Перша допомога при втраті свідомості, шоку, отруєнні.

Головною причиною втрати свідомості є раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею наступає блідість, блювання, нудота, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. Пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину.

Допомога. Потерпілого необхідно покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на 15-20 см) для поліпшення кровообігу мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити доступ свіжого повітря, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або каву, 20-30 крапель настоянки валеріани.

Причиною шоку може стати сильний біль, значна втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих вірусів, що призводять до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Ознаки. Блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасне знепритомнення, прискорене дихання і пульс, зниження артеріального тиску. За важкого шоку — блювання, спрага, попелясний колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива зупинка дихання і кровообігу.

Допомога. Необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо).

Потерпілого слід зігріти (закутати в ковдру), покласти на спину з дещо опущеною головою.

Отруєння — це тяжке захворювання, яке сталося внаслідок проникнення до організму різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 години, інколи через 20-26 годин. Ознаки. Це загальне нездужання, нудота, блювання, спазмопо-дібний біль у животі, пронос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38—40°С, частий, слабий пульс, судоми.

Допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блюван-ня подразненням кореня язика) до появи чистої промивної води. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля). Потім дають міцного чаю, але не їжу. Щоб запобігти зупинку дихання і кровообіг, протягом кількох годин необхідне постійне спостереження за потерпілим.

Причиною отруєння окисом вуглецю є вдихання чадного тазу, продуктів горіння, дія диму. Ознаки. Шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, слабкість, нудота, слабкий пульс, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, знепритомнення протягом годин і навіть діб.

Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря (якщо є можливість — дати подихати киснем). Звільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес. Якщо потерпілий не втратив свідомості, напоїти гарячим чаєм, кавою. У разі припинення дихання необхідно провести штучне дихання.

 

Білет 13

Пожежа. Характерні причини виникнення пожеж на підприємствах.

Пожежа - неорганізоване і неконтрольоване горіння, внаслідок якого знищуються матеріальні цінності. основними причинами пожеж на підприємствах є такі:

· порушення пожежних норм і правил у технологічних процесах виробництва;

· неправильне облаштування систем опалення, вентиляції, електроустаткування;

· порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів;

· порушення правил користування електрообладнанням;

· невиконання протипожежних заходів щодо обладнання пожежного водозабезпечення, улаштування пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння;

· використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, паління у заборонених місцях;

· погане знання персоналом основ пожежної безпеки;

Світлова та звукова сигналізація.

Сигналізація призначена для попередження працюючих про пуск і зупинку обладнання, порушення технологічних процесів, аварійну ситуацію. За принципом дії вона може бути світловою, звуковою, кольоровою тощо.

1. Світлову сигналізацію використовують на транспорт. засобах, в електроустановках, на пультах керування напівавтомат. та автоматичними лініями.

За функціональними призначенням сигнальні пристрої поділяються на такі:

 аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму під час роботи);

 інформаційні (інформують про параметри, що визначають безпеку);

 запобіжні (попереджують про необхідність дотримання вимог безпеки).

Засоби світлової сигналізації обладнуються світлофільтрами червоного, жовтого, зеленого та синього кольорів.

2. Звукова сигналізація у вигляді сирен, гудків, дзвінків, зумерів, ревунів, свистків використовується на машинах з невеликим рівнем шуму.

Сигнальні звукові та світлові пристрої розташовують так, щоб на ділянці роботи обслуговуючого персоналу звукові сигнали було добре чути, а світлові - добре видно.

З метою підвищення уваги працюючих, попередження їх про можливу небезпеку рекомендується фарбувати машини та устаткування у сигнальні кольори.

Встановлені такі сигнальні фарбування відповідно до міждержавного стандарту:

1. червоний — заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежогасіння;

2. жовтий — попередження, можлива небезпека;

3. зелений — припис, безпека;

4. синій — вказівка, інформація.

Знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до безпосередньої або можливої небезпеки, припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для отримання необхідної інформації.

Перша допомога при вивихах, переломах.

Якщо є підозра на вивих, досить обмежитися створенням спокою: на нижню кінцівку накласти шину, а верхню підвісити хусткою на шию і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи. Не варто намагатися вправити вивих самостійно, оскільки це потребує спеціальних знань. Переломи можуть бути відкритими і закритими. При закритому переломі шкіра не пошкоджується, рана відсутня. Ознака перелому — різкий біль під час спроби руху пошкодженою кінцівкою. Перша допомога — забезпечити спокій та нерухомість місця перелому. Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують, спеціальні дротяні або фанерні (дерев'яні) шини. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. Не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття). Під шину при відкритому переломі підкладають що-небудь м'яке, попередньо зупинивши кровотечу.

Білет 14

1. Особливості ураження електричним струмом.

Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравма — це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричинює термічну, електролітичну та біологічну дії. Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, ураженні внаслідок високої температури кровоносних судин, нервових клітин, серця, мозку, що призводить до серйозних функціональних розладів. Електролітична дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини та крові, що призводить до значних порушень їх фізико-хімічного складу. Біологічна дія струмувиявляється у подразненні й збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м'язів. Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

1. Вимоги ТБ при виконанні штукатурних і облицювальних робіт.

Ручний інструмент, яким працює опоряджувальник, має бути справним. Дерев'яні ручки інструмента виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), допустима вологість якої не більше 12 %. Вони повинні бути добре оброблені, пошліфовані і міцно з'єднані з інструментом. Під час підготовки кам'яних поверхонь під штукатурку за допомогою ударних інструментів слід працювати в рукавицях і захисних окулярах. Робітники, зайняті гасінням вапна, повинні працювати у спецодягу, гумових чоботях і рукавицях, респіраторі і окулярах. Під час роботи із застосуванням штукатурних розчинів і мастик для закріплення плиток і лінолеуму, до складу яких входять леткі токсичні компоненти, слід користуватись захисними пристроями (респіратор, гумові рукавиці, окуляри тощо). Усі працюючі з такими матеріалами повинні пройти спеціальний інструктаж з правил безпечної роботи. Брати руками будь-який розчин, незалежно від його складу, заборонено. Хлорне вапно, що застосовується як протиморозний компонент штукатурного розчину, необхідно зберігати в закритій тарі. Хлоровану воду слід готувати на відкритому повітрі або в приміщеннях з примусовою вентиляцією. Робоче місце оператора штукатурного агрегату повинно бути обладнано двостороннім зв'язком з робочими місцями штукатурів, що працюють з форсунками. Робітники, що наносять штукатурний оббризк вручну або за допомогою форсунки, повинні працювати у захисних окулярах. Агрегати і апарати, що працюють під тиском (штукатурний агрегат, розчинонасоси, компресорні установки тощо), а також шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 раза більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути справними. Виконувати облицювальні роботи з приставних драбин забороняється. Розколювати і насікати плитки — керамічні, з природного каменю, мозаїчні та інші — слід так, щоб не травмувати близько працюючого робітника.

1. Перша допомога при опіках.

На виробництві й у побуті часто виникають термічні та хімічні опіки.

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:

1 — почервоніння шкіри та її набряк; 2 — пухирі, наповнені жовтуватою рідиною;

3 — утворення некрозу шкіри (струпів); 4 — обвуглювання тканин.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіках лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з вогню.

При опіках 1 ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених ділянок не можна доторкатись руками, не можна проколювати пухирі й відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною.

Білет 15