Педагогічна система селестена френе

(1896-1966)

		ПРИНЦИПОВІ ЗАСАДИ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ · Виховання повинно базуватися на природних засадах, тобто на природі дитини, сім’ї, духовному досвіді людства. · Школа концентрує свою увагу на дитині, керується у своїй діяльності її потребами, підпорядковує їм свою техніку, технологію, зміст освіти і методи виховання. · Дитина сама створює свою особистість за допомогою дорослого. · Школа майбутнього – це школа праці. Праця є головним принципом, двигуном і філософією народної школи. · Щоб готувати людину до сучасного життя, треба застосовувати найсучасніші технічні засоби. · Виховання повинно базуватися на переконанні, а не на примусі; переконувати слід не словом, а прикладом, справою. · У школі має панувати функціональна дисципліна, що випливає з потреб організації навчально-виховного процесу, а не дисципліна порядку. · Шкільне самоврядування як важливий засіб соціалізації особистості. · Культ здоров’я дитини: фізична праця, вегетаріанський режим, методики натуральної медицини; ідеал: життя у гармонії з природою. · Ранній розвиток художніх здібностей дитини, її інтуїтивної творчості через систему естетичного виховання
	МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ “ТЕХНІКИ ФРЕНЕ” · Вільні тексти як основа навчання рідної мови: невеличкі творчі роботи, в яких діти розповідають про свої враження, радощі, болі, плани на майбутнє. Вчитель заохочує їх до самовиразу, допомагає, виправляє помилки, сидячи поряд “як мама”. Обов’язковою є спільна робота дітей у формі слухання текстів всіх учнів і вибір найцікавішого сюжету, граматичні і лексичні вправи тощо. · Шкільна друкарня як обов’язковий і суттєвий елемент структури навчально-виховного процесу. Метод дозволяє: активізувати пізнавальну діяльність школярів; розвивати вправність руки, гармонійну координацію рухів, увагу, зорову пам’ять; навчати читанню і письму без напруги, тому що складання текстів на верстаті добре активізує механічну пам’ять, дозволяє репродукувати орфографію слів на підсвідомому рівні; привчати до співробітництва. · Шкільний журнал: збірка вільних текстів, які друкуються щодня, а у кінці місяця видаються. Слугує важливим стимулом пізнавальної активності, засобом мотивації і соціалізації дитячої експресії, засобом формування уміння правильно висловлювати свої думки живою літературною мовою, міжособистісного спілкування, живим класним архівом. · Обмін шкільною друкованоюпродукцією (листи, шкільні журнали, тематичні альбоми, магнітофонні касети з розповідями дітей тощо) між “Френетівськими класами”, що входили у Федерацію сучасної французької школи, засновану педагогом. · Перші спроби програмованого навчання. Френе відмовився від підручника як від єдиного, постійного, стабільного джерела інформації. Вводились навчальні картки (картки самоосвіти, методичні картки, “навчаючі стрічки”) тощо. · Нові форми планування і контролю навчального процесу. Вводилися три види планів: генеральний, річний, тижневий. Генеральний план включав перелік і характеристики функціональної активності дитини, засоби її підтримки. Річний план являв собою перелік навчальних тем з предметів згідно з державною програмою. Тижневий план складався разом з кожною дитиною і являв собою перелік форм її діяльності на цей період (вільні тексти, твори, арифметичні задачі, праця у майстерні, на городі, у полі тощо).

 

 

ПЕДАГОГІКА ДОБРОТИ ЯНУША КОРЧАКА

(1878-1942)

 

			ОСНОВНІ ЕТАПИ ЖИТТЯ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Справжнє ім’я – Генрік Гольдшміт. З підліткового віку давав домашні уроки для покращання матеріального стану сім’ї. 1903 – закінчив медичний інститут у Варшаві та став працювати у дитячій лікарні, що і спонукало його стати педагогом, хоча лікарем він залишався все життя. 1911 – очолив створений ним для єврейських дітей “Будинок сиріт”, який став і його будинком. 1942 – фашисти спалили 200 дітей “Будинку сиріт” у газових камерах концтабору Треблінка. Разом з ними прийняв смерть і Януш Корчак, свідомо відмовившись від можливого спасіння.

 

ПРОВІДНІ ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ

 

· Ідея вивчення дитячої природи, уважного ставлення до неї як до такої, що просто відрізняється від дорослої, а не більш слабкої, блідої психічної організації: ”Нема дітей – є люди”. “Одна з найгрубіших помилок полягає у тому, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину”.

· Віра у можливості дитини. Дитина – істота розумна, добре знає потреби і розуміє труднощі свого життя, тому з боку дорослих необхідно досягнення тактовної домовленості з дітьми, співпраця і спільне життя. “Як дитина зможе жити завтра, якщо ми не дозволяємо їй жити сьогодні свідомим і відповідальним життям”.

· Вимога поваги до дитячого незнання, до сьогоднішнього життя дитини, її розвитку, почуттів.

· Вихователь повинен вчитися у дитини, жити з нею спільним духовним життям. “Чим більш низьким є духовний рівень вихователя, безбарвним його моральне обличчя, більше турбот про свій спокій і вигоди, тим більше він видає наказів і заборон, що зумовлені начебто турботою про благо дітей”.

· Доброта як основний метод виховання. Відмова від авторитарних методів. “ Все, що досягнуто дресуванням, натиском, насиллям – неміцно, невірно, ненадійно”.

· Побудова системи виховної діяльності, кожного виховного кроку на основі спостережень за дитиною, їх аналізу, діагностики. Доказ необхідності записів спостережень, медичної документації щодо розвитку дитини: “Хто фіксує факти, той отримує матеріал для об’єктивної дискусії, а не керується емоціями”.

· Творчі знахідки в організації системи самоврядування та самовиховання: “Дошка об’яв” з попередженнями, проханнями та звітами; “Поштова скринька” для листування вихованців з педагогами та одне з одним; “Дитячий суд”, який примушував дітей замислюватися, критично ставитися до себе, краще розуміти товаришів, дотримуватися утворених ним же норм поведінки, тобто “Кодексу”; “Трибунал”, який виносив тільки два вироки “Виправдати”, або “Вибачити”; “Рада самоврядування” і дитячий “Сейм”, які керували всім життям дитячого колективу, дозволяли дітям відчувати себе господарями свого будинку;

· Правила поведінки повинні відповідати моральній свідомості дітей, бути прийнятими ними, пережитими крізь призму дитячої справедливості.