Загальні відомості про операційні системи

ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ

 

Комп’ютер дозволяє розв’язати усі ті проблеми, які до винаходу комп’ютера не існували.

Як відомо, процес поширення інформаційних технологій практично у всі сфери людської діяльності продовжує розвиватись і поглиблюватись. Крім вже звичних й широко поширених ПК, загальне число яких досягло багатьох сотень мільйонів, стає все більше і більше убудованих засобів обчислювальної техніки. Тому можна констатувати, що кожного дня збільшується і кількість користувачів усього цього розмаїття обчислювальної техніки. Однак при цьому спостерігається розвиток начебто двох протилежних тенденцій. З одного боку, інформаційні технології все ускладнюються, і для їх застосування і тим більш подальшого розвитку, потрібно мати дуже глибокі знання. З іншого боку, спрощуються інтерфейси взаємодії користувачів з комп'ютерами. Комп'ютери і інформаційні системи стають все більш дружніми і зрозумілими навіть для людини, яка не є фахівцем в галузі інформатики і обчислювальної техніки. Це стало можливим перед усім тому, що користувачі і їх програми взаємодіють з обчислювальною технікою за допомогою спеціального (системного) програмного забезпечення – через операційну систему.

Прикладне ПЗ

 

Системне ПЗ

Устаткування, апаратура (Базове програмне забезпечення)
Рис. 4.1. Позиція операційної системи у загальній структурі комп’ютера

 

Знизу, у цій структурі (рис.4.1) знаходиться апаратне забезпечення, яке у більшості випадків складається з двох чи більш рівнів (прошарків). Найнижчий рівень містить фізичні пристрої, які складаються з інтегральних мікросхем, провідників, джерел живлення, електронно-променевих трубок тощо. Вище розташований мікроархітектурний рівень, на якому фізичні пристрої розглядаються з точки зору функціональних одиниць. Зазвичай, на цьому рівні знаходяться внутрішні регістри центрального процесора (CPU – Central Processing Unit) і арифметико-логічний пристрій (АЛП).

ОС складається з рівня програмного забезпечення, яке забезпечує від необхідності спілкування безпосередньо з апаратурою, надаючи замість цього користувачу більш зручну систему команд. Наприклад, дія зчитування блоку інформації з файлу при наявності ОС, представляється набагато простішою, ніж у випадку, коли потрібно піклуватися про переміщення головок диска, чекати, поки вони встановляться на потрібне місце тощо.

Будь-яка ОС включає в себе, як мінімум, три компоненти:

– ядро [2] (супервізор) або командний інтерпретатор (процесор), „перекладач” з мови програм на мову машинних кодів;

– спеціалізовані програми (драйвера, системні бібліотеки) для управління пристроями, що входять до складу комп’ютера;

– інтерфейс.

Ядром операційної системи є програма, яка забезпечує управління файловою системою. Структура операційної системи складається з наступних модулів:

· базовий модуль, що керує файловою системою;

· командний процесор, що розшифровує та виконує команди;

· драйвери периферійних пристроїв;

· модулі, що забезпечують графічний інтерфейс.

Над ОС (рис.4.1) розташовані інші системні програми. Тут знаходиться інтерпретатор команд (оболонка), системи вікон, компілятори, редактори тощо. Важливо розуміти, що подібні програми не є частиною операційної системи, хоча зазвичай, постачальники комп'ютерів встановлюють їх на комп’ютери.

Під ОС розуміють те програмне забезпечення, яке запускається у режимі ядра або як його ще називають, режимі супервізора.

ОС надає інтерфейси як для додатків, так і для користувачів. Програми користувачів і службових програм отримують дозвіл ОС на виконання тих операцій, які достатньо часто зустрічаються практично у кожній програмі. До таких операцій відносяться операції введення-виведення, запуск або зупинка будь-якої програми, отримання додаткового блоку пам'яті або його звільнення тощо.

Подібні операції недоцільно кожного разу при виконанні програми заново програмувати і безпосередньо розміщувати у вигляді двійкового коду у тілі програми. Значно зручніше зібрати ці операції разом і надавати їх для виконання за запитом з програм. Це і є однією з найважливіших функцій ОС. Прикладні програми і більшість системних програм (наприклад, системи програмування або системи управління базами даних), не мають безпосереднього доступу до апаратури комп'ютера, а взаємодіють з нею тільки через операційну систему. Користувачі також, шляхом введення команд ОС або вибором можливих дій, які пропонуються системою, організовують взаємодію комп'ютера зі своїми програмами. Така взаємодія здійснюється винятково через ОС. Крім виконання цієї найважливішої функції ОС відповідають за ефективний розподіл обчислювальних ресурсів й організацію надійних обчислень.

Знання основ організації ОС і принципів їх функціонування дозволяє використовувати комп'ютери більш ефективно. Глибоке вивчення ОС дозволить застосувати ці знання перед усім, при створенні ефективного програмного забезпечення.

 

Більшість ОС постійно модифікуються і удосконалюються у напрямі виявлення помилок і включення нових можливостей. В цілях збереження спадкоємності нова модифікація ОС не перейменовується, а набуває назви нової версії. Версії ОС позначаються зазвичай „десятковим дробом” вигляду 2.1, 3.5, 6.00 тощо. При цьому збільшення цифри до крапки відображає істотні зміни, що вносяться до ОС, а збільшення цифр, що стоять після крапки – незначні зміни (наприклад, виявлення помилок). Чим більше номер версії, тим більшими можливостями володіє система.

 

4.2. Види інтерфейсів користувача операційних систем

За видом реалізації інтерфейсу користувача розрізняють неграфічні й графічні операційні системи.

Неграфічні операційні системи реалізують інтерфейс командного рядка. Основним пристроєм управління у даному випадку є клавіатура. Керуючі команди вводять в поле командного рядка де їх можна й редагувати. Виконання команди починається після її підтвердження, наприклад натисканням клавіші < ENTER>. Для комп’ютерів платформи IBM PC інтерфейс командного рядка забезпечувався сімейством ОС під загальною назвою MS-DOS (версії від MS-DOS 1.0 до MS-DOS 6.22).

Графічні операційні системи реалізують більш складний тип інтерфейсу, у якому органом управління крім клавіатури може використовуватися миша або адекватний пристрій позиціонування. Робота з графічною операційною системою заснована на взаємодії активних і пасивних екранних елементів управління.

Активним елементом управління виступає покажчик миші – графічний об'єкт, переміщення якого по екрану, синхронізовано з переміщенням миші. Пасивними елементами управління виступають графічні елементи управління додатків (екранні кнопки, значки, перемикачі, прапорці, списки що розкриваються, рядки меню тощо).

 

ОС сімейства UNIX

UNIX – група переносимих багатозадачних багатокористувацьких ОС, побудованих на основі командного інтерфейсу, але включають як компонент об’єктно-орієнтований інтерфейс.

Перша система UNIX була розроблена у 1969 р. в підрозділі Bell Labs компанії AT&T. З тих пір було створено велику кількість різних UNIX-систем. Юридично лише деякі з них мають повне право називатися „UNIX”; останні ж, хоча і використовують схожі концепції і технології, об’єднуються терміном „UNIX-подібні” (англ. Unix-like).

Відмітними ознаками UNIX-систем є:

– використання простих текстових файлів для налаштовування і управління системою;

– широке застосування утиліт, що запускаються з командного рядку;

– взаємодія з користувачем за допомогою віртуального пристрою – терміналу;

– надання фізичних і віртуальних пристроїв і деяких засобів міжпроцесової взаємодії у якості файлів;

– використання конвеєрів з декількох програм, кожна з яких виконує одне завдання.

UNIX, на відміну від більшості ОС, була написана на мові високого рівня, а не на мові машинних кодів, що спричинило її використання на будь-якій апаратній платформі, на будь-якому комп’ютері.

UNIX першою надала можливість використання протоколів TCP/IP на недорогих комп’ютерах, що призвело до швидкого зростання користувачів Інтернету.

 

 

На сучасному етапі ОС UNIX використовується головним чином на серверах, а також як вбудовані системи для різного обладнання. На ринку ОС для робочих станцій і домашнього застосування UNIX поступилися іншим ОС, насамперед Microsoft Windows, хоча існуючі програмні рішення для UNIX-систем дозволяють реалізувати повноцінні робочі станції як для офісного, так і для домашнього використання.

Найбільшого поширення серед всіх UNIX-подібних систем набули різноманітні версії ОС Linux. Вони дозволяють краще реалізувати повноцінні робочі станції як для офісного, так і для домашнього використання. ОС Linux розглядаються як основний конкурент ОС Microsoft Windows. Головна конкурентна перевага систем, побудованих на основі Linux, – безкоштовність їх використання і відкритість початкових кодів, що дозволяє їх легко розвивати і модифікувати.

