Перша допомога при електротравмі

1.Зупинити дію електричного току на постраждалого, додержуючись правил безпеки. (Відключити тік, перервати або відвести провід від постраждалого та інш.).

1.Відведення току проводити швидко, обережно за допомогою предметів, які не проводять тік (палкою, сухою мотузкою), якщо можливо, надівають гумові черевики, калоші, рукавички або встають на кипу газет, дошку, відтягують за одяг, ремінь.

3.При зупинці дихання, серця – ШВЛ + масаж серця. Перед масажем вдарити кулаком по нижньої третини грудини 1-2 рази.

4.На опікову рану – асептичну пов’язку.

5. Обов’язкове транспортування в лікувальний заклад.

Науково-методичне обґрунтування теми. Опіки є не тільки части-ми, або має явну тенденцію до збільшення побутової і виробничої травми. Подання допомоги опіковим має особливе значення для воєнне – медичної служби і гражданської оборони в зв’язку з можливістю застосування під час війни термоядерної зброї і запальних засобів.

Значна частота опіків була поводом до відкриття спеціалізованих відділень. Наука, яка займається опіками, називається комбустіологією.

Головним стимулом до розробки системи спеціалізованого лікування опікових є вибухи атомних бомб в Хіросімі і Нагасакі на при кінці дру-гої світової війни, під час якої було поранено більше 200 тисяч людей. Незважаючи на те, що лікувальну допомогу частіше подає лікар, роль середньої медичної ланки в питаннях подання долі карської допомоги залишається дуже важливою. Особливо відповідальна роль медичного робітника, який працює самостійно на ФАПі, в дільничної лікарні, від кваліфікації і опиту якого залежить життя хворого.

Тому проблема збереження життя, відновлення здоров’я величезного числа опечених і повернення їх у стрій в самі короткі строки є однією з самих важливих і важких задач воєнне – польової хірургії.

Успішне виконання цієї задачі можливо лише при глибокому вивчен-ню медичною службою патології, клінічної картини і лікування терміч-них опіків.

В останні десятиріччя актуальність опікової проблеми надзвичайно зросла. Це обумовлене високою частотою опіків, які становлять від 6 до 12 % всіх нещасних випадків, які виникають у биту і на виробницт-ві. Коло третини опікових становлять діти, останні – дорослі, серед яких кількість постраждалих у биту і на виробництві – однаково.

Актуальність теми визначається також важкістю і довгістю лікування постраждалих з опіковою травмою, частим розвитком деформацій і контрактур з виходом на інвалідність і все ще високою летальністю при тяжких формах опікової хвороби. Важкість лікування хворих з дуже великими і глибокими опіками обумовлена формуванням в них тяжких функціональних і морфологічних порушень зі сторони всіх важливих органів і систем організму.

Експериментальні дослідження і клінічні спостерігання показують, що патологічні зміни в організмі наступають в перші хвилини і години після опіку. Із практиці добре відомо, що лікування тяжко опечених тим ефективніше, чим раніше воно почалося, тому повноцінна кваліфікована допомога опеченим повинна починатися зразу після

опіку – на місці події і на етапах евакуації.

В теперішній час актуальність теми «Відмороження» остається, особливо в ургентній хірургії і реанімації. Від того, як своєчасно і правильно буде подана перша медична допомога постраждалим, зависить вихід травми. Правильно і своєчасно проведені дії забезпе-чують сприятливу течію захворювання від охолодження і спасають життя постраждалому від електричного току.

План викладання лекційного матеріалу

1.Класифікація термічних ушкоджень.

2.Ступені опіків, клінічні прояви опіків. Клініка опікового шоку.

4.Опікова хвороба, її періоди, клінічні прояви, та принципи лікування..

5.Хімічні опіки, їх види, прояви. Методи лікування опіків.

8.Визнання глибини ушкоджень тканин і площі опіку.

9. Надання першої медичної допомоги при термічних, хімічних, променевих опіках, відмороженнях та електротравмі..

1.Відмороження, види холодової травми, класифікація, періоди і ступе-ні розвитку, лікування.

2.Загальне замерзання, періоди, клінічні прояви, методи лікування.

3.Особливості догляду за хворими з опіками та відмороженнями.

4.Електротравма, дія електроструму на організм людини – електроопік, загальні зміни в центральній нервовій та серцево – судинній системах, у диханні.

 

Рекомендована література

1.Буянов В. М., Несторенко Д. А. «Хірургія» - М. Медицина, 1990 р.

2.Скрипниченко Д. Ф. «Хірургія» - Київ «Вища школа», 1992 р.

3.Хіміч С. Д. «Хірургія» - Київ «Здоров’я», 2004 р.

4.Роздольський І. В. «Посібник з хірургії» - Київ «Здоров’я», 2003 р.

5.Несторенко Ю. А. «Хирургические болезни» - М. Медицина, 1983 г.

6.Сыромятникова А. В. «Руководство к практическим занятиям по

хирургии» - М. Медицина, 1987 г.

