Психологічний склад українського народу

Життєдіяльність людини залежить від соціально-психологі­чного чинника стійкої спільності людей, що історично склалася на базі спільного економічного, соціального, релігійного, куль­турного, побутового життя, території, мови, тобто нації.

При вивченні БЖД не можна не враховувати соціально-психо­логічного чинника, а саме такого його елемента, як психологія нації.

Яким Ярема в 1935 р. на І Українському педагогічному конг­ресі у доповіді "Українська психіка" визначив типи психології окремих націй незалежно від того, що переважає в її проявах: ек­страверсія чи інтраверсія — світ об'єктів чи світ суб'єктів.

Було висловлено думку, що психологія українців ближчало індуїзму (інтраверсія), ніж до американізму (екстраверсія).

Українське православ'я — нейтральне до політики — несе із собі екстраверсивний характер (поєднання зжиттям, пристосу­вання до його потреб).

Ми перейняті більш етичним духом християнства, ніж мож­ливістю утвердження через нього державної влади. За І. Виш-невським релігія — це духовний зміст життя особистості.

Українській нації притаманні такі особливості:

- перевага емоцій над волею й інтелектом;

/. Основи безпеки життєдіяльності

- легка запальність і швидке заспокоєння;

- сентиментальність, чуттєвість, ліризм, що виражені в есте­тизмі народного життя й обрядовості;

- егоцентризм, прагнення особистої свободи без належних устремлінь до державності (маємо елементи державних імпульсів шляхтичів П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, L Мазепи, І.Виговського, П.Орлика);

- анархічний індивідуалізм - найбільший ворог єднання;

- миролюбність, відсутність схильності до насильницької експансивності, примиренство до чужої експансивності;

- волелюбність особи, яка є умовою демократизму, вільних об'єднань, федералізму.

Г.Ващенко ще в 1945 р. у праці «Виховний ідеал» дав огляд розвитку української розумової культури, за рівнем якої українці вважаються передовим народом у Європі.

Ось його оцінка особливостей українського народу:

- схильність до синтетичного мислення, яке є найвижливі-шою умовою творчості;

- народ багатий на красу і силу почуттів (пісні, музика);

- охайність, чемність, гостинність, високий моральний стан;

- статева моральність.

Причина недолі українців — хиби нашої волі, яка здеформу­валася зусиллями наших поневолювачів.

Українці — індивідуалісти з елементами аристократизму.

У несприятливих умовах політико-суспільного життя індив­ідуалізм українців перетворюється на егоїзм, замикання в собі, нехтування інтересами України. Форми цього егоїзму — кар'є­ризм, ренегатство, амбіціонерство дріб'язкового характеру. Три­вала відсутність державності притупила почуття громадянина, гос­подаря своєї країни.

Нині головне завдання виховання української молоді -вихо­вання волі, характеру, політичної культури, об'єднуючої ідей­ності, громадянства, готовності дбати про благо Вітчизни, віра в Українську ідею.

Благо Вітчизни визначається такими компонентами:

1 Державна незалежність, можливість для українського на­роду вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і Релігійне життя.

2. Об'єднання всіх українців, незалежно від їх територіаль­ного походження, церковної приналежності, соціального стану і

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

 

таке інше, в одну спільноту, що пройнята єдиними творчими праг­неннями і високим патріотизмом.

З. Справедл ивий державний устрій, яки й п ідтри мував би л ад у суспільстві і водночас забезпечував би особисті права і волю кожного громадянина й сприяв розвиткові й прояву його здібно­стей, спрямованих в бік громадянського добра.

4.Справедливий соціальний устрій, при якому зникала б і не­можлива була б боротьба між окремими групами суспільства.

5.Високий рівень народного господарства й справедлива організація його, що забезпечувало б матеріальний добробут усіх громадян, було позбавлено елементів експлуатації.

6. Розквіт духовної культури українського народу: науки, ми­стецтва, освіти. Піднесення її на вищий розвиток, щоб Україна стала передовою країною в світі.

7. Високий релігійно-моральний рівень українського народу, реалізація в житті вчення Христа.

8. Високий рівень здоров'я українського народу, зведення до мінімуму всіляких хвороб і виродження.

Потрібно усвідомити, які риси української психіки слід розг­лядати як позитивні, а які — як негативні. Позитивні риси муси­мо вперто культивувати, а негативні — щоденно переборювати.

Все, що переймаємо в інших народів, слід пропускати крізь призму чи фільтр інтересів і психології свого народу.

Всі ми вийшли з минулого, всім нам судилося майбутнє.

Велика національна ідея України кличе нас до праці на благо українського народу і Вітчизни.

