Перша допомога при хімічних опіках

1. Негайно змити хімічну речовину струминою води під тиском від 10-15 хвилин до 30-40 хвилин.
2. При опіках фтористоводневою кислотою (плавиковою) – проточною водою 2-3 год.
3. Для нейтралізації залишків кислоти 2% р. гідрокарбонату нат-рію, залишків лугу – 2% р. оцтової або лимонної кислоти.
4. Накладається асептична пов’язка. Вводять обезболюючі засоби.
5. Вводять ППС+АП (проти правця).

Лікування хімічних опіків також, як і термічних.

В І Д М О Р О Ж Е Н Н Я

Відмороження ((condelatio) – ураження тканин, спричинене дією низьких температур.

Фактори, які визивають відмороження

1. Несприятливі метеорологічні умови (низка Т⁰ повітря, підвищена вологість, холодний вітер).

2. Внутрішні фактори: хронічне недоїдання, авітаміноз, крововтрата, алкогольне сп’яніння, інфекційні захворювання та інш.

3. Фактори, які порушують місцевий кровообіг:

• тісне, вологе взуття і одяг,

• підвищена пітливість стоп.

Ø Однак метод не враховує глибину опікового ураження, що суттєво зменшує його значущість.

Індекс Франка

Ø І = S_S + 3 х S_Р

Ø де І – величина індексу Франка,

Ø S_S – сумарна площа поверхневого опіку,

Ø S_Р – сумарна площа глибокого опіку,

Ø 3 – коефіцієнт, який відображує той факт, що глибокі опіки втричі важчі від поверхневих.

Ø При І < 30 – прогноз сприятливий,

Ø При І – 30-60 – прогноз відносно сприятливий,

Ø При І – 61-90 – прогноз сумлінний,

Ø При І > 91 – прогноз несприятливий.

 

ПМД при опіках

1.Припинення дії вражаючого агента, щоб запобігти зростанню важкості ураження.

2.Евакуація із замкнутих приміщень, якщо отруєння сталося чадним газом.

3.Забезпечення надходження повітря, щоб уникнути розвитку гіпоксії.

4.Серцево-легенева реанімація.

5.У разі опіків обличчя і дихальних шляхів забезпечити прохідність останніх.

6.Зняття (зрізання) одягу з уражених ділянок, щоб уникнути інфікування.

7.Знеболювання, щоб запобігти шокові; при глибоких опіках – медикаментозне, при поверхневих опіках обличчя чи кінцівок, у тому числі і шляхом місцевого охолодження (холодна вода або зволожені серветки), доки не зменшиться біль та не нормалізується температура опікової поверхні (10-20 хв).

8.Накладання стерильної сухої пов’язки на уражену ділянку, щоб уникнути розвитку інфекції. Усі опіки, крім опіків І-ІІ ступеня, доцільніше обробляти аерозолями (пантенол, олазол, ореол тощо).

9.Обкутування, тепле питво з метою профілактики загальної гіпотермії

10.Транспортувати потерпілого до найближчого медичного закладу, щоб запобігти раннім та пізнім ускладненням.

 

11.Під час транспортування: інгаляція киснем, масковий інгаляційний наркоз закисом азоту і кисню 2:1.

12.Дати пити лугово-сольовий розчин (1/2 ч. л. соди + 1 ч. л. натрію хлориду на 1 літр води), чай, кофе.

13.Серцеві засоби.

14.ППС + АП (проти правця).

Слід пам’ятати про те, що, надаючи першу медичну допомогу потерпілим від опіків, не можна зчищати з опікової поверхні фіксовані сторонні тіла; відривати шматки приклеєного до рани одягу; ушкоджувати були; обробляти рани мазями; накладати ватні пов’язки; застосовувати лід для місцевого охолодження.

Місцеве лікування опікових ран

Починають з первинного туалету ран.

Цю маніпуляцію виконують здебільшого під загальним знеболюванням. Навколо рани обробляють спиртом, бензином, 0,5% нашатирним спиртом. Уражену ділянку звільняють від бруду, великих клаптів епідермісу та сторонніх тіл за допомогою серветки, просоченої новокаїном, обмивають чи протирають розчинами антисептиків і антибіотиків (розчином фурациліну 1:5000, розчином калію перманганату 0,1%, етакридину лактату 1:1000), осушають серветками, накладають пов’язки з маззю Вишневського, з синтоміциновою емульсією або з розчином фурациліну 1:5000. Пухирі ззовні обробляють спиртом, підрізають біля основи і, не знімаючи відшарового епідермісу, евакуюють ексудат.

При шоку – спочатку виводять із шоку, потім через 1-2 дня роблять туалет ран.

Обов’язково проводять профілактику правця.

У великих містах лікують обпечених в опікових центрах –комбустіологічних відділеннях.

Лікування проводять відкритим або закритим методом.

Відкритим методом лікують опіки лиця, шиї, статевих органів, промежини,значні опіки тулуба.

Суть методу полягає в підсушуванні відкритої поверхні в стерильних умовах, а отже, сприянні утворенні сухої кірки, яка зменшує ранову плазмовтрату, формує природний антиінфекційний бар’єр та приско-рює процес загоєння рани.

Розрізняють

1. Первинну реакцію – від декількох хвилин до декількох годин. Гіперемія шкіряних покривів, біль, слабкість, головний біль, нудота, блювота, тахікардія, падіння АТ.

2. Прихований період – безсимптомний – від декількох годин до 1 місяця (в залежності від дози опромінення).

Період гіперемії шкіри і набряку.

Період ексудації.

Період виразок, ерозій, некрозів.

Період відновлення.

Перша допомога при променевих опіках

• Швидке видалення радіоактивних речовин, які попали на шкіру за допомогою води або спеціальних розчинів.
• Накладання асептичної пов’язки.

Лікування променевих опіків

• При наявності ран – первинну хірургічну обробку.
• Новокаїнові блокади (при гіперемії, набряку).
• При ерозіях, виразках – пов’язки з нейтральними мазями або маззю Вишневського.
• Пересадка шкіри.

Загальне лікування: переливання крові, плазми, вітамінів, серцевих засобів, антибіотики, антикоагулянти, спазмолітики, інфузійна терапія.

Х і м і ч н і о п і к и

Виникають унаслідок безпосереднього контакту тканин організму з різними хімічними речовинами.

Основними агентами є: кислоти (нітратна, сульфатна та ін.); луги (негашене вапно, їдкий натр, нашатирний спирт тощо); продукти перероблення нафти (бензин, гас); солі важких металів (срібла нітрат, цинку хлорид); леткі олії (корицева, бергамотова та ін.); термохімічні речовини (напалм, пірогель); бойові отрутні речовини (люїзит, іприт та ін.).

Кислоти і солі важких металів та леткі олії характеризуються здатністю до зсідання білків. Виникає коагуляційний некроз.

Він має вигляд сухого, різного кольору струпа з чіткими краями, який певною мірою обмежує проникнення хімічного агента в глибину тканин.

2 період – Опікова токсемія – 8-10 днів. У кров всмоктуються токсичні речовини із обпечених тканин, які виділяються при руйнуванні тканин і всмоктуванні. Переважають мозкові симптоми: збудження (марення, безсоння), або загальмованість (сонливість, сопо-розний стан). Т тіла підвищується, пульс частий, слабкий. В крові лейкоцитоз, анемія, ШОЕ збільшується. Уражуються паренхіматозні органи (печінка, нирки). Хвороба ускладнюється пневмонією.

3 період – Опікова септикотоксемія. Обумовлена нагноєнням опіко-вих ран. Продукти розпаду тканин, токсини мікробів визивають інток-сикацію. Стан хворих тяжкий. Т тіла септичного характеру. Анемія, лейкоцитоз, токсичне ураження паренхіматозних органів (гепатит, пієлонефрит). При генералізації інфекції – опіковий сепсис.

4 період – Реконвалесценція (виздоровлення). Наступає після загоєння опікових ран. Характеризується поступовим відновленням функції внутрішніх органів і обмінних процесів.

 

Особливості догляду за опеченими хворими

· Палати для хворих повинні бути ідеально чистими, часто обробляться лампами УФО.

· Температура палати повинна підтримуватись постійно на рівні 20-21⁰С.

· Бажано розміщувати хворих на функціональних ліжках.

· Матрац покривають клейонкою і застилають чистим простирадлом.

· Під обпечені ділянки підкладають клейонку, зверху – стерильні пелюшки. Зміну білизни проводять не менше 2 разів на добу.