7.Цитовская Л. В. «Руководство к практическим занятиям по хирур-

гии» - М. Медицина, 1997 г.

«Траншейна стопа»

Ураження ніг. Виникає при довгому перебуванні в умовах підвищеної вологості (при довгому перебуванні у воді, мокрому снігу, болоті).

Почуття оціпеніння пальців, печія в стопах при ходьбі, ниючі болі у суглобах, стопах. Набряклість стоп с порушенням всіх видів чутли-вості. Пухирі з геморагічним вмістом, потім волога гангрена.

Загальне замерзання

При загальному замерзанні пригнічується центральна нервова система, серцево-судинна, дихання.

1 стадія - Адинамічна (легкий ступінь).

• В’ялість, апатія. Температура тіла – 35-33⁰С.
• Блідість шкіряних покровів, ціаноз, «гусяча шкіра».
• Пульс рідкий, АТ збільшений. Дихання в нормі.

2 стадія – Ступорозна (середній ступінь).

• Ступор, адинамія, озноб, Температура тіла 32-29⁰С.
• Шкірні покрови бліді, акроціаноз.
• Пульс рідкий, слабкий, АТ падає. Дихання рідке, 8-10/хв.

3 стадія – Судорожна (тяжкий ступінь).

• Свідомість втрачена, судороги.
• Пульс рідкий, прощупується на крупних артеріях, аритмія.
• АТ падає. Дихання поверхневе, рідке.
• Приєднується набряк мозку, легень, пневмонія.
• Зупинка дихання, серцевої діяльності.

Перша допомога при загальному замерзанні

• В тепле приміщення, швидко зігріти.
• Дати гарячий чай, кофе, якщо у свідомості.
• Роздягнути, розтерти спиртом, горілкою, чистими руками.
• Можна обложити грілками до 40⁰С.
• Краще помістити у ванну з водою, температура води до 37-38⁰С від 15-20 хвилин до 1 години, масирувати тіло мочалками.
• До зігрівання в/в ввести 40-60 мл 40% глюкози з вітамінами, п/к кофеїн, кордіамін, камфору.
• Під час зігрівання, після зігрівання: в/в реополіглюкін, поліглю-кін, глюкозу, глюкокортикоїди, оксибутират натрію, серцеві засоби.

Перша допомога при відмороженнях

1. Зігрівання. Розташувати в тепле приміщення. Дати гарячий чай, кофе, вино, горілку.

2. Роздягти, розтерти спиртом, горілкою чистими руками, краще в гумових рукавичках від периферії до центру (до відновлення крово-обігу (потепління і почервоніння шкіри).

3. Зігріти кінцівки у ванні або у відрі, поступово підвищувати Т⁰ води від 20-22⁰С до 37-40⁰С, масирувати одночасно кінцівки від периферії до центру.

4. Обробити спиртом. 5. Накласти ас. пов’язку, утеплити ватою.

6. Ввести ППС + АП (проти правця).

7. При відмороженні лиця – обробляють спиртом, масирують чистими руками або ватним тампоном, змоченим у спирті, горілці.

8. Забороняється розтирати снігом,брудними руками.

9. При з’явленні набряку шкіри, пухирів – розтирати не можна.

Лікування відморожень

• Новокаїнові блокади за Вишневським. Опромінення УФО і УВЧ
• Медикаментозне лікування: антибіотики, вітаміни, судиннороз-ширюючи засоби, антикоагулянти, антибіотики, сульфаніламіди.

Місцеве лікування

Зависить від ступеня ураження. Відмороження 1-2 ст лікують як опіки.

При відмороженнях 3 ступеня видаляють пухирі, на 5-6 день – розсі-кають некротичні тканини, мазеві пов’язки. Після виділення змертвілих тканин і з’явлення грануляцій – пересадка шкіри.

При відмороженнях 4 ступеня на 5-6 день після травми розсікають шкіру, підлягаючі нежиттєздатні тканини для відтоку (некротомія).

Через 7-10 днів після розсічення – висікають некротичні тканини – роблять некректомію.

Озноблення

Хронічне відмороження відкритих ділянок тіла. Частіше при Т вище 0⁰С. Шкіра становиться набряклою, холодною, болісною.

З’являється: гіперемія, утворення пухирів, виразок, тріщин.

 

 

Карта орієнтовної основи дій (ООД) роботи студентів з літературою

№	Основні завдання	Вказівки	Відповіді
1.	Електротравма	Самостійно вивчити тему
2.	Перша медична допомога при електротравмі	Скласти алгоритм дії
3.	Загальне замерзання	Вивчити та законспектувати

 

О П І К И

Опік (combustio) – ураження тканин, яке виникає внаслідок дії екзогенної енергії. В залежності від джерел розрізняють термічні, хімічні, електричні та променеві опікові ураження.

Для оцінювання глибини опікових уражень застосовують чотирьохступеневу класифікацію опіків, прийняту 1960 р. на 27 Всесоюзному з’їзді хірургів.

Класифікація опіків

1 ступінь – виражена гіперемія і набряк шкіри.

11 ступінь – набряк, гіперемія, відшарування епідермісу, утворення пухирів з серозною рідиною (світло-жовтою).

111 А ступінь – змертвіння поверхневих шарів шкіри. Виникає білувато-сірий, світло-коричневий струп. Після загоєння утворюються рубці.

111 Б ступінь – некроз всієї товщини шкіри. Утворюється щільний темно-коричневий струп. Після загоєння – грубі рубці.

Чутливість знижена або відсутня.

1Y ступінь – великий некроз шкіри і глибоко лежачих тканин, аж до обвуглювання навіть кісток.

Опіки І-ІІІ А ступеня кваліфікують як поверхневі, тобто такі, унаслідок яких можливе спонтанне загоєння за рахунок збережених мальпігієвого шару і дериватів (придатків) шкіри. Опіки ІІІ Б - ІY ступеня – як глибокі, спонтанне загоєння неможливе через повне ураження мальпігієвого шару і придатків шкіри; у цьому разі необхідне хірургічне пластичне закриття опікової рани.

Визначення площі опіку

Під площею опіку розуміють виражене у відсотках співвідношення площі опікової поверхні до загальної площі тіла.

І метод – «Правило долоні».

Долонна поверхня кисті - 1% загальної поверхні шкірного покриву.

ІІ метод - «Правило дев’яток».

- поверхня голови, шиї – 9%,

- поверхня верхньої кінцівки – 9%,

- поверхня нижньої кінцівки – 18%,

- передня поверхня тулуба – 18%,

- задня поверхня тулуба – 18%,

- поверхня статевих органів, промежини–1%.

ІІІ метод - за Постниковим (більш точний).

На опікову поверхню – стерильну прозору плівку, чорнилами контури, потім плівку на міліметровий папір. Площу опіку вираховують в кв. см і в процентах від загальної площі поверхні тіла, приймаючи її за 16 000 см².

1V метод: за Блохіним

Визначають площу опіка також, як по Постникову, адже за 1% поверх-ні тіла людини приймають ріст людини.

Запис діагнозу пишеться дробами. В числівнику процент ураження, а в знаменнику – ступінь опіку.

Наприклад: Термічний опік правої верхньої кінцівки 9% / 11-111 ст.

Прогноз опіку

«Правило сотні»:

Ø Р = М + S

Ø де Р – прогноз, М – вік хворого в роках, S - загальна площа опіку

Ø При Р < 60 – прогноз сприятливий,

Ø При Р – 61-80 – прогноз відносно сприятливий,

Ø При Р – 81-100 – прогноз сумлінний,

Ø При Р > 101 – прогноз несприятливий.

Періоди відморожень

1 період – Прихований (дореактивний) або період до зігрівання.

• Збліднення шкірних покривів.
• Відсутність чутливості.
• Зниження температури шкіри.
• У ділянці ураження можливі відчуття печіння, парестезії, затерплість.
• Больові відчуття здебільшого відсутні.

2 період – Реактивний (після зігрівання).

Починається з моменту нормалізації температури ураженої ділянки. Спостерігають потепління та почервоніння шкіри. У ділянці відмороження виникають відчуття поколювання, свербежу, біль різної інтенсивності. Згодом наростає набряк тканин, змінюється колір шкіри (від гіперемії до мармурового). У цей період набувають розвитку ознаки некрозу та реактивного запалення, однак потрібно 5-7 діб, щоб визначити межі патологічних змін як на поверхні, так і в глибоко розташованих тканинах.

Ступені відмороження

1 ступінь – шкіра після зігрівання набрякла, синюшна. Пекучий біль, свербіння, ломота в кістках, суглобах. Через 5-7 днів злущування рогового шару шкіри. Загоєння без рубця.

2 ступінь – уражуються роговий, сосковий шар шкіри. Уражена ділянка через 2-3 дня після зігрівання вкривається пухирями з прозо-рою серозною рідиною. Загоєння без рубців.

3 ступінь – уражуються всі шари шкіри і підшкірна клітковина. Шкіра синьо-багрового кольору, пухирі з геморагічним ексудатом. Чутливість відсутня. Уражена ділянка відмежована від здорової тканини демарка-ційною лінією (грануляційним валом).

Відторгнення змертвілих тканин повільно, з утворенням гранулюючих ран, рубців.

4 ступінь – уражуються всі шари м’яких тканин, іноді і кістки. Відторг-нення змертвілих ділянок повільно, супроводжується інтоксикацією.

 

Під час дії лугів, навпаки, внаслідок розщеплення білків, адсорбції тканинної води і омилення жирів виникає колікваційний некроз тканин.

Він має вигляд м'якого, пухкого, з нечіткими контурами струп.

Опіки кислотами

Відбувається коагуляція білків.

При ураженні:

- хлористоводневою кислотою виникає білий щільний струп,

- азотною кислотою – жовтий струп,

- сірчаною кислотою – темний струп,

- соляною кислотою – білий струп.

Опіки лугами

Відбувається розчинення білків – колікваційний некроз.

Виникає білий м’який струп. Більш глибокі опіки, ніж кислотами.