1.6. Інженерно — психологічні принципи професійного добору

У сучасних умовах надійність та продуктивність технічних си­стем залежить від правильного добору та навчання спеціалістів.

До спеціалістів, які обслуговують складні сучасні технічні сис­теми, ставляться спеціальні вимоги, специфічні для кожної конк­ретної галузі техніки. Відбір людей, здатних найефективніше пра­цювати на певній апаратурі, є завданням професійного добору.

Для спеціалістів-операторів основним змістом роботи є склад­ний комплекс розумової діяльності з невеликими елементами фізичної праці. В основі взаємодії оператора з апаратурою є

Л Основи безпеки життєдіяльності

приймання, опрацьовування інформації, прийняття та реалізація рішення.

Важливою особливістю людини-оператора є те, що оптималь­не опрацювання інформації, яка надходить до нього, відбуваєть­ся у тому випадку, коли вона за обсягом узгоджена з його можли­востями прийняття та не є занадто великою і занадто малою. При великому навантаженні оператори не встигають виконувати за­дані функції, але коли навантаження дуже зменшується, то опе­ратори втрачають активність.

Індивідуальною особливістю людини також є об'єм опера­тивної пам'яті, здатність до інтерполяції та коригування поми­лок. Пам'ять дає змогу оператору використовувати результати ми­нулої діяльності у майбутньому при роботі у системі. Без враху­вання її ролі не може бути ні навчання, ні можливості адаптації до зміни навколишнього природного середовища.

Аналіз діяльності спеціалістів, котрі працюють з радіоелект­ронною апаратурою, особливо з екранами індикаторів, дисплеїв, свідчить, що коли до операторської діяльності підключаються люди, які не мають достатніх здібностей для цієї роботи, то вони не тільки значно довше та з більшими труднощами оволодівають цією спеціальністю, а й частіше роблять помилки і прорахунки.

Під професійним добором розуміють процес вибору з групи кандидатів до професії осіб, від яких можна чекати найефектив­нішого виконання потрібного обсягу робіт. Суть професійного добору полягає у ретельному порівнянні суті операторської діяль­ності та структури особи кандидата.

У наш час розроблені основи комплексного інженерно-пси­хологічного підходу до професійного добору. Під час добору ма­ють виявлятися психологічні якості, пов'язані з нейрофізіологі­чними особливостями людини, її потенційною здатністю оволо­діти необхідною системою знань, вмінь та навичок, вольові здібності особи. При цьому враховується витривалість, емоційність, переконливість, цілеспрямованість тощо.

Професійний відбір може здійснюватися такими методами: стихійним, медичним, конкурсним та інженерно-психологічним.

Під час стихійного відбору кандидати на посаду оператора призначаються з групи претендентів без врахування його індиві­дуальних здібностей.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Під час медичного відбору враховується лише один чинник-стан здоров'я. За заключениям медичної комісії про придатність до роботи відібрані кандидати можуть призначатися на посади.

Під час конкурсного відбору кандидати на посади операторів відбираються за результатами перевірки їх індивідуальних здібнос­тей шляхом проведення іспитів або конкурсу документів.

Найбільше відповідає потребам професійного відбору інженер­но-психологічний метод. В цьому випадку кандидати на посаду оператора відбираються з повним врахуванням антропологічних, фізіологічних, психологічних та інших даних. В основі інженерно-психологічного методу лежать два основних принципи: активність та етаїшість добору. Під активністю доборурозуміють не лише факт відбору кандидатів на посади операторів, а й удосконалення ме­тодів навчання, а також органів керування. Основні напрями: мак­симальне пристосування органів керування та робочого місця опе-раторадо функціональних характеристик людини, раціональна ав­томатизація керування, розробка алгоритмічних систем навчання, оптимізація режимів тренувань, застосування засобів покращення функціональних характеристик людини згідно з особливостями окремого кандидата на професію.

Під етапністю відбору розуміють послідовність проведення цієї роботи. Найширше застосовується триетапний добір.

Перший етап — відбір за висновками медичних комісій. Його основне завдання полягає в тому, щоб виключити осіб, які за ста­ном здоров'я не можуть виконувати ті чи інші функціональні обо­в'язки оператора.

Під час другого етапу з'ясовується ступінь придатності тієї чи іншої людини до виконання даних професійних обов'язків.

Третій етап відбору є контролюючим. Його завдання містить:

- своєчасне виявлення між працюючими фахівцями і тими,
що навчаються, осіб, які не можуть ефективно виконувати свої
функціональні обов'язки;

- розробка методики навчання, адаптованої до даного
кандидата (групи кандидатів).

Розглянемо детальніше порядок відбору операторів на другому та третьому етапах. Завданням цих двох етапів є відбір кандидатів в оператори, які:

- мають здобуті до початку роботи операторами навички,
що впливають на оволодіння фахом оператора;

/. Основи безпеки життєдіяльності

- характеризуються погрібною швидкістю отримання навичок оператора.

При цьому завдання другого етапу полягає в тому, щоб звести до мінімуму контингент осіб, яких залучають до відбору на апара­турі.

Завдання третього етапу полягає в тому, щоб з високим ступе­нем ймовірності вирішити питання придатності до праці існуючої спеціальності кандидатів, які пройшли другий етап відбору.

На другому етапі відбір кандидатів для роботи за даним фахом проводиться за наслідками обстеження за допомогою психофізіо­логічних тестів. Залежно від якості виконання кожного тесту кан­дидат отримує певний бал. Сума балів, одержаних при виконанні всіх тестів, є критерієм можливості використання кандидата для роботи за спеціальністю.

На третьому етапі основною є оцінка діяльності кандидатів за результатами їх праці в ситуаціях, характерних для реальних умов праці. На цьому етапі і фіксуються дані, які дають змогу зробити кінцевий відбір за можливостями кандидата в отриманні необхід­них знань.

З цією метою знаходять коефіцієнт навчання кандидата та по­чатковий рівень підготовки до роботи заданим фахом.

Усі кандидати проходять короткий курс навчання на місцях праці. Вони знайомляться з особливостями робочого місця, обо­в'язками, порядком роботи та правилами безпеки. Після коротко­часного навчання проводиться контрольний іспит, за результатами якого і робляться висновки.

При необхідності формування із кандидатів бригади, зміни, загону та ін., доцільно підбирати кандидатів з урахуванням психо­логічної сумісності, яка передбачає оптимальне поєднання людей. В основу покладено спільність мети, смаків, звичок, подібність Динамічної спрямованості емоційно-вегетативних реакцій тощо.

Професійна сумісність передбачає зарахування до складу групи осіб, на підготовку яких потрібні майже однакові витрати часу та засобів.

Психологічна сумісність передбачає встановлення між особа­ми групи стосунків, які засновані на взаємодопомозі та увазі один до одного. Добра психологічна сумісність індивідуумів у колек­тиві досягається, як правило, в тому випадку, коли рівень психо­моторної та розумової діяльності у них достатньо великий і рівно-

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

значний. Задовільна психологічна сумісність є також при сумісній діяльності осіб, які мають високу швидкість думки та слабке мо­торне реагування, з особами, які мають лише швидке моторне реа­гування.

Для формування емоційної стійкості у колективі при розподілі функціональних обов'язків між операторами за ступенем відпові­дальності на відповідальніші посади потрібно призначати опера­торів, які мають вищу емоційну стійкість. При можливості у складі групи потрібно мати декілька операторів з високою емоційною стійкістю, які могли б при виникненні стресової ситуації, психоло­гічної нестійкості частини операторів зберігати здатність до пра­вильного прийняття рішення та оперативного втручання. Правиль­не та розумне виконання всіх цих вимог професійного відбору дає змогу відібрати та навчити фахівців та груп фахівців, які спро­можні забезпечити найвищу працездатність та необхідну надійність роботи.

1.7. Психологічні чинники небезпеки

Аналіз статистичних даних та висновки експертів у галузі безпе­ки життєдіяльності дають можливість стверджувати, що від 60 до 90% травм у побуті та на виробництві відбувається з вини потерпі­лих. Основні причини цього такі: низький рівень професійної підго­товки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка установка людини надотримання вимогбезпеки, допускдо небезпечних робіт осіб з підвищеним ризиком травматизму, перебування людей у стані втоми чи інших психічних станах, які знижують безпеку діяльності.

Виділяють комплекс чинників, що збільшують індивідуаль­ну схильність людини до небезпеки. Це особливості темперамен­ту, функціональні зміни в організмі, дефекти органів відчуття, незадоволення даним видом діяльності.

Несприятливий характер діяльності (значні фізичні та розу­мові зусилля, незручна робоча поза, високий темп праці, нервово-емоційні перевантаження, перенапруга слухових та зорових аналі­заторів, несумісність робочого місця, засобів праці, антропомет­ричних даних людини та ін.) призводять до підвищеної фізичної та нервової втоми, яка послаблює психіку, знижує швидкість та точність орієнтації, притупляє пильність та увагу, порушує сприй­няття того, що коїться. Це також спричинює травматизм. Психо­логи виділяють спеціальний розділ, психологію безпеки, в якому

/. Основи безпеки життєдіяльності

розглядають психічні властивості та різноманітні форми психіч­них станів, що спостерігаються у процесі трудової діяльності. Психічні процеси становлять основу психічної діяльності. Без них неможливе формування знань та надбання життєвого досвіду.

Розрізняють пізнавальні, емоційніта вольові психічні процеси.

Психічні властивості — це стійкі особливості особи: інтелек­туальні, емоційні, вольові, трудові та ін.

Психічні стани зумовлюють особливості психічної діяльності у конкретний період часу та можуть позитивно чи негативно вплива­ти на всі психічні процеси.

На думку багатьох психологів, ефективність діяльності (пра­цездатність) людини залежить від рівня психічного напруження. Підвищення рівня психічного напруження істотно збільшує ефек­тивність праці. Але існує критична межа активації, після якої ре­зультати праці знижуються аж до повної втрати працездатності. Існують два типи позамежевого психологічного напруження — гальмівний та збудливий.

Гальмівний тип характеризується скутістю та сповільненістю рухів. Людина не здатна з колишньою спритністю виконувати про­фесійні дії. Знижується швидкість реакцій, сповільнюється процес мислення, погіршується згадування, розпорошується увага та ви -никають інші негативні прояви, не властиві даній людині у спокій­ному стані.

Збудливий тип проявляє себе гіперакгивністю, багатомовністю, тремтінням рук та голосу. Оператори здійснюють численні, не про­диктовані конкретною потребою, дії. Вони перевіряють стан при­ладів, крутять регулятори, поправляють одяг, розтирають руки. У них з'являється дратівливість, запальність, невластива їм різкість, грубість, урахтивість.

Позамежеві форми психічного напруження часто лежать в ос­нові помилкових дій та неправильної поведінки у складній ситу­ації, що може спричинити травматизм та аварії.

Серед особливих психічних станів, які мають істотне значення Для безпеки життєдіяльності, психологи виділяють параксизмальні розлади свідомості, психогенні зміни настрою та афектні стани, пов'язані з вживанням психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв),

Параксизмальні стани — група розладів, яка характеризується-короткочасною(від кількох секунд до хвилин) втратою свідомості.

Я.І. Бедріи. Безпека життєдіяльності

Такі стани характерні для деяких органічних захворювань голов­ного мозку, епілепсії. Сучасні методики дають змогу своєчасно ви -значити осіб із прихованою схильністю до параксизмальних станів. Цим людям протипоказана робота на висоті, водіями автотранс­порту та інша робота із підвищеною небезпекою.

Психогенні зміни настрою та афектні стани виникають під впливом психічних дій. Зниження настрою та апатія можуть бути наявні від кількох хвилин до одного-двох місяців. Погіршення настрою спостерігається внаслідок конфліктних ситуацій, після загибелі близьких та в інших випадках. При цьому з'являються байдужість, млявість, загальна скутість, загальмованість, спо­вільнення темпу мислення. Погіршення настрою супроводжуєть­ся погіршенням самоконтролю, що може стати причиною трав­матизму та збільшує ризик виникнення небезпечних ситуацій.

Афектні стани (афект — вибух емоцій) можуть виникнути внаслідок виробничих невдач, під впливом образи. У стані афек­ту у людини розвивається емоційне звуження обсягу свідомості. Можуть спостерігатися різкі рухи, агресивні та руйнівні дії. Осо­би, схильні до афектних станів, належать до категорії з підвище­ним ризиком травматизму та не повинні призначатися на посади з високою відповідальністю.

Використання психічно активних засобів, включаючи алкоголь, збільшує ризик травматизму та знижує рівень безпеки діяльності.

Вживання легких стимуляторів (чай, кава) допомагає у бо­ротьбі з сонливістю і може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Вживання ж активних стимуляторів на відповідальних роботах здатне викликати негативний ефект — погіршується самопочуття, зменшується швидкість реакції. Ви­користання транквілізаторів, які діють заспокійливо та запобіга­ють розвитку неврозів, може знижувати психічну активність, упо­вільнювати реакцію, викликати апатію та сонливість. Особливо потрібно підкреслити вплив на безпеку діяльності алкогольних напоїв. За різними даними, автомобільний травматизм у 40-60 % випадків пов'язаний з вживанням алкоголю. Встановлено, що 64% смертельних випадків на виробництві викликано вживанням ал­коголю та помилковими діями загиблих.

Для безпеки праці особливе значення має післяалкогольна ас­тенія (похмілля), яка не лише знижує працездатність, а й призво­дить до загальмованості та притуплення відчуття обережності.

/. Основи безпеки життсдіяльності

Тривале вживання алкоголю спричинює алкоголізм, який супроводжується різним ступенем деградації особи. Люди, які страждають на алкоголізм, втрачають властиву їм точність та охайність у роботі. Вони дедалі частіше допускають помилки та стають нездатними для вирішення складних проблем, до швидкої та правильної орієнтації у нестандартних ситуаціях.

Я. І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності