Перша допомога при радіаційних ураженнях

Негативні наслідки спричинює дія на організм іонізуючого випромінювання в таких випадках: одноразового зовнішнього гамма-нейтронного, зовнішнього впливу бета і гамма випромі­нювань від радіаційної хмари, довготривалого впливу зовнішніх бета- і гамма- випромінювань, внутрішнього випромінювання від радіонуклідів (заражені харчові продукти, вода тощо). Настають зміни в системі кровотворення, змінюється клітинний склад пе­риферійної крові, знижується вміст лімфоцитів (поновлюється протягом 2 місяців). Опромінюється кістковий мозок, зменшуєть­ся кількість гранулоцитів і еритроцитів. Розвивається лейкопе-мія. Знижується кількість тромбоцитів, внаслідок чого порушу­ються процеси згортання крові. Відбуваються зміни в шлунку -порушуються секреторна і моторна функції шлунка, виникають органічні зміни, виразки на слизовій оболонці. Порушуються процеси травлення, знижується апетит, зменшується маса тіла. Зміни функцій серця, нервової системи, печінки, підшлункової залози, ендокринної системи мають опосередкований характер. При дозі опромінення 1 Гр виникають функціональні порушен­ня в легенях, пневмонія. Особливо чутливі до РР статеві залози,

4. Перша медично допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

що згубно діє на репродуктивну функцію. Масова загибель клітин в інтерфазі призводить до променевої хвороби мозку. Виника­ють інфекційно-запальні ускладнення.

Первинна реакція на опромінення. Симптоми первинної реак­ції — нудота і блювання від кількох хвилин до 3 діб. Настає за­гальна слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість, по­червоніння склер і шкіри, сухість в роті, тахікардія, лабільний пульс. Виражені лейкоцитоз, лімфопенія, лімфоцитопенія.

Прихований період. Самопочуття хворого поліпшується, змен­шується нудота, припиняється блювання, нормалізується темпе­ратура тіла, іноді порушення сну і пригнічення психіки тривають постійно. Протягом 2-5 тижнів спостерігається прогресуюча лей­копенія, тромбоз, спустошення кісткового мозку, зменшується кількість проіритробластів, проміелоцитів, мегакаріоцитів.

Період розпалу променевої хвороби. Розпочинається завжди го­стро, з вираженими клінічними симптомами. Розвивається інток­сикація організму, повне його отруєння: зміни в слизовій обо­лонці кишечнику, порушення проникності його стінок, потряп-ляють в кров токсини і бактерії. Внаслідок цього — нудота, блювання. Спостерігаються безсоння, спрага, пронос. Темпера­тура тіла підвищується до 40°С. Настає млявість, депресія. Випа­дає волосся на 12-ту добу, спостерігаються сухість і лущення шкіри. Виразки кровоточать. Спонтанні кишково-шлункові роз­лади. Внутрішні крововиливи. Бронхопневмонія. Абсцеси. Ганг­рена. Крововиливи в роті. Язик сухий. Стоматит. Некротична ангіна. Лейкемія, знижуються імуннозахисні властивості органі­зму.

Період відновлення. Загальний стан потерпілого поступово поліпшується, температура тіла - в нормі, склад крові нормалі­зуються, епітелізуються виразки, через 6 місяців відростає воло-ся. Термін — 2—5 місяців.

Гостра променева хвороба (ГПХ) в профілактиці. До профілак­тичних заходів належать: комплекс фізичних, хімічних і біологі­чних заходів, скерованих на зменшення поглинання організмом енергії проникаючої радіації, на підвищення стійкості організму до її впливу; індивідуальні і колективні засоби захисту; часткова і повна санітарна обробка потерпілих; радіопроектори (радіоза­хисні препарати), які підвищують імунологічну реактивність організму.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Лікарська допомога. Враховують періоди перебігу хвороби, ступінь її важкості та вираженість синдромів.

Самодопомога — 1—2 таблетки стаперазину з індивідуальної аптечки, вводять підшкірно кордіамін, усувають термічні та ме­ханічні фактори, накладають антисептичні пов'язки, вводять про­медол для знеболювання, 1 таблетку демедкарбу з аптечки.

4.8. Перша допомога при отруєнні СДОР

Хлор (CIJ. Вплив на людей - подразнення дихальних шляхів, виникає набряк легенів. При високих концентраціях смерть на­стає від 1-2 вдихів, при менших - дихання припиняється через 5-25 хвилин [11].

Захист від хлору - промислові фільтрувальні протигази ма­рок «В», «М», цивільні протигази, військові протигази, дитячі про­тигази, захисні дитячі камери. При концентрації хлору в повітрі понад 8,6 мг/л потрібно використовувати лише ізолювальні про­тигази.

Перша допомога: надягнути на ураженого протигаз, винести на свіже повітря, зробити інгаляцію киснем. Очі промити 2% роз­чином соди. Пити молоко із содою або мінеральною водою, каву. При подразненні дихальних шляхів - вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрію, буру.

Дегазація проводиться лужним або водним розчинами гіпо­сульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.

Аміак (NHJ. Дія на людей у високих концентраціях викли­кає корчі. Смерть настає через декілька годин або діб після отрує­ння від набряку легенів гортані. При потраплянні на шкіру може викликати опіки різного ступеня.

Захист від аміаку: - фільтрувальні промислові протигази ма­рок «К» і «Ш». При дуже високих концентраціях використову­ються ізолювальні протигази і захисний одяг.

Перша допомога: — ураженого винести на свіже повітря. За­безпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Шкіру і очі промити водою або 25% розчином борної кислоти протягом 15 хв, змастити вазеліном або оливковою олією. При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Дегазація прово­диться водою.

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

Сірчаний ангідрид (SO₂). Небезпечний при вдиханні. Навіть дуже мала концентрація його створює неприємний присмак в роті і подразнює слизові оболонки. Пари у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання затруднені, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, котре містить понад 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, за­дишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.

Захист органів дихання та очей від сірчаного ангідриду забез­печують промислові фільтрувальні протигази марки "В" (короб­ка пофарбована в жовтий колір), Е (чорний), БКФ (зелений), рес­піратори протигазові РПГ-67В та універсальні РУ-60М-В, а та­кож цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі. Якщо концентрація газу більша від максимально допустимої або при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, де концентрація невідома, по­винні використовуватися лише ізолювальні протигази. В зоні аварій для захисту шкіри людини від потрапляння СДОР роботи слід проводити в захисних костюмах, гумових чоботах та рукави­цях.

При наданні першої допомоги при ураженні сірчаним ангід­ридом потерпілого слід винести на свіже повітря. Шкіру та сли­зові оболонки промивати водою або 2% розчином соди не менше ніж 15 хв, очі - проточною водою, також не менше 15 хв.

Сірководень (H₂S). Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, печіння в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях.

Захист органів дихання та очей забезпечують фільтруючі про­тигази марки КД, БКФ, респіратори протигазові РПГ-67-КД і РУ-60М-КД, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі. Якщо концентрація газу більша від максимально допустимої та при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, де концен­трація невідома, повинні використовуватися лише ізолювальні протигази. Для захисту шкіри використовують захисні прогумо­вані костюми, гумові чоботи, рукавиці. При ураженні сірковод­нем потрібно негайно винести потерпілого на свіже повітря, за­безпечити йому тепло і спокій, дати тепле молоко з содою. Його треба помістити в тепле приміщення, накласти на очі примочки з 3% розчином борної кислоти. При важкому отруєнні, а також при

 

Я.І. Бєдрій. Безпека життєдіяльності

затрудненому диханні дати кисень, якщо необхідно, зробити штуч­не дихання.

Нітрил акрилової кислоти. Пари викликають подразнення сли­зової оболонки і шкіри, виникають головний біль, слабкість, ну­дота, блювання, задишка, шкіра червоніє і пече. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок "А" і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі. Потерпілого виносять на по­вітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а та­кож аміннітритом (на ватці протягом 15—30 с) з перервою 2 хв.

Синильна кислота. Викликає запаморочення і параліч дихаль­них шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак у роті. Потім виникає відчуття пеку­чості в горлі, піднебінні, язик втрачає чутливість. Все це супро­воджується нудотою, блюванням, підвищеним слиновиділенням. Зростає задишка. Заходи першої допомоги: винести на повітря, дати понюхати протягом 3 хв (до 8 разів) через 30 с аміннітрати, зробити штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхі­дно випити міцної кави або чаю.

Фосген. Отруйні лише пари фосгену. Перші ознаки отруєння з'являються не відразу, а через 4-8 год. Виникають незначні по­зиви до кашлю, пече і дере в носоглотці, потім починається силь­ний кашель, задишка, обличчя і губи синіють. Необхідний по­вний спокій, потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, мож­на давати гарячі напої і кисень.

Метилмеркаптан. При вдиханні виникає головний біль, слабкість, нудота. Заходи першої допомоги: винести потерпілого на повітря, очі і слизові оболонки промити 2% розчином борної кислоти, а шкіру — водою не менше ніж 15 хв.

Бензол. При вдиханні відчувається слабкість, головний біль, запаморочення, з'являються сонливість, нудота, блювання, по­сіпування м'язів, свербіж і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Його виносять на повітря, забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білиз­ну обмити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок "А" і БКФ, а та­кож ГП-5, ГП-7 і дитячі.

Література

1. Белов СВ., Морозова Л.Л., Сивков В.П. Безопасность жиз­недеятельности. — М., 1992.

2. Програма підготовки студентів виших навчальних закладів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» / Укл. В.А. Лук'янчен-ков, В.В. Мухін, М.М. Яцюк та ін. - К., ІСДО, 1985. - 88 с

3. Науменко І., Кузнецов В. «Охорона праці», «Безпека життє­діяльності» - предмети-близнюки чи самостійні навчальні дис­ципліни? - №4, 1996.

4. Русак О.Н. Безопасность жизнедеятельности: Краткий конспект лекций. - СПб, 1992.

5. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллинн: Вал­гус, 1981.-408 с.

6. ШстунІ.Пла'шші. Безпека життєдіяльності. - Львів: Світ, 1995. - 288 с.

7. Русак О.Н., Зайцева В.К. Беседы о безопасности жизнедея­тельности: Учеб. пособие. ЛТА, СПб., 1994. - 96 с.

8. Баклашев Н.И. и др.Охрана труда на предприятиях связи и охрана окружающей среды: Учебник для вузов. - М.: Ра­дио и связь, 1989. - 288 с.

9. Максимов М.Т., Оджагов Г.О. Радиоактивные загрязне­ния и их измерение.: Уч. пособие - М.: Энергоатомиздат, 1989. - 304 с.

 

10. Топоров И.К Основы безопасности жизнедеятельности: Учеб. пособие. ГТУ. СПб, 1994. - 157 с.

11. Губсъкий А.І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Міністерство освіти, 1995. - 216 с.

12. Гряник Т.Н., Лехман С.Д. Теоретические и организацион­ные основы охраны труда: Текст лекций. - К.: Укр. сельхозака­демия, 1990. - 44 с.

ІЗ.Булай П.И. Первая помощь при травмах, несчастных случаях и некоторых заболеваниях. Минск.: Беларусь, 1984. -78 с.