 

Linux

Linux – вільно поширювана система UNIX, розробку якої веде велика кількість добровольців з різних країн. Linux володіє усіма властивостями UNIX-системи, включаючи справжню багатозадачність, розвинену підсистему управління пам’яттю і мережну підсистему. Ядро Linux, що поставляється разом з вільно поширюваними прикладними і системними програмами, утворює повнофункціональну універсальну ОС.

ОС Linux розповсюджується для користувачів у вигляді інсталяційних пакетів – дистрибутивів, які створюються різними комерційними і некомерційними фірмами і організаціями.

Сьогодні існує безліч різних дистрибутивів Linux, які можна розділити на дистрибутиви спільного призначення і спеціалізовані дистрибутиви. Незважаючи на певні відмінності дистрибутивів спільного призначення, всі вони утворюють ОС Linux такою, якою її знають більшість користувачів ОС. На відміну від ядра, дистрибутиви можуть містити комерційні компоненти, і тому їх вільне розповсюдження може бути обмежено. У такому випадку автори дистрибутива роблять доступними усі вільні компоненти.

Зазвичай під словосполученням „ОС Linux ” розуміють дистрибутиви Linux спільного призначення.

Значна частина ядра ОС Linux написана мовою Сі, завдяки чому система достатньо легко переноситься на різну апаратну архітектуру. Крім того, існує багато варіантів Linux, поширюваних окремо від офіційного ядра. ОС Linux здатна працювати як на багатопроцесорних системах, забезпечуючи ефективне використання всіх процесорів, так і на малопотужних мобільних пристроях.

Ядро ОС Linux спочатку розроблялось як багатокористувацька, багатозадачно ОС. Вона побудована за модульним принципом – кожен компонент ОС представлений окремою програмою або комплектом програм. Файлова система, командний інтерпретатор (призначений для користувача інтерфейс, що сприймає команди користувача і організовує їх виконання), графічне операційне середовище, офісний пакет, система управління базами даних – все це є самостійними модулями, які можуть створювати свої власні варіанти цих модулів. Цим пояснюється наявність декількох файлових систем (ext3fs reiserfs jfs) створених спеціально для ОС Linux, разом з реалізацією підтримки понад 20 сторонніх файлових систем (утому числі й використовуваних в ОС Microsoft Windows – FAT I NTFS).

Безпосередньо після завантаження ОС Linux функціонує в командному текстовому режимі. Кожна дія здійснюється шляхом набору команди з клавіатури з подальшим виведенням тексту на екран. Графічне операційне середовище розробляється і використовується як окремий програмний комплекс. Запускається графічна оболонка на вимогу користувача (або включається в команди автозавантаження) і дозволяє здійснювати управлінняОС і програмами в звичному інтуїтивно зрозумілому графічному інтерфейсі.

Найбільш поширеними є графічні віконні оболонки для ОС Linux KDE i GNOME. Працювати в графічній оболонці можна з використанням миші: вибір піктограм, командних кнопок, маніпулювання іншими елементами об’єктно-орієнтованої ОС.

Невідємною частиною ОС Linux є інтернет-браузери (декілька проектів, що розробляються командами програмістів), програми для організації роботи з електронною поштою, обміну миттєвими повідомленнями, телеконференцій і інших засобів телекомунікацій, а також пакети офісних програм для роботи з документами.

Найбільш популярним офісним пакетом для ОС Linux є офісний пакет OpenOffice.org. Для графічних віконних оболонок KDE i GNOME розробляються свої версії офісних пакетів, відповідно KOffice I GnomeOffice. Всі вони, зазвичай, дають можливість повноцінної роботи з текстовими і табличними документами, створення презентацій, доступу до бази даних, виведення результатів на друк.

Для Linux існують спеціальні версії всіх поширених систем управління базами даних, систем управління підприємством, пакетів програм для роботи з графікою. Існують комплекти мультимедіа-програм для відтворення аудіо- і відеоінформації.

Велика частина прикладного програмного забезпечення не розробляється виключно для Linux, а працює й на інших UNIX-подібних системах.

Завдяки безкоштовності і можливості вільної модифікації початкових кодів Linux добре підходить для використання в навчальному процесі, для встановлення на недорогі комп’ютери. Існують також версії для мобільних пристроїв і вбудовані версії для використання з різним обладнанням.