· Слід суворо додержувати правил асептики при перев'язках.

· Особливого догляду потребують хворі після пересадки шкіри.

· Їх треба часто перевертати в ліжку, робити дихальну гімнастику.

 

Променеві опіки

Визиваються іонізуючим опроміненням.

Відбувається порушення молекулярних зв’язків, порушується обмінний процес. Відбувається парез капілярів, стаз крові, набряк тканин.

В шкірі – порушується ростковий шар, сальні, потові залози, волосяні фолікули. При масивному опроміненні – некроз глибоких тканин.

· Опікову поверхню обробляють 2-3 рази на день 5-10% 5%-10% розчином калію перманганату, 1% розчином йодопірону, йодовидону, 5% розчином таніну, 10% розчином нітрату срібла, препаратом “Наксол” або іншими дубільними речовинами.

· Застосовують каркасний метод: хворого кладуть під каркас з лампочкою для зігрівання і висушування ран.

· Застосовують загальні лікувальні ванни.

· Сприяє висушуванню струпа інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне опромінення ран.

· Під утвореним струпом відбувається загоєння опіку.

· При нагноєнні частково видаляють струп.

Закритий метод.

· Пов'язки з мазями (5-10% синтоміциновою емульсією, 0,5% фурациліновою маззю, 10% стрептоцидовою маззю, йодопіро-новою маззю.

· Застосовують аерозолі на поліетиленгліколевій основі: леворин, левомеколь, діокизоль,

· Застосовуються також мазі – репаранти: солкосерил, аекол, токолекс, де-гран та ін.

· При нагноєнні – волого - висихаючи пов’язки с антисептичними розчинами (риванолу 1:1000, фурациліну 1:5000, 3% борної кислоти, хлорфіліпту та інш.).

· При перев’язках відмочують пов’язки в р. перманганату калію 0,1%.

· Перев’язки роблять під наркозом або в/м промедол 1% - 1,0.

· Змертвілі тканини видаляють шляхом розплавлення їх протеолітичними ферментами: лідаза, трипсин, хемотрипсин, 40% глюкоза.

· Або роблять некректомію.

Некректомія - це видалення некротичних (змертвілих) тканин з опеченої поверхні. Поділяють некректомію на: хімічну, ферменту, хірургічну.

Хімічна некректомія - Полягає в нанесенні на струп 40% мазі саліцилової кислоти, яка його розпушує і сприяє безкровному відторгненню через 2 доби.

 

Ферментна некректомі я - застосування протеолітичних ферментів, які руйнують білкову структуру струпа і полегшують його відторгнення.

Застосовують лідазу, трипсин, хімотрипсин або препарати іруксол, леграфарм.

Хірургічна некректомія

· Рання хірургічна некректомія – радикальне висічення всіх уражених тканин до розвитку запалення і інфікування (виконується до 5-7 доби з моменту травми).

· Відстрочена хірургічна некректомія – радикальне висічення всіх уражених тканин при розвинутому запаленні і інфікуванні (виконується на 5-14 добу з моменту травми).

· Пізня хірургічна некректомія, а також ампутації, екзартикуляції кінцівок і їх сегментів.

 

На очищену гранулюючу поверхню опікових ран - пересадку шкіри - дермопластику.

 

Застосовують дермопластику

• Аутотрансплантація – пересадка власної шкіри хворого.
• Алотрансплантація – пересадка донорської людської шкіри.
• Ксенотрансплантація – пересадка тваринної чи синтетичної шкіри.
• Брефотрансплантація – прищеплення культивованих клітин епітелію (фібробластів, кератиноцитів, їх сполучень) та зовніш-ніх покривів ембріонів.

Суть операції полягає в тому, що з певних ділянок тіла хворого дерматомом зрізують тонкі (0,2 – 0,4 мм) смужки шкіри і пінцетами накладають на опікову поверхню.

При необхідності збільшити площу трансплантату його перфорують спеціальним перфоратором і розтягують.

Донорська рана, де вберуть донорську шкіру загоюється самостійно. (шкіра має в середньому товщину 1 мм., тому на місці зрізання залишається 0,6-0,8 мм, що достатньо для самостійного загоєння).

Це часто багато етапна операція. Методик дермопластики дуже багато.