Загальна характеристика інфраструктури

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, що забезпечують його нормальну роботу. Розрізняють інфраструктуру виробничу і соціальну. Елементи інфраструктури наведено на рис. 6.

Виробнича інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які безпосередньо не беруть участі у створенні основної продукції, але сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Виробнича інфраструктура залежить від галузі, типу та масштабу виробництва.

Виробнича інфраструктура:

Ремонтне господарство

Інструментальне господарство

Транспортне господарство

Енергетичне господарство

Складське господарство.

Соціальна інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників.

Організація і стан інфраструктури істотно впливають на економіку підприємства. На сучасних виробничих підприємствах, наприклад, у сфері технічного обслуговування основного виробництва, працюють 40-50 % його промислово-виробничого персоналу.

 

40. Технічне обслуговування

Технічне обслуговування виробництва є найважливішою частиною системи обслуговування виробничого процесу в цілому. Воно включає функції з забезпечення технічного стану (готовності) засобів виробництва і руху предметів праці в процесі виробництва (виготовлення продукції).

Технічне обслуговування потрібно розглядати як частину єдиного процесу виробництва, а роботи з обслуговування погоджувати з технологією безпосереднього виготовлення продукту на основі єдиної комплексної технології виробничого процесу в цілому.

Для технічного обслуговування основного виробництва заводи мають цілий комплекс так званих допоміжних служб або господарств: ремонтне, інструментальне, енергетичне, транспортне, постачальницько-складське та ін.

Склад і масштаби цих господарств підприємства визначаються особливостями основного виробництва, типом і розмірами підприємства та його виробничих зв'язків.

Інструментальні служби і цехи заводу повинні вчасно забезпечувати виробництво інструментом і оснащенням високої якості за мінімальних витрат на їх виготовлення й експлуатацію. Від роботи інструментальних цехів і служб значною мірою залежать упровадження передової технології, механізації містких робіт, підвищення якості виробів і зниження їх собівартості;

ремонтні цехи і служби заводу забезпечують робочий стан технологічного устаткування шляхом його ремонту і модернізації. Якісний ремонт устаткування збільшує строк його служби, знижує втрати від простоїв і значно підвищує загальну ефективність роботи підприємства.

Енергетичні цехи і служби забезпечують підприємство всіма видами енергії й організують раціональне її використання.

Транспортні, постачальницькі і складські господарства та служби забезпечують своєчасну і комплектну доставку всіх матеріальних ресурсів, їх збереження і рух у процесі виробництва.

Вирішальна роль в удосконаленні всієї системи технічного обслуговування виробництва належить подальшій централізації та спеціалізації однорідних функцій обслуговування.

 

41. Ремонтне господарство

Організація та управління технічною експлуатацією та ремонтом основних виробничих фондів є головними завданнями операційного менеджменту у виробничій інфраструктурі підприємства як у сфері матеріального виробництва, так і у сфері послуг.

У процесі експлуатації засоби виробництва зношуються і морально застарілими, вони вимагають постійної уваги - підтримки в працездатному стані і запобігання їх аварійного виходу з ладу.

Основні завдання ремонтних служб і підрозділів підприємства наступні: підтримка технологічного обладнання в постійної експлуатаційної готовності; збільшення строків експлуатації обладнання без ремонтів; вдосконалення організації та підвищення якості ремонту обладнання; зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технологічного обладнання.

Перераховані завдання вирішуються шляхом розробки та реалізації на кожному підприємстві системи з технічного обслуговування обладнання в процесі його експлуатації, що дозволяє в конкретних умовах попереджати прогресуючий знос і аварії; проведення своєчасного і якісного виконання планово-попереджувального ремонту обладнання; підвищення організаційно-технічного рівня ремонтного виробництва.

Ремонтне господарство на виробничих підприємствах представлено:

v системою ремонтних засобів, що знаходяться в розпорядженні робітників основного виробництва та чергового ремонтного персоналу (дрібні деталі і ремонтні комплекти, мастила і т. п.);

v ремонтними ділянками в складі виробничих цехів, мають в своєму розпорядженні невеликою кількістю універсальних, а іноді і спеціальних верстатів;

v ремонтними цехами (РЦ) або майстернями;

v складськими приміщеннями для зберігання запасних деталей, інструменту, дрібного обладнання, мастильних і обтиральних матеріалів.

v конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов'язані з ремонтом, модернізацією та конструюванням нестандартного обладнання;

v планово-виробниче бюро, що планує роботу ремонтних цехів та майстерень;

v бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР) - сукупність запланованих технічних та організаційних заходів щодо догляду, нагляду та ремонту обладнання, що проводяться по заздалегідь складеному плану з метою попередження прогресивного зносу, раптових виходів устаткування з ладу і підтримки його в працездатному стані.

Ремонтні роботи обладнання включають в себе проведення:

v малого (поточного)

v середнього

v капітального ремонту.

Малим (поточним) ремонтом називають мінімальний за обсягом ремонт з заміною або відновленням швидкозношуваних деталей, регулюванням механізмів завдяки чому досягається нормальна робота обладнання до чергового планового ремонту.

При середньому ремонті виконуються часткове розбирання основних вузлів обладнання, заміна та відновлення зношених деталей. Виконується такий ремонт без зняття устаткування з фундаменту.

Капітальний ремонт здійснюється тоді, коли потрібні повне розбирання та ремонт базових деталей (станини, корпусу редуктора та ін), заміна зношених деталей та вузлів. З капітальним ремонтом, як правило, поєднують модернізацію обладнання.

 

42. Характеристика системи планово-попереджувальних ремонтів

Планово-попереджувальна система технічного обслуговування й ремонту – сукупність організаційних і технічних заходів щодо догляду, нагляду, обслуговування й ремонту устаткування, проведених профілактично за заздалегідь складеним планом з метою запобігання прогресивного зношування, попередження аварій і підтримки устаткування в постійній експлуатаційній готовності.

Для виконання зазначених робіт планово-попереджувальна система передбачає такі ремонтно-обслуговуючі дії, за допомогою яких забезпечується необхідний технічний стан машини і її працездатність протягом усього періоду експлуатації: технічне обслуговування (ТО); поточний ремонт (ПР); капітальний ремонт (КР).

ТО - комплекс робіт з підтримки працездатності машин під час їх використання, збереження і транспортування. В процесі технічного обслуговування усуваються дрібні ушкодження та дефекти устаткування, проводяться огляди стану вузлів, агрегатів, деталей, здійснюється заміна мастила та регулювання окремих механізмів.

Планові ремонти в залежності від обсягу, складності та терміні проведення робіт поділяються на поточні та капітальні.

Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення дієспроможносгі устаткування. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі частини (деталі, вузли) устаткування, регулюються його механізми.

Під час капітального ремонту обладнання повністю розбирається, здійснюється ремонт зношених деталей та вузлів, в тому числі і базових, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулюються механізми устаткування та його випробування під навантаженням.

Роботи мають планово-попереджувальний характер і виконуються в обов'язковому порядку протягом усього періоду експлуатації відповідно до вимог експлуатаційної документації заводу-виробника.