Mac OS

Mac OS (Macintosh Operating System) – сімейство операційних систем з графічним інтерфейсом, розроблене корпорацією „Apple” (раніше Apple Computer) для своєї лінійки комп’ютерів Macintosh. Популяризація графічного інтерфейсу користувача у сучасних ОС часто вважається за заслугу Mac OS. Вона була вперше представлена у 1984 р. разом з оригінальним Macintosh 128К.

„Apple” свідомо зменшувала значення існування ОС в ранні роки існування Macintosh, щоб інтерфейс сприймався як більш дружній до користувача і віддалити Mac OS від інших ОС, таких як MS DOS, які представлялися заплутаними і важкими в освоєнні і використанні. „Apple” переслідувала мету, щоб Macintosh представлявся як комп’ютер „для всіх інших” („for the rest of us”). Сам термін „Mac OS” насправді не існував до тих пір, поки не був офіційно використаний в середині 90-х років ХХ ст. З тих пір термін застосовується до усіх версій ОС Macintosh. З тих пір термін застосовується до всіх версій ОС Macintosh як зручний спосіб виділення їх в контексті інших ОС.

Ранні версії Mac OS були сумісні тільки з комп’ютерами Macintosh. З недавніх пір Mac OS стала сумісна з архітектурою Intel x86. Але політика фірми „Apple” така, що вона дозволяє встановлювати систему Mac OS тільки на комп’ютери „Apple”.

ОС Mac OS стала першою ОС, в якій користувач керував своїм комп’ютером не лише командами і інструкціями, що вводилися з клавіатури, але й за допомогою нового в ті часи пристрою, названого мишею. Миша дозволяла управляти покажчиком на екрані монітора. Крім того, ОС Mac OS використовувала новий „віконний” графічний інтерфейс для подання і організації інформації.

Останні новітні версії ОС Mac OS побудовані на ядрі ОС Linux.

 

Робочий стіл

ОС Windowsнадає користувачу упорядкований та зручний інтерфейс. Моделлю офісного робочого столу, на поверхні якого розташовуються різні папки і документи, в ОС Windowsвиступає екран монітора, який також отримав назву „Робочий стіл”. Він з'являється відразу після завантаження ОС. Наявні на ньому папки та документи можна переміщати, переглядати, змінювати, а також скидати у „Кошик”, який також розташовується на робочому столі. Все це означає, що дії, які раніше виконувалися з паперовими документами, можна аналогічно виконувати і з електронними документами.

На робочому столі ОС Windowsзааналогією з офісом, можуть бути різні папки, документи й інші об’єкти, кількість яких залежить від організованості та охайності користувача. В ОС Windows,різниця між програмами і документами фактично відсутня. І програми, і документи позначаються схожими значками (іконками, піктограмами) – елементами графічного інтерфейсу, які запускають або розгортають ту або іншу програму або ініціюють відкриття файла. Клацнувши лівою кнопкою миші на будь-якій з них, можна запустити потрібну програму і відразу відкрити у ній документи.

Значок відповідає одному файлу – документу або програмі. Хоча програма, зазвичай складається з багатьох файлів, однак користувачеві зовсім не обов'язково їх всі бачити. Достатньо тільки того файла, який запускає програму.

Хороший стиль роботи припускає розміщення на столі тільки найбільш необхідних об’єктів. Тому, на початку роботи тут зазвичай є тільки папки „Мій комп’ютер”, „Мережне оточення”, „Кошик” та ще декілька папок і ярликів, необхідних для повсякденної роботи.

Ярлик є графічним елементом інтерфейсу ОС Windows, який пов'язується з певною програмою або документом за допомогою динамічного посилання. Основна відмінність ярлика від значка (папки), полягає перед усім у тому, що значок (іконка, піктограма) зберігається безпосередньо у файлі, що запускається, ярлик же являє собою окремий файл, що містить тільки системну команду, тобто вказує на місце, де знаходиться об’єкт. Ярлики зображуються у формі невеликого графічного елемента, позначеного знизу зображенням стрілки (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Відмінності зображення значка і ярлика

 

У нижній частині„Робочого стола” розташована „Панель задач”, зверху – значки із назвами„–”,„Мережеве оточення”,„Іnternet”,„–” тощо, ярлики, а також значки жовтого кольору, які називаються папками. Папка є сховищем для збереження файлів і/або інших папок, а ярлик забезпечує швидкий виклик диска, папки, програми або документа, з яким він пов'язаний.

