Педагогічна система джона локка

(1632-1704)

 

 

ОСНОВНІ ТВОРИ:   “Досвід про людський розум” (1690), “Думки про виховання” (1693).

СВІТОГЛЯД Матеріалістичні погляди: Відсутність природжених ідей. Душа немовляти - чиста дошка. Джерелом уявлень є відчуття, що відображають зовнішній світ. Ідеалістичні погляди: існування зовнішнього світу не можна довести, тому що наш розум має справу не з речами, а з уявленнями.

СОЦІАЛЬНІ ПОГЛЯДИ Прихильник договірної теорії походження держави і теорії природного права. Свобода є природним правом кожної людини. Таким же природним правом є власність. Виникнення держави є результатом добровільної угоди людей. Носієм верховної влади є народ, що віддав владу монарху. Народ може відібрати цю владу, якщо монарх не виконує своїх обов’язків перед народом.

 

 

МЕТА ВИХОВАННЯ Підготовка джентльмена, який вміє вести свої справи розумно і прибутково. ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ Розвиток здорового духу у здоровому тілі. Дисциплінування тіла, душі та розуму.

МЕТОДИ ВИХОВАННЯ Приклад, вправи, виховуючі ситуації, бесіди, покарання, заохочення ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВАННЯ Джентльмен виховується в сім’ї, а не в школі.

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ Мета освіти:формування освіченої ділової людини. Критерій визначення змісту освіти: практична доцільність Предмети навчання: читання, письмо рідною мовою, малювання, французька мова, латина (при необхідності), географія, арифметика, геометрія, астрономія, хронологія, етика, історія, закони, натурфілософія, їзда верхи, танці, бухгалтерія, ремесло, садівництво.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ Мета:формування волі і характеру, здатності переносити незгоди і труднощі Засоби:свіже повітря, вправи, сон, проста їжа, праця, невживання вина та ліків, відмова від занадто теплої або вузької одежі, суворий чіткий режим дня; порада тримати ноги та голову у прохолоді, намагатись привчати ноги до холодної води і вогкості.

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ МЕТОДИ ДИСЦИПЛІНУВАННЯ ХАРАКТЕРУ 1.Вправи, виховуючі ситуації. 2.Авторитет батьків. 3. Похвала. 4.Приклад, вплив середовища. 5.Залучення до фізичної праці   “ Сила душі полягає у здатності людини відмовити собі в утіхах, діяти всупереч власним нахилам і неухильно додержуватись порад розуму, хоча би бажання вабили в іншу сторону”

 

 

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА У НІМЕЧЧИНІ

(НЕОГУМАНІСТИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ)

В освіті криється велика таємниця удосконалення людської природи, її завдання полягає у вихованні дітей “не для теперішнього, а для майбутнього, можливо, кращого стану роду людського, тобто ідеї людства і згідно з його загальним призначенням”.

П’ять етапів виховання: 1) фізичне виховання, або догляд за дитиною; 2) дисциплінування, або приборкання дикості, яке, однак, не означає утиску свободи й волі дитини. Свобода ж розуміється як форма прийняття моральної потреби; 3) культивування, тобто надання спритності; 4) цивілізування, тобто формувати необхідну життєву мудрість; 5) моральне виховання, тобто закласти у душу переконання, завдяки яким людина прагне тільки до моральних цілей. Моральне охоплює всі сторони людської душі: розум, естетичні почуття, волю. Моральність асоціюється не з пригніченням, а зі свободою, яка пов’язана з ідеєю обов’язку. Моральним є тільки вчинок, що здійснюється на основі обов’язку, усвідомленого розумом, без почуттєвості. Виховання характеру як підкорення себе і своєї волі самодисципліні, “громадянському самопримушенню” є останнім етапом морального виховання. Мета освіти – розвинути розум і дати стимул самовдосконаленню. Треба якомога менше давати готових знань і спонукати дітей до самостійного їх здобуття. Ідея практичного здобуття знань: ”Найкращий спосіб зрозуміти – це зробити”.

	Історію вважав найбільшою вихователькою роду людського. Поезія, філософія та історія – три світочі людства. Виступав проти засилля класицизму, якому протиставляв вивчення природи, історії і рідної мови.
Ідея побудови навчального процесу на основі розвитку пізнавальних інтересів дітей, їх самостійного мислення. З цією метою необхідно ретельно підбирати навчальний матеріал, запозичувати факти з оточуючого життя.

	Головне завдання школи –надання знань, які роблять людину “не вченою, а освіченою”. Зміст освіти повинен включати як давні мови, що у найбільшій мірі сприяють розвитку розумових здібностей, так і “практично корисні й
необхідні знання”, тобто давати “сучасну” освіту, що передбачає вивчення географії, природничої історії, елементів фізики й хімії. Учитель повинен бути широко освіченою, самостійно мислячою людиною, що має високі моральні якості і любить свою професію; він повинен бути добре матеріально забезпеченим з боку держави.

Вимога загальної системи освіти, що дозволяє кожному пройти шлях від народної школи до університету, і громадянського виховання. Віра у можливість демократизації суспільства і об'єднання Німеччини шляхом проведення освітніх реформ і поширення знань.

Створення для виховання нової людини – патріота нової об’єднаної Німеччини, особливих навчальних закладів – виховних громад, у яких навчання буде поєднуватися з виробничою працею. Найважливішим засобом виховання є дитяча самодіяльність у широкому її розумінні. Основою виховання громадянської єдності є спільна праця дітей та самоврядування у шкільній громаді. Обов’язковим є усвідомлення загальнонаукових основ праці, тобто “просвітлення праці інтелектом”. Школи - виховні громади розглядались як “розсадники” патріотів нової Німеччини.

	Ідея єдиної школи, що включає три взаємопов’язані ланки: елементарна школа, міська школа, гімназія. Набуття школою світського характеру шляхом вилучення її з-під підпорядкування церкві.
Реформування гімназійної освіти шляхом розширення змісту освіти, що мало принципове значення, оскільки означало втрату нею суто класичного характеру: введення вивчення природничих наук, зменшення часу на вивчення релігії. Введення обов’язкового екзамену на право викладання у середніх навчальних закладах, що означало суттєве зростання кількості професійних учителів у гімназіях.