Показники економічної ефективності капітальних вкладень. Види економічного обґрунтування інвестиційних проектів

Офіційна методика оцінки економічної ефективності ви­робничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної еко­номічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень пока­зує загальну величину їх віддачі та обчислюється зістав­ленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Е_р):

Е_р=ΔП/КВ або Е_р=П/КВ

де DП – приріст прибутку підприємства у випадку вкладен­ня капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне пере­оснащення, грн.;

П – загальна сума прибутку для новостворюваних об'єк­тів, грн.;

КВ – загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкла­день), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна об­числити також через ефективність використання виробни­чих фондів:

Е_р=П/(S_сер+S_ноз)

2. Термін окупності капіталовкладень Т_ок., який є обер­неним показником до Е_р:

Т_ок=1/Е_р, років.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності ка­піталовкладень Е_р повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Е_н, який встановлюється Міністерством еко­номіки України на певний період. Якщо Е_р > Е_н, то вкладення капіталу вважають доцільним.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкла­день є мінімум приведених витрат (К_прив):

К_прив=С_і+Е_н*КВ_і min, грн.

де С_і – собівартість річного випуску продукції по і-му варі­анту капіталовкладень, грн.;

КВ_і – капіталовкладення по і-му варіанту, грн.;

К_прив можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий строк окупності додаткових капітало­вкладень (Т_ок) по певному варіанту обчислюється:

Т_ок=(КВ₂ – КВ₁)/(С₁ – С₂)

де КВ₁, КВ₂ – сума капіталовкладень по першому і другому варіантах, грн.;

С₁, С₂ – собівартість річного випуску продукції по пер­шому і другому варіантах, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин.

Як обернений до Т_ок показник обчислюється і розрахун­ковий коефіцієнт економічної ефективності додаткових ка­піталовкладень Е_р.

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвес­тиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалі­зації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. У такому випадку економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (найчастіше, першого року інвестування).

Приведення капітальних вкладень до певного року здійс­нюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (a):

a=(1+R)^t,

де R – норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);

t – кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахунко­вого року, вони приводяться до нього шляхом множення на a:

T

К_прив=SКt х a, грн

t=1

де К_t – капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн.;

Т — загальний термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахунково­го року, вони приводяться до нього шляхом ділення на α:

T

К_прив=SКt /a, грн.

t=1

К_прив визначають по кожному із можливих варіантів роз­поділу капіталовкладень за роками і найкращим вважається той варіант, в якому К_прив є мінімальним.

Найважливішими показниками оцінки економічної ефек­тивності виробничих інвестицій з врахуванням зазначених принципів є:

1. Чиста дисконтована (теперішня) вартість (ЧДВ):

ЧДВ= – К+(ГП₁/(1+R)¹)+(ГП₂/(1+R)²)+(ГП₃/(1+R)³)+…+(ГП_Т/(1+R)^Т), грн.;

де ГП₁, ГП₂, ГП_Т – очікувані грошові потоки у кожному із років періоду реалізації проекту, грн.

Грошовий потік – це сума чистого доходу підприємст­ва та амортизаційних відрахувань.

Ставка дисконту (R) – це процентна ставка, що харак­теризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвес­тор. Як ставка дисконтування може бути прийнята середня кредитна або депозитна ставка, індивідуальна норма доходності інвестицій із врахуванням ризику, рівня інфляції, інші альтернативні норми дохідності інвестицій.

Рішення про прийнятність інвестиційного проекту може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ > 0.

Цей показник може використовуватись як критерій до­цільності реалізації інвестицій взагалі і для визначення по­рівняльної ефективності інвестиційних проектів.

2. Індекс дохідності інвестицій (І_д):

І_д=ГП/КВ

За умови різночасності здійснення капіталовкладень їх треба також приводити до теперішньої вартості.

3. Внутрішня норма рентабельності інвестицій (ВНР) – це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвести­цій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.

4. Період окупності інвестицій (Т_ок):

Т_ок=КВ/ГП_сер, років

де ГП_сер – середньорічна величина грошового потоку за пев­ний період, грн.

Для короткострокових інвестицій період вимірюється в місяцях, для довгострокових – в роках.

Всі розглянуті показники тісно пов'язані між собою, то­му для достовірної оцінки економічної ефективності вироб­ничих інвестицій їх слід використовувати комплексно.

Метод розрахунку бухгалтерської рентабельності інвестицій ROI (return on investment ) в літературі називають ще середньою нормою прибутку на інвестиції АRR (аverage rate of return) або розрахунковою нормою прибутку АRR (ассоunting rate of return ). Bизначення RОІ може здійснюватись як на основі доходу до сплати податків та процентів за банківський кредит – ЕВIT (earnings before interest and tax), так і на основі доходу після сплати податків, але до сплати процентних платежів – ЕВІТ (1 – П ), де П виступає в якості ставки оподаткування згідно iз законодавством. Однак частіше використовують величину доходу після оподаткування, оскільки вона більш точно характеризує прибутковість проекту.

ROI=(EBIT(1 – П))/((B_п+В_к)/2);

де RОІ – рентабельність інвестицій;

ЕВІТ – дохід підприємства до сплати податків та процентних платежів;

П – ставка оподаткування;

B_п, В_к – вартість активів на початок і кінець досліджуваного періоду.

При оцінці інвестиційних проектів розраховане значення ROI порівнюють із прийнятим для підприємства рівнем рентабельності. Проект вважатиметься економічно вигідним, якщо значення показника ROI перевищує величину рентабельності, прийняту інвестором. Крім того, цей метод використовується для порівняльної оцінки альтернативних варіантів вкладення капіталу. Проект можна вважати ефективним, якщо його ROI не менше, ніж величина банківської облікової ставки. Цей метод не тільки встановлює факт прибутковості проекту, але й оцінює ступінь його прибутковості.

Період окупності РР (payback period) належить до найпростіших і найстаріших методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Період окупності – це період часу, протягом якого початкові вкладення та інші витрати, пов’язані із реалізацією інвестиційного проекту, покриваються сумарними результатами його здійснення.

Формула для розрахунку періоду окупності має вигляд:

PP=I₀/∑CF_t,

де PP – період окупності, роки

I₀ – початкові інвестиції

∑CF_t – величина грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту наростаючою сумою.

Основні чинники підвищення ефективності виробничих інвестицій:

Ø вдосконалення технологічної струк­тури капіталовкладень;

Ø поліпшення відтворювальної струк­тури виробничих інвестицій;

Ø вдосконалення механізму підго­товки проектної документації та кошторисів будівельно-монтаж­них робіт;

Ø скорочення тривалості інвестицій­ного циклу;

Ø впровадження економічних методів управління інвестиційними про­цесами на підприємстві.