Розташування об’єктів на робочому столі не є сталим: будь-який з об’єктів можна „захопити” мишкою і перемістити на інше місце.

Елементи робочого столу

Панель задач

Панель задач – смужка, яка за умовчання розташована вздовж нижнього краю екрана. Ця смужка (рис. 4.4) завжди на виду, надаючи корисну інформацію при запуску додатків.

Рис. 4.4. Вигляд „Панелі задач”

 

Панель задач можна легко перетягнути до будь-якого краю екрана, попередньо клацнувши на ній лівою кнопкою миші.

Основне призначення панелі задач – це відображення запущених програм у вигляді кнопок і швидке переключення між ними. На кожній стороні панелі задач міститься декілька невеликих значків. Значки, які розташовані праворуч від кнопки „Пуск”, називаються значками швидкого запуску і дозволяють запускати програми безпосередньо з робочого столу. У правій частині панелі задач знаходиться „Область повідомлень”(рис. 4.5) – спеціальна ділянка, що призначена для відображення системних повідомлень, повідомлень про виявлене обладнання, а також значків програм, що працюють у фоновому режимі.

Рис. 4.5. Область повідомлень

 

Так в „Області повідомлень” містяться системний годинник і календар. Ліворуч розташована „Мовна панель”, яка включає індикатор розкладки клавіатури.

Основний простір „Панелі задач” відведений для відображення значків неактивних (пасивних) в даний момент часу додатків, які користувач мінімізував клацанням лівої кнопки миші на кнопці „Згорнути вікно”.

Кожна завантажена програма подається на панелі задач у вигляді прямокутної кнопки. Клацання лівою кнопкою миші на кнопці завантаженої програми призводить до того, що вікно програми переноситься на передній план, що значно спрощує переключення між додатками.

Область повідомлень. Для настроювання параметрів відображення „Області повідомлень”, необхідно виконати наступну послідовність дій:

– клацнути правою кнопкою миші на „Панелі задач” і вибрати в меню, що з'явиться, пункт „Властивості”;

– перейти до вкладки „Панель задач” діалогового вікна „Властивості Панелі задач і меню «Пуск»”(рис. 4.6.);

 

Рис. 4.6. Діалогове вікно „Властивості панелі задач і меню „Пуск”

– у розділі „Область повідомлень” необхідно клацнути лівою кнопкою миші на кнопці „Настроїти”. На екрані з’явиться діалогове вікно „Настроювання повідомлень” (рис. 4.7).

 

Рис. 4.7. Діалогове вікно „Настроювання повідомлень”

 

У вікні „Настроювання повідомлень” можна встановити систему відображення значків в „Області повідомлень”. Основний простір даного вікна займає перелік встановлених системою додатків, значки яких можуть бути показані в „Області повідомлень”: за умовчання, це програма Windows Messenger Service, браузер MSN Explorer та індикатор завантаження процесора CPU Usage. Цей перелік поділений на дві категорії: „Колишні елементи”– програми, значки яких видні в „Області повідомлень” на даний момент, і „Усі елементи” –програми, значки які не відображаються системою, але можуть бути додані в „Область повідомлень” за бажанням користувача.

Щоб змінити систему відображення в „Області повідомлень” будь-якої з цих програм, необхідно клацнути лівої кнопкою миші на її значку у вікні „Настройка повідомлень” та вибрати в меню, що з'явиться, один з трьох можливих режимів:

- „Маскувати”, – значок програми відображається тільки тоді, коли вона працює в активному режимі і стає невидимим в інших ситуаціях;

- „Завжди приховувати” – значок програми не відображується в „Області повідомлень”;

- „Завжди відображати”– значок програми завжди видний в „Області повідомлень”.

 

Щоб відновити змінені попередні настроювання, достатньо клацнути лівою кнопкою миші на кнопці „Відновити умовчання”. Якщо необхідно щоб в „Області повідомлень” завжди відображалися значки усіх завантажених у фоновому режимі програм, потрібно скинути прапорець „Приховувати не використовувані значки”, що знаходиться у вікні „Властивості Панелі задач і меню «Пуск»”. Можна також заборонити відображення в „Області повідомлень” системного часу, скинувши прапорець „Відображати годинник”.

