп завдань:

· — економічних: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу (включаючи вирішення завдань скорочення його резервоутворюючих прямих і прихованих втрат), зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання устаткування за часом і потужністю, підвищення якості продукції;

· — організаційних: визначення порядку і послідовності виконання робіт, створення умов для високоефективної, безперервної роботи виконавців, забезпечення повного і рівномірного їх завантаження, індивідуальної і колективної відповідальності за результати діяльності, створення дієвої системи стимулювання праці, а також системи його нормування, що відповідає специфіці виробничої діяльності;

· — психофізіологічних: оздоровлення і полегшення праці, усунення зайвих витрат енергії працівників, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їхніх психофізіологічних характеристик особливостям трудової діяльності;

· — соціальних: підвищення змістовності і привабливості праці, створення умов для розвитку працівників, підвищення їх кваліфікації та розширення професійного профілю, реалізації їх трудової кар'єри і зростання їх добробуту.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 26. Основні напрями удосконалення рівня організації праці

· Напрями вдосконалення організації праці на підприємстві передбачають оптимізацію всіх її елементів, забезпечення їх відповідності технічним параметрам виробництва, цілям діяльності, критеріям ЇЇ ефективності.

· Організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, який включає: поділ праці та її кооперування, організацію робочих місць та їх обслуговування, впровадження раціональних прийомів та методів праці, науково обґрунтованих норм праці, її мотивацію, планування і облік; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

· Вихідним пунктом організації праці є поділ праці, тобто диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників. Поділ праці на підприємстві полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Розрізняють такі основні види поділу праці всередині підприємства: функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний. З поділом праці нерозривно пов'язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій у затратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.

· Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів з їх оснащення засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

· Трудовий процес — це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату. Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці.

· Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться передусім для їх нормалізації, а якщо це не можливо, — для компенсації працівникам шкідливого впливу умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі.

· Охорона праці — це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

· Дисципліна праці є об'єктивно необхідною формою зв'язку між працівниками. її основна вимога полягає в тому, щоб люди, які беруть участь у спільних або пов'язаних між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визначеного порядку трудової поведінки. У широкому розумінні дисципліна праці об'єднує трудову, технологічну і виробничу дисципліни і передбачає добросовісне виконання працівниками всіх своїх службових обов'язків.

·

· 28. Робоче місце та його рольутрудовому процесі

·
Ефективність трудового процесу залежить насамперед від організації робочих місць.
Під робочим місцем розуміється виробничий простір (площа) з розміщеним на ньому устаткуванням та інвентарем, які необхідні для ефективного виконання одним або групою робітників (бригадою, ланкою тощо) виробничого завдання чи окремої виробничої операції.

· Робоче місце — це частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробництва певного виду робіт. В середині робочого місця виділяють робочу зону - частину простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки, як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

· Робоче місце є первісною ланкою виробничої структури дільниці, цеху, підрозділу, підприємства. Організація робочого місця – це комплекс заходів, спрямованих на те, щоб створити на робочому місці всі необхідні умови для високопродуктивної змістовної праці, та на охорону здоров’я працівника. Вона передбачає вибір раціональної спеціалізації робочого місця і його оснащення устаткуванням, обладнанням, інструментом та інвентарем; створення комфортних умов праці; раціональне планування (розміщення всього, що необхідне для виконання трудового і виробничого процесу); безперебійне обслуговування робочого місця за всіма функціями.
Конкретний зміст робіт із раціональної організації робочого місця залежить від багатьох факторів: виду праці (розумова чи фізична; важка чи легка; різноманітна чи монотонна); умов праці (комфортні чи несприятливі); типу виробництва і т.д.

 

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· 29. Класифікація робочих місць

· Усі робочі місця класифікують за такими ознаками:

· За ступенем механізації робочі місця поділяють на

· Ручні(всі трудові процеси на них виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, з застосуванням найпростішого інструменту)

· машинно-ручні(обробка предметів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але при безпосередній участі працівника)

· механізовані(основні технологічні процеси повністю виконуються машинами і механізмами, а за робітником залишається лише функція управління машинами, тобто енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці)

· автоматизовані (весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною або агрегатом автоматичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомату, контролю за його роботою і, за необхідності, наладки. Наприклад, робота машиністів автоматизованих насосних станцій водопроводу)

· апаратурні (оснащені різними апаратами, впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної або біологічної енергії)

· 1. За ознакою спеціалізації робочі місця поділяють на спеціалізовані і універсальні. На спеціалізованих робочих місцях, оснащених обладнанням спеціального призначення, можуть виконуватися одні й ті самі або близькі за змістом операції і види робіт (робоче місце штампувальника, бурильника і под.). На універсальних робочих місцях здійснюються різнорідні роботи, вони оснащені універсальним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого (наприклад, в умовах ремонтно-механічних майстерень).

