Надійність дій людини-оператора

Надійність дій людини-оператора характеризується безпомил­ковістю, готовністю та своєчасністю. Усі показники ймовірнісні.

Безпомилковість характеризується ймовірністю безпомилко­вої роботи. Залежність кількості помилок (інтенсивність поми­лок) від часу роботи наведено на рис. 11.

Коефіцієнт готовності людини оцінюється ймовірністю вклю­чення оператора в роботу у будь-який довільний момент часу.

L(t)

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

1 — фаза пристосування до праці; 2 — фаза стійкої працездат­ності; 3 — фаза втоми

Властивість відтворення характеризується ймовірністю вип­равлення допущеної помилки. Своєчасність дій оператора оці­нюється ймовірністю виконання заданої роботи протягом часу, який не перевищує встановленого значення.

Виділяють конструктивні, організаційні, кваліфікаційні та психологічні причини помилок людини, які знижують її надійність. Конструктивні причини зумовлені поганим узгоджен­ням можливостей людини з характеристиками машини. Органі­заційні — пов'язані з неправильним розподілом функцій між пер­соналом, з незадовільним співвідношенням періодів праці і відпо­чинку. Кваліфікаційні причини зумовлені помилками удоборі та підготовці операторів. Психологічні причини пов'язані з ти­пом нервовоїсистеми, соціальною та психологічною сумісністю людей.

До причин помилок людини-оператора можна віднести ча­сові (робота в нічну зміну) та фізіологічні (стан здоров'я, хвороб­ливий стан).

Надійність людини знижується, якщо її робоче місце не відпо­відає виконуваній роботі.

У теперішній час в галузі ергономічних досліджень щораз більше схиляються до думки, що кількісно надійність оператора може бути виражена у тих самих категоріях, якими оцінюється надійність технічних систем.

Стосовно оператора під відмовою розуміють стан, який при­зводить до часткового чи повного невиконання поставленого зав­дання внаслідок допущених помилок.

Основним показником надійності оператора вважається ймовірність його безвідмовної роботи у певний відрізок часу. Поки що не розроблені кількісні оцінки психофізіологічного стану людини і не відомі межі їх допустимих значень, які зумовлені вимогами конкретних професійних особливостей. Тому багатьма дослідниками ймовірність безвідмовної роботи оператора (Рл) за встановлений час визначають за статистичними даними. За цими даними будуються статистичні функції відмов fо_l(t). Далі відби­рається теоретична функція f₀(t), яка найкраще узгоджується з графіком f₀(t). За нею визначаються параметри одержаного роз-

 

/. Основи безпеки життєдіяльності

поділу й обчислюється ймовірність безвідмовної роботи операто­ра.

Такі статистично визначені показники надійності оператора вираховуються для кожної конкретної спеціальності.

Вказаний підхід до визначення надійності оператора ототож­нює поняття «надійність оператора» з безпомилковістю виконан­ня ним потрібних функцій, тобто дешо звужує поняття надійності, проте дає можливість ви значити надійність оператора як окремого елемента, що входить у систему "людина - машина" (Л—М).

При ширшому підході до оцінки надійності системи Л- М з урахуванням взаємного впливу обох складових системи виділя­ють кілька реальних варіантів розмежування властивостей тех­нічних систем та операторів.

Наведемо деякі з них.

Апаратурна безвідмовність використовуваних систем. Вона харак­терна лише для необслуговуваних, підготовлених, некерованих си­стем. Надійність систем повністю визначається появою її відмо­ви. Вплив оператора не враховується.

Відбудовуючий оператор. Оператор впливає на стан технічних системлише усуненням відмов, що виникли. При цьому враховуєть­ся лише безвідмовність та відбудованість системи.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності та безпомилковості керування. В цьому випадку оператор готовий до роботи на початку виконання операцій у режимі підготовки, у режимі використання не допускає помилок керування.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності. Оператор постійно перебуває в стані готовності виконувати необхідні операції з підго­товки системи, але може допускатися помилок. В цьому випадку враховується вплив оператора на всі процеси, які відбуваються у системі.

Біологічно надійний оператор. Враховується готовність операто­ра до роботи, він може допускатися помилок.

1.3. Ергономічні проблеми безпеки життєдіяльності

1.3.1. Основні цілі та завдання ергономіки

"ергономіка" означає "закон праці". Його ввів ще у

1857 р. ВойцехЯстшембовський. Під ергономікою розуміють га-

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

лузь знань, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини у системах Л МС з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту.

Мета ергономіки — підвищення ефективності системи Л МС, забезпечення безпеки праці.

Завдання ергономіки:

- розробка основ проектування діяльності людини-оператора з врахуванням специфіки експлуатації технічних систем та факторів навколишнього середовища;

- вивчення закономірностей взаємодії людини з технічними системами та навколишнім середовищем;

- формування принципів побудови системи Л МС та алго­ритмів дії у них людини-оператора;

- розробка перспективних форм праці людини і пов'язаних з нею технічних систем, факторів навколишнього середовища;

- розробка методів дослідження, проектування та експлуата­ції системи Л МС, які забезпечують безпеку людини, ефек­тивність праці.

Предметом ергономіки є трудова діяльність людини у про­цесі взаємодії з технічними системами та в умовах особливого впливу на неї факторів навколишнього природного середовища.

Основним об'єктом ергономіки є система ЛМС. Проблемами взаємодії людини та машини займається також інженерна психо­логія, яка вивчає закономірності процесів інформаційної взаємодії людини у системі ЛМС.

Основні завдання інженерної психології:

- аналіз функцій людини у системі ЛМС, вивчення структу­ри та класифікація форм діяльності оператора;

- вивчення процесів опрацювання інформації людиною- опе­ратором;

- вивчення впливу психологічних чинників на ефективність системи ЛМС;

- розробка принципів та методів професійного відбору і під­готовки операторів у системі Л МС.