 

Мовна панель. На відміну від попередніх версій Microsoft Windows, у Windows XP, індикатор розкладки клавіатури розташований не на системній консолі System Tray, яка називається „Область повідомлень”, а в окремій області „Панелі задач”, яка має назву „Мовна панель” (рис. 4.8). Вона відображується на екрані комп’ютера у вигляді значка, що містить позначення активної розкладки.

Рис. 4.8. Мовна панель

Переключити розкладку клавіатури можна двома способами:

– одноразово клацнувши лівою кнопкою миші на індикаторі розкладки клавіатури і вибрати в меню, що з'явиться, потрібний режим;

– скориставшись комбінацією „гарячих клавіш” наприклад<Alt+Shift> або <Ctrl+Shift>, які зарезервовані системою для переключення розкладки клавіатури.

Примітка. Розкладка клавіатури переключається тільки тоді, коли на екрані відображається вікно програми, екранна форма або інший об’єкт, який потребує введення тексту. У всіх інших випадках „Мовна панель ” знаходиться у пасивному стані.

Для зручності користувача у Windows XP включена можливість виведення „Мовної панелі” в окрему екранну форму (рис. 4.9). Для того, щоб вивести „Мовну панель” в окремій екранній формі, необхідно клацнути лівої кнопкою миші на індикаторі розкладки клавіатури і в меню що з'явиться, вибрати пункт „Відобразити мовну панель”.

Рис. 4.9. Розгорнута мовна панель

 

 

Мовна панель завжди відображається зверху вікон відкритих додатків, її можна довільно переміщувати вздовж екрана, помістивши курсор над її лівою межею і утримуючи натиснутою ліву кнопку миші. Щоб згорнути „Мовну панель” у „Панель задач”, необхідно клацнути лівою кнопкою миші на функціональній кнопці „Згорнути”, яка розташована у правому верхньому куті „Мовної панелі”.

 

Настроювання „гарячих клавіш”. Для того щоб змінити комбінації „гарячих клавіш”, при натисканні яких переключається розкладка клавіатури, необхідно здійснити будь-яку з описаних нижче послідовностей дій.

Якщо індикатор клавіатури розташовується на „Панелі задач”, клацніть на ньому правою кнопкою миші і в меню що з'явиться, виберіть пункт „Параметри” (рис. 4.10).

Рис. 4.10. Контекстне меню мовної панелі

 

Якщо індикатор клавіатури відображається окремою екранною формою, необхідно клацнути лівою кнопкою миші на кнопці „Параметри”, що перебуває у правій нижній частині „Мовної панелі”, і в меню що з'явиться, обрати пункт „Параметри”. Як альтернативу, можна виконати наступну послідовність команд: „Пуск” Ø „ Панель управління” Ø „Дата, час, мова і регіональні стандарти” Ø „ Мова і регіональні стандарти”. Далі, необхідно перейти до вкладки „Мови” і натиснути кнопку „Докладніше”. На екрані з’явиться діалогове вікно „Мови і служби текстового введення”. Натисніть кнопку „Параметри клавіатури”, щоб викликати вікно настроювання гарячих клавіш „Додаткові параметри клавіатури”.

 

У верхній частині вікна „Додаткові параметри клавіатури” розташовані кнопки настроювання відключення клавіші <Caps Lock>. Можна встановити два режими відключення заголовного регістра клавіатури, традиційний, тобто при натисканню клавіші <Caps Lock> або ж при натисканні клавіші <Shift>. Нижче розташовується меню настроювання переключення розкладки клавіатури. Дане меню містить декілька пунктів, кількість яких залежить від кількості встановлених національних розкладок клавіатури:

– „Переключення між мовами уведення” – переключення між встановленими в операційній системі розкладками клавіатури (за умовчання – ліва кнопка <Alt+Shift>);

– „Переключення на Англійську” – переключення на англійську розкладку (за умовчання не встановлена);

– „Переключення на... ” – переключення на іншу національну розкладку клавіатури (за умовчання не встановлена).

Щоб настроїти комбінацію клавіш, за допомогою яких здійснюється переключення розкладки клавіатури, потрібно виділити необхідний пункт меню й клацнути на кнопці „Зміна комбінації клавіш”.

