Зміст елементів операційних витрат та порядок їх визначення

У другому розділі Звіту про фінансові результати наводяться операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) по елементах витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, інші операційні витрати.

У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду.

Під елементами витрат у звіті про фінансовий результат розуміється - сукупність економічно однорідних витрат.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні затрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До складу елемента “ Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

- сировини й основних матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- палива й енергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства;

- будівельних матеріалів використовуються безпосередньо у виробництві будівельно-монтажних робіт і для виготовлення будівельних деталей, конструкцій та частин будов і споруд. До них належать: лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера тощо, силікатні матеріали (алебастр, каміння, гравій, гайки, болти тощо), будівельний метал (сталь листова, сталь кругла, цинк листовий тощо), електротехнічні матеріали (кабель силовий, шнур освітлювальний тощо) та інші;

- запасних частин – раніше виготовлені деталі та вузли машин, призначені для заміни зношених при експлуатації, головним чином швидкозношуваних деталей (втулок, підшипників, шестерень, поршнів та інші);

- тари й тарних матеріалів - у випадку включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, із загальної суми витрат на їх придбання відраховується вартість тари за ціною можливого використовування або реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту;

- допоміжних та інших матеріалів.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітній період призначений рахунок №80 “Матеріальні витрати” з такими субрахунками:

№ 801 “Витрати сировини й матеріалів”

№ 802 “Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів”

№ 803 “Витрати палива та енергії”

№ 804 “Витрати тари і тарних матеріалів”

№ 805 “Витрати будівельних матеріалів”

№ 806 “Витрати запасних частин”

№ 807 “Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення”

№ 808 “Витрати товарів”

№ 809 “Інші матеріальні витрати”

На дебеті рахунка №80 “Матеріальні витрати” відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті – списання на рахунок №23 “Виробництво” прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок №79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

До складу елемента “ Витрати на оплату праці” відповідно до Типового положення № 473 включаються:

1) витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

2) виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований (неявочний) на виробництві час; оплата щорічних відпусток, крім оплати в частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата перерв працюючим матерям для годування дитини, оплата часу, пов’язана з проходженням обов’язкових медичних оглядів, виконанням державних обов’язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати;

3) витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

- виплата працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

- оплата праці кваліфікованих працівників, не звільнених від основної роботи, навчання учнів і підвищення кваліфікації працівників;

- витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

- витрати, пов’язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією у розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів на виплати стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням;

- оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, наданої відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) і заочних загальноосвітніх школах і вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;

4) виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок №81 “Витрати на оплату праці”, який має такі субрахунки:

№ 811 “Витрати за окладами й тарифами”;

№ 812 “Премії та заохочення”;

№ 813 “Компенсаційні виплати”;

№ 814 “Оплата відпусток”;

№ 815 “Оплата іншого невідпрацьованого часу”;

№ 816 “Інші витрати на оплату праці”.

На дебеті рахунка № 81 “Витрати на оплату праці” відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 – витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок №79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

До складу елемента “ Відрахування на соціальні заходи” відповідно до Указу Президента України №506/98 від 25.05.98р. “Про обмеження розміру фактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників”, суми сукупного оподаткованого доходу (прибутку), з якого стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

1) Фонд соціального страхування України;

2) Державний Фонд сприяння зайнятості населення;

3) Пенсійний фонд України.

Правове регулювання порядку оплати зборів до соціальних фондів здійснюється Законами України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” №402/97-ВР від 26.06.97р., “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97р. зі змінами і доповненнями.

По дебету рахунка № 82 “Відрахування на соціальні заходи” відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, по кредиту - списання на рахунок № 23 “Виробництво” суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послу), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок №82 “Відрахування на соціальні заходи” має такі субрахунки:

№ 821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”;

№ 822 “Відрахування на соціальне страхування”;

№ 823 “Страхування на випадок безробіття”;

№ 824 “Відрахування на індивідуальне страхування”.

До складу елемента “ Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів призначено рахунок №83 “Амортизація”.

По дебету рахунка № 83 “Амортизація” відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, по кредиту – списання на рахунок № 23 “Виробництво” суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 83 “Амортизація” має такі субрахунки:

№ 831 “Амортизація основних засобів”;

№ 832 “Амортизація інших необоротних матеріальних активів”;

№ 833 “Амортизація нематеріальних активів”.

До складу елемента “ Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище.

Операційні витрати, що не відображаються на інших рахунках класу 8, обліковуються на рахунку № 84 “Інші операційні витрати”. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

- вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;

- сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток;

- втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів;

- сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на рахунку № 84 “Інші операційні витрати” витрати на перестрахування та виплату страхових сум і страхових відшкодувань.

По дебету рахунка № 84 “Інші операційні витрати” відображається сума визнаних витрат, по кредиту – списання на рахунок № 23 “Виробництво” суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

 

4.6.Розрахунок прибутковості акції

Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

Призначення цього розділу – розкриття інформації про суму чистого прибутку і дивідендів, що припадає на одну акцію.

При розрахунку прибутковості на одну акцію використовуються такі показники:

Антирозбавляюча потенційна проста акція - фінансовий інструмент або інша угода, конвертація яких у прості акції приведе до збільшення чистого прибутку (зменшення чистого збитку) на одну просту акцію від звичайної діяльності в майбутньому.

Потенційна проста акція - фінансовий інструмент або інша угода, які дають право на отримання простих акцій.

Розбавляюча потенційна проста акція - фінансовий інструмент або інша угода, конвертація яких у прості акції призведе до зменшення чистого прибутку (збільшення чистого збитку) на одну просту акцію від звичайної діяльності у майбутньому.

Середньорічна кількість простих акцій - середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного року.

Скоригований чистий прибуток (збиток) - чистий прибуток (збиток) після вирахування дивідендів на привілейовані акції, скоригований на вплив розбавляючих простих акцій.

Скоригована середньорічна кількість простих акцій - середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на кількість потенційних простих акцій.

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Часовий зважений коефіцієнт - частка від ділення загальної кількості днів (місяців), протягом яких акції перебували в обігу, на загальну кількість днів (місяців) у звітному році.

Розрахунок прибутковості акції здійснюється у такому порядку.

У статті "Середньорічна кількість простих акцій" наводиться середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду.

Середньорічна кількість простих акцій в обігу визначається сумою добутків кількості простих акцій в обігу протягом певних періодів у днях (місяцях) та відповідних часових зважених коефіцієнтів. Кількість простих акцій в обігу визначається за даними реєстру акціонерів.

Датою включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу вважається:

- оплата випуску яких здійснюватиметься грошовими коштами, - дата виникнення дебіторської заборгованості;

- оплата яких здійснюватиметься іншими, ніж грошові кошти, активами, - дата визнання активу товариством;

- оплата яких здійснюватиметься наданням послуг товариству, - дата надання послуг;

- які призначені для виплати дивідендів акціями, - дата виконання зобов'язань щодо виплати дивідендів акціонерам;

- які призначені для конвертації фінансового зобов'язання або для сплати відсотків за цим фінансовим зобов'язанням, - дата припинення нарахування відсотків або (у разі відсутності відсотків) дата погашення фінансового зобов'язання;

- які призначені для погашення зобов'язання товариства, - дата погашення зобов'язання;

- які призначені для часткової оплати придбання іншого підприємства, - дата придбання;

- випуск яких залежить від виконання певних умов (акції з відкладеним розміщенням), - дата виконання необхідних умов.

У статті "Скоригована середньорічна кількість простих акцій" показується середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на кількість простих акцій, що можуть бути випущені в обіг згідно з укладеними угодами (опціон, ф'ючерсний контракт тощо).

У статті "Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію" наводиться показник, який розраховується шляхом ділення суми чистого прибутку або збитку, який належить власникам простих акцій, на середньорічну кількість простих акцій.

У статті "Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується діленням скоригованої суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на скориговану середньорічну кількість простих акцій.

Величина скоригованого чистого прибутку (збитку) є показником максимально можливого ступеня зменшення прибутку (збільшення збитку) на одну просту акцію товариства у разі конвертації розбавляючих потенційних простих акцій без відповідного збільшення активів товариства.

Для розрахунку скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію здійснюються такі розрахунки:

- чистий прибуток (збиток), за вирахуванням дивідендів на привілейовані акції, збільшується на суму дивідендів (після сплати податків та відсотків), визнаних у звітному періоді щодо розбавляючих потенційних простих акцій, та збільшується або зменшується на суму інших змін у доходах або витратах, які виникнуть у разі конвертації розбавляючих потенційних простих акцій. Доходами або витратами, що відносяться до конвертації потенційних простих акцій, можуть бути дивіденди за привілейованими акціями, відсотки, що сплачуються за наміченими до конвертації облігаціями, тощо;

- середньорічна кількість простих акцій в обігу збільшується на середньорічну кількість простих акцій, які надійдуть в обіг у разі конвертації всіх розбавляючих потенційних простих акцій. Розбавляючі потенційні прості акції включаються до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу за період, у якому ці акції перебували в обігу у звітному році. Розрахунок здійснюється за кожним класом і випуском простих акцій.

Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, та їх коригування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 24 "Прибуток на акцію".

У статті "Дивіденди на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

Чистий прибуток на одну просту акцію визначається за формулою:

 

Чистий прибуток = Чистий прибуток – дивіденди за привілейованими акціями

на акцію Середньозважена кількість

простих акцій у обігу на протязі

звітного періоду

 

Знаменник у формулі враховує можливість змін у складі акціонерного капіталу на протязі звітного періоду. У зв'язку з цим для розрахунку середньозваженої кількості простих акцій кількість їх на початок року корегується на кількість акцій, що були випущені на протязі року, і кількість акцій, викуплених у акціонерів.

Для розрахунку середньозваженої кількості акцій необхідно помножити кількість акцій на кількість днів, на протязі яких вони знаходилися в обігу.

Нижче у табл. 4.3. наведений приклад розрахунку середньозваженої кількості простих акцій за звітний рік.

Таблиця 4.3.

Розрахунок середньозваженої кількості простих акцій

Дата	Зміст	Кількість акцій
випущених	викуплених	в обігу
1 січня	Залишок на початок року	100 000	2 000	98 000
30 квітня	Емісія нових акцій	50 000	-	148 000
1 листопада	Викуп акцій у акціонерів	-	3 000	145 000
31 грудня	Залишок на кінець року	150 000	5 000	145 000

 

Розрахунок середньозваженої кількості акцій по періодах:

1.01. - 30.04. 98 000 од. * 120 днів = 11 760 000 од.

1.05. – 30.10 148 000 од.* 180 днів = 26 640 000 од.

1.11. – 31.012 145 000 од * 60 днів = 8 700 000 од.

Разом: 47 100 000 од

 

Розділів отримане число на 360 днів, одержимо середньозважену кількість акцій за рік:

47 100 000: 360 днів = 130 833 од

Якщо чистий прибуток за рік згідно Звіту про фінансові результати (рядок 220 форми 2), наприклад, дорівнює 199 000 грн., а дивіденди за привілейованими акціями не були нарахованими, чистий прибуток на одну акцію становитиме:

199 000: 130833 = 1,52 грн.

Для того, щоб скласти третій розділ Звіту про фінансові результат необхідно мати такі данні: статутний капітал ВАТ на 31.12. (наприклад, 157 874 акції на суму 900 000 грн. за номінальною вартістю), у тому числі: простих акцій (наприклад, 130 833 од.* 5,581 грн. = 730 180 грн.), привілейованих акцій (наприклад, 27 041 од.* 6,280 грн. = 169820 грн.).

Середньорічна кількість простих акцій (130 833 од.) повинна відповідати розрахунковій величіні середньозваженої кількості.

Чистий прибуток на одну акцію складає: 199 000: 130 833 = 1. 52 грн.. Розмір дивідендів на одну просту акцію – 10 000: 130 833 = 7,6 коп.

Тоді третій розділ Звіт про фінансові результати ВАТ буде мати таку форму (табл.4.4):

 

Таблиця 4.4

III. Розрахунок показників прибутковості акції

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Середньорічна кількість простих акцій
Скоригована середньорічна кількість акцій
Чистий прибуток на одну просту акцію		1,52
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну акцію		1,52
Дивіденди на одну просту акцію		7,6

 

У звіті про фінансові результати використовуються терміни, які мають таке значення:

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання якого були здійсненні ці витрати.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкту інвестування.

Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, яка не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції

(товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Асоційоване підприємство – підприємство, в якому інвестору належить блокувальний

(більш 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

 

Тема 5. Звіт про рух грошових коштів

 

5.1. Суть, мете та структура Звіту про рух грошових коштів

В умовах ринкової економіки практика регулювання грошових надходжень і виплат набирає широке застосування і має назву планування грошового потоку. Складовою частиною інформаційного забезпечення цього процесу є дані про рух грошових коштів. Процедура складання звіту про рух грошових коштів регламентується вітчизняним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів", що відображає надходження й витрату коштів у процесі діяльності підприємства за звітний період.

Існуючі в країні форми звітності, не відбивають здатність підприємства регенерувати позитивні грошові потоки. У формі 1 "Баланс" містяться лише дані про наявність коштів на початок і кінець звітного періоду, а їх рух показане лише довідковою, загальною сумою. У формі 2 "Звіт про фінансові результати" доход від реалізації показується у звіті по відвантаженню продукції (по факті переходу права власності) і в цьому випадку реальні грошові потоки, цінності й розрахунки, що формують прибуток, не сходяться у часі. Тобто, прибуток, показаний у фінансовій звітності, не може прийматися керівництвом до уваги при оцінці ліквідності підприємства чи прийнятті рішень про необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Усе це обумовлює необхідність складання звіту про рух грошових коштів як аналітичний інструмент для визначення потреби в капіталі, вибору стратегії фінансування, а також оцінки ефективності використання фінансових ресурсів.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої і неупередженої інформації про зміни, що відбулися у складі грошових коштів підприємства та їх еквівалентів за звітний період у результаті операцій інвестиційної й фінансової діяльності, для визначення потреби в капіталі, вибору стратегії фінансування, а також оцінки ефективності використання фінансових ресурсів. Так, як у звіті наводяться дані про рух грошових коштів у результаті різних видів діяльності, то якщо рух коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту не включаються. Суми надходжень та видатків, що виникають в результаті діяльності наводяться розгорнуто. До звіту не включаються не грошові операції(бартерні, емісія акцій, фінансова оренда тощо).

У процесі діяльності на підприємстві відбувається витрачання (на закупівлю товарів, сировини, обладнання та ін.) та надходження грошових коштів(від реалізації товарів, послуг, основних засобів та ін.), у результаті чого відбувається їх рух. Безпосередньо в активі балансу показується лише кількість грошових коштів на початок та на кінець звітного періоду, з чого можна визначити лише величину їх зміни, що відбулася протягом цього періоду. Баланс не дає інформації про причини, які викликали ці зміни.

Звіт про фінансові результати показує лише суму нарахованих доходів, витрат та прибутку, але не дає інформації про джерела надходження та видатку грошових коштів.

Потенційних інвесторів, кредиторів, власників можуть цікавити наступні питання:

Ø що було основним джерелом надходження, чи дає основна операційна діяльність основне надходження грошових коштів;

Ø чи підприємство було вимушене реалізовувати свої основні засоби або отримувати додаткові кредити для підтримання достатнього рівня грошових коштів;

Ø чи було витрачення коштів направлене на розширення бізнесу чи на погашення боргів; та інші.

Ø чи здатне підприємство нарощувати грошові кошти на протязі року;

Ø чи здатне підприємство розрахуватися за своїми боргами;

Ø про прогнозні данні майбутніх грошових надходжень та їх витрачання.

Звіт дає змогу власникам і інвесторам:

v оцінити статність підприємства залучати та використовувати грошові кошти та їх еквіваленти;

v своєчасно відреагувати на спричинений збиток основної діяльності підприємства від необґрунтованих вкладень грошових коштів;

v отримати данні, куди витрачаються грошові кошти;

v оцінити підприємство з точки зору перспективності його розвитку в майбутньому.

Відповіді на ці питання допомагають оцінити як фінансовий стан підприємства загалом, так і правильність прийнятих адміністрацією підприємства рішень, а також здатність підприємства генерувати позитивний грошовий потік(перевищення надходжень над видатком), що дає можливість вчасно сплачувати податки, виплачувати дивіденди власникам, проценти кредиторам та інше.

Звіт дає відповіді на всі ці питання тому, що в ньому розкриваються джерела надходження та видатку грошових операцій у розрізі таких видів діяльності, як операційна, інвестиційна та фінансова.

При використанні в бухгалтерському обліку принципу нарахування та відповідності доходів та витрат, вони відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження та сплати грошових коштів.

Загальний прибуток(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, що є у звіті про фінансові результати, може складатись із прибутків(збитків) від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Тому для обчислення прибутку від операційної діяльності потрібно прибуток скоригувати на величини прибутків(збитків) від інвестиційної та фінансової діяльності (неопераційних) – прибутки(доходи) повинні відніматись, а збитки(втрати) додаватись до нього. В результаті цього буде отримано прибуток(збиток) тільки від операційної діяльності.

Звіт складається за касовим методом підсумковюються всі грошові надходження на поточний рахунок в банку та в касу підприємства за видами діяльності та всі грошові витрати коштів з рахунку підприємства і з каси.

Звіт про рух грошових коштів підсумовує всі грошові надходження фірми, розкриває їхнє використання протягом звітного періоду. За допомогою цього звіті оцінюється здатність підприємства створювати кошти та їх еквіваленти в процесі здійснення грошових потоків; звіт забезпечує можливість прийняття вірних рішень керівництвом підприємства й власниками; він використовується як інструмент для визначення потреби в капіталі, вибору стратегії фінансування, а також оцінки ефективності використання фінансових ресурсів.

У звіті про рух грошових коштів відображаються зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах у результаті таких видів діяльності: операційної, інвестиційної і фінансової діяльності. Класифікація грошових потоків, а також сутність кожного з цих видів діяльності наведена на рис.5.1.

У звіті використовується цілий ряд термінів.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банку і депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Потоки коштів - припливи і відтік коштів та їх еквівалентів.

Рух грошових потоків - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.