Оцінювання ек-ї ефективності інновацій, спрямованих на зниження рівня виробничих витрат.

Під-ва не часто вдаються до радикальних іннов-й. або реаліз-ї масштабного іннов проекту. Як правило значна частина інновацій носить поліпшу вальний характер, тобто спрямована на вдосконалення тех.-х засобів з метою зменшення трудомісткості виконання операцій, економію матеріалів, енергії, оптимізація режимів.

Впровадження таких заходів сприяє зниженню виробничих витрат, що важливо для під-в, які реалізують стратегію мінімізації витрат або мають обмежені фін-ві можливості. Як правило такі інновації мають локальний характер і розробляються працівниками під-ва. Доцільність їх впровадження визнач-ся порівнянням величини витрат за базовим і новим варіантом.

Розрахунок здійснюється 2-ма способами:

1) за показником відносної ек-ї ефективності капітальних вкладень (ЗВ=С+Ен+К min)

2) за сукупністю показників річної ек-ї ефективності.

Показниками річної економічної ефективності можуть бути:

- умовно річна економія вират

- фактична економія витрат

- річний економічний ефект

Умовно-річна економія витрта - оцінює величину прогнозованої економії від впровадження інновацій. Вона розрах-ся як різниця між валовою річною економією за усіма можливими напрямами і додатковими витратами(якщо вони є, пов’язані із модернізацією)

валова річна економія витрат - взалежності від сутності інновацій охоплює економію ЗП, матеріалів, УПВ.

Економія ЗП наявна за використання нового способу виконання робіт, який потребує менше часу ніж старий.

Р_{1 і} р₀ - розцінки на операцію відповідно до і після впровадження інновації.

Д, Н- % додаткової ЗП і нарахувань на ЗП.

В₂- річний обсяг випуску прод-ї після впров-ня іннов.

Економія витрат матеріалів розраховується у разі застосування дешевого замінника (зміна ціни матеріалу) або нового способу оброблення матеріалу завдяки чому зменшуються його питомі витрати.

Н_1, Н₂- норми витрат матеріалів на 1-цю прод-ї відповідно до і після впровадження інновації.

Ц₁, Ц₂- ціна 1-ці матеріалу.

Економія УПВ раозрах. У разі збільшення обсягу продажу прод-ї, виготовлення із застосуванням інновації.

УПВ₁ –умовно постійні витрати на 1-цю прод-ї до впровадження інновації.

в- індекс зміни УПВ

а – індекс зміни обсягу продажу про-ї.

Додаткові експлуатаційні витрати наявні за збільшення вартості ОЗ внаслідок їх модернізації.

Враховують зміну витрат на амортизацію, зміну витрат на утримання і експлуатацію, зміну витрат на електроенергію.

Перевищення прогнозної економії над додатковими витратами свідчить про доцільність реалізації запропонованого іннов-го рішення.

Фактична економія витрат розрах-ся шляхом приведення умовно річної економії до періоду використання інновації у даному році.

n- к-сть місяців до кінця року з моменту впровадження інновації.

Річний економічний ефект - визнач-ся приведенням капітальних витрат до поточних протягом умовного року.

дельта К- додаткові капітальні вкладення, які пов’язані з реалізацією іннов.

Е_н- показник нормативної екномічної ефективності величина якого залежить від прийнятого для під-ва рівня віддачі від капітальних вкладень.

Розрахунок останнього показника необхідний у разі впровадження технологічних іннов-й, амортизаційний період яких більший 1 року.

Зниження рівня виробничих витрат може служити підставою для встановлення нижчої ціни на прод-ю під-ва. Це підвищуватиме конкурентоспром. прод-ї і може збільшити попит, тоді річний ек-й ефект складатиметься як з економії приведених вират так і з додатковго прибутку, який отриманий внаслідок збільшення обсягів продажу прод-ї.

Наведена методика може застосовуватись і для визначення ефективності інновацій, спрямованих на підвищення якості прод-ї. Як правило, це супроводжкється зростанням виробничих витрат, однак, поліпшення якості прод-ї збільшує її споживчу вартість, що підвищує попит на неї і дає змогу виробнику встановлювати вищу ціну. Обсяг виручки зростатиме, що зумовить зростання прибутку.

Розархунок річного ефекту здійснюють аналогічно хоча матиме місце не економія витрат, а їх зростання., тому матиме «- «значення.

Отже, ефективність реалізації організаційно-технічних інновацій локального характеру, які не потребують значних інвестицій може бути визначена з деяким наближенням (без врахування зміни попиту на прол-ю протягом терміну використання інновацій) за допомогою показників умовно річної економії та річного ефекту.