Настройка параметрів. Якщо індикатор розкладки клавіатури розташовується на „Панелі задач”, клацніть на ньому правою кнопкою миші. Якщо індикатор розкладки клавіатури відображається окремою екранною формою, клацніть лівою кнопкою миші на функціональній кнопці „Параметри”, яка розташована у правій нижній частині „Мовної панелі”. Виберіть в меню, що з'явиться, пункт „Параметри”. У розділі „Настроювання” діалогового вікна „Мови і служби текстового уведення” натисніть кнопку „Мовна панель”. На екрані з’явиться системне вікно „Параметри Мовної панелі”. Дане вікно керує настройками „Мовної панелі” і включає наступні функції:

u „Відображати Мовну панель на Робочому столі” – якщо даний пункт позначений, „Мовна панель” буде відображатися на Робочому столі Windows у вигляді окремої екранної форми;

u „Мовна панель прозора, якщо неактивна” – якщо цей пункт позначити, „Мовна панель” буде відображатися на екрані у вигляді неактивної форми, яка активізується при підведенні до неї курсору;

u „Значки додаткових панелей в Області повідомлення” – якщо помічений цей пункт, значки перемикача розкладки клавіатури будуть продубльовані на „Панелі задач. Для того, щоб видалити з „Панелі задач” індикатор розкладки клавіатури (він буде відображатися тільки у вигляді окремої екранної форми), необхідно „скинути” даний прапорець;

u „Відображати текстові мітки на Мовній панелі” – якщо прапорець встановлений, у „Мовній панелі” будуть відображатися значок і текстове позначення активної розкладки клавіатури, якщо прапорець скинутий, можна побачити тільки значок;

u Відобразити додаткові текстові служби – якщо прапорець встановлений, на „Мовній панелі” стають доступні додаткові служби, такі як кнопка включення голосового управління комп’ютером, запуску системи розпізнавання тексту тощо. Додаткові текстові служби потребують як апаратних, так і програмних ресурсів, тому дану функцію краще відключити, якщо ці служби вами не використовуються.

Настройка розкладки клавіатури за умовчання. Користувач ОС Windows XP може вказати ОС, яка саме розкладка клавіатури повинна автоматично включатися при завантаженні Windows або запуску додатків. Для цього:

– якщо індикатор розкладки клавіатури розташовується на „Панелі задач”, клацніть на ньому правою кнопкою миші. Якщо індикатор розкладки клавіатури відображається окремою екранною формою, клацніть лівою кнопкою миші на функціональній кнопці „Параметри”, яка розташована у правій нижній частині „Мовної панелі”. В меню що з'явиться, потрібно вибрати пункт „Параметри”;

– у діалоговому вікні „Мови і служби текстового введення”, що з'явиться, клацніть лівою кнопкою миші на керуючій кнопці спадаючого меню, у розділі „Мова уведення за умовчання” і в меню, що з'явиться, необхідно вказати ту розкладку клавіатури, яку потрібно використовувати за умовчання.

Додавання або видалення національної розкладки клавіатури. Якщо індикатор розкладки клавіатури розташовується на „Панелі задач”, клацніть на ньому правою кнопкою миші. Якщо індикатор розкладки клавіатури відображається на „Мовній панелі”, клацніть лівою кнопкою миші на функціональній кнопці „Параметри”, що розташована у правій нижній частині „Мовної панелі”. Виберіть в меню що з'явиться, пункт „Параметри”.

На екрані з’явиться вікно „Мови та служби текстового введення”. Для того щоб встановити у системі нову розкладку клавіатури, необхідно клацнути на кнопці „Додати” у розділі „Встановлені служби”. Потім, скориставшись спадаючим меню „Мова введення” діалогового вікна „Додавання мови введення”, необхідно вибрати потрібне із списку розкладки клавіатури. У розташованому нижче меню „Розкладка клавіатури або мова введення” можна вказати стандарт розкладки клавіатури, який потрібно використовувати для даної мови.

Для того щоб видалити з системи одну з національних розкладок клавіатур, необхідно виділити за допомогою миші потрібну розкладку у розділі „Встановлені служби” діалогового вікна „Мови і служби текстового введення”, клацнути на кнопці „Видалити” і погодитися з пропозицією ОС Windows видалити цю розкладку із списку встановлених в ОС розкладок клавіатур.

Управління розташуванням „ Мовної панелі ”.Якщо „Мовна панель” відображається на „Панелі задач” і настройка інтерфейсу Windows дозволяє довільно позиціонувати її на екрані, є можливість автоматично перемістити її у праву частину „Панелі задач” поруч з „Областю повідомлень”, тобто у позицію, відведену для її відображення за умовчання. Для цього, необхідно клацнути на індикаторі розкладки клавіатури правою кнопкою миші, і в меню що з'явиться, обрати пункт „Змінити положення мовної панелі”.

 

Вмикання і вимикання „ Мовної панелі ”.„Мовну панель” можна закрити, після чого вона перестане відображатися на „Панелі задач”. Для цього потрібно клацнути на індикаторі розкладки клавіатури правою кнопкою миші і в меню що з'явиться, вибрати пункт „Закрити Мовну панель”. Щоб відновити „Мовну панель” на „Панелі задач”, необхідно клацнути у будь-якій вільній точці „Панелі задач” правою кнопкою миші і в контекстному меню, що з'явиться на екрані, вибрати пункти „Панелі інструментів” Ø „Мовна панель”.

 

Панелі інструментів. „ Панелі інструментів ” розташовуються на „Панелі задач” праворуч від кнопки „Пуск”. Можна змінювати склад елементів панелей інструментів, їх зовнішній вид та порядок розташування. У Microsoft Windows XP є декілька стандартних панелей інструментів, призначених для відображення різних типів елементів.

Панель швидкого доступу відображується на „Панелі задач” за умовчання. Вона може містити значки встановлених програм, а також системних команд, наприклад команди „згорнути усі вікна”. При клацанні лівою кнопкою миші на будь-якому значку запускається відповідний додаток.

Панель Адрес. Ця панель містить форму для введення локального шляху до файлів і папок на дисках вашого комп’ютера, URL ресурсів Інтернету та системних команд Windows. При введенні локального шляху (наприклад, с:\ і натисканні кнопки „Go”,Windows автоматично запустить програму „Провідник”, у вікні якої відобразиться вміст потрібної директорії. Аналогічно, при введенні будь-якого URL (наприклад, http://www.microsoft.com) Windows завантажить Microsoft Internet Explorer, який спробує з'єднатися з необхідним вузлом. Якщо ввести назву певної програми або системної директиви (наприклад, regedit), буде запущений відповідний додаток або виконана набрана ним команда.

Панель Посилань. Дана панель містить створені користувачем посилання на web-сторінки, до яких можна отримати доступ клацанням лівою кнопкою миші.

Переміщення Панелі задач по екрану. „Панель задач” можна переміщувати по екрану, розмістивши її вдовж лівої, правої або верхньої межі Робочого столу. Для цього необхідно:

● клацнути правою кнопкою миші у будь-якому вільному від значків місці „Панелі задач” і в контекстному меню, що з'явиться, зняти прапорець „Закріпити панель задач”;

● навести курсор миші на будь-яке вільне від значків місце „Панелі задач”, потім, утримуючи ліву кнопку миші, переміщувати „Панель задач” по екрану. Коли „Панель задач” досягне потрібного положення, необхідно відпустити ліву кнопку миші.

Панель Робочий стіл. Ця панель дублює усі значки, розташовані на Робочому столі Windows.

Включення і вимикання панелі інструментів. Для того щоб включити або виключити яку-небудь панель інструментів, необхідно виконати наступні дії:

– клацнути правою кнопкою миші на „Панелі задач”;

– в меню, що з'явиться, вибрати пункт „Панелі інструментів”;

– позначити у списку ті панелі інструментів, які повинні відображатися на „Панелі задач”.

 

Управління панеллю інструментів. Кожна панель інструментів має власне меню управління і настроювання, яке відображається на екрані при клацанні правою кнопкою миші усередині поля панелі інструментів або на її назві.

Меню управління панелями „Швидкий запуск” і „Посилання” надає наступні можливості:

u „Вид” – дозволяє відображати значки на панелі інструментів у збільшеному або зменшеному масштабі;

u „Відкрити папку” – відкриває системну папку, у якій зберігаються значки, що демонструються на панелі інструментів;

u „Показувати підписи” – відображає підписи до усіх значків, які відображуються на панелі інструментів;

u „Показувати заголовок” – відображає на „Панелі задач” назву самої панелі інструментів;

u „Закрити панель інструментів” – закриває обрану панель інструментів. При цьому з'являється системне вікно, у якому Windows пропонує підтвердити намір закрити дану панель. Якщо буде позначений пункт „Більше не показувати це попередження”, при повторному закритті панелей інструментів дане вікно з'являтися не буде.

З перерахованих пунктів меню управління панеллю „Адреси” містить тільки функції „Показувати підписи і Закрити панель інструментів”, а меню управління панеллю „Робочий стіл” – усе, крім „Відкрити папку”.