· 2. За ознакою розподілу праці виділяють два типи робочих місць — індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець і колективні, де трудові процеси здійснюються групами працівників, при обслуговуванні крупних машинних агрегатів тощо.

· 3. За кількістю обладнання, що обслуговують, робочі місця поділяються на одноверстатнібагатоверстатні (багатоапаратурні, багатоагрегатні). (одноапаратурні, одно-агрегатні) і

· 4. За місцеположенням робочі місця поділяються на стаціонарні, розташовані і обладнані на одному місці (наприклад, робочі місця верстатників, апаратників); і пересувні, які постійно пересуваються у просторі (робочі місця будівельників, ремонтного персоналу).

 

14. Точно в час

З методом «канбан» часто ототожнюють систему «точно в строк» (just-in-time), проте між ними існують деякі відмінності (таб). «Точно-в-час» є не тільки способом планування матеріально-технічного постачання, а й передбачає організацію виробництва на основі оперативних планів. Канбан є інформаційним забезпеченням відносно системи «точно в час», оскільки надає дані про стан запасів, потребу в сировині та кінцевій продукції.

Кінцева мета «just-in-time» − створення збалансованої системи; що забезпечує плавний і швидкий потік матеріалів. Найбільш ефективним засобом досягнення цієї мети є скорочення запасів, за рахунок зменшення числа виробів у партії. Виробництво невеликих партій з більшою частотою відповідає темпам споживання готової продукції, а також підвищує якість виробів з наступних причин:

1. великі партії мають значне число дефектних виробів;

2. інформація від споживача про браковану продукцію надходить до виробника досить швидко, що дозволяє вжити певних заходів;

3. причина дефекту буває досить простою і може бути усунена робітником на місці.

Основоположними умовами успішного використання системи «точно в час» є масове залучення персоналу до підвищення якості виробництва (створення гуртків якості і автономних самоврядних бригад), заходи по виключенню всіх видів дефектів, використання ситеми «канбан», встановлення тісних партнерських відносин з постачальниками.

Характерними результатами впровадження системи «точно в час» є скорочення запасів і часу виробництва на 90%, витрат праці - на 10-30%, часу підготовки виробництва - на 75%, виробничих площ - на 50%, непрямих витрат - на 50-60%, підвищення якості продукції на 75-90%.

Назва системи	Особливості	Відмінність від американських систем
Kanban	§ використовує ручні засоби планування – картки «канбан»; § одна зі складових JIT; § є інформаційною системою відносно системи «точно-в-час»,індикатором попиту	§ повна відмова від створення запасів; § орієнтація не лише на необхідну кількість сировини, але і на її якість; § планування запасів і матеріальних потоків для окремих виробничих операцій; § значна гнучкість виробництва; § є «тягнучою» систему; § продукція випускається невеликими партіями; § необхідна безперервна робота верстатів і устаткування (через відсутність запасів); § практично повна залежність від постачальників; § значна участь працівників в контролі якості та організації ефективного виробницетва.
Just-in-time	§ разом з картками використовується обчислювальна техніка; § метод планування та організаціїоперативної діяльності; § використовує «канбан» як інформаційну систему

 

15. Канбан

Найбільше поширення отримала система канбан (з япон. «kan» означає «візуальний», «ban» − «картки»). Її основою є використання спеціальних карток, що інформують про обсяги замовлень. Канбан передбачає оперативне управління виробничими запасами і матеріальними потоками між окремими виробничими операціями. Канбан можна визначити як стимулятор попиту або як «тягнучу» ситему, в якій кінцевий випуск визначає всі етапи виробництва. Головним правилом є між операційна поставка виключно доброякісних бездефектних деталей і напівфабрикатів.

Вплив системи канбан на ефективність роботи підприємств має багатоплановий характер. Канбан сприяє поліпшенню якості, зниженню непродуктивних витрат, забезпеченню більш гнучкого та швидкого реагування на потреби ринку, усунення поточних запасів і часу виконання замовлень. Реалізація системи «канбан» супроводжується щоденними зведеннями про стан запасів, функціонуванням складу, забезпеченням надійної і гарантованої поставки деталей, децентралізацією управління.

 

16. Проектування продукції та виробництва

Виробничий процес – це сукупність взаємозв’язаних процесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію.

Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи