Тема 2. Фінансова звітність підприємства

Тема 2. Фінансова звітність підприємства

Суть фінансової звітності та її користувачі

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні

від 16.07.1999 р. № 996-XV1 визначений склад фінансової звітності й основні вимоги, які висуваються до фінансової звітності. Крім того, загальні вимоги, що висуваються до фінансової звітності визначаються на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Згідно з цими документами, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансові результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове положення, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Користувачами фінансової звітності є фізичні і юридичні особи, які мають потребу в інформації про діяльність підприємства для прийняття рішення.

Внутрішні користувачі в процесі прийняття рішень не обмежуються тільки інформацією фінансової звітності, а використовують детальні дані аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку. які не доступні зовнішнім користувачам. Тому фінансова звітність у більшій мері розрахована на зовнішніх користувачів. Вона містить узагальнену інформацію, відповідним чином структуризовану інформацію про фінансове положення підприємства, результатах діяльності і рух коштів і не є комерційною таємницею.

Користувачами фінансової звітності являються:

- органи, до сфери керування яких це підприємство відноситься;

- власники (засновники) відповідно до установчих документів;

- інші органи і користувачі, у тому числі й органи державної статистики, органи Державного казначейства, фінансові відділи місцевих органів самоврядування;

- інвестори і позичальники – фізичні і юридичні особи, що інвестують свої капітали у підприємства;

- банки, страхові компанії, що кредитують чи страхують ці підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів відносно:

- придбання, продажу і володіння цінними паперами;

- участі в капіталі;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства вчасно виконувати свої обов'язки;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулюванню діяльності підприємства;

- інших рішень.

Фінансова звітність – основне джерело інформації, яким користаються для прийняття рішень різні категорії користувачів. Вони повинні мати можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, порівнювати фінансові звіти різних підприємств як у межах однієї, так і різних країн. Для цього фінансові звіти повинні бути порівнянними, складеними за загальноприйнятими правилами, що використовуються при складанні і представленні фінансової звітності у світовій практиці.

Фінансова звітність підлягає оприлюдненню один раз на рік. Для оприлюднення вона підлягає аудиторської перевірки.

 

До 2. Вимір елементів фінансової звітності

Вимір елементів фінансової звітності – це процес визначення вартості, у розмірі якої елементи фінансової звітності повинні бути визнані і внесені в звітність.

Розрізняють наступні види оцінок елементів фінансової звітності:

Первісна оцінка. Активи відображаються в обліку у сумі витрачених коштів чи їхніх еквівалентів або справедливої вартості інших витрат на їхнє придбання в момент угоди. Зобов'язання записуються в розмірі надходження, отриманого в обмін на чи зобов'язання чи у визначених обставинах (наприклад, нарахування податку на прибуток) у розмірі грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що будуть виплачені для того, щоб виконати зобов'язання при нормальному плині бізнесу.

Поточна (відбудовна) вартість. Активи заносяться в звіти в розмірі грошових коштів чи їхніх еквівалентів, які повинні бути витрачені у тому випадку, як якби цей чи аналогічний йому актив був придбаний протягом звітного періоду Зобов'язання заносяться в повному розмірі грошових коштів чи їхніх еквівалентів, які потрібні були б для оплати зобов'язань поточного періоду.

Ліквідаційна (продажна) вартість. Активи заносяться в звіти в розмірі грошових коштів чи їхніх еквівалентів, які повинні бути отримані при звичайній ліквідації. Зобов'язання заносяться по ліквідаційній вартості, яка являє собою недисконтовану суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, які будуть потрібні для погашення зобов'язань при нормальному плині бізнесу.

Теперішня вартість. Активи записуються в звіти по дисконтованій поточній вартості майбутніх чистих грошових коштів, які повинні бути генеровані активами при нормальному функціонуванні підприємства. Зобов'язання заносяться по поточній вартості. Вона являє собою дисконтовану вартість майбутніх чистих відрахувань грошових коштів, які можуть бути використані для погашення зобов'язань при нормальному плині бізнесу.

Більшість підприємств для підготовки фінансової звітності використовують первісну вартість. Звичайно вона комбінується з іншими способами виміру. Наприклад, при оцінці матеріальних запасів вибирають найменшу з двох вартостей: фактичну собівартість чи чисту вартість реалізації. Цінні папери, призначені для перепродажу, заносяться за ринковою ціною, а зобов'язання по пенсійному забезпеченню заносяться по теперішній вартості. Про те, яку оцінку і по яких статтях звітності, застосовує підприємство, вказується в обліковій політиці й у примітках до фінансових звітів.

 

До 2. Звітний період і порядок надання фінансової звітності

Терміном (звітним періодом) складання фінансової звітності є календарний рік з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку року.

Першим звітним періодом новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Датою подання фінансової звітності для підприємств вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою – дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності встановлюється скорочена по показниках фінансова звітність, яка складається з двох форм: балансу і звіту про фінансові результати.

Квартальна звітність (крім зведеної і консолідованої) подається підприємствами органам не пізніше 25 числа місяця наступаючого за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань подається підприємствами не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним періодом; квартальний звіт - не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним

кварталом, а річний – не пізніше 22 січня наступного за звітним роком.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власну господарську діяльність підприємств, подають консолідовану фінансову звітність власникам, але не пізніше 45 днів по закінченні звітного кварталу і не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.

Перед складанням річної звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів і пасивів підприємства.

 

звітності.

 

Тема 3. Бухгалтерський баланс як основна форма фінансової звітності

Структура активної частини балансу

Структура пасивної частини балансу

Вимоги до складання балансу

Оцінка і подальше розкриття статей Балансу в примітках до звітності здійснюється згідно Положення (стандарту) БУ № 2.

Наприклад, стаття основні засоби – відображається по ринковій вартості, чи ж відбудовної (сучасної собівартості) за винятком зносу на дату оцінки, або собівартості придбання чи виготовлення.

Історично склалося, що оцінки статей вітчизняного балансу здійснюються на основі фактичної собівартості в строгій відповідності з документами.

Хоча стандарти дозволяють використовувати й інші оцінки.

Міжнародні стандарти мають інший підхід, оскільки оцінка статей балансу може здійснюватися по: історичній вартості, поточній собівартості, вартості реалізації чи діючій вартості.

По-друге, слід усвідомити, Ідо умови визнання статей балансу, які наводяться у відповідному розділі П(С)БО 2, випливають із загальних критеріїв, регламентованих П(С)БО \ щодо будь-яких статей фінансової звітності (п. 10).

Для поглибленого засвоєння цих критеріїв можна користати­ся відповідними схемами

(рис.3.1 і 3.2).

Рис.3.1. Схема аналізу виявлення та розкриття активів

 

 

 

 

Рис.3.2 Схема аналізу виявлення та розкриття зобов’язань

 

Із наведених схем випливає, зокрема, що витрати на придбан­ня чи створення активу, які не відповідають установленим крите­ріям (імовірності отримання майбутньої економічної вигоди та достовірності оцінки) не можуть бути відбиті в балансі і вклю­чаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Знайомлячись із тлумаченням основних термінів, які застосо­вуються в П(С)БО 2, можна дійти висновку, що критерієм поділу активів підприємства на оборотні і необоротні є час їх викорис­тання або споживання (календарний рік або операційний цикл). Так, згідно з П(С)БО 7 до основних засобів, які відбиваються у складі необоротних активів, належать матеріальні активи, очіку­ваний строк корисного використання (експлуатації) яких пере­вищує один рік або операційний цикл, якщо він довший за рік. Аналогічна норма встановлена П(С)БО 8 стосовно нематеріаль­них активів і т. д.

Для заповнення балансу замало тільки ознайомитися зі змістом статей балансу, який наведений у відповід­ному розділі П(С)БО 2. З цією метою слід вивчити відповідні розділи інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зо­крема П(С)БО 7 — 12, де подається визначення тих чи інших ак­тивів і зобов'язань та їх склад та оцінка. Зокрема, у П(С)БО 7 подається не лише визначення основних засобів, а й конкретний перелік видів (груп) основних засобів. Тут же наводиться перелік інших необо­ротних активів, які включаються до балансової статті «Основні засоби».

Аналогічна інформація наводиться у П(С)БО 8 «Нема­теріальні активи» (п. 4 і 5). У П(С)БО 8 крім загальних критеріїв визнання і відбиття в балансі нематеріальних активів наводяться умови щодо визнання нематеріальних активів, отриманих у ре­зультаті розробки самим підприємством (п. 7); зазначається по­рядок списання витрат, пов'язаних із придбанням чи створенням нематеріальних активів, які не відповідають установленим кри­теріям визнання (п. 8), і т. д.

У П(С)БО 9 «Запаси» дається загальне визначення запасів (п. 4), умови їх визнання активами (п. 5) і склад запасів (п. 6). Щодо складу запасів потрібно враховувати, що до запасів від­носять не всі МШП, а лише ті, котрі використовуються протя­гом не більше як одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує рік.

У П(С)БО 10 «Дебіторська за­боргованість» подається не лише визначення дебіторської за­боргованості, а й критерії поділу її на довгострокову і поточну. Зауважимо, що в основу критеріїв покладено, по-перше, зв'я­зок заборгованості з операційним циклом, і, по-друге термін по­гашення заборгованості (скажімо, протягом 12 місяців від дати балансу).

У П(С)БО 11 «Зобов'язання» підкреслюється, що зобов'язання поділяються не лише на довгострокові і поточні, як це зазначено в П(С)БО 2, а й на забезпечення та непередбачені зобов'язання.
Склад забезпечень, наведений в п. 13 П(С)БО 11 (витрати на ви­ плату відпусток працівникам, на додаткове пенсійне забезпечен­ня, на виконання гарантійних зобов'язань тощо), підтверджує, що забезпечення — це зобов'язання з невизначеною сумою або терміном погашення на дату балансу.

Непередбачені зобов'язання (визначення див. п. 4 П(С)БО 11) взагалі в балансі не відбиваються і підлягають обліку на позаба­лансових рахунках.

При складання балансу важливо також знати правила оцінювання в балансі окремих статей активів підприємства. на чому наголошується в п.62 П(С) БО 2. Так, в П(С)БО 7 „Основні засоби” зазначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка складається з витрат, перелічених в п.8 цього стандарті. Але у певних випадках первісна вартість визначається за їх справедливою вартістю (наприклад, безкоштовне отримання основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства тощо). Поняття і порядок визначення справедливої вартості різних активів і зобов’язань дане в П(С)БО 19 „Об’єднання підприємства ”. Зокрема, під справедливою вартістю розуміють суму зобов’язань, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язань між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами і є найпростішою (звичайною) для того чи іншого виду активів, робіт, послуг.

Для поглибленого розуміння поняття справедливої вартості мо­жна провести її певну аналогію з поняттям звичайної ціни. Спіль­ним між ними є те, що ця вартість (ціна) формується в операціях з незалежними сторонами і є найпоширенішою (звичайною) для того чи іншого виду активів, робіт, послуг. Відповідно справедливу вар­тість можна визначити за даними товарних чи фондових бірж, прайс-листів, експертної оцінки, аналізу даних обліку тощо.

Залежність формування первісної вартості основних засобів від джерел їх отримання можна простежити за схемою, наведеною на рис.3.3.

 

 

 

 

Рис.3.3. Залежність формування первісної вартості

основних засобів від джерел їх отримання

 

Треба знати також, що відповідно до п. 16 П(С)БО 7 підпри­ємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишко­ва вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу, відповідно з моменту пе­реоцінки такі основні засоби відображаються в балансі за пере­оціненою вартістю.

Приблизно такі самі правила оцінювання в балансі нематері­альних активів, але умови їх переоцінювання дещо інші. Так, у п. 19 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» зазначено, що підприємство може здійснювати переоцінювання за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує актив­ний ринок. Поняття активного ринку дане в п. 4 цього стандарту. Потрібно усвідомити, що правила відбиття результатів переоцінки Запаси відбиваються в балансі за первісною вартістю, порядок формування якої регламентований П(С)БО 9 «Запаси». Тут також підкреслюється, що за певних умов первісною вартіс­тю запасів визнається їх справедлива вартість (п. 11—13).

Заува­жимо, що в усіх трьох стандартах (7, 8, 9) описаний порядок ви­значення первісної вартості об'єктів, придбаних у порядку обмі­ну (бартеру). При цьому оцінювання здійснюється по-різному за­лежно від того, яким є обмін — на подібні чи неподібні об'єкти. Слід зауважити, що поняття подібного об'єкта дано в П(С)БО 7, де зазначено що подібними вважаються об'єкти, які мають одна­кове функціональне призначення та однакову справедливу вар­тість.

На відміну від інших активів запаси відображаються в балансі за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. В П(С)БО 8 регламентовані умови, за яких запаси відбиваються за чистою вартістю реалізації, порядок її ви­значення і списання суми уцінки (п. 24—28). Слід звернути увагу на особливості відбиття в обліку дооцінювання запасів, ціни на які було раніше знижено (п. 28 цього стандарту).

Розрахунок чистої вартості реалізації має враховувати мету, заради якої були придбані (виготовлені) запаси. Так, чиста вар­тість реалізації запасів, що утримуються для виконання контрак­тних зобов'язань, ґрунтується на ціні контракту. Проте чиста вартість реалізації запасів, що утримуються для продажу, засно­вана на загальних цінах продажу. Наприклад, на складі торгове­льного підприємства утримуються на кінець звітного періоду 10 одиниць товару, який звичайно реалізується за ціною 5000 грн. за одиницю. Якщо згідно з контрактом частину товару (4 одиниці) буде реалізовано за 16000 грн., то їх чисту реалізаційну вартість слід розраховувати на основі ціни 4000 грн. (16000: 4), а решту 6 одиниць — 5000 грн. за одиницю.

Найкращим вимірником чистої вартості сировини і матеріалів може бути відновлювана вартість, яку визначають за поточною собівартістю придбання аналогічного активу.

Дебіторська заборгованість оцінюється за первісною вартіс­тю і за цією самою вартістю включається до підсумку балансу. Але для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги зроблено виняток, який полягає в то­му, що така заборгованість включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, для визначення якої обчис­люється величина резерву сумнівних боргів (п. 7—11 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

У цьому самому стандарті розглянуто й порядок списання безнадійної дебіторської заборгованості. У табл.3.2 наведений приклад визначення суми резерву сумнівних боргів.

Таблиця 3.2

Приклад визначення суми резерву сумнівних боргів, грн.

 

Покупці (дебітори)	Кількість прострочених днів оплати
		І — ЗО	31—60	61—90	Понад 90
А		—	—	—	—
Б	—		—	—
В		—		—	—
Інші
Разом
Коефіцієнт Коефіцієнт сумнівності
Сума резерву	438,4	760,8	395,5	300,0	817,0

 

Коефіцієнт сумнівності визначається самим підприємством виходячи з досвіду непогашення дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Що стосується оцінки зобов'язань, то вона залежить від того, які це зобов'язання: довгострокові чи короткострокові (поточні). Зокрема, поточні зобов'язання відбиваються в балансі за сумою погашення, а довгострокові (на які перераховуються проценти) — за їх теперішньою вартістю. Що треба розуміти під сумою пога­шення і теперішньою вартістю, роз'яснено в п. 4 П(С)БО 11 «Зо­бов'язання». Оскільки теперішня вартість визначається дискон­туванням суми майбутніх платежів, яке вивчається в курсі «Фінанси підприємств», слід звернутись до відповідних джерел з цієї дисципліни. Оцінювання забезпечень здійснюється за облі­ковою ціною ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу. Слід звернути увагу на те, що П(С)БО 11 передбачений також порядок списання зобов'язання, яке не підлягає погашенню на дату балансу (п. 5).

Досить складним є оцінювання фінансових інвестицій. Зокре­ма, всі фінансові інвестиції первісне оцінюються та відбиваються в балансі за собівартістю. Склад витрат, які включаються до собі­вартості, визначений п. 4 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Як­що придбання фінансової інвестиції здійснюється обміном на цінні папери власної емісії або на інші активи, то собівартість фінансових інвестицій визначається за справедливою вартістю пе­реданих цінних паперів або (відповідно) переданих активів.

Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу залежить від їх виду:

1. Інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення (це в основному облігації різного типу).

2. Інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі (це інвестиції в асоційовані, дочірні та спільні підприємства).

3. Інші інвестиції.

Відповідно перші з них оцінюються за так званою амортизо­ваною собівартістю, під якою розуміють собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок змен­шення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиче­ної амортизації дисконту (премії). Приклад визначення суми амортизації дисконту (премії) та амортизованої собівартості фі­нансових інвестицій наведено в додатку 1 до П(С)БО 12.

Фінансові інвестиції другої групи на дату балансу відбиваю­ться за вартістю, що визначається з урахуванням всіх змін у вла­сному капіталі об'єкта інвестування, тобто можуть змінювати вартість у бік як збільшення, так і зменшення. Слід звернути ува­гу на те, що застосування різних методів визначення вартості фі­нансових інвестицій, передбачених П(С)БО 12, призводить до появи розбіжностей не лише у вартості фінансових інвестицій на дату балансу, а й у розмірі доходу, пов'язаного з ними.

Така розбіжність випливає з розбіжностей у порядку визнання доходу від інвестицій і порядку відбиття в обліку нарахованих дивідендів (табл.3.3).

Таблиця 3.3.

Порядок визнання доходу від інвестицій і відображення в обліку

Здійснюваний крок	Метод участі в капіталі	Метод оцінювання за справедливою вартістю
1. Визнання дохо­ду від інвестицій	Визнається з одночасним збільшенням балансової вар­тості інвестицій	Не визнається і, відпо­відно, в обліку не від­бивається
2. Нарахування дивідендів	Відбивається зменшенням ба­лансової вартості інвестицій	Не впливає на балансо­ву вартість інвестицій

 

Слід звернути увагу на те, що зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відбивається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. При цьому фінансові інвестиції, що внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Решта фінансових інвестицій на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

При складанні балансу варто пам'ятати:

1. Не допускати згортання статей активів і зобов'язань, крім випадків, передбачених стандартом. Це дуже правильно, оскільки недотримання даної вимоги цілком спотворить фінансове положення підприємства, що може послужити основою різних махінацій і фінансового краху.

2. Збитки, вилучення капіталу прочитуються в балансі не зі знаком "-" чи червоним кольором, а в дужках (50), це означає, що сума віднімається при підсумовуванні статей балансу.

3. Повинне матися рівність активів балансу сумі зобов'язань і власного капіталу, що є наслідком подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку.

4. Передбачається можливість ведення скороченої форми балансу для малих підприємств.

5. Визнання статей балансу здійснюється в такий спосіб: активи можуть відбиватися в балансі за умови, що їхня оцінка може бути вірогідно визначена, і очікується одержання в майбутньому економічних вигод від їхнього використання. Витрати на придбання активу і його створення, що, відповідно до вимог, запропонованих до визнання активів, не можуть бути відбиті в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

6. Зобов'язання відбиваються в балансі, якщо їхня оцінка може бути вірогідно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті їхнього погашення.

7. Власне капітал відбивається в балансі одночасно з відображенням активів чи зобов'язань, що приводять до його зміни.

Бухгалтерський баланс складається на основі реєстрів бухгалтерського обліку після цілого ряду складних облікових робіт.

 

Зміст статей балансу

Зміст кожної статті балансу розкритий у П(С)БО2.

У статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наво­дяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зно­су. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

У статті «Незавершене будівництво» показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для мон­тажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріаль­них активів. У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, що визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю ос­новних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відобража­ються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в

будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) облікову­ються методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» по­казується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погаше­на після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступ­них періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

У статті «Інші необоротні активи» наводяться суми не­ оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи».

У статті «Виробничі запаси» показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У статті «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» відобра­жається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних з основного стада для реалізації, та молодняку тварин.

У статті «Незавершене виробництво» показуються витра­ти на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).

У статті «Готова продукція» показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замов­никами і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва.

У статті «Товари» показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу.

У статті «Векселі одержані» показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продук­цію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпече­на векселями.

У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок балансу вклю­чається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті «Дебіторська заборгованість з нарахованих до­ходів» показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті «Дебіторська заборгованість з внутрішніх розра­хунків» показується заборгованість пов'язаних сторін та дебі­торська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» пока­зується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

У статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи».

У складі витрат майбутніх періодів відображаються ви­трати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

У статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

У статті «Пайовий капітал» наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У статті «Інший додатковий капітал» відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних ак­тивів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юри­дичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. (пункт 40 із змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000р. № 131)

У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий зби­ток)» відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого
збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилуче­ного капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У складі забезпечень наступних витрат і, платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових
надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

У статті «Довгострокові кредити банків» показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

У статті «Інші довгострокові фінансові зобов'язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів
банків), на які нараховуються відсотки.

У статті «Відстрочені податкові зобов'язання» показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та подат­ковою базами оцінки.

У статті «Інші довгострокові зобов'язання» показується сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов'язання».

У статті «Короткострокові кредити банків» відображаєть­ся сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

У статті «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Векселі видані» показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення по­ ставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів.

У статті «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отри­мані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті «Поточні зобов'язання за одержаними авансами» відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті «Поточні зобов'язання із розрахунків з бюдже­том» показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підпри­ємства.

У статті «Поточні зобов'язання з позабюджетних пла­тежів» показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

У статті «Поточні зобов'язання зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (диві­денди тощо) і формуванням статутного капіталу.

У статті «Поточні зобов'язання із внутрішніх розра­хунків» відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті «Інші поточні зобов'язання» відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов'язання».

До складу доходів майбутніх періодів включаються дохо­ди, отримані протягом поточного або попередніх звітних періо­дів, які належать до наступних